Один з числених претендентів на мандат народного депутата по Миргородському окрузі №149, у той час представник Президента України в Кабміні Володимир Лановий зажадав від "Миргородської правди" компенсації за моральну шкоду, яку він оцінив у... 425 тисяч гривень. Позивач вважав, що газета під час виборчої кампанії поширила недостовірні й образливі для нього відомості.

Кандидату-мажоритарнику і справді було на що образитися, адже обвинувачення в тому, що він пов'язаний із криміналітетом, що хоче окопатися в курортному Миргороді і що з подачі Ланового нібито створювалися трасти в Україні - навіть не найважчі з опублікованого.

Але... Не було б теми для розмови, якби не одна істотна деталь. Весь цей компромат, не тільки на Ланового, але і на Ющенка, мажоритарника від "Нашої України" В.Третецкого був надрукований не в справжньому, а у фальшивому 23-му номері "Миргородської правди".

Редактор "Миргородської правди" Віктор Козоріз надав суду досить доказів і роз'яснень, що переконливо доводять його непричетність до фальсифікації. Адже справжній 23-й номер був видрукуваний у київському приватному видавництві "Гнозис", що підтверджують бухгалтерські документи про оплату поліграфічних послуг. У вихідних даних фальшивого 23-го номеру з логотипом "Миргородської правди", що з'явився у виборчому окрузі через кілька днів, зазначене видавництво "Джерело", послугами якої "МП" ніколи не користувалася. Крім того, В.Козоріз надав суду копії листів, з якими він звертався у правоохоронні органи з вимогою встановити осіб, причетних до випуску фальшивої "МП".

Але такі красномовні деталі, як і більше десятка очевидних нестиковок між сьогоденням і фальшивими номерами газети, чомусь не переконали адвоката В.Ланового та суддю міського суду Н.Альошину, що наклала арешт на редакційні комп'ютери й однокімнатну квартиру редактора, де той проживає з дружиною і маленьким сином.

Не знаю, чи то переміг здоровий глузд, чи то на пана Ланового вплинуло звернення Полтавського обласного медіа-клубу, у якому члени громадської журналістської організації закликали його не ганьбитися в очах української і закордонної громадськості, адже людина, що йде у велику політику, повинна відрізняти оригінал від фальшивки і, безумовно, розуміє, що суди над газетами - це розправа над читачами. Але на останнім судовому засіданні представник В.Ланового зняв свої позовні вимоги щодо компенсації моральної шкоди, попросивши, щоб газета, черговий номер якої вийде за рахунок коштів позивача, надрукувала спростування, який буде починатися такими словами: "У фальшивому номері газети під логотипом "Миргородської правди" були надруковані..."

А тому можемо констатувати, що конфлікт, наслідком якого у випадку рішення суду на користь позивача могло бути економічне знищення періодичного видання, що в Україні не рідкість, вичерпаний. Але і говорити про торжество справедливості теж не доводиться. Адже зловмисники, що випустили фальшивий номер з компроматом, не тільки не покарані, їх навіть не шукали охоронці порядку. А редакція справжньої газети виявилася в ролі "цапа-відбувайла".

Людмила Кучеренко,

Президент Полтавського обласного медіа-клубу

IMI