«Ні слова про томос!». Здається, саме під таким негласним закликом до вірних Української православної церкви (Московського патріархату) відбувалися різдвяні заходи на телеканалі «Інтер». Парадоксально, але така установка зіграла на користь цієї церкви – після створення Православної церкви України та надання їй томосу від Вселенського патріарха. Принаймні, серед аудиторії «Інтера». На цьому каналі Різдво відзначали так, як і належить, – тихо, врочисто.
Чого не скажеш про більшість інших телеканалів, де впродовж трьох днів – 5, 6 та 7 січня – транслювали всі події щодо підписання томосу в Стамбулі та його урочисте розгортання в Софії Київській. Тут над усіма учасниками молебнів, включно з самим патріархом Варфоломієм, буквально височів Президент України Петро Порошенко – точніше, його сповнене геть не християнського смирення, а нестримної гордості тріумфатора обличчя.
У ці дні загальнонаціональні інформаційні канали, а також Суспільне зробили все, щоб перегодувати глядача темою томосу та ролі в його отриманні Україною Петра Порошенка.
Безперечно, від значущості події (надання автокефалії ПЦУ) перехоплює подих у всіх, хто її наближав або ж «без надії сподівався» в пасивному очікуванні. Але ж не можна було перетворювати три дні ефіру на суцільні панегірики майже «рівноапостольному Петрові». Бо часом здавалося, що, приміром, на Прямому каналі Петра Порошенка ось-ось канонізують за життя.
Перемикаючись на «Інтер», глядач міг не просто відпочити від усюдисущого Порошенка, але й таки реально зануритись у справжню атмосферу Різдва у трансляції Різдвяного богослужіння, програмах «Слово предстоятеля», «Стосується кожного».
Але все ж таки головне враження від Різдвяного ефіру на «Інтері» – атмосфера розгубленості. Митрополит Онуфрій (Березовський), очільник УПЦ (МП), яку за часів Януковича намагалися зробити головною православною церквою в Україні, у своєму «Слові предстоятеля» був максимально смиренним. Усі святі отці в ефірі «Інтера» суворо дотримувалися змови мовчання навколо томосу про автокефалію.
Кинулася у вічі й відносна аполітичність інтерівського різдвяного ефіру, що було несподівано від цього каналу. Під час двох різдвяних богослужінь (вечірня служба на Святвечір 6 січня та ранкова літургія 7 січня) лише раз показали великим планом обличчя політика. І це був самотній Юрій Бойко, який прийшов до Трапезного храму Києво-Печерської лаври 7 січня. Щоправда, це не завадило лідеру «Опозиційної платформи – За життя» в одному з коментарів на цьому ж каналі нагадати, що він ініціював звернення до Конституційного суду України з вимогою визнати неконституційним звернення депутатів Верховної Ради до Вселенського патріарха з проханням надати Православній церкві України автокефалію. Бо це, мовляв, було втручанням держави в церковні справи, а в нас, за Конституцією, це заборонено. Ну, а в Різдвяній літургії він, само собою, брав участь не як політик, а як звичайний мирянин.
Загалом цьогорічна різдвяна програма «Інтера» нічим не відрізнялася від аналогічної програми 2018 року. По-перше, тут повторили торішній документальний фільм власного виробництва «От Рождества до Крещения», який під час прем'єрного показу вразив непрофесійним і геть позаісторичним підходом до історії Христа. Втім, дитяче захоплення авторки фільму Ольги Марикуци дивами, які творив Ісус Христос на Святій землі, звучить дуже гармонійно, адже свято Різдва – про дітей і для дітей.
По-друге, різдвяний випуск ток-шоу «Стосується кожного» під назвою «Дива під різдвяною зіркою», наче під копірку дубльований з минулорічного, включно з почесним гостем студії – головним редактором телеканалу «Інтер» Антоном Нікітіним. Ведучий та гості студії вже за традицією «Стосується кожного» здійснювали на Різдво дитячі мрії. За дивним збігом, серед цих дітей-учасників були й ті, хто приїздив на таку саму програму в січні 2018-го.
Єдина різниця між двома випусками – мова. Як виявилося, від переходу деяких ведучих «Інтера» на державну мову, згідно із законом про квоти, небо на землю не впало, річки з берегів не вийшли, й анафеми Андрію Данилевичу присутній у студії архімандрит Мефодій не оголосив.
Навпаки, цього року, вперше після смерті митрополита УПЦ (МП) Володимира (Сабодана), архієпископ Климент (Вечеря) та архімандрит Феодосій (Марченко) коментували Різдвяні богослужіння з Києво-Печерської лаври українською. Так само державною мовою промовляв своє «Слово предстоятеля» митрополит Онуфрій.
Гадаю, мова внесла значущу лепту в нове сприйняття УПЦ (МП) як своєї церкви багатьма вірними, яких досі відвертала від перегляду релігійних трансляцій на «Інтері» саме російська мова їхніх коментаторів.
Однак усіх ієрархів та священиків УПЦ (МП) на «Інтері» титрували виключно як владик Української православної церкви, без згадки про Московський патріархат. Судячи з усього, в тому числі й інтерівського ефіру, УПЦ (МП) поки не збирається, як зобов’язує нещодавно ухвалений закон, перейменовуватися на екзархат Російської православної церкви.
А отже, весь дух Різдва на «Інтері» – це бажання справити враження несправедливо гнаної світською владою конфесії, що є частиною найбільшої у світі православної церкви та після надання томосу про автокефалію ПЦУ опинилася в ситуації колишньої УПЦ (КП), яку не визнавали канонічною дуже довго.
Позаяк народ у нас завжди більше любив упосліджених і стражденних, на «Інтері» вирішили розіграти ще й цю карту, продемонструвавши глядачам взірець християнського смирення та максимально дистанціювавшись від Порошенка з томосом. Треба визнати – телеканалу таки вдалося зліпити новий образ УПЦ (МП).
Фото: inter.ua
