Мета проекту – показати прозорість українського медіаринку, включаючи фінансову прозорість, можливість оцінити реальну частку аудиторій для різних типів медіа, можливість оцінити концентрацію ЗМІ в руках окремих власників.
Проект реалізовується за фінансової підтримки уряду Німеччини. Він передбачає проведення оцінки медіаринку України на основі розробленої Флорентійським інститутом методології, яка застосовується для щорічної оцінки медіаринків країн ЄС. Втім, «Репортери без кордонів» реалізовують моніторинг медіавласності не в ЄС, а в країнах, що розвиваються. Минулого року пілотні проекти було проведено в Камбоджі та Колумбії, цього року – в Тунісі. Крім України цього року «Репортери без кордонів» оцінять прозорість медіавласності ще й у Туреччині, Філіппінах, Перу, Монголії.
В Україні протягом трьох місяців (липень-жовтень 2016 року) «Репортери без кордонів» та ІМІ проаналізують 40 засобів масової інформації (по 10 на кожен тип медіа – телебачення, радіо, інтернет, преса) відповідно до європейських індикаторів прозорості. ЗМІ для аналізу обиратимуться за критеріями частки аудиторії та наявності суспільно-політичного контенту. Буде оцінюватися структура власності цих медіа, фінансова прозорість, рівень концентрації (монополізації) ринку, прозорість редакційної політики. У результаті проекту буде створено загальнодоступний сайт, який у вигляді інтерактивної інфографіки візуалізує базу даних 40 найвпливовіших українських медіа.
Для аналізу дослідники використовуватимуть результати анкетування 40 медіа (їм надсилатимуть детальні анкети-таблиці), інформацію з відкритих джерел (зокрема, з державних реєстрів), дані державних органів (зокрема, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), а також консультації з журналістами-розслідувачами.
Менеджерка проекту Нафіса Хасанова розповіла, що в оцінці рівня та ризиків концентрації медіаринку «Репортери без кордонів» співпрацюють з німецькою Комісією з оцінки концентрації ЗМІ (KEK), тож мають можливість провести таку експертизу.
Проект передбачає також оцінку ринкових особливостей і юридичний аналіз чинного законодавства у сфері прозорості медіавласності, регулювання різних типів медіа, антимонопольного законодавства та практики його застосування в україні. Дані про кінцевих бенефіціарів найвпливовіших медіа на сайті проекту будуть доповнені інформацією про інші бізнеси, якими володіють медіавласники.
За результатами моніторингу організатори проекту порівняють індикатори прозорості українського медіаринку з подібними індикаторами різних країн ЄС та країн, що розвиваються, у яких «Репортери без кордонів» реалізували цей проект.
Присутні на презентації представники Незалежної асоціації телерадіомовників – Катерина М’ясникова й Ольга Большакова висловили сумніви в результативності дослідження. На їхню думку, в Україні наразі неможливо подолати такі проблеми в прозорості медіавласності, як:
Начальниця юридичного управління Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ганна Чумаченко звернула увагу на те, що в дослідників немає повноважень аналізувати прозорість медіавласності і запитувати відповідну інформацію в медіа. Тож вона, як і представники НАМ, налаштована досить скептично до такого дослідження.
У відповідь на це виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк наголосила: «Для мене цей проект – це публічна кампанія з адвокасі, а не створення чергового агрегатора чи бази даних. Головна зброя – публічність. Слід публічно заявити про ті проблеми з прозорістю, з якими ми зіштовхнемося, поставити питання про розширення повноважень регуляторних органів, про зміни до законодавства».
Менеджерка проекту Нафіса Хасанова додала, що за підсумками проекту в Україні залишаться методологія для оцінки ринку і сайт, який далі можна наповнювати, розширюючи базу даних.
Нагадаємо, 1 жовтня 2015 року в Україні набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення». Закон зобов’язує мовників і провайдерів розміщувати на своїх офіційних веб-сайтах інформацію про структуру власності, а також щороку до 31 березня подавати до Нацради інформацію про свою структуру власності та схему структури власності за затвердженим Нацрадою порядком. Нацрада може запитувати в компаній додаткову інформацію для підтвердження наведених даних. Нацрада може відмовити у видачі (продовженні) ліцензії компанії, структуру власності якої визнає непрозорою.
