Новина в поважному виданні: «Объявлен в международный розыск бывший генерал Службы безопасности Украины, который распространял в СМИ материалы с призывами к насильственному свержению конституционного строя и захвату власти в стране».

І через абзац: «При этом фамилию генерала или какие-либо иные данные о нем Генпрокуратура не сообщает».

Уявіть: проходите ви повз стенд «Їх розшукує поліція», на ньому — листівки-орієнтири на підозрюваних у скоєнні злочинів. От тільки обличчя розшукуваних заретушовано, а внизу — припис: «Імена та прізвища розшукуваних змінено». Дуже-дуже цікаво: наскільки ефективним буде розшук?

От і тепер стало цікаво: а в міжнародний розшук того генерала подавали, теж не повідомляючи про нього жодних даних? Просто: знайдіть мені генерала — і все? Адже подання в міжнародний розшук — справа досить публічна, в тому розумінні, що про того генерала мали дізнатися сотні, як не тисячі, людей по всьому світі. Так, здебільшого охоронців правопорядку — але чи з них теж узяли підписку про нерозголошення?

А може, той генерал нікуди не втікав, а просто живе собі десь у будинку, мов звичайний обиватель, і ніхто з сусідів не знає про його генеральське минуле? Пригадується, такий собі Пукач свого часу переховувався саме в такий спосіб.

Отут на повний зріст і постає проблема комунікації Генпрокуратури з суспільством. Піару, коли хочете. Публічності. Бо незрозумілою залишається мета оприлюднення інформації про розшук того генерала. Розшукати його? Таке подання інформації в тому ніяк не допоможе. Зробити видимість активної роботи? Оце вже більше схоже на правду. Показати свою втаємниченість — мовляв, самі знаємо, а вам не скажемо?

Зрозуміло: бувають обставини, коли слідство не може передчасно оприлюднювати дані про підозрюваних і розшукуваних. Якщо так і в даному разі, то на біса тоді було Генпрокуратурі взагалі оприлюднювати інформацію про подання в міжнародний розшук?

Адже в цій генпрокуратурівській інформації насправді немає ніякої інформації. Нуль, круглий і порожній нуль. Видимість. Подавали насправді в розшук того генерала, не подавали — навіть це мимоволі викликає сумнів. Але хіба ж сама лише Генпрокуратура вдається до такої, з дозволу сказати, публічності?

Й інше запитання: а навіщо ЗМІ оприлюднюють ці пустопорожні офіційні писульки? Вони тим самим потурають імітації публічності, а то й узагалі імітації роботи, імітації діяльності офіційних органів — ото й усе, більше нічого.