У проекті зазначено про поетапне запровадження у вітчизняному радіоефірі україномовних пісень у відсотковому еквіваленті, починаючи від 5% і закінчуючи 35%.
Найстрашніший цей проект Закону для тих, хто звик до 100% російської попси в ефірі. Господарі радіокомпаній комфортно з року в рік звикли транслювати Кіркорова з Газмановим у перемішку з Понаровською… Це їхній давній спільний «формат»! До того ж, цей ефір не контролюється ніколи й ніким. Регулятор, яким є Нацрада з телерадіомовлення, традиційно «грається» в доброго «суддю-демократа». До нових складів цього органу щоразу заводять нових і нових лобістів, які готові займатися чим завгодно, але не регулюванням!
Коли проект Закону №3822 з’явився у Верховній Раді, спочатку здійнявся ґвалт лобістських «громадських структур» сфери ЗМІ, більшість яких і створені для того, щоб бути використаними в такі моменти. Такі собі «підсніжники», що чекають свого часу «розпускатися». Навіть почали було збирати мистецьку громадськість, яка б заявила своє «фе» реальному впровадженню української мови в радіоефірі. Але «мистецька громадськість» потроху «здулася», багато хто просто відхрестився від своїх підписів, натомість народився Музичний Майдан – об’єднання українських митців, співаків, музикантів, які налаштовані по-бойовому відстоювати позиції української пісні в радіоефірі. До речі, нині її, рідної, звучить не більше 5%. (І це на 25-й рік проголошення української незалежності?!)
Отож, тепер включилися лобісти-депутати під куполом. Аби не втратити «позиції», вони реєструють свій альтернативний законопроект (№3822-1), основною метою якого є недопущення отієї самої ЯСНОСТІ при контролі над ефіром. З’явилося дроблення на види мистецтв, жанрового звучання тощо. Мета – заплутати так, що реально проконтролювати й довести наявність української мови буде проблематично… Це якщо по суті.
Отже, «післямайданні депутати – 2» завтра будуть складати іспит: чи дійсно вважають мову кодом нації, усвідомлюючи, що однією з першопричин війни на Сході й анексії Криму є ігнорування цього самого коду?!
«Післямайданні депутати – 1» (помаранчевого зразка) цей іспит провалили. Конкретика в регуляторній політиці в сфері електронних ЗМІ тоді поступилася «меморандії» – укладанню меморандумів з радіостанціями про добровільне взяття ними певних зобов’язань… Чим це закінчилося? Включіть будь-яку так звану українську FM-хвилю і відповідь почуєте самі.
Фото - www.junction11radio.co.uk
