“Детектор медіа” разом з інтернет-виданням “Ефір України” продовжує мовний практикум для наших радійників та телевізійників.
Тиждень з 20-го по 27-е листопада
У мене складається враження, що інколи журналісти (чи редактори) вважають, що чим більше буде «наворочена» їхня мова, тим більше це буде по-українськи. Наприклад, слово простий можна сказати з наголосом на перший склад, а не на останній, і це буде особливо по-українськи. Втім, обидві форми правильні, але з наголосом на останній склад форма сучасніша і звичніша (Російсько-український словник М. Калиновича, Л. Булаховського і М.
Рильського 1948 року дає лише одну форму - з наголосом на перший склад, а Українсько-російський словник В.Ільїна 1976 року подає вже паралельні форми з перевагою наголосу на другому складі).
Впливу російської мови, польської, угорської - будь-якої іншої - уникнути неможливо: ми живемо поруч, тісно спілкуємося, зрештою, існує поняття білінЄвізму (двомовності) і боятися цього явища не слід. Гірше, коли людина (журналіст) звикла спілкуватися в побуті мовою російською (польською тощо), а на роботі користується українською і саме тут намагається продемонструвати, як «наворочено» вона мовою володіє. При цьому російською мовою їй навіть на думку не спаде сказати сбили вертолета, а от українською - будь ласка, бо це звучить якось оригінально, до того ж можна ще й слово гелікоптер вжити (полонізм, до речі). Або скаже, наприклад, (у мене особисто це важко виходить) тридцятерьох…
