І дещо, на жаль, не дуже веселе, але необхідне для публічного пояснення ситуації, до якої я маю безпосереднє відношення. Виходячи з того, що дехто з моїх знайомих та друзів мали вже достатньо шансів отримати певну інформацію, вважаю необхідним скористатися своїм правом на відповідь:
Враховуючи, що початковий брудний потічок, в якому густо перемішана напівправда з відвертою брехнею, домисли з вимислами, а сенси зазнають певної трансформації, чим далі, то більше перетворюється на повноцінний бурхливий потік, бризки від якого вже неодноразово потрапляли і на мене, мушу ненадовго відірватися від безтурботного відпускного споглядання довкілля та повідомити дещо публічно.
Отже, йдеться про кампанію «самозахисту» українського журналіста Юрія Луканова, нещодавно відстороненого від виконання обов'язків голови Незалежної медіа-профспілки України до рішення позачергового з'їзду цієї організації. Здавалось би, медійна громадська організація, як і будь-яка інша ГО, має право вільно обирати, відстороняти, припиняти повноваження своїх керівників чи відновлювати їх простим рішенням більшості своїх членів. І зазвичай так і відбувається: скликаються загальні збори чи з'їзд (в залежності від кількості тих самих членів), заслуховуються думки, претензії, відбуваються дебати та приймаються остаточні рішення. Здається, це і зветься демократією?!
Але ж ми маємо в нашому випадку не якесь районне товариство позаземних контактів з прибульцями, а достатньо потужну всеукраїнську медійну організацію! І її відсторонений голова (справедливо чи не справедливо - підсумує з'їзд) вирішив скористатись своєю професійною перевагою достатньо знаного українського медійника та покликати на допомогу своїх друзів. Адже ж друзі на те й друзі, пам'ятаєте: «Друг в беде не бросит, лишнего не спросит...»! Тільки є одне невеличке «але» - в нашому випадку друзі виявились ще й колегами - по перу, камері, диктофону - тобто, теж журналістами. І дружба перемогла професію, хоча один добрий товариш пана Луканова в телевізійній програмі іншого його товариша всупереч очевидному ( тобто, самому собі!) проголошував в телеефірі, що справжній журналіст «має бути сиротою» - тобто не бути прив'язаним емоційно ні до кого і ні до чого, аби мати безсторонній погляд на все, що відбувається навколо. Але, якось цього разу не вийшло...
І запрацював потужний інформаційний вентилятор, бризки з якого час від часу долітають і до мене, - бо я напередодні відсторонення дійсно був одним з активних критиків діяльності пана Луканова. Але я не вдавався до відвертого публічного хамства або образ маловідомих або й невідомих мені людей. До речі, одному з закордонних друзів-захисників, який дозволив собі зневажливо публічно назвати мене «маловідомим супер-патріотом», хочу повідомити, що хоча і він для мене є також маловідомою особою, втім, я не дозволяю собі давати йому будь-які оцінки на загал за його прикладом: послуговуючись лише думкою про мене свого приятеля. Та навіть більше, шановний малознайомий мені добродію, відкрию Вам велику таємницю: ми з Вами (і не тільки ми) є взагалі незнайомими переважній більшості людства, що не дає йому (людству) підстав для навішування нам будь-яких ярликів. Інший медійний знайомий пана Луканова (але тут є одна пікантна дрібничка - він також і мій знайомий) вважає за можливе, перейнявшись дружніми почуттями, по-хамськи називати мою оцінку подій «маячнею» в публічному просторі. Професійне видання, дружне до нашого героя, розміщає у себе матеріали пана Луканова, особливо не переймаючись достовірністю всіх викладених фактів, оцінок і цитат, в яких автор дозволяє собі і зневажливий тон по відношенню до моїх колег і мене, а то й відверті образи. Моєю думкою спробували поцікавитись не одразу, а значно пізніше, коли я був вже за кордоном (до речі, у справах, пов'язаних з нашою історією) в роумінгу, і просто не відповідав на дзвінки з незнайомих номерів. Що дозволило потім з легкістю повідомити: «Мы звонили, но телефон не отвечал».
І я вже не згадуватиму про шалену кількість інших матеріалів (від інтернет-видань до соціальних мереж), в яких часто, м'яко кажучи, без професійних сумлінь «резалась правда-матка» друзями-медійниками. Фахові стандарти, думки іншої сторони - навіщо?! Це для студентів, семінарів, круглих столів та прес-клубів. А тут же мова про друга-знайомого-колегу!!!
Отже, дозволю і я собі публічно і востаннє (принаймі до з'їзду НМПУ) розставити деякі крапки над деякими І! А також уклінно попрошу (роблю взагалі це вперше тут на ФБ, але ситуація лишила мене вибору) всіх своїх друзів і знайомих допомогти і мені донести свою думку до загалу! А щоб не переобтяжувати тих, хто це читатиме, викладу лише суть моїх претензій до відстороненого голови НМПУ Юрія Луканова - без оцінок, домислів та суджень. Тільки факти, підтверджені або документами, або свідками.
Отже:
На цьому мені дуже хотілось би поставити поки що крапку. Принаймі, в публічній площині.
Пана Луканова, його друзів і захисників я би дуже просив не перейматися: ані відповідати, ані коментувати будь-які дописи, пости, заяви тощо на свою адресу з приводу вищенаведеного, як і пообіцяв, до з'їзду НМПУ більше не буду.
І повірте, світ такий великий і незбагненний, що інколи наше місце в ньому є надзвичайно важливим тільки в нашій особистій уяві! Це я і про себе, в тому числі - просто час від часу дуже непогано нагадувати самим собі про це…