Звісно, важко шукати логіку у жінки, яка виглядає як трохи ку-ку. Тим не менше, спробуємо там її знайти. Це важливо, бо надто великий суспільний резонанс має ця історія.

Надія Савченко виступила на брифінгу, де розповіла, що вона навмисне створила абсурдну реальність з метою показати владі, що переворот справді може відбутися. При цьому вона напускає туману і вдає, що їй відомо щось таке, чого вона простим смертним аж ніяк не може повідомити, бо це якась страшна, ледь не державна таємниця.

Тож, з її слів випливає, ніби вона знала, що за нею стежать – якийсь об'єкт «А», який, за її твердженням, є сукупністю людей. І вона навмисне вдавала, ніби готує державний переворот, навмисне наговорювала під запис якісь такі речі, які б створювали у влади ілюзію, що вона готується всіх вбивати.

Зважаючи на попередню екстравагантність її поведінки, можна припустити, що така феєрична думка їй в голову могла прийти. У неї явний комплекс чи то Жанни Дарк, чи то Наполеона. Люди з подібним психотипом цілком можуть щось таке нафантазувати. І тут скоріш за все мав би розбиратися або психолог, або навіть психіатр.

Однак, повірити в роздування мильної бульбашки для демонстрації владі очевидних речей, тобто що теракт справді може статися, заважає Володимир Рубан. Адже він перевозив через лінію розмежування не фейкову, а реальну зброю. А він аж ніяк не комічний персонаж і не був помічений у тому, що верзе маячню. Себто реальність зброї підтверджує серйозність намірів.

Що саме там було між Савченко і Рубаном – нам зараз сказати складно. Але зв'язок між ними очевидний. Вона сама це продемонструвала, прийшовши до суду брати його на поруки. Отож, наявність реальної зброї заперечує версію Савченко про те, що вона створювала абсурдну реальність, бо хотіла щось продемонструвати владі.

Скоріш за все, ця версія придумана нею заднім числом, щоб виправдовувати себе на суді. Думаю, що у слідства є суттєві докази, які неможливо спростувати, тому Савченко вирішила клеїти дурня, а точніше дурепу – вигадувати якісь небилиці, власне, грати на випередження.

При цьому вона вплітає свою ахінею у загальний контекст стереотипних звинувачень щодо влади, які гуляють в частини народу. Мовляв, вони прийшли до своїх посадових крісел на крові Майдану і тепер війну підтримують, бо вона їм вигідна. Мовляв, владі вигідна контрабанда, яку кришує мало не особисто Петро Порошенко. Що просто ледь не всі в армії ненавидять владну верхівку і вже готові іти з нею воювати.

На людей з не вельми критичним мисленням це може справити певне враження. Для якоїсь категорії громадян вона справді може виглядати народною героїнею, яка прагне звільнити країну від кривавої хунти. Правда, слово «хунта» з вуст Савченко не пролунало. Цей посил російської пропаганди в Україні не прижився.

Кажуть, так теракти не готуються. Мовляв, цим займаються значно серйозніше, значно солідніші люди. Звісно, я не фахівець з підготовки терактів. Але чому Савченко не могла підійти на роль шахідки? Така собі представниця народних мас, яка б пожертвувала собою, намагаючись вбити когось із владної верхівки. Не факт, що у неї вийшло б, але галасу наробила б значного. Це теж не немало.

Ясна річ, виникає питання: хто за цим стоїть? Давайте згадаємо її історію від самого початку.

Після того, як ми побачили оте відео, де вона героїчно балакає з російським  слідчим, я особисто  розривався між двома взаємовиключними думками: хотілося вірити, що вона героїня, але в той же час заважало питання: якого біса росіяни показали відео, де їхній слідчий ідіот, а українська бранка просто сповнена відваги жінка, яка плювати хотіла на всі залякування? Навіть якщо уявити, шо вона справді така, то навіщо росіяни це всім демонструвати?

Тепер зрозуміло, що те перше відео досягло своєї мети. Українцям бракувало героя без страху і докору і ось вони побачили таку особу. І прийшли в екстаз. У народі панувало таке ейфорійне  ставлення до Савченко, шо цим не могли не скористатися політики – Юлія Тимошенко не просто включила її до списку своєї партії, а поставила у списку номером один. Партія «Батьківщина» вклала свої три рублі у творення міфу про безстрашну льотчицю.

Всенародний екстаз змусив президента Порошенка після її звільнення надати їй звання Героя України. Якби він того не зробив, то його народні маси подумки розірвали б на шматки.

Та хіба тільки в нас панували такі емоції. Вся світова спільнота прийшла в рух і вимагала звільнити відважну  українку. Отож, російські спецслужби спрацювали дуже вдало. Однак, їх підвела сама Савченко. Їй забракло гнучкості, вміння бути хитрішою. Надто простодушно і прямо вона виголошувала свої гасла, які перегукувалися з гаслами російської пропаганди. Тому Надія швидко злетіла з п’єдесталу народної любові, наочно продемонструвавши тезу, що від любові до ненависті один крок.

Однак, схоже на те, що спецслужби нашого «братнього народу» не полишили спроб її хоч якось використати. І знову провалилися.

Я можу помилятися. Але заперечення на рівні «Ги- ги - га – га, а то Путін нападе»  я відкидаю одразу. Бо ті, хто вважає, що Путін не хоче тут нічого такого організувати, є людьми, які живуть в іншій, вигаданій ними реальності. З ними сперечатися нема сенсу.