Незалежна медійна рада – експертний орган, що оцінює дотримання стандартів у медіа – визнала неправомірними дії телеканалу «Інтер», який перетворив на шоу в програмі «Стосується кожного» історію дванадцятирічної породіллі з Борислава на Львівщині. Член ради Отар Довженко пояснює, чому відповідальних журналістів повинно цікавити в цій історії тільки одне.
Я не хотів би знати, як звати дівчинку. Не хотів би бачити її обличчя на екрані. У консервативному, просякнутому ханжеством суспільстві, де ти ризикуєш наразитись на суспільний осуд із будь-якого приводу, дівчинку, яка народила у дванадцять, узагалі нікому не можна було показувати. Її шансом було би щось на зразок програми захисту свідків – нове місце і нове життя. Вона, перш за все, дитина. І в неї є ще одна дитина, і обидві мають права, а держава і закон мають обов’язок їх захищати.
У цивілізованих країнах у таких випадках заборонено розголошувати буквально все – навіть назву населеного пункту, з якого походить дитина. Говорять лише про розслідування злочину.
Я навіть якраз збирався спитати колег-журналістів, які писали про цю історію як про курйоз чи надзвичайну подію, чи брали вони дозвіл у батьків дівчинки на використання її зображення та імені… Але дізнався про те, що її мати вигідно (напевно) продала свою дочку телеканалу «Інтер».
Тепер уся країна не тільки знає ім’я і бачила обличчя дівчинки та її дочки – яку, до речі, теж не можна було показувати. Уся країна (себто її частина, якій дозволяє совість) має можливість смакувати деталі та комбінувати в уяві різних персонажів цієї історії, уявляючи, з ким, як і чому.
«Скільки тобі було років, коли ви почали спілкуватися як дорослі люди? Він тобі подобався? Це вдома сталося? Він почав що робити? Отже, вдома нікого не було? І навіть твого брата не було? Що він робив? Він тебе бив? Умовляв? Ти взагалі розуміла, що могла стати мамою? Ти в цей момент мовчала? Можливо, ти звала на допомогу? Після того, що сталося, він ще раз приходив? Це повторювалося?»,– питає в ефірі дівчинку ведучий програми «Стосується кожного» Андрій Данилевич. Ніхто з присутніх дорослих людей не поривається закрити йому рота. Дівчинка відповідає.
Звиродніла мати, яка дозволила тепер уже морально зґвалтувати свою фізично зґвалтовану дитину на очах у мільйонів людей, пояснюючи це тим, що публічність допоможе їй «добитися справедливості», вже не перша на нашій пам’яті – всі пригадують згорьовану й розбагатілу маму Оксани Макар, яка робила шоу з останніх днів своєї дочки.
Як багатодітна мама з Борислава довела до того, що таке сталося, й чому їй дозволено торгувати своєю дочкою зараз? Палкий привіт мракобісам, які свого часу ходили хресними ходами та розклеювали наліпки, протестуючи проти ювенальної юстиції. Держава воліє не втручатися в життя таких маргінальних родин, де нові й нові діти, народжені задля отримання «дитячих грошей», стають жертвами для старших родичів або для кого завгодно. Держава якщо втручається, то рендомно – наприклад, можна забрати дітей у родини вегетаріанців під приводом того, що вони не дають своїм дітям м’яса. Зґвалтування ж – це справи сімейні.
Що я хотів би побачити, то це сухе й лаконічне повідомлення правоохоронних органів про те, що громадянин, який зґвалтував дванадцятирічну дитину, затриманий, заарештований, його справа розслідувана й передана до суду. А потім – що суд виніс заслужений вирок.
Але з’ясувалося, що в нашому суспільстві навіть не знають про те, що статеві стосунки з неповнолітньою дитиною (навіть без насилля, якщо дитині ще немає шістнадцяти років) – карний злочин. І для журналістів, які, за влучним формулюванням Ольги Герасим’юк, перемололи долю дівчинки на фарш і посмажили з нього котлети, це не факт. «Идет ли речь в этой истории о раннем созревании или же о преступлении против несовершеннолетней?», – запитує на початку ефіру ведучий програми на «Інтері». Тобто для нього, а відтак і для аудиторії, яка не має в тому плані ні чітких орієнтирів, ні достатньої правової грамотності, ЦЕ – не обов’язково злочин.
Шоу огидне. До того ж, сам факт шоу також став своєрідним «шоу» для частини суспільства, інтелектуально вищої за «Інтер»: вона отримала нові підстави цокати язиком, закочувати очі й констатувати, що з народом нам таки не поталанило. Напевно, так робили й освічені народники-хлопомани, спостерігаючи за тим, як селяни стрижуть коси покритці. Була така традиція в українського народу.
Тим часом дискусія про те, можна чи не можна ґвалтувати дітей, легітимізована. Дехто вважає й навіть доводить, що за певними біологічними показниками «зрілості» – можна. Або, принаймні, що «не все так однозначно».
Можливо, по завершенні шоу, коли зберуть урожай рейтингів, і буде якесь зразково-показове покарання. Для того чоловіка, який це зробив із дівчинкою, або когось із тих чоловіків, які це робили, якщо це правда. Але не буде ніякого покарання для людей, які знущалися з уже зґвалтованої дитини і використовували її, і не буде, бо не може бути, ніякої компенсації для дівчинки.
Скоріш за все, не буде й ніякого захисту – дитина залишиться в тому самому середовищі, в якому це сталося, з якого, хіба що, можливо, висмикнуть на пару років пару людей, причетних до її ще не усвідомленого лиха. І де, за словами її ж власного вітчима, на неї всі показуватимуть пальцями.
Якщо заґуґлити її ім’я та прізвище, можна знайти сотні публікацій про те, «как живёт скандальная двенадцатилетняя мать». Із фото явно з сімейного архіву, кимось, напевно, наданими, публікація яких ніким не опротестована.
Дівчинка на екрані тримає сповиту дитину і усміхається, не розуміючи, що з нею зараз роблять.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
