Міцно вкорінилася в нас совкова звичка: вважати, що власних спостережень, власних думок і власних аргументів – замало, й треба неодмінно підкріпити їх гучним гаслом або гучною цитатою, доречно те буде чи недоречно.

Дуже яскравий приклад – ну просто тобі наочний посібник – трапився саме зараз.

Чимало ЗМІ поширили фейсбуковий допис Міністерства екології та природних ресурсів України з закликом рятувати лелек, що прилетіли в Україну на літній сезон і застали тут сніги та морози. А чи, принаймні, допомагати їм пережити ці суворі випробування.

У дописі – чимало корисних – точніше, необхідних – порад: не лякати птахів, не підходити до них близько, розчищати від снігу майданчики для них, улаштовувати годівниці.

Містить допис і попередження: лелеки ковтають їжу цілком, тож занадто великі шматки є для них неїстівними. Не містить він, щоправда, одного-єдиного: а чим узагалі харчуються лелеки? Якщо в Міністерстві про це всі знають – це ж не означає, що це відомо всім без винятку! Що треба класти до годівниць, щоб не запропонувати лелекам те, чого вони не їдять, або, ще гірше, що вони їдять, але воно є для них шкідливим?

Можна, звісно, доклавши певних зусиль, здобути цю інформацію й самотужки. От тільки заклик до порятунку якось не дуже в'яжеться з необхідністю вишукувати додаткову інформацію.

«Та пам’ятайте: надаючи допомогу, головне – це не нашкодити» – теж цілком слушне й потрібне нагадування не проявляти зайвого активізму.

А завершується допис – той, який є закликом допомагати лелекам – так: «Бережіть природні багатства України!»

От і все. Ви гадали, допис Мінприроди – це акт гуманності? Акт милосердя? Акт шанобливого ставлення до живих істот? Бо, зрештою, з гуманності до інших, ніж люди, істот і починається толерантність у стосунках між людьми?

А от і ні. Допис Мінприроди, як виявилося з його завершального речення – це всього лише заклик дбайливо господарювати й не втрачати багатства, в даному разі природні. І лелеки, як виявилося, – то не живі істоти, що потребують допомоги, а всього лише природні ресурси.

То, може, коли так – навіщо морочитися з тими годівницями й розчищенням снігу? Зарізати тих лелек, а м'ясо засолити – ото й усе?