Люда була не просто світлою, вона була світлодайною. Мала невичерпну позитивну енергетику і стільки енергії, що її доставало на тисячі людей, яких вона навчала. Скільки разів під час наших спільних подорожей на тренінги я спостерігала, як вона до другої ночі продовжує свою послідовну наставницьку працю чи так і не заходить в уже нічне метро, затято дискутуючи.
Не знаю більше людини такого універсального тренерського дару: навчала журналістів, освітян, бібліотекарів, прокуроків, суддів, держслужбовців, але насамперед, завжди вчила нас, своїх колег чесній праці.
Люда закічнила романо-германський факультет Чернівецького університету, а потім стала магістром політичної комунікації в знаному Шеффілдському університеті. Все життя була справжнім лідером думок, навіть якщо і не усвідомлювала цього, жила в постійній інтелектуальній напрузі і ширила круг себе неспокій і гірку правду пізнання. Не визнавала «напівфабрикатів». І це стосувалося як її презентацій на 300 слайдів, які ніколи не поміщувалися в час тренінгу, так і любові до життя, коли за вихідні могла пошити річ, гідну подіуму. І мабуть ще багатьох речей, про які я не знала…
Людмила була спражнім будівничим демократії України. В 1997 прийшла в «День», який тоді був незмінним спутником українського інтелектуала, швидко почала працювати в англійській редакції з істориком і дослідником Голодомору Джеймсом Мейсом. В 2002-2004 році працювала в першому фаховому виданні про медіа –«Телекритиці». В 2004 році вона у команді, яка створювала альтернативне видання «Твій вибір», яке так насолило можновладцям, що в Луганській області навіть втопили в річці його наклад. З 2004 року - незмінний директором Центру медіареформ, однієї з чільних журналістських організацій. Завжди мала перед очима взірець британської преси, яка вже сотні років зважено і послідовно інформує суспільство і мріяла про подібне в нашій країні.
Останні роки вона багато співпрацювала з Академією української преси над методиками упровадження критичного мислення в освіту. Той багаж, заснований на світових здобутках, на мою думку, є «методологічним діамантом» – вивіреним та системним. Процитую її: «Не варто думати про критичне мислення як про певні знання, що можна здобути «на ходу». Щоб навчитися критично мислити, потрібно багато часу і зусиль».
Ще пару днів тому я йшла Подолом і згадала, як ми її зазвичай «підбирали» автом на Контрактовій: маленьку, але підвищену підборами з вічним наплічником, де такий же маленький білий компик із заставою з Ван-Гога, дві колонки, пульт. Люда кохала Поділ. На Нижньому Валу залишилася її рвучка тінь. За два десятки років, які я з нею знайома, в неї не було відпусток..
Людмила Гуменюк пішла з життя 3 квітня. Її поховали на батьківщині в Кіцманському районі Чернівецької області.
Ти з нами…
Оксана Волошенюк, менеджер медіаосвітніх програм АУП
