Про це йшла мова 25 лютого на круглому столі Національної спілки журналістів України (НСЖУ) щодо поліпшення умов роботи парламентських журналістів.

За словами Ірини Кармелюк, наразі в парламенті щорічну акредитацію отримали понад 3,5 тис. медійників, що є, на її переконання, невиправдано великою кількістю, враховуючи, що ложа преси у сесійній залі Верховної Ради налічує тільки 70 робочих місць. Керівник прес-служби також нагадала, що за роботою парламенту можна слідкувати за допомогою чотирьох парламентських медіа - трьох друкованих видань та телеканалу «Рада».

Пані Кармелюк звернула увагу, що законодавчо обмеження на кількість акредитованих журналістів не встановлені. Перевірити, чи всі акредитовані журналісти потребують присутності у парламенті для підготовки своїх публікацій, немає можливості, адже журналісти не зобов’язані надавати прес-службі свої опубліковані матеріали - тож немає можливості подивитися на якість їх роботи.

«Ми зі своїм демократичним прагненням всі надати доступ трошки перегнули палку. Дуже багато людей, які отримали картку й ходять в парламент, не просто нічого не пишуть, а займаються самопіаром, заважають телевізійникам, вимагають гроші, а дівчата в коротких спідничках чіпляються до депутатів. Це ж ні для кого не секрет», - зазначила пані Кармелюк.

Вона також розповіла, що в парламентах передових країн проводиться серйозний відбір журналістів. «Там це люди, які не лобіюють нічиї інтереси, відомі на рівні країни чи свого регіону. І їх ніде немає в такій кількості», - зазначила вона й послалася на аналітичну довідку з цього питання.

«А в США, скажімо, вирішує чи надавати прес-карту тому чи іншому журналісту. громадська рада з п’яти медійників, які представляють телебачення, пресу, радіо та інтернет. Така ж практика є в деяких інших країнах, а десь про надання прес-картки ухвалює спілка журналістів», - розповіла керівник прес-служби Верховної ради.

За словами пані Кармелюк, річну акредитацію варто отримувати насамперед ЗМІ загальнонаціонального значення.

«Це не обмеження в доступі до інформації, а просто виважений підхід до висвітлення діяльності органу і поважне ставлення до журналістів, які там працюють. Треба думати про те, що на імідж країни впливає і імідж парламенту. Потрібно змінювати його на краще», - вважає вона.

Ірина Кармелюк звернула увагу, що журналісти, які хочуть висвітлити ту чи іншу подію в парламенті, легко можуть отримати акредитацію на один день – потрібно лише подати документи за добу. Це також дозволяє журналістам із інших регіонів України приїжджати на потрібні події.

«Для нас оптимально було б, якби громадськість казала, кого варто акредитувати, а кого ні», - додала керівник прес-служби.

Перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко також вважає, що річна акредитація має надаватися насамперед журналістам ЗМІ загальнонаціонального поширення. За його словами, варто вкрай обережно ставитися до обмежень в акредитації, але він переконаний, що в парламенті мають працювати досвідчені, професійні журналісти.

Сергій Таміленко запропонував ідею оприлюднювати списки журналістів та ЗМІ, які отримали акредитацію, аби громадськість була поінформована про них, а вони ставилися до своєї роботи відповідальніше.

Перший секретар НСЖУ наголосив, що круглий стіл став першою зустріччю з обговорення цього питання й пообіцяв, що НСЖУ запропонує склад робочої групи, яка розглядатиме проблеми роботи журналістів в парламенті.

Фото Сергія Шевченка