Понеділок. У Києві снігопад. Дуже шановне видання публікує новину під заголовком: «"Полностью расчистить улицы слишком сложно". Кличко прокомментировал транспортный коллапс, который произошел из-за снегопада». Тексту передує фотографія Віталія Кличка — не найбільш виграшна для нього, на цій фотографії він чи то розгублений, чи то спантеличений. І справді: почитаєш цитату Кличка, наведену в заголовку — поваги до київського міського голови не додасться. «Телепень якийсь» - тільки й залишиться осад.

А тепер почитаймо сам текст новини. Там уже цитата з Кличка виглядатиме так: «Столица снова охвачена большим снегопадом. Следующие два дня синоптики тоже обещают снег. Все коммунальные службы работают в усиленном режиме. Вся спецтехника на улицах города. Но, пока не прекратились интенсивные осадки, полностью расчистить улицы слишком сложно».

І тепер скажіть: чи можна в цьому з Кличком не погодитися? Чи його слова й справді гідні лише насмішок? Зовсім ні — адже сніг і справді надто складно прибрати заздалегідь, на упередження. І справді надто складно прибрати сніг іще до того, як він випав. Точніше, зробити це просто неможливо.

Отже, в заголовку вміщено слова Кличка, вирвані з контексту — до такої міри вирвані, що їхній зміст і їхнє сприйняття цілковито змінюються.

Тож рецепт «відкриття суспільству очей на хунту» є дуже простим: вириваємо слова з контексту, додаємо невдалу для представника “хунти” фотографію — й викривальний матеріал готовий. І можна бути впевненим: це стане ще однією краплею, що сточуватиме камінь. Бо значна частина аудиторії, окрім заголовку та фотографії, нічого не запам'ятає, а в текст не вчитуватиметься.

Саме за цим рецептом діє російська пропаганда. Й! Саме за цим рецептом — тим же самим, таким же точно — діє абсолютна більшість українських ЗМІ, незалежно від їхньої (ними декларованої) ідейної та політичної спрямованості. І — мабуть, за прикрим збігом обставин — і російська пропаганда, й українські ЗМІ що є сили лупають з однакових гармат однаковісінькими снарядами по одних і тих же українських персонах. Отакий він, збіг обставин.

І мова зовсім не про те, щоб не висловлювати претензій до влади — висловлювати, повсякчас висловлювати. Тільки ці претензії мають бути справедливими. Бо інакше це — гопництво від журналістики.