І знову про Шустера. Так, я не можу заспокоїтись навіть після свячених яєць з солодкою паскою.
Є кілька питань і вимог. Питання риторичні, вимоги конкретні. Пишу як той, хто був безпосередньо причетний до боротьби з цензурою. Нагадаю, що шість років тому взяв на себе зобов’язання по комунікаціям у журналістському русі «Стоп цензурі!». Досвід підказував, що у горизонтальних структурах має бути людина, яка б елементарно відповідала на дзвінки, нагадувала про робочі зустрічі і розсилала заяви та прес-релізи. За це я не отримував гроші і моя участь була виключно на громадських засадах.
Так ось про Шустера. На дворі 2016 рік. Україна позбулась багатьох маразмів, набула інші, але цензури, яку ми знали шість років тому від, типу, правлячої партії або керівників країни, нема. Саме час становитись обличчям протесту.
Заради справедливості хочу відмітити, що коли 21 травня 2010 р. у стінах Києво-Могилянської академії був створений рух «Стоп цензурі!», а це відбулось саме у п’ятницю, на «Шустер LIVE» була тема про наступ на свободу слова. До речі, про цей випуск вартувало б написати окремо ібо головною темою тоді обрали відносини між Україною і Росією і на ній виступав Петро Порошенко з цікавими на сьогодні проросійськими тезами. Ну то таке... Не по темі...
Від «Шустер LIVE» установчий документ про створення Руху «Стоп цензурі!» тоді підписало 6 людей, які там працювали на різних посадах, але самого Савіка серед них не було. Чому? Це ж як раз питання підтримки журналістського цеху і тих, хто боровся з тиском на професію. Вже потім він відповів Мустафі, що за його думкою тоді був не захист професії, а «ловля блох». Цікаво що ж змінилось зараз? І сам Савік стверджує, що він «маленький Чехов», який творить сценки, а не займається журналістикою. Чому тоді він зараз стає обличчям журналістського протесту? Він перестав бути маленьким Чеховим? Чому взагалі виникає обличчя, яке має уособлювати захист свободи слова? Тобто, чому брати обличчя, а не саму цінність свободи слова? Навіщо мої колеги по «Стоп цензурі!», які його активно підтримували і взагалі створювали, пішли на це?
По-перше, це ж було очевидно, що багатьох людей, які знають, бачать, розуміють та підозрюють, що Шустер займається політичними технологіями та маніпуляціями, а не журналістикою у чистому вигляді, відвернуться від цього. По-друге, очевидно же, що другий раз це може виглядати як фарс.
Савік Шустер сидячи у студії «Громадського ТБ» кілька років тому прямо говорив, що коли його вимкнули в ефірі «Інтеру» (був такий епізод у 2013 році, перервали передачу і поставили серіал) після появи в студії опозиціонерів, то можливо це було не просто так, але він не хоче з цим розбиратись, бо канал пояснив, що то був технічний збій. Це взагалі адекватно? І зараз він очолює ініціативу з захисту свободи слова і оголошує голодовку?! Ну, це жесть, панове. Так не можна робити! Не можна мати настільки гнучкий підхід до цінностей! Не можна мати настільки коротку пам’ять! Дуже важливо для суспільства, яке хоче відштовхнутись від минулого і зробити крок вперед, тримати в серцях та душах ідеали, що не можна розмінювати на тих, хто втратить можливість заробляти гроші на політичних шарадах. От власне останнє на мою думку і є основна причина голодування заради свободи слова. Просто гроші. І коли звик бігати між олігархами і думати, що став необхідною зарядженою баблом частинкою, яка створює струм між їхніми інтересами і владою, то може і замкнути.
А тепер про вимоги:
І наостанок. Рух «Стоп цензурі!» перестав існувати у тому вигляді, який всі його пам’ятають, а власне проведення акцій, прес-конференцій, гучних заяв та походів по межигір’ям. Але я дуже радий, що його місце сьогодні залишилось вільним і є простір для справжніх ініціатив, які мають відстоювати свободу слова як цінність і в яких будуть брати участь ідеалісти та романтики. Саме таким я себе і відчував у Києво-Могилянській академії 21 травня 2010 року.
Фото і текст: фейсбук-сторінка Артема Соколенка