Учора, 8 листопада, настав другий етап запровадження квот на українську мову на радіо. Відповідний закон було прийнято парламентом та підписано президентом в липні 2016 року, у дію він вступив 8 листопада 2016 року. Наступного року відсоток української музики має зрости ще раз.

Як людина, яка всіляко ненавидить будь-яке державне регулювання будь-чого, мушу запевнити: це – правильний, логічний і продуманий крок.

Часто-густо можна почути вислови в стилі «а напишіть-запишіть-відзніміть-таке-щоб-усі-читали». І отоді, мовляв, прославиться ваша українська мова і все таке.

Дурня, шановні.

Перечитайте «50 відтінків сірого». Або будь-що з Дена Брауна. Та навіщо далеко ходити? Почитайте Дарью Донцову :) Як воно вам? Література?

Але за всім цим стоять великі й потужні видавничі ресурси. От і все.

Так було завжди. Так створилася всесвітня англомовна література. Півтисячі років англійці страчували ірландців за спроби розмовляти на геліку з англійськими лордами. Це не допомагало, аж поки не ввели суцільно англомовні середні школи. Фредерік Містраль отримав на початку минулого століття Нобелівську премію за поезії провансальською мовою. Більше цієї мови нема, Франція розмовляє французькою.

З іншого боку, Фінляндія в 1919 році «купила» собі Алландські острови за записаний в конституції державний статус шведської мови. Тоді шведською розмовляли 20% населення Фінляндії. Еліта. Той же Маннергейм.

Тепер – 5%.

Коротше кажучи, нічого не залежить від якості літератури абощо. Все залежить від політичних рішень. І, якщо ми хочемо розмовляти своєю мовою, то підтримуймо ці рішення.

Все просто.