У рамках другого кінофестивалю Kharkiv MeetDocs, який тривав з 24 по 28 жовтня, відбувся пітчинг документальних проектів. Загалом участь у ньому взяли 11 проектів, а оцінювали їх режисер-документаліст Сергій Буковський, драматург і сценаристка Наталя Ворожбит, декан факультету кіно- і телемистецтва Харківської державної академії культури Зоя Алфьорова, продюсерка Анна Паленчук.
«Детектор медіа» побував на цій презентації і знає, які українські документальні стрічки ми, можливо, побачимо скоро.
Режисер Дмитро Коновалов представив проект «ВПО» про переселенців. У майбутньому фільмі має бути чотири сюжетні лінії. Перша – про людину, яка залишилася мешкати в «сірій зоні» і не хоче звідти переїздити. Друга – про модульні містечка для переселенців. Люди, які там оселилися тимчасово, не хочуть звідти переїздити, хоча деякі вже й мають таку можливість. У них зав’язалися вже нові сусідські стосунки. Третя – про компактне місце проживання переселенців із Чорнобильської зони, де склалася вже своя громада, яка не готова приймати нових переселенців з війни. Четверта лінія – театр переселенця.
Микола Денісенков презентував проект «Особистості сучасного Донбасу» про 10 громадських проектів мешканців Донбасу. Головна героїня – молода громадська активістка.
Віктор Булига в проекті «Баланс» порушує питання: чи можуть люди з різними точками зору знайти спільне? Двоє головних героїв проекту – це вчений, який не вірить у Бога, багато подорожує, фільмуючи свої мандри, і пішов добровольцем в АТО, та колишній наркоман, який повірив у Бога. Разом вони вирушають до Єрусалиму.
Андрій Кіршин презентував проект Black Doc. Це історія про дитячого реаніматолога Дениса Суркова, який створив команду військових реаніматологов. Проект, відомий під назвою «Док на прийомі», переміг цього року на пітчингу «патріотичних проектів» Мінкульту та отримав грант від Українського культурного фонду.
Проект Корнія Грицюка «Поїзд Київ – Війна» розповідає про пасажирів потягу «Київ – Костянтинівка». У людей, які їдуть з мирної столиці на територію, де триває війна, різні погляди й різні історії. В одному вагоні можуть опинитися атовець і прихильник «руського миру».
Героїня проекту Людмили Логвінової «Військова одиниця Юля» – у минулому пластичний хірург. У неї складні стосунки з матір’ю та не менш складні – з чоловіками. Після початку війни вона йде лікаркою-добровольцем на фронт, а за деякий час стає снайперкою. Там на війні вона зустрічає кохання.
Єдиний проект пітчингу, який не торкався теми війни, – «Гаражна революція» Дмитра Лавриненка. Одною із сюжетних ліній фільму може стати історія нового резидента «Гаражного хабу», який прагне реалізувати свій проект. Хаб виник як місце, де можна займатися своєю справою, а згодом переріс у суспільний простір, що став центром цілого руху.
Вікторія Бєлявська вирішила розповісти історію про свою родину. Її проект «Коли ти до нас приїдеш» (друга назва – «У мене було там дитинство») про нелегкі стосунки авторки з матір’ю. На початку військових дій вона з молодшими братом і сестрою режисерки переїхала до неї в Харків. Але потім вирішила повернутися додому в Луганську область на непідконтрольну українській владі територію. Авторка має сильний психологічний зв’язок з молодшим братом і прагне у фільмі дослідити, як минуло її дитинство і як проходить його.
Проект Сергія Волкова «Вдивляючись у темряву» вже відзнятий, він потребує лише монтажно-тонувального періоду, який, за логікою, мав би давно закінчитися, адже проект переміг ще на восьмому пітчингу Держкіно. Але через низку проблем цього досі не сталося. Головний герой стрічки – ветеран АТО, який втратив зір на війні. Знайти себе в мирному житті йому допомагає інший незрячий.
Головний герой проекту Марії Яремчук «Шлях самурая» – харків’янин, який пройшов війну, втратив близьких і друзів та опинився в психологічному відділенні лікарні. Проект зачіпає проблему посттравматичного синдрому й адаптації військових у мирному житті.
Перемогу на пітчингу здобув проект Софії Возняк «Маршрут номер 1/3» (інша назва проекту – «Маршрут Шахта»). Це був другий проект на пітчингу, де в основу покладена історія родини режисерки. Двоє з трьох головних героїв – дідусь і дядько Софії. Події майбутньої стрічки мають розгорнутися в маленькому містечку на Сході України. Щодня автобус везе на шахту її працівників. Хто ці люди? Шахтар, який мріє про повернення радянських часів, коли люди з його фахом мали високі зарплати. Його батько, який теж був шахтарем і комуністом, а тепер кардинально змінив свої політичні погляди. І третій герой – молодий чоловік, який і має зробити вибір: йти працювати на шахту чи обрати інший спосіб життя.
Софія Возняк отримає в якості призу професійну камеру Blackmagic Design Pocket Cinema Camera 4K і можливість показати вже готовий фільм наступного року на третьому фестивалі Kharkiv MeetDocs.
Фото: www.facebook.com/meetdocsfestival
