Новина, подібні до якої були в багатьох ЗМІ: у деяких містах Нідерландів пройшли масові маніфестації, учасники яких звинувачували образ Чорного Піта в расизмі й вимагали відмовитися від нього.

Чорний Піт – це традиційний різдвяний персонаж – помічник традиційного ж головного різдвяного персонажа Сінтаклааса. Саме Чорний Піт дарує дітям різдвяні подарунки. Й от тепер на нього накинулися супротивники расизму.

Отже, перше. Навряд чи годиться в медійних матеріалах називати нідерландського Сінтаклааса Санта-Клаусом – усе ж, прийшов до Нідерландів він зовсім не з Америки. Й світ не поділяється на «наш, русскій» та «їхній американський»; усе, що не стосується традицій «русского міра», навряд чи варто американізувати.

І друге. За легендою, Чорний Піт – трубочист. От тому й чорний – від сажі й кіптяви. Без цієї згадки матеріали про протести стають не те, щоб неповними – вони стають незрозумілими. Незрозумілим стає те, що ці протести – то, грубо кажучи, протести невігласів. Або людей із формальним мисленням, для яких існують лише дві моральні категорії – «положено» та «не положено».

Зрозуміло: сьогодні, за газового та електричного опалення, професія трубочистів до великої міри перетворилася на історичну. Маніфестанти протестувальники – то люди, що мислять поза історичним контекстом, сучасними й лише сучасними категоріями.

Хоча стриваймо. А в чому саме протестувальники вбачають расизм? В тому, що Чорний Піт — помічник білого Сінтаклааса, а не навпаки? В тому, що він узагалі чорний, а найбільш расистський твір у світовій літературі — це “Отелло, мавр венеційський”? А чи прояв расизму вбачають саме в тому, що трубочиста зображують чорним і тим самим проводять паралелі між чорним кольором та сажею, брудом? А насправді взірцевий трубочист — що тобі той офіціант із найкращого ресторану, чистенький і у фраці?\Такий собі антирасизм, виведений поза всякі межі здорового глузду?

От у тому й річ, що про це в новинах не повідомляють. Тобто факт є, а суті його — немає й близько. І звернімо увагу: таким чином у наших ЗМІ взагалі тепер заведено повідомляти про протести, зокрема й в Україні: про сам факт протестів та про перебіг акцій — досхочу, а от про вимоги протестувальників, про зміст їхніх протестів — обійдетеся.

Усе це було би простою констатацією маловажливого факту, якби не запитання: а чи політтехнологи, зокрема й українські, не використовують цей прийом – покладання на те, що натовп не знає передісторії, а ЗМІ не згадають її, не згадають контексту? Або звичку ЗМІ повідомляти про зовнішній бік хоч би чого, а про сутність забувати? Використовують, ще й як.