detector.media
Гала Скляревська
Ярослав Зубченко
«Детектор медіа»
14.10.2018 15:00
112+Медведчук. Що відбувається з найрейтинговішим новинним каналом
112+Медведчук. Що відбувається з найрейтинговішим новинним каналом
Причетність політика до каналу заперечує він сам та керівництво мовника. Однак мінімум три джерела, добре знайомих з ситуацією на «112 Україна», підтвердили «Детектору медіа», что Віктор Медведчук з певного часу має вплив на канал. Що засвідчує й контент каналу.

Read in english here

Зайшовши в фейсбук, ви, ймовірно, зустрінете сумні очі генерального директора «112 Україна» Єгора Бенкендорфа. Чималі кошти витрачено на те, щоб увесь світ побачив рекламні пости з різномовними проханнями про допомогу від «репресованого» телеканалу. Після того, як петиція про закриття «112 Україна» та NewsOne набрала на сайті Верховної Ради необхідні 25 тисяч підписів і парламент звернувся до РНБО із проханням застосувати санкції проти власників цих каналів, «112» мобілізував на свій захист усіх, кого міг. У Верховній Раді постанову «заблокували» члени «Опозиційного блоку», а на сайті президента з’явилися петиція щодо недопущення санкцій. В ефірі каналу виходять спецпроекти на зразок цього, де ведучі проголошують неупередженість і незалежність «112». Тим часом щонайменше три джерела, причетні до каналу, підтвердили «Детектору медіа», що на «112» має безпосередній вплив Віктор Медведчук.

Невідомо чий канал

З моменту створення каналу влітку 2013 однозначної відповіді на питання «чий 112?», здається, не міг дати ніхто. Тоді канал пов’язували або з тогочасним міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком, або міністром фінансів Сергієм Арбузовим. Згодом контроль над каналом приписували різним політикам і бізнесменам, найпомітніший з-поміж яких – Дмитро Фірташ. Але стовідсоткових доказів того, хто саме конкретно стоїть за каналом, ніколи не було.

За офіційною версією власником каналу був доти невідомий у широких колах полтавський бізнесмен Андрій Подщипков. Він же був радником голови правління банку «Ринкові технології», який через низку фірм належав Захарченку. Креативним продюсером «112» став Віктор Зубрицький, дружина якого (і сестра Подщипкова) володіла однією з цифрових ліцензій каналу. Під час Майдану Зубрицький керував медіахолдингом «Контакт», який виробляв медіакілерські програми на зразок «Останнього попередження» на тодішньому державному Першому національному, спрямовані проти опозиції, ЗМІ та громадянських активістів. Коли 2014 року влада змінилась, Зубрицького оголосили в розшук; він утік з України, пізніше позивався проти МВС і вигравав суди, але так і не повернувся.

Менеджмент каналу змінився: генеральним продюсером став Сергій Логунов. Захарченко й Арбузов осіли в Росії, але канал працював далі. За те, щоб його контролювати й використовувати у своїх інтересах, змагалися колишня влада, теперішня влада та нова опозиція. «Туди заходили різні люди, велися залаштункові переговори, канал штормило», – каже джерело, знайоме з ситуацією на каналі. Нардеп-утікач Олександр Онищенко стверджує, що Петро Порошенко просив його купити канал. Натомість Подщипков, якому довгий час формально належав «112», стверджував, що Онищенко вів переговори не від імені Порошенка, а від свого власного. Згідно з матеріалами, опублікованими «Слідством.info», в переговорах фігурував олігарх-утікач Сергій Курченко – посередник із боку неназваного власника, який перебував у Росії. Однак точної інформації про те, чи був тоді проданий канал і якщо так, то кому, немає.

Ухвалений в кінці 2015 року закон про прозорість медіавласності зобов’язав усі телеканали публічно назвати кінцевих власників. Але, згідно з документами, власником усіх шести компаній, які мовлять під спільним брендом «112 Україна», був той-таки Андрій Подщипков. Коли до нього виникли питання в податкової, Подщипков перестав фігурувати як власник каналу, а всі його колишні компанії стали володіти частинами самих себе. У вересні 2016 року Подщипков утік з України й попросив політичного притулку чи то в Австрії, чи в Бельгії. А в листопаді 2016 року генеральним директором «112» був призначений Єгор Бенкендорф, який до того майже двадцять років працював на каналі «Інтер» (за винятком 2010-2013 років, коли очолював Національну телекомпанію України, яка в той час стала де-факто частиною групи «Інтер», хоча в якийсь момент фінансами там стали керувати люди Арбузова ). Тоді ситуація стабілізувалась на цілих півтора року. Аж поки в каналу раптом не змінився власник.

