Понад тиждень минуло з часу славетної перемоги Джамали на конкурсі «Євробачення». Й досі ця перемога та пов'язані з нею обставини є темою численних матеріалів у ЗМІ. Й от же дива: майже не пригадати, щоб у цих матеріалах Джамалу називали українською співачкою й не давали при цьому ніяких застережень. А тим паче щоб називали українкою.
Іноді це виглядає так: «Українська співачка Джамала кримськотатарського походження». Або, навіть іще частіше, так: «Кримськотатарська співачка Джамала, що представляла Україну». Цього року турецький співак представляв Сан-Марино — то так само, виходить, і Джамала представляла Україну? А взагалі вона, виходить, до України безпосереднього стосунку не має? А коли й має, то якийсь особливий, непрямий, опосередкований?
Так, переможну пісню співачки присвячено трагедії кримськотатарського народу. «Пісня на кримськотатарську тематику», як сказали б у радянських партійно-чиновницьких колах. Але спитаймо себе: чи є це підставою для того, щоб будь-яку згадку про Джамалу супроводжувати згадкою про її етнічне походження? Навіть коли про пісню й близько не йдеться? Навіть коли контекст узагалі безпосередньо не пов'язаний із тією піснею? А до речі: хіба пісню про кримськотатарську трагедію 1944 року, взагалі-то, не міг би проспівати артист іншого, ніж кримськотатарське, етнічного походження — нізащо й ані за яких обставин не міг би? «Ваша трагедія — ваші проблеми», — коли ми де треба й де не треба наголошуємо на «п'ятій графі» Джамали, саме такий меседж до кримських татар виходить від наших ЗМІ.
А може, віднині треба — на радість Ірині Фаріон — зазначати етнічне походження всіх співаків, що виступали в конкурсах «Євробачення»? «Єврейська співачка Тіна Кароль, що представляла Україну». Або: «Співачка конголезького походження Гайтана» — так і ніяк інакше. Дико? Стає очевидним: у такий спосіб артисти виявляються ніби відокремленими від України, ніби загнаними до якихось гетто.
Тоді візьмімо поп-музику Франції. Народжена у Єгипті етнічна італійка Даліда. Американський єврей, чиї предки вийшли з України, Джо Дассен. Німкеня Патрісія Каас. Англійка Аманда Лір. Італієць Серрон. Іспанець Патрік Ернандес — той, у балеті якого починала свій шлях до вершин Мадонна. Араб Еф Ар Дейвід. Греки Вангеліс та Деміс Руссос, що створили французький гурт Aphrodite's Child. Пізніші десятиліття — ще більше етнічне розмаїття, етнічно й расово «нетитульних» французьких зірок можна перелічувати десятками. Або візьмімо «найфранцузькішу» епоху шансону, із етнічними вірменами Шарлем Азнавуром, Розі Армен, Сільві Вартан, етнічним євреєм — сином вихідців з України Сержем Генсбуром, етнічною італійкою Катериною Валенте... А французькі кінозірки? Німкеня Ромі Шнайдер. Італійка Летиція Каста. Арабка за батьком та німкеня за матір'ю Ізабелль Аджані. «Чистокровних» етнічних французів там, здається, й не знайти.
То що ж, за кожної згадки про них писати про етнічне походження — або, краще, аби не мучитися, одним помахом руки викреслити їх усіх до біса з французької культури? Але ні: попри все, всіх їх ми звемо французами. А от назвати Джамалу українкою — язик не повертається? Або хоча б українською співачкою — без згадки про походження?
До відома: тицяння людині в обличчя її етнічним походженням — це й є найперший індикатор шовінізму.
Але й це ще не все. Дедалі частіше в різних медіаматеріалах доводиться зустрічати: «Джамала (Сусана Джамаладінова)»; йдеться в тих матеріалах зовсім не про біографію співачки, її може бути взагалі згадано мимохідь. То, виходить, у нас тепер заведено розкривати псевдоніми — щоб жоден «нацмен», жоден «безрідний космополіт» за тим псевдонімом не сховався? Тоді привіт, 1952 рік — бо саме тоді, у розпал сталінської кампанії боротьби з космополітизмом, оце розкриття псевдонімів у дужках і практикували. Кажуть, у нас триває декомунізація — чи я нічого не переплутав?
Скидається на те, що в наших ЗМІ всі раптом забули про те, що існує поняття «політична нація».
А ноги ростуть звідти ж, звідки й завжди. З російських ЗМІ. Бо це вони згадують Джамалу так і тільки так: «Крымскотатарская певица, представлявшая Украину». І щодо них це цілком зрозуміло: «кримнаш», і в такій системі координат кримськотатарська співачка за визначенням не може бути українською. Оцю думку й навіюють російські ЗМІ — що Україну на конкурсі «Євробачення» цього року представляла іноземка. Співачка, яка мала б носити паспорт Російської Федерації. У крайньому разі, іммігрантка з «російського» Криму. От тому, зокрема, у російських ЗМІ й панує така лють: Джамала для них — своя, російська, тільки зрадниця. «Відщепенка». Це все дуже нагадує повторення історії з присудженням Нобелівської премії Борисові Пастернаку.
Дуже хотілося б сподіватися, що українські ЗМІ не ставлять собі за мету навіяти ту саму думку.
Але схоже, що в українських ЗМІ за надмірним і недоречним нагадуванням про «п'яту графу» Джамали теж ховається позиція. Ховається ставлення до кримських татар як до «інших», «чужих», «окремих». Неготовність визнати їх органічною й інтегрованою частиною нашої загальноукраїнської спільноти.
Фото - офіційна сторінка Джамали на Facebook
