Подібне шоу в тій його частині, яку присвячено політичній сатирі, легко уявити на будь-якому штатівському чи європейському каналі. А от прямі випади в бік жінок, гомосексуалів чи інвалідів призвели б до численних позовів, за які і канал, і автори шоу розраховувалися б заробленими на приниженні грішми.
Я не уявляю, кому може бути смішно з жартів цієї команди, крім білих, міцної статури, гетеросексуальних чоловіків із достатком середній+ і вище. Кожна інша категорія в цьому проекті зло висміюється.
«Вот женский мозг, я специально нарисовал его больше, чтоб вам было видно. Женский мозг похож на сумочку: там все есть, но для того, чтобы найти что-то, надо все вытряхнуть. Можно обозначить разделы женского мозга. Около 10% занимают знания, полученные в школе, 20% – сериалы и модные журналы, остальные 4 Гб – это видео со свадьбы. Женский мозг – орган уникальный. В минуты опасности или стресса он имеет способность сжиматься до крошечных размеров. Это объясняет поведение женщины за рулем и при виде скидок больше 40%».
«Когда женщина ложится спать, мозг под действием силы притяжения падает внутри черепной коробки с высоты H».
Як вам такі жарти?
Мізогінія в нашому суспільстві вітається на центральних каналах, які мовлять навіть у найвіддаленіших селах. Тобто ідея жіночої інакшості («жіноча логіка», «материнський інстинкт», «крихітний мозочок жінки», «стискання до крихітного розміру мозку жінки при вигляді знижки») закладається в голову всіх без винятку телеглядачів України. Відсутність критичного сприйняття і думання про такі речі вже має очевидні наслідки для суспільства. Для ринку професій це «скляні стелі» та виділені жінкам сфери обслуговування, піклування, а також подвійне навантаження домашньою роботою. Для особистого – різноманітні форми насилля над жінками, включно з репродуктивним тиском у родині та тотально безкарним фізичним домашнім насильством («Ви потім помиритесь, а мені що з заявою робити? Не прийму», - класична відповідь правоохоронців на подібні скарги).
Особистісна сфера потерпає від заскорузлої впевненості самих жінок у власній другосортності, що призводить до невміння відстоювати себе. Чоловіки радо цитують жінкам необґрунтований, принижуючий «гумор» від таких самих чоловіків. Жінки стикаються з неможливістю просуватися по службі, аби як старанно й плідно вони не працювали, де керівники – апріорі чоловіки. Серед моїх знайомих жінок часто звучать обговорення робочих ситуацій, де їхня думка не почута, оскільки чоловіки не сприймають їх серйозно. Або при очевидній перевазі вихідних даних працівниці (тривалість стажу, кількість наукових робіт, публікацій і т. ін.) на підвищення по замовчуванню обирають чоловіка. Ці речі тісно пов’язані: соціальна несправедливість, дискримінація, нерівний доступ до ресурсу починаються з таких шоу, де жінка конструюється таким чином, наче вона принципово відрізняється від чоловіка (на кшталт «люди й жінки»), має свій окремий світ котиків, знижок і неадекватної поведінки.
Скористаюся публічністю і поставлю авторам кілька запитань:
Щоразу, коли вчені намагаються довести нам, що біологічно чоловіки й жінки є принципово різними, за основу вивчення відмінностей найчастіше беруть мозок. Відмінності в роботі мозку чоловіків і жінок вивчалися з XVIII століття. Першочерговим завданням дослідники поставили вимірювання маси й обсягу мозку представників та представниць різних статей. Було доведено, що в абсолютних величинах мозок чоловіків справді більший. Для тогочасного суспільства інших доказів інтелектуальної переваги годі й шукати. Проте згодом вчені звернули увагу на показник співвідношення маси мозку до маси тіла. Виявилося, що відносно загальної маси тіла мозок жінок більший. Дослідження згорнули одразу ж.
Інший приклад. Із початком руху за права жінок на освіту існувала гіпотеза, яку підтримували тогочасні наука й церква. Вони постулювали, що в освіченої жінки мозок росте з одночасним всиханням матки. Отже, освіта загрожує тотальному безпліддю жіночої популяції. Очевидно, у своїх уявленнях «Квартал 95» не віддалився від міркувань церковників XIX століття.
Цей короткий екскурс в історію зроблений для того, аби ми розуміли, що сьогоднішні міркування про жіночу «інакшість» на підставі особливої логіки, розміру чи розташування мозку, «виключно жіночої» поведінки – це певний історичний етап (дуже архаїчний) пошуку доказів відмінностей жінок і чоловіків. Ця ідея «іншування» на підставі статі має багато слабких місць. Вона біологізована, не враховує фактів, що не «лягають» в доказову базу теорії, тобто ґрунтується на часткових даних і старанно уникає інших, аби не зашкодити ідеї.
Що до ролі гумору, то є така прекрасна інфографіка.
Все починається з жартів, а закінчується насиллям, зґвалтуванням і вбивством. Ланцюжок простий: медіа / жарт – формування уявлень / іншування – ставлення до сконструйованих образів / насилля – кримінальний злочин. Це не відсутність у мене почуття гумору. Я прекрасно знаю, що гумор – це коли смішно, а не образливо. Гумор не має на меті розвеселити одних через приниження інших. Злий гумор, який принижує, є сарказмом. Кожен психолог підтвердить, що сарказм є проявом пасивної агресії, яка не може проявитися прямо, тому набуває замаскованих форм.
Отже, поки ми варитимемося в холодці застарілих уявлень, очевидної підміни понять, приправленої стереотипами, нетерпимістю і, в даному випадку, мізогінією, ми матимемо суспільство, сповнене соціальної несправедливості, розділене на касти, категорії: суспільство, яке продукує домінуючі і субординовані групи, розподіляє ресурси й доступ до них на підставі вищеперерахованого. Наше критичне ставлення до того, яку інформацію ми споживаємо, є неоціненним.
Фото - www.segodnya.ua