Продавець уживаних машин

У квітні 2018 року кінцевим бенефіціаром ЗМІ став громадянин Німеччини Едуард Катц. Згідно з розслідуванням програми «Схеми», це мешканець невеличкого селища, який має невеличкий бізнес – торгівлю вживаними автомобілями. А купив він канал начебто у… Віктора Зубрицького, який раптом виявився бенефіціаром «112», хоча раніше в цьому не зізнавався. Звідки у скромного німця гроші на купівлю (в переговорах Онищенка фігурувала сума 30 мільйонів доларів) та утримання каналу, невідомо. Словом, навряд чи хтось сумнівається в тому, що Катц – теж лише номінальній власник. Тільки знову не зрозуміло, хто є справжнім.

Змінився й менеджмент каналу. У червні з каналу пішов Сергій Логунов, замість якого генпродюсером став Артем Марчевський, який, згідно з розслідуванням «Схем», має зв’язки з Медведчуком. Про те, що реальним власником каналу є , начебто, Медведчук, уже в липні написала газета «Вести», посилаючись на анонімні джерела. Про те, що «112» належить Медведчуку, в ефірі самого каналу говорили Дмитро Гордон та Євген Червоненко (таймкод 3:12). Офіційно керівництво каналу заперечує зв’язок із Медведчуком, а Медведчук – із каналом. Але після розслідування «Схем» канал співпрацю з «Радіо Свобода» припинив, хоча саме подібні спільні проекти в ефірі «112» були для багатьох експертів і спікерів свідченням того, що канал «нормальний» і з ним можна співпрацювати. На «112» пояснили, що замість проектів «Свободи» будуть робити власні.

Тим часом лише за перші два місяці цього літа про лідера «Українського вибору» на «112» з’явилося більше новин, ніж за ввесь попередній рік. Змінилися також тональність і зміст повідомлень. Якщо раніше про Медведчука розповідали здебільшого в контексті переговорів у Мінську, то зараз типові новини – це виправдання: «Історія з фільмом про Стуса - це провокація американців, - Медведчук» та атаки: «Медведчук: Українські політики своїми заявами роблять усе, щоб Олег Сєнцов не повернувся додому». Заяви Медведчука подають в ефірі, його цитати додають у рухомий рядок новин та гостьових студій, його першим запрошують на програму «Велике інтерв’ю з великим політиком» й допомагають там транслювати його меседжі.

Окрім власне медведчуківських, в ефірі «112» не бракує проросійських меседжів. Наприклад, ведучий Денис Жарких, який раніше буцімто співпрацював із NewsFront, запрошує в ефір носіїв проросійських поглядів і, знову ж таки, раз у раз цитує Медведчука. Саме на «112» Євгеній Мураєв відзначився своєю заявою про «Сенцова-терориста», а журналістка, як констатувала Незалежна медійна рада, «не зробила жодних спроб нагадати про міжнародну реакцію на ув’язнення Олега Сенцова чи зупинити поширення інформації, яка могла би спричинити негативні наслідки».

Чимало проросійських висловлювань лунає в ефірі ток-шоу «Пульс», яке виходить на каналі з вересня цього року. «Мир любой ценой», «Защищают ту страну, которая повышает благосостояние граждан», «Вы живете только за счет СРСР», «Я не знаю, за что сейчас воевать», — те, що встиг наговорити екс-міністр транспорту Євген Червоненко за один ефір. Екс-регіонал Михайло Добкін у цій програмі розповідав про неконституційне захоплення влади у 2014 році, помилковий розвал СРСР, відсутність в Україні спільних свят і перемог. А також те, що війну почали не росіяни, а американці, які першими прийшли в Україну на Майдан роздавати печиво й закликати до повалення режиму. Вадим Карасьов запевняв на «Пульсі», що без торгівлі з Росією «мы бы сдохли». А Нестор Шуфрич звинувачував Україну в ескалації морського конфлікту з Росією — мовляв, усе почалося з затримки російського судна «Норд». Ведучі, які запрошують цих політиків в ефір регулярно (до речі, той самий склад практично щоразу бачимо в ефірі програми «Український формат на NewsOne), не втручаються в потік антиукраїнських і проросійських гасел. 

Чудові умови створені в ефірі «112» для партії «За життя», до якої Медведчук нещодавно офіційно вступив, а до того буцімто неофіційно підтримував. Лідер партії Вадим Рабинович та її найактивніший представник Нестор Шуфрич мають тут власне реаліті-шоу, яке використовують для піару та просування ідеології партії. Ці ж двоє встигли відвідати 3/4 випусків ток-шоу «Пульс», що потрапили в моніторинги Mediasapiens із початку вересня. Поводять себе члени «За життя» там відповідно: можете оцінити самі, як ведучий Володимир Полуєв спробував перебити Нестора Шуфрича і чим це закінчилося.

Вадим Рабинович також уже два роки веде на каналі свою програму «Хто кому Рабинович». У ній лідер «За життя», наприклад, дозволяє собі вигадувати жарти про українську армію, які цитують російські ЗМІ. Не забувають про Рабиновича й в інших проектах. Його образливі коментарі цитують у «Вечірньому праймі», а маніпулятивні рейтинги подають у джинсовій рубриці «Епізод».

У петиції щодо недопущення придушення свободи слова «112» називають «острівцем захисту і сповідування основоположних цінностей сучасного цивілізованого світу» та «незалежним медіа». Проте в останні місяці в ефірі каналу дедалі більше цінностей російського, а не цивілізованого світу. А також чимало ознак політичної залежності.

Медведчук заходить, журналісти виходять

Для людей, які працюють на «112», посилення уваги до лідера «Українського вибору» та його присутності в ефірі було очевидним. «Нам навіть окремо обіцяли, що Медведчук не зайде в новини», — сказав «ДМ» один із колишніх журналістів каналу. Якийсь час новини «112» справді залишались бастіоном незалежності та порівняно пристойної якості. За словами джерела, це було можливим завдяки керівниці служби новин Ірини Малихіної. Захищаючи новини, вона, мовляв, «билася до останнього й мала важкі розмови на цю тему з керівництвом каналу». Ця битва закінчилась 1 жовтня – Малихіна звільнилася, пояснивши ДМ, що творчі шляхи її та «112» розійшлися. Від детальніших коментарів вона відмовилась.

Журналісти почали звільнятися з каналу практично відразу після зміни топ-менеджменту в червні 2018-го. Однією з перших звільнилась парламентська кореспондентка Дарина Бойко. Пішла на ICTV через «творчі розбіжності» кореспондентка Тетяна Наконечна, яка, втім, наголошує, що жодної цензури чи тиску на «112» не зазнала. Пізніше через «світоглядні суперечності» пішла ведуча Юлія Мотрич. Ведучий Віталій Бакуменко «втратив мотивацію» та перейшов на UATV.

«Розумієте, людям стало неприємно, — пояснює ще один колишній працівник каналу. — Багато з них студенти, які виросли на каналі. Їх учили працювати за стандартами й по-іншому вони не вміють. Хтось сам постраждав від війни, хтось працював воєнним кореспондентом, хтось переселенець. Для них поява Медведчука в ефірі просто неприйнятна».

Тим часом ведучий новин Євген Міхін каже, що в його роботі нічого не змінилося: «Зараз ринок трясе. Хтось іде з професії, хтось переходить на інші канали. Багато різних причин для того, що люди йдуть – я б не підводив це під якусь тенденцію. Про нового власника я читав в інтернеті, а крики про руку Кремля в парламенті хіба глухий не чув. Але, по-перше, нового власника я не бачив, мені його ніхто не представляв. По-друге, в моїй роботі нічого не змінилось. Ви ж самі моніторите новини. Є стандарти журналістики, яких дотримується наша редакція, і все. Я не уявляю, щоб хтось прийшов і сказав, що власник змінився, тому в нас будуть нові стандарти».

Натомість ще одне джерело ДМ стверджує, що Артем Марчевський особисто вів переговори з усіма ведучими, в тому числі новинними, про «нововведення» в інформаційній політиці каналу. «На каналі з’явилась агресивна проросійська риторика. Новини залишались незалежними, але люди, які працюють за межами новин, настільки лояльні, що їм навіть не потрібні якісь окремі вказівки – вони все розуміють самі», – каже колишній співробітник «112». Інше джерело стверджує, що в програмах Live та «Вечірній прайм» є певні тези, які передають редакторам, і які бажано озвучити та обговорити в ефірі. А генпродюсер каналу Артем Марчевський, відповідаючи на запитання ДМ, ствердив, що «редакційна політика єдина для всіх продуктів каналу».

