detector.media
24.10.2005 14:12
Співшепотіння гнаних. Точка зору
Співшепотіння гнаних. Точка зору
Журналісти НТН запросили для ексклюзивного інтерв’ю екс-президента держави Леоніда Даниловича Кучму в кінці тижня, в п’ятницю 21 жовтня, як стемніло.
Телеканал НТН, канал, що динамічно розвивається, а відтак систематично й планово – за словами його ж працівників - переслідується владою, чергового разу зажадав зненацька вразити глядача океаном вітчизняної свободи слова, журналістської демократії та вільнодумства, які нібито глибоко притаманні тепер нашим медіа. Цього разу журналісти НТН запросили для ексклюзивного інтерв’ю екс-президента держави Леоніда Даниловича Кучму (далі - просто Данілича) в кінці тижня, в п’ятницю 21 жовтня, як стемніло. Журналістська ідея запрошувати колишніх чільних керівників не відразу й безпосередньо до допиту у прокуратуру, а спочатку до ефіру - загалом в країні нова. Нове тут ще й те, що більшість тележурналістів вже давно забулися про зовсім недавнього нашого керівника, вважають його таким, що вже «сидить», або от-от «сяде», тому витрачати 45 хвилин ефірного часу на бесіди з «привидом» та «монстром» жахливого «кучморежиму» вбачають цілковитою маячнею. А журналісти НТН так не вважають і самовбивче запросили-таки Данілича. Правда, згадали вони про нього, як здалося, лише тоді, коли прочитали на столичних парканах сакраментальне «Данілич, прості нас». Хоча зовсім невідомо, який саме Данілич мався на увазі. Але добре, що хоча б так…

Статус у Данілича дійсно двозначний – він чи то напівреабілітований, чи то напівзасуджений. Його появи останнього часу в медіа та на телеекранах зокрема (спекотна Сардінія влітку, святкування перемог збірної з футболу та «історичні», обійми у Дніпропетровську із Ю. Єхануровим) можуть свідчити й про те, й про інше. Тому, безперечно, намагання публічно з'ясувати цей статус зусиллями журналістів НТН викликає слабке, але тривке захоплення. Тим більше, що на інші, «великі» канали, Данілича якщо й запрошували, то далеко, скоріш за все, не на всі. Є підозра, що злукавив він, відповідаючи на перше питання журналістки, що, мовляв, погодився на бесіду із «солідарності», бо і його, і канал НТН переслідують. Обоє - гнані.

Попри все, бесіда вийшла пуста, схожа на шепотіння під ковдрою чи на кухні двох сильно скривджених людей, один з яких був готовий до цієї кривди, а інший (журналістка) не знає, що це таке. Данілич не хоче «лізти у пляшку», а журналістка просто не знає туди дороги. Тому декілька разів ледь не втопилося у шепотінні обережне запитання журналістки про команду нового Президента та хто в ній, на думку Данілича, зайвий. Тому й дозволила вона стомленому тривалим винуватим мовчанням співрозмовнику знову пошепки залізти у нецікаві переважній більшості глядачів тенета «темпів росту», «СОТу з ЕС-ом», «бюджету», «правової бази», «газу», «енергоблоків» тощо. Данілич цікавить тепер переважно як людина, а не як «стратег», як його ніби називали раніше рвучкі хлопці та «найкращі» спеціалісти із його ж адміністрації. Та й не буде він давати наразі сенсаційних порад, робити зухвалих заяв та оголошувати про власні амбіції. По-перше, небезпечно. По-друге, вони забавлятимуть тепер лише «політгурманів», по-третє – їх у нього просто немає. Вичерпався Данілич. Як, скажімо, Боні-М, яким аплодують тепер лише на просторах СНД…

Натомість у пошептах інтерв’ю лунала глибока й щира образа «ветерана», що повернувся «з війни» до дітей та онуків, на того, хто «віддав економіку в оренду уряду». За те, що сиділи з Кравчуком як «гості» на інаугурації, за те, що пільг «немає ніяких», за те, що майже всіх його губернаторів «переслідують»…

Найбільш гострих питань, які дійсно турбують суспільство і які пов’язані так чи інакше із Даніличeм, звісно, не було. Згадали про плівки Мельниченка – але лише у ракурсі того, як Данілич до Мельниченка ставиться. Як до зрадника – звісно, відповів Данілич. Можливо, на інші запитання екс-президент не знає відповідей, можливо, або журналістка не може ставити питання з інших, невідомих глядачам, причин…

А сам Данілич, попри власне правило, «руки першим не протягнув»…

Пошепотіли, поспівчували, та й годі.

Доля колишніх взагалі-то сумна. Кругом. З об’єктивних причин. У нас вона накладається на гострі суб’єктивні чинники. Тому колишній наш Президент товаришує із будь-ким: Шустером, Єльциним, проливає «чоловічу сльозу» із Шеварднадзе. Лише не із Кравчуком, і лише не із Ющенком. Колись, потому… Непримиренні пошепки і гнані гучно – така доля наших.

Читайте також:

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ`Ю ЛЕОНІДА КУЧМИ!
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY