15 травня під час конференції Kyiv MIT відбулася дискусія «Між анархією та цензурою: світовий досвід співрегулювання контенту для України». Учасниками були народний депутат Григорій Шверк, заступник гендиректора з правових питань «1+1 медіа» Вячеслав Мієнко, керівниця центру адвокації Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ) Ольга Большакова, директор з розвитку «ТАВР Медіа» Володимир Гончаревський, гендиректор МТРК «Чернівці» Геннадій Сергєєв та PR-консультантка StarLightMedia Ольга Ваганова. Модерувала розмову голова наглядової ради НСТУ Тетяна Лебедєва.
Протягом останніх дев’яти місяців це на моїй пам’яті вже третя конференція, під час якої побіжно зачіпали чи предметно обговорювали співрегулювання як одну з можливих моделей управління українською телевізійною галуззю. У всіх цих конференцій є дещо спільне. По-перше, всі три організувала НАМ. По-друге, в двох обговореннях із трьох не брала участі Нацрада, без якої модель не може працювати. По-третє, під час усіх трьох обговорень стежка від співрегулювання неодмінно виводила до законопроекту про аудіовізуальні медіасервіси та невизначеності його формулювань: якщо восени минулого року його остаточного тексту ніхто не бачив, тому що він перебував у розробці, то нині вже зареєстрований текст проекту закону все одно вважається не остаточним, бо автори мають намір його замінити. Попри неостаточність цього варіанту, давайте пригадаємо хід думок його авторів щодо співрегулювання – тим більше, що серед них є спікери цієї дискусії.
Короткий спойлер: законопроект містить обтічне формулювання про те, що цей та інші спеціальні механізми забезпечення ефективності і прозорості державного регулювання створюються для залучення до прийняття рішень громадських об’єднань, інших недержавних організацій та фахівців. Але для точнішого сприйняття замініть у цій думці громадськість на індустрію та уявіть, що в спарингу співробітництві з Нацрадою вона має фору.
Отже, законопроектом запропонували створити Орган спільного регулювання та нагляду – неприбуткове об’єднання не менше як 50 телеканалів, радіостанцій та провайдерів, що фінансуватимуть його діяльність. Статут Органу затверджуватимуть його члени та погоджуватимуть із Нацрадою шляхом укладання меморандуму. Члени Нацради братимуть участь у загальних зборах із дорадчим голосом. Загальні збори затверджуватимуть правління, яке складатиметься з 15 членів (але воно є повноважним за умови затвердження в його складі не менше восьми членів):
За задумкою авторів законопроекту, основними повноваженнями правління Органу спільного регулювання та нагляду мають бути:
Розроблені Органом спільного регулювання та нагляду кодекси автори законопроекту пропонують зробити обов’язковими для виконання всіма його членами, а висновки його експертних колегій – остаточними.
Зауважу: попри те, що питання співрегулювання нині є найбільш суперечливим у процесі розробки законопроекту про аудіовізуальні медіасервіси, ані описаної вище архітектури співрегулівного органу, ані будь-яких інших її альтернатив під час конференції не обговорювали. Натомість головним рефреном, який усі повторювали, була думка про те, що запровадити співрегулювання потрібно. Не знаю, кого більше хотіли переконати в цьому – слухачів чи самих себе? Адже ще можна повірити в те, що про спільні кодекси рано чи пізно зможуть домовитися StarLightMedia, «1+1 медіа», «Медіа Група Україна» чи НСТУ (хоча й ці четверо – далеко не весь ринок). А чи долучиться до таких ініціатив, наприклад, Inter Media Group з її специфічною редакційною політикою?
Трохи часу попрацювати ще є: мабуть, ніхто на ринку не вірить у те, що парламент до виборів 2019 року зможе ухвалити законопроект про аудіовізуальні медіасервіси. І не забуваймо: співрегулювання – це «страва», смак якої дуже залежить від того, за яким рецептом, із яких інгредієнтів та чиї руки її приготували.
Фото – кадр із мультфільму «Рататуй», www.mickeymindset.com
