Принципи Meduza:
Потрібно руйнувати класичну схему, в якій медіа – божество, яке інколи може надіслати читачеві листа поштою. Прагнення залучати читачів нерідко перетворюється на формальні речі – наприклад, коментарі на сайті. Але в 99% випадків вони виглядають як смітник, тому що туди приходять незрозумілі люди і грубіянять один одному.
Потрібно спілкуватися зі своїми читачами: якщо вони пишуть листи – відповідайте на них. А якщо ви розумієте, що щось зробили не так, то перед читачами потрібно вибачитися.
У Meduza є спеціальна розсилка, яку видання робить приблизно раз на місяць – наприклад, коли запускає щось нове. Ці листи пишуться людською мовою, реальною людиною та за її підписом (якщо йдеться про запуск нового продукту, то такого листа пише Ілля Красильщик). І коли на нього починають відповідати читачі, ця людина їм відповідає.
Також влітку цього року Meduza запустила новий інструмент зворотного зв’язку з читачами – реакції. Одне з призначень цього інструменту: коли читач розуміє, що він більший експерт у темі, ніж редакція, він може туди написати. Або він може повідомити Meduza про якісь події, про які журналісти не знають. Для цього створено систему чатів. Кожне повідомлення в такому чаті існує лише одну добу, після чого знищується. Це все створює особливу атмосферу, яка не схиляє до займатися дурницями, а спонукає писати по справі.
Meduza намагається бути всюди, де її читачі: на сайті, в соцмережах, в push-оновленнях браузеру, в годинниках, в месенджерах, на мобільних платформах тощо. На деяких платформах, куди приходить Meduza, її читачів, можливо, немає і, можливо, не буде. Але пробувати потрібно.
Сучасні медіа не прив’язані до платформи. Вони навіть не кросплатформенні, а складаються з різних медіа. Наприклад, є велика Meduza (сайт), а є розсилка «Вечірня Meduza». Вони в певному сенсі конкурують одна з одною. А ще Meduza має підвидання в Telegram, де журналісти дещо розлогіше пояснюють читачам новинний порядок денний. Спочатку до присутності в Telegram Meduza підійшла помилково, автоматизувавши повідомлення в цьому каналі. Але згодом зрозуміла, що це читачі сприймають його як частину свого особистого простору. А от Twitter – це помираюча платформа. Його Meduza наразі використовує лише як технічний канал.
На будь-яке видання читач може витратити максимум 10 хвилин на день. За цей час потрібно показати йому, чим ви можете бути йому корисні.
Редакція працює на комп’ютері, а читачі читають видання на телефоні – цю різницю в підході буває досить складно пояснити редакції.
Стратегія Meduza полягає в тому, щоб увесь час експериментувати. Причому важливо будь-який вдалий експеримент поставити на потік. Експеримент заради експерименту не працює. Правила експерименту:
Приклади форматів:
Найпопулярніші матеріали в читачів Meduza – тести та лонгріди.
У планах Meduza – почати виробляти відео.
На початку в Meduza працювало 20 співробітників. Зараз їх близько 50, у тому числі 9 розробників, а також IT-підрядники, яких можуть залучати для виконання замовлень рекламодавців. Є відділ спеціальних кореспондентів, які займаються «довгими» історіями. Є відділ швидкого реагування: два репортери, які можуть піти на подію чи записати бліц-інтерв’ю. Один із заступників головного редактора відповідає за нові формати. Щодня об 11:00 відбувається редколегія, де вирішують, про що і як сьогодні писати.
Meduza не є опозиційним виданням, оскільки вважає, що бути опозиційним – це стати на чийсь бік. Однак складність існування цього видання полягає в тому, що воно мусить дотримуватися законодавства двох країн: Латвії, де воно зареєстроване та фактично працює, та Росії, де знаходяться 70% його читачів та всі рекламодавці, і тому важливо, щоб у Роскомнагляду не було приводу заблокувати доступ до сайту. Зазвичай дотримуватися обох законодавств вдається. Але є теми, де це неможливо. Наприклад, про Крим. Один із найпростіших виходів із цієї ситуації – взагалі не працювати з картами.
Фото - Вища школа Media & Production