Одна з особливостей формату «112» — імітація плюралізму: щодня в ефірі каналу, що складається здебільшого з гостьових студій, буває маса людей із найрізноманітнішими думками. Та якщо придивитись уважніше, це не зовсім так.

Наприклад, члени «Батьківщини» в ефірі ток-шоу й в особистих інтерв’ю на каналі жаліються, що їх майже на рік перестали запрошувати на «112», а Юлію Тимошенко не хочуть кликати досі. Останнє інтерв’ю з лідеркою «Батьківщини», судячи із завантажених на сайт «112» відео, справді вийшло ще в жовтні минулого року. Хоча у 2017 році вона була в ефірі щонайменше п’ять разів. Жодного інтерв’ю з іншими обличчями «Батьківщини» на телеканалі не видно із листопада 2017-го по липень 2018-го. Аналогічно з жовтня минулого року по серпень цього року (одна поява в ток-шоу) на «112» не навідувався Сергій Тарута, який раніше був в ефірі кілька разів щомісяця. Зник минулої осені і Сергій Каплін, до того завсідник телеканалу.

Анатолій Гриценко забув шлях на канал у червні 2018-го. До цього він протягом року брав участь у майже двадцяти ефірах. Важливо уточнити, що кілька політиків улітку відмовилися від ефірів свідомо в межах бойкоту, який після заяви Мураєва про «Сенцова-терориста» оголосили, зокрема, члени міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти». Але Анатолія Гриценка це не стосується. Навряд це стосується і Юрія Бойка, який щонайменше по разу відвідував «112» у січні, лютому, березні, квітні, травні та... на цьому все. Його коментар щодо об’єднання «Опоблоку» з «За життя» один раз фігурував в ефірі у вересні. Інших спікерів «Опоблоку» не запрошували у студію з того ж часу: Новинського (з травня, останнім часом почали кликати), Вілкула (з червня, у вересні почали кликати на ток-шоу), Колесникова (з червня). Натомість екс-регіоналку Ганну Герман запрошують на ефір регулярно, хоч вона й розповідає там, що «сколько тысяч молодых людей, которых взяли на войну здоровыми, вернулись оттуда моральными калеками – там они убивали чужих матерей, а здесь убивают своих».

Пакт про ненапад

Ще одна давня проблема «112» сумнівні ліцензії. Ефірна мережа каналу була сформована за часів Януковича з порушенням усіх мислимих правил і законів та за всілякого сприяння контрольованої Партією регіонів Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. П’ять компаній, які 2011 року отримали ліцензії на мовлення в різних регіонах, не розпочали мовлення, але 2013 року змінили власників та перейшли під спільний логотип «112 Україна». Так з’явився новий загальнонаціональний телеканал. За зміну формату з розважального, передбаченого ліцензіями, на суто інформаційний «112» має вже п’ять попереджень від Нацради. Канал вимагає звільнення керівника регулятора, який уже 34 рази відмовляв «112» у переоформленні цифрових ліцензій.

Як бачимо, загальнонаціональний канал «112» — такий самий плід зрощення політики, державного регулювання та бізнесу, як «Межигір’я», будівельна імперія Олександра Януковича або «вишки Бойка». Чому ж у постмайданної влади п’ять років не піднімалась на нього рука?

За інформацією деяких джерел ДМ, Адміністрація Президента з певного часу, начебто, отримала й далі зберігає певний вплив на «112», хоча, мовляв, ані сам Порошенко, ані хтось з наближених до нього людей не є бенефіціаром каналу. Гарантом цього впливу на каналі начебто є Єгор Бенкендорф. З приходом екс-генпродюсера «Інтера» на «112» критика президента у гостьових студіях стала значно м’якшою. Канал висвітлює всі офіційні заходи та заяви президента, зокрема й у режимі прямої трансляції. Одне з джерел називає Бенкендорфа людиною, здатною домовитись з усіма, хто впливає на канал: «Єгора запросили, щоб він зміг усіх примирити. Він чудовий переговірник. Цілком можливо, що Бенкендорф допоміг Адміністрації Президента домовитись із Медведчуком як новим власником каналу». Отримати відповіді на запитання «ДМ» від Єгора Бенкендорфа поки що не вдалося; ми готові надати йому можливість прокоментувати ці твердження.

