Міністерство внутрішніх справ спільно з Міністерством соціальної політики, ОБСЄ, національною поліцією та ДПС розробили пам'ятні листівки для гостей «Євробачення». Як їм належить поводитися під час перебування в українській столиці, щоб уникнути неприємних моментів. Оприлюднено поки що дрібні зображення, на яких частину тексту не виходить прочитати. Але досить і того, що прочитати виходить. Чесно кажучи, все крутиться й крутиться думка: а може, це російська пропагандистська спецоперація? Може, твітер МВС було зламано, може, це фальшивий акаунт? Але поважними є видання, які це оприлюднили, та й інші дописи є звичними й буденними.
Отже, у крайній лівій колонці — корисні номери телефонів. Чудово. А поруч із ними великим шрифтом, та ще й із величезним знаком оклику: «Help to stop human trafficking and exploitation!», тобто: «Допоможи зупинити незаконне транспортування людей (простіше кажучи, торгівлю людьми. — Б.Б.) та експлуатацію!» От уявіть: ви приїжджаєте до країни, вам вручають листівку, й найперше, що впадає вам в око, — це щойно процитований текст. Те, що вам стане незатишно, — гарантовано, а ще ви можете подумати, що для цієї країни написане — дуже й дуже болюча проблема. Або що ця країна підозрює в таких намірах вас — про що прозоро вам і натякає.
І — правила поведінки. Обов'язкові для виконання, треба гадати. Перший пункт: «Завжди майте при собі паспорт або посвідчення особи. Якщо вас зупинить поліція, це — єдині прийнятні для пред'явлення документи». В іноземного гостя одразу неодмінно має майнути думка: мабуть, поліція тут зупиняє перехожих на кожному кроці, зупиняти перехожих — це в української поліції таке хобі. Зазначмо: цей пасаж не дає жодного уявлення про некаральний характер української поліції, про те, що вона діятиме за ситуацією й допомагатиме в разі потреби. «Документи на стіл!» — і крапка.
Другий пункт: якщо поліція вас зупинить, вимагайте представитися, показати документи й пояснити причину; якщо поліцейський відмовиться, це — радше за все, шахрай. За логікою будь-якого сюжету, напруга все накручується, стає не на жарт лячно. Та й, до речі, чи всі поліцейські володіють англійською (німецькою, італійською, румунською)? А якою мовою написано в документах тих поліцейських? Ну то таке.
Пункт третій радить гостям знати телефонний номер посольства своєї країни в Києві — це дуже допоможе в разі, якщо гостя буде затримано або ув'язнено. От скажіть чесно: після цього третього пункту ви все ще хотіли б залишитися на території України бодай на дві години?
Четвертий пункт радить (а чи все ж наказує?) в разі в'їзду машиною мати чинні міжнародні водійські права. Взагалі-то, для добропорядних громадян таке нагадування є образою — ну от якби в ресторані до вас підійшов офіціант і суворо нагадав: «Мийте руки перед уживанням їжі!» У разі порушення правил гість має сплатити штраф через банк протягом 15 діб.
П'ятий пункт наполегливо радить бути обережними при використанні банківських карток, оскільки «в Україні здебільшого все ще готівкова економіка», й «пов'язане з грошима шахрайство є звичним».
Шостий пункт радить міняти гроші лише в банках та банківських пристроях і ніколи не користуватися послугами індивідуалів, хай навіть вони пропонують привабливий курс. «Боже, куди я потрапив?» — тільки й залишиться, що подумати гостеві.
Сьомий пункт застерігає не тримати гроші в доступних місцях, оскільки «кишенькові крадіжки є звичними, надто ж у велелюдних місцях, як-от громадський транспорт, ринки й нічні клуби». Я, наприклад, особисто знаю жінку, яку жодного разу не обкрадали на вулицях уКиєві, але обікрали в Брюсселі якраз напроти будівлі верховного суду — то що з того?
Країна суцільної злочинності, де небезпека — під кожним кущем, — такою постає Україна з листівки. Надто екзотична, одне слово, країна як для пересічного європейця — і її громадянам ще мають надати безвізовий в'їзд? Так, усі згадані пункти не те щоб не мали рації — але ж як це викладено! І, мабуть, усе ж таки почати варто було би з практичних, найімовірніших проблем, а не з майже неуникного, як випливає з листівки, спілкування з поліцією!
Але ходімо далі. Є ще й стовпчик того, що заборонено. Отже, гостям «Євробачення» категорично не можна: пити у громадських місцях, сідати п'яними за кермо (у Європі, на відміну від України, це, треба гадати, є загальноприйнятим?), брати участь в азартних іграх. А ще не варто купувати щось у стихійних, не обладнаних для цього місцях — треба, мабуть, розуміти, що в себе вдома європейці звикли купувати все просто з асфальту.
Особливе місце посідає застереження не підбирати незнайомі речі з землі. «Та в них там скрізь вибухівка, вибухнути може все й у будь-який момент!» — зробить висновок зовсім уже ошелешений читач, аж поки встигне дочитати: його просто попереджають, що шахраї можуть його звинуватити в тому, що він цю річ украв. Узагалі-то, ця пастка є відомою в усьому світі.
І вже зовсім для повноти картини, навіть на білому, а не на синьому, як решта листівки, тлі: іноземців суворо й категорично застерігають проти того, щоб вони чинили сексуальне насильство, примушували українок до проституції, незаконно транспортували, переховували або приймали людей проти їхньої волі задля експлуатації. Бо за це в нас (а в інших європейських країнах, мабуть, зовсім ні) — суворе кримінальне покарання. От тільки дивно: чому не написали, що в Україні суворо заборонено когось убивати, грабувати, обдурювати? Європейці ж можуть про це не здогадуватися! Недогляд, ой який недогляд!
А тепер запитання: після всього прочитаного ви все ще хочете до України? Ну в такому разі ви просто фанатик. А може, навіть маніяк. І коли кремлеботи залишають принизливі коментарі, це, звісно, ображає, але в даному контексті виглядає цілком логічним. Надто вже непривабливу картину України намалювали емвеесівці. «Ми абсолютно не такі, як усі європейці», — тільки й випливає з цієї картини. Після ознайомлення з цією листівкою гості «Євробачення» тільки й можуть, що вбачати в українцях загрозу для себе й бути переконаними, що Україна вбачає загрозу в них і їхньому приїзді. Й от же ще що. Якби це були часи СРСР, часи закритості, подібні листівки виглядали би цілковито «у стилі». Вони були би природними. Що ж, чергового разу переконуєшся: декомунізація — вона має відбутися в головах, у свідомості.
Фото: wallpapersafari.com
