Минулого року першим покупцем книги «Повернення в Царгород» став адвокат з Луцька Вадим Матвіїв. Після нього – сотні людей інвестували у книгу ще до її появи у світ. Як результат – видання швидко стало бестселером, і лише за рік удостоїлося трьох (!) перевидань! Цього року — новий рекорд. За першу годину після оголошення попередньої передоплати книгу «Сестра моя, Софія…» придбали четверо читачів!

«У мене багато ваших книг, зокрема залюбки прочитав попереднє видання «Повернення в Царгород», люблю перечитувати «Україна Incognita». Словом, маю більшість, якщо не всі, книжки з Бібліотеки «Дня», — прокоментував перший покупець книги, киянин Дмитро ВІЗІР. — Нещодавно читав цікаву статтю про Болгарію у «Дні». Мене матеріал дуже зацікавив, тому, щойно побачив оголошення про передоплату видання — відразу придбав. Наші історичні зв’язки ще за часів Київської Русі були дуже тісні. І сьогодні Болгарія підтримує Україну. Можна сказати, що це наша «родичка». Їм вже багато чого вдалося досягнути. А нам? Що ми знаємо українсько-болгарську історію? Можна сказати, що це певне «темне місце» в свідомості українців. Знайти відповіді на всі ці питання якраз і очікую в книзі «Сестра моя, Софія…». За доброю традицією, перший читач отримає видання з автографом головного редактора «Дня» Лариси Івшиної.

«Кожного разу згадую, що Ярослав Мудрий не лише добудував Софію, зробив центром своєї імперії – духовним, політичним, культурним. Він відразу ж заклав бібліотеку і школу. Бо премудрість Божа – велика сама по собі, але вона потребує «інструментарію», — зауважила Лариса Івшина.

Відтак, після безпрецедентного «Повернення в Царгород» стало зрозуміло, що нам треба вивчити цей напрям, бо в ньому криється не лиш історія, а важливі знання для пізнання самих себе. «Сестра моя, Софія…» народилася з усіх попередніх задумів. Це системна робота редакції, яка, на жаль, не стала складником гуманітарної політики держави, але «малими зусиллями» редакції та однодумців стимулювала тисячі українців читати, думати і діяти.

Тож, чому книгу треба обов’язково прочитати?

Як написала у «Фейсбуці» головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «Історичні паралелі України — Болгарії — фантастичні! Вони виявляють не стільки «простір незнання», а ще складніший випадок — хибного «знання» про близький народ. Можна сміливо стверджувати — крім нашої історії, яка спеціально спотворювалася, перекручувалася, обкрадалася, є ще одна така ж... Пам'ятаєте: «курица — не птица, Болгария — не заграница...», «Хороша страна Болгария , а Россия лучше всех...».

Байки про «хохлів», малоросію, з тієї ж опери творців «руцкоміра». Після багатьох катастроф (про які мало знають у нас) Болгарія — вирвалася! Зараз в Євросоюзі і НАТО. Так, не без проблем. Але все ж, це великий історичний здвиг — птах Фенікс постав з попелу. А ми?.. Як відновитися? Де джерела сили? Про це —нова книга. А смислів стільки — скільки кожен зможе видобути».

Читачі цієї книги дізнаються про те, що:

-без благотворного впливу болгарської культури не було б духовного піднесення Київської Русі. Цей процес, звісно, був обопільним: духовний світ Давньої Русі—України був важливим для болгар;

- болгарська державність, культура, національна ідентичність, так  само як і українська, безліч разів відроджувалась у, здавалося б,  безнадійних, катастрофічних ситуаціях, буквально з небуття. Завдяки чому – ось головне питання;

Михайло Драгоманов та Іван Шишманов, Іван Вазов та  «кирило-мефодіївці»- ось той духовний «ланцюг свободи» українців та болгар, цілком актуальний і в XXI столітті;

Ніколи наші народи не воювали один з одним, натомість плідно вчились й засвоювали здобутки сусідів.

Навчаючись досвіду Болгарії, її багатющій історії, такої щедрої на блискучі перемоги й важкі, але згодом подолані народом катастрофи, ми пізнаємо самих себе. Пізнаємо Болгарію!

Зробити попереднє замовлення книги можна за посиланням.

Прес-служба газети «День»