Обговоривши зростання порушення прав журналістів, реакцію на це правоохоронців і важелі впливу Ради Європи на Україну щодо захисту медійників, учасники круглого столу зосередилися на змінах, які потрібно внести в українське законодавство, щоб поліпшити захист журналістів і зробити ефективнішою роботу правоохоронних органів.
Судячи з виступів експертів, потрібно змінити вектор захисту – розширити коло медійних працівників, на яких поширюються «журналістські» статті Кримінального кодексу України (ККУ), та переглянути визначення журналістської діяльності.
Півроку тому на запит Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики експерт Ради Європи Даріан Павлі проаналізував низку положень ККУ, що стосуються захисту журналістів, зокрема щодо їх відповідності стандартам Ради Європи.
За результатами аналізу експерт рекомендував внести до ККУ такі зміни:
Також експерт надав рекомендації правоохоронним органам, зокрема:
Не всі випадки порушень щодо журналістів потрібно криміналізувати та вносити до окремих статей ККУ, вважає консультантка Ради Європи, суддя Верховного Суду Олександра Яновська. «Інакше ми розмиємо межу між діями, що загрожують життю та здоров’ю журналіста, і менш значущими порушеннями», - пояснила вона. Як і Даріан Павлі, пані Яновська наполягає на виведенні зі статті 171 ККУ згадок про відмову в доступі журналіста до інформації та перенесенні її до Адміністративного кодексу. Адже, наприклад, подібне порушення – ненадання інформації на адвокатський запит – має наслідком адміністративну відповідальність.
Але навіть найкраще законодавство не є гарантією подолання безкарності злочинів проти журналістів. Пані Яновська сказала про важливість навчання правоохоронців, виділення окремих слідчих, які спеціалізуються на розслідуванні таких злочинів і знають, що є доказами в «журналістських» кримінальних справах, як їх збирати і залучати.
Олександра Яновська
Журналістам, у свою чергу, не вистачає юридичних знань і бракує елементарної правової допомоги у випадку порушення їхніх прав. Вони часто взагалі не знають, яким має бути алгоритм дій у випадку порушення, як правильно зафіксувати докази, куди звертатися, на що постраждалий має право. «Що найчастіше відбувається у випадку порушення прав журналістів? Піднімають галас, подають (або не подають) заяву – і далі все. Але, на жаль, кримінальне провадження має кимось рухатися, роль потерпілого дуже важлива. Якщо журналіст здається – справа помирає», – пояснила пані Яновська. Вона також закликала медійників встановити контакт із центром безоплатної правової допомоги, щоб журналісти могли її отримувати, коли стають постраждалими.
Висновки експертів Ради Європи доповнив медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко. Експерти ІМІ розробили зміни до ККУ (але законопроект поки не зареєстрований) з метою захищати журналістську діяльність, а не осіб із прес-картами. Пан Головенко конкретизував пропозиції:
Роман Головенко
Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк запевнив, що комітет готовий розглядати будь-які пропозиції від медійної громадськості щодо змін до законодавства. Водночас пан Шверк вважає, що проблема не в законах, а в їх виконанні: «У нас непогане законодавство з точки зору захисту діяльності журналістів. Так, необхідні деякі зміни щодо уточнення статусу журналіста і журналістської діяльності. Але проблема не в законодавстві, а в інституціях, які мають працювати і виконувати свої зобов’язання згідно із законодавством».
Григорій Шверк
А як змусити, наприклад, правоохоронців і слідчих керуватися законодавством щодо захисту прав журналістів? З дискусії склався такий рецепт: публічність, скарги до онлайн-платформи Ради Європи, адвокатська правова підтримка та головне – проактивість самих постраждалих журналістів. Як нагадала Олександра Яновська, «порятунок потопельників – справа рук самих потопельників».
Фото: Дмитро Муравинець, фото надані Офісом Ради Європи в Україні