ІМІ, Алі Сафаров
Спочатку треба зазначити, що воєнний стан в Україні регулюється Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до статті 1 цього закону, воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройній агресії та гарантування національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до статті 2 цього закону, правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей закон та указ Президента України про введення ВС в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою. Звертаю увагу, це важливо: саме затверджений ВР указ про введення воєнного стану є правовою основою. Інші укази не є правовою основою і не можуть створювати правові наслідки. Це важливо, і далі буде, чому саме.
Порядок введення воєнного стану передбачений статтею 5 закону:
«Стаття 5. Порядок введення воєнного стану
Тобто процедура має відбуватися таким чином: РНБО розглядає ситуацію, що склалася, і надсилає Президенту пропозицію ввести воєнний стан. Якщо Президент погоджується з необхідністю введення воєнного стану (підкреслюю – він приймає рішення, а не автоматично затверджує рішення РНБО) – тоді Президент видає Указ про введення ВС, який передає на затвердження Верховні Раді України. Підкреслюю – Президент направляє Верховній Раді текст указу про введення воєнного стану разом із законопроектом, поки що реальних правових наслідків власне введення воєнного стану немає. Президент має видати один указ про введення воєнного стану, і саме його текст скерувати Верховній Раді – це також важливо розуміти.
Текст указу Президента про введення воєнного стану має відповідати чітким критеріям, зазначеним у статті 6 закону:
«Стаття 6. Указ Президента України про введення воєнного стану
1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану;
2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться;
3) завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
4) завдання суб’єктам забезпечення цивільного захисту щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період;
5) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
6) інші питання, що випливають із цього Закону».
Звертаю особливу увагу на те, що, відповідно до пункту 5 частини першої статті 6закону, саме в указі про введення воєнного стану має бути чітко й однозначно зазначений перелік прав і свобод людини і обмеження прав та інтересів юридичних осіб. Визначення цього переліку в інших документах, зокрема в актах військових адміністрацій, міністерств тощо, не відповідатиме вимогам закону. Визначення переліку обмежень в окремому указі Президента – не відповідатиме вимогам закону.
Конкретні заходи, пов’язані з режимом воєнного стану, відповідно до статті 8 закону, вводяться військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) – самостійно або з залученням інших державних органів, але в межах тих обмежень прав, які були прямо зазначені в указі Президента про введення воєнного стану. Тобто звертаю увагу: конкретні заходи воєнного стану, включаючи примусову працю, реквізицію тощо, здійснюються не органами місцевого самоврядування, не Президентом, не СБУ, НГУ чи міністерствами тощо, а саме військовим командуванням, можливо – військово-цивільними адміністраціями. Але вони мають застосовуватися виключно в межах, прямо визначених в указі, все, що не визначено в указі, застосовуватися не може.
Цей огляд положень законодавства дуже важливий для розуміння всієї тої плутанини, що склалася з нашим реальним введенням воєнного стану. Чому плутанини? Згадаємо хронологію подій.
Звертаю увагу: цей пункт не містить переліку обмежень, які вводяться, він зазначає про можливість введення обмежень. На мою думку, зазначення про можливість введення обмежень не є тотожнім вичерпному переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, як це передбачено в Законі України «Про правовий режим воєнного стану». Інших згадок про обмеження прав людини і інтересів юридичних осіб указ №393 не містить.
Що ж маємо в підсумку? В Україні введено воєнний стан з 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб – до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року, – введено Законом від 26 листопада, тобто з порушенням вимог Конституції щодо зворотної сили закону в часі. Водночас указ №393, затверджений законом, не містить виключного переліку прав людини й інтересів юридичних осіб, які обмежуються воєнним станом, однак зазначає про можливість обмеження таких прав і інтересів:
Чи означає зазначена в указі №393 можливість обмеження цих прав, що вони дійсно будуть обмежуватися, чи означає, що права будуть обмежуватися військовими адміністраціями саме в кожному конкретному випадку, виходячи з власного розуміння їх обсягу конкретними посадовими особами, – наразі однозначно сказати не можна. Це порушує один з основних правових принципів – принцип правової визначеності, коли особа має передбачати наслідки своїх дій. На жаль, через недостатню чіткість формулювань передбачити правові наслідки, наприклад діяльності журналістів у зоні воєнного стану, неможливо. Чи будуть обмежувати права журналіста, зокрема на перебування в місцях надзвичайних ситуацій, чи будуть обмежувати його права на отримання інформації тощо? Відповісти на ці питання зараз важко. Я можу припустити, що, виходячи з характеру норм указу №393, реального обмеження конституційних прав не буде здійснюватись, у зв’язку з механізмом реалізації таких обмежень. Але це – лише моє припущення. Тільки практика покаже, як саме буде застосовуватися положення про воєнний стан в реальності.
Медіаюрист Алі Сафаров ІМІ