Учасники наради вимагали відправити у відставку генерального директора публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Ігоря Смілянського. Однак цієї вимоги представники влади не могли почути: на запрошення НСЖУ не відгукнувся ніхто і скарги на невиконання «Укрпоштою» своїх партнерських зобов’язань та укладених з редакціями угод вислуховували самі ж редактори. Навіть замість запрошеного гендиректора «Укрпошти» Ігоря Смілянського участь у нараді взяв директор департаменту поштових послуг Сергій Гречко, якому довелося самотужки відповідати на шквал критики.
Претензії у видавців місцевої преси до роботи своїх партнерів з «Укрпошти» були вже давно, щороку під час передплатної кампанії сторони з’ясовували стосунки через подорожчання послуг з передплати й доставки преси та погіршення дистрибуції, особливо в сільській місцевості. Реформи поштової галузі (скорочення працівників, зменшення кількості поштових відділень й заміна їх пересувними) мали б забезпечити прибутковість «Укрпошти», але якість доставки передплатних видань при цьому не дуже бралася до уваги. На думку видавців, саме погіршення доставки спричинило падіння передплатних тиражів місцевих газет і журналів – до 87% порівняно з 1 січня минулого року, а національної преси – на рівні 92%. Однак, як зауважив один з редакторів на нараді, ці цифри не відображають реального стану справ, бо поштовики утримують рівень тиражів виданнями типу казки-розмальовки тощо.
Нинішня передплатна кампанія викликає невдоволення газетярів ще й тим, що «Укрпошта» досі не повернула видавцям зібрані з населення передплатні кошти. Сергій Гречко повідомив, що ще не віддали 29% грошей, але це викликало таку бурхливу реакцію залу, що головуючий Сергій Томіленко запропонував підняти руки тим, з ким пошта розрахувалася повністю, і таких виявилося лише декілька зі 120. Серед тих, хто отримав гроші, – видавець із Мелітополя Сергій Кумок, який розповів, що кошти йому надійшли після того, як він звернувся до державного бюро розслідувань.
Лише кілька видавців скористалися такою можливістю, як звернення до ПАТ «Укрпошта» з претензією щодо невиконання партнером своїх зобов'язань за договором (повернути зібрані кошти до 23-25 січня 2019 року), що спричинило суттєві збитки по закупівлі редакціями паперу та поліграфічних матеріалів для випуску газети в кредит, заборгованість по виплаті зарплат, неодержані доходи. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України ці збитки підлягають відшкодуванню.
Деякі редактори вважають, що така ситуація склалася тому, що пошта скористалася наявними у неї коштами, аби розрахуватися з пенсіонерами, бо несвоєчасно отримала від Пенсійного фонду платежі. Інші ж бачать проблему в тому, що всі передплатні суми з місць перераховуються до центрального офісу, а звідти повертаються після того, як буде зроблено відповідну заявку. А це все – зайві витрати часу.
Скарги видавців уже мали б переконати в тому, що хоча ПАТ «Укрпошта» входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, але функціонує як самостійна господарська одиниця, а отже, і взаємини з ним видавці мають будувати на основі договорів. «Укрпошта» виробила типовий договір, який видавці вважають невигідним, і не погоджується ні на які зміни до нього. При цьому підприємство не вважається монополістом у сфері передплати і доставки преси, бо є ще передплатні агентства, які, щоправда, працюють тільки у великих містах.
Зате видавцям можуть бути цікавими плани «Укрпошти» підключити до інтернету села з населенням понад 2 тисячі осіб, адже це може стати новим каналом розповсюдження інформації для місцевих видань.
Доставка преси – не той вид діяльності, який приносить «Укрпошті» прибутки. А відтоді як комунальна та державна преса (крім «Голосу України» й «Урядового кур’єра») стала приватною, якість її розповсюдження – це справа самих редакцій. Однак видавці вважають, що доступ до інформації в глибинці – це соціальна функція, якою має опікуватися держава.
Однак держава поки що не займається підтримкою роздержавлених друкованих медіа. Закон передбачає, що реформованим газетам надається одноразова фінансова підтримка. Державний комітет телебачення і радіомовлення пропонував надавати 50 тис. грн для однієї редакції, але цих сум уряд не знайшов.
Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики запропонував закласти в держбюджеті на 2019 рік 60 млн грн на ці потреби, але цю пропозицію не враховано. «Невже 60 мільйонів – це так критично для бюджету?» – запитують редактори реформованих газет, які працюють в умовах підвищення тарифів «Укрпошти» (за 10 років у 13,5 раза), подорожчання газетного паперу, монополістом з поставок якого в Україну є Російська Федерація, збільшення бази оподаткування зарплати та стрімкої діджиталізації інфопростору, яка вимагає постійного технічного переоснащення редакцій. Якою буде відповідь держави?..
