Про це повідомляє «Радіо Свобода».

На відкритті виставки були присутні герої світлин Олександра Клименка та їх рідні.

На цих фото – війна очима людини з фотокамерою: зруйновані будинки, окопи, бліндажі, гільзи, кров на бинтах, біль, смерть…  

«Кувейт, Ліберія, Демократична республіка Конго, Кот-д'Івуар, Південний судан… Слов’янськ,  Карачун, Металіст під Луганськом, Піски – це моя війна, - каже Олександр Клименко. – Війна на Сході України - найжорстокіша й найгіркіша, тому що тут я втратив друзів…»

За словами фотожурналіста, його нова книга «Фронтовий альбом» більше подобається військовим, тим, хто був на війні, хто це бачив.

«Роберта Капу (військовий фотограф і фотожурналіст, працював на п'яти війнах, - ред.) запитували, чому він знімає війну, - каже Олександр Клименко. – Він відповів: щоб колись дід посадив онука на коліна і сказав – синку, отак воно було…»

Олександр Клименко перші воєнні сюжети відзняв 1992 року у Придністров’ї. Потім були колишня Югославія, Ліван, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот д’Івуар, Південний Судан, Демократична республіка Конго.

У січні 2014 року під час Революції Гідності був поранений.

Від початку війни на Сході України неодноразово виїжджав у зону бойових дій.

Є автором чотирьох фотоальбомів - «Україна. 10 років поступу» (2001), «Миротворча діяльність українського війська. Перше десятиліття» (2004), «Крізь вогонь і сльози» (2009), «Фронтовий альбом» (2016).

Персональні фотовиставки пройшли в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку (2012), у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі (2012, 2013, 2014), у Литві (2015), Польщі (2015, 2016), Люксембурзі (2015), був учасником колективних виставок про війну в Україні в Парламенті Великобританії (2015) та Данії (2014).

Фото: Facenews.ua