Краматорці гостинно прийняли переселенців, допомагають їм з житлом, працевлаштуванням, оформленям документів тощо. Допомогу і підтримку мешканцям Донбасу, які змушені були покинути свої рідні домівки, надають волонтерські та релігійні організації, місцева влада, а також прості люди.

74-річна  пенсіонерка Віра Чесмак приїхала до Краматорська з Горлівки у  лютому  2015 року. Жінці надали прихисток  волонтерському центрі церкви „Храм Святого Духа”. Пенсіонерка разом з іншими переселенцями, яких  тут близько 50 чоловік, живе безкоштовно і безстроково, отримують харчування та лікування.

Жінка розповіла, що їі квартиру в Горлівці розгромили бойовики. Пенсіонерка також мала маленьку приватну автостоянку у Горлівці - бойовики її теж розтрощили, обладнання розікрали і вивезли до Росії.  У Горлівці  у жінки залишились донька з зятем  та   онучкою.  У зятя  батько паралізований, тож вони змушені були там залишитися, би за ним доглядати. І  моя донька з чоловіком не підтримують бойовиків.

„Я особисто всім задоволена і дуже вдячна  колективу волонтерського центру, які його створили і забезпечують нам проживання”, - каже пані Віра. Жінка каже, що  побачивши, як