Те, що Тимошенко – головну конкурентку чинного президента на виборах 2019 року, – на «112» перестали пускати ще до пришестя Медведчука, також може свідчити про лояльність до Порошенка. А зволікання Нацради з заслуженим позбавленням каналу ліцензій — про те, що влада виконує свою частину угоди. «У новинах на каналі давно діє неофіційне правило “про Порошенка або добре, або ніяк”. У розкрутці начебто опозиційних кандидатів на кшталт Рабиновича зацікавлена саме Банкова, яка сподівається в такий спосіб вивести у другий тур кандидата, неспроможного виграти вибори у Порошенка», — коментує джерело.

Народний депутат Сергій Лещенко, який формально входить до фракції Блоку Петра Порошенка, але насправді є послідовним критиком президента, ствердив, що Банкова спеціально створила проблеми «112», аби взяти канал під контроль. Колишній напарник Лещенка Мустафа Найєм припускає, що канал матиме справжні проблеми лише тоді, якщо почне критикувати Порошенка й давати слово «незручним» для нього суперникам, зокрема Тимошенко та Анатолію Гриценку. Прес-секретарка Тимошенко Марина Сорока пов’язує те, що Юлію Володимирівну не запрошували в ефір каналу з 26 жовтня 2017 року, з тим, що «канал перебуває під контролем Банкової». Медведчук, до речі, зараз відгукується про Тимошенко прихильно, а про їхню співпрацю в минулому ми нещодавно нагадували.

Усі ці прояви лояльності до Порошенка, на думку одного з джерел, є свідченням виконання каналом «угоди про наміри», яку начебто уклав від імені команди президента Олександр Онищенко ще 2015 року. Дія угоди, мовляв, не припинилась навіть після зміни власника. Інші джерела «ДМ» в Адміністрації Президента, Міністерстві інформаційної політики та деяких громадських організаціях, утім, категорично заперечують можливість домовленостей між Порошенком і Медведчуком. Мовляв, «їм зараз точно не по дорозі».

Навіщо санкції і що вони дадуть

Восени 2018 року проросійська позиція двох каналів, пов'язаних із Медведчуком, та їхня участь у явно зрежисованих Кремлем маніпулятивних спецопераціях на зразок «Парубія – шанувальника Гітлера» стала надто очевидною, щоб влада могла її ігнорувати. Спершу це більшою мірою стосувалося NewsOne, але «112» швидко наздоганяє колег-конкурентів. Тоді, можливо, й виникла затія з санкціями – ефектна, але не факт, що ефективна.

4 жовтня низка народних депутатів ініціювала звернення до Ради Національної Безпеки і Оборони України з проханням запровадити санкції проти двох телеканалів. За постанову проголосували 229 депутатів із «Блоку Петра Порошенка», «Народного фронту», «Самопомочі» та «Батьківщини».

Номінальний власник «112» Едвард Катц заявив, що «команда каналу починає роботу з захисту свободи слова в Україні на міжнародному рівні» та висловив сподівання, що «реакція західних партнерів України та міжнародних організацій не дозволить здійснитися цьому брудному та збоченому задуму». Канал звернувся по допомогу до міжнародних організацій. В ефірі «112» ствердили, що Верховна Рада проголосувала «за закриття каналу».

Артем Марчевський у коментарі «ДМ» пов’язав звернення ВР до РНБО «з політичними маніпуляціями та початком виборчої кампанії». «Опоблок» зареєстрував постанову про скасування цього звернення. «Як правило, це робиться, аби тягнути час, — говорить джерело, близьке до РНБОУ. — Парубій за регламентом зобов’язаний поставити ці ініціативи на голосування. Якщо вони не наберуть належної кількості голосів, спікер підпише звернення до РНБОУ, і санкції зможуть розглянути на засіданні цього органу».

Народний депутат, який попросив не називати його ім’я, сказав «ДМ», що фракція БПП, хоч і голосувала за звернення, опинилась у незручному становищі. З одного боку, голосувати потрібно було з популістських міркувань, з іншого, санкції проти лояльного до Порошенка каналу можуть зашкодити передвиборній кампанії лідера. «Порошенко придумав усю цю історію з Портновим і Медведчуком сам. Хотів створити проблему, мобілізувати патріотичний електорат, показати, як бореться проти руки Кремля. І зробити так, аби Тимошенко, Ляшку та іншим опозиційним політикам було незручно ходити на ці канали. Передбачалося, що постанова не набере потрібної кількості голосів у парламенті. Але його переграли. Тепер він буде вимушений розглядати питання про позбавлення цих каналів ліцензії, хоч і не хоче цього», — каже народний депутат.

Більшість джерел «ДМ» вважають, що санкції щодо каналів застосовані не будуть, навіть якщо РНБО розгляне звернення. Зрештою, ніщо не заважає зробити зі «112» те, що вже зробили з NewsOne: змінити підставного власника. Вочевидь, Едвард Катц не єдиний торговець автомобілями в Німеччині. 

Лінія захисту

Ще одна причина, з якої влада вкрай неохоче береться за розв’язання проблеми проросійських каналів – небажаний розголос із неминучими звинуваченнями в цензурі та наступі на свободу слова. Саме так трактують те, що відбувається, і опозиція, і керівництво каналу.

Генпродюсер «112» Артем Марчевський, відповідаючи на запитання ДМ, заявив, що «Медведчук не є ні інвестором, ні власником каналу». Інформацію про причетність політика до каналу він назвав «вкиданням», появу якого пов’язав «із прийдешніми виборами та спробою зв’язати незалежний медіаресурс із певною ідеологією».

Свої стосунки з Едвардом Катцом Марчевський називає «довірчими»: новий власник «не втручається в процес управління телеканалом». В окремому документі, який би гарантував невтручання в редакційну політику, на «112», мовляв, немає необхідності. Адже невтручання «від початку було зумовлене в межах взаємних домовленостей. Це головний принцип нашого каналу й Едвард його цінує та шанує». Генпродюсер каналу запевняє, що жодних «чорних списків» не існує, але «є люди, які відкрито в ефірі каналу говорили незаслужені, необ’єктивні неприємні речі на адресу каналу. Таких людей ми стараємось не кликати, якщо для цього немає поважних подієвих причин». Що ж до Тимошенко, то Марчевський радить: «просто подивіться її останній ефір на нашому каналі й самі все зрозумієте». Ми подивилися: в ефірі від 26 жовтня 2017 року Тимошенко не говорила ні про свободу слова, ні про канал «112».

Чому в ефірі так багато Медведчука? Марчевський пояснює: «Медведчук став з’являтись у публічній сфері й це становить інтерес для наших глядачів. Ви можете подивитись на показники програми “Велике інтерв’ю з великим політиком” і зрозумієте, про що я». Ми подивилися: частка інтерв'ю з Медведчуком становила 4,49%, рейтинг – 1,36%; середня частка каналу 2,48%, рейтинг 0,74%. Показників інших випусків «Великого інтерв'ю» канал не оголошував. Водночас ми не можемо не зазначити велику роль саме 112-го каналу у публічній розкрутці Медведчука.

«Ми завжди дотримувались балансу думок і, запевняю вас, далі його дотримуватимемось», — каже Марчевський. Але щось не видно, щоб засилля Медведчука в ефірі «112» балансувалося іншими думками. Лідера «Українського вибору» цитують в ефірі щодня з найрізноманітніших приводів і в найрізноманітніших місцях, і часто його думка є єдиною в матеріалі.

Наприклад, матеріал про затримку пенсій. Після слів експерта про те, чому пенсії затримують, з’являється фраза: «Отметим, член партии “За життя” Виктор Медведчук в интервью отметил, что заимствуя деньги у МВФ и других организаций, украинское правительство пытается тушить пожар бензином» і цитата Медведчука про МВФ. Як МВФ стосується пенсій, аудиторії не пояснюють. Цю саму цитату про МВФ ведуча озвучує в розмові з іншим експертом в інший день.

А ось новина про можливе закріплення в конституції курсу на вступ до НАТО. І знов коментарі Медведчука. У новині про мораторій на використання російського культурного продукту у Львівській області теж процитований він. Медведчука титрують як члена партії «За життя», але дають посилання на сайт «Українського вибору».

В багатьох випадках у новини додають відео, зняте під час того самого «інтерв’ю з великим політиком», зокрема уривки, які не ввійшли в ефірну версію. Так би мовити, Медведчук на всі випадки життя. Шкода, що ведучий Павло Кужеєв не запитав Медведчука під час інтерв’ю, чи має він стосунок до каналу «112».

Хоча відповідь із кожним днем стає дедалі очевиднішою.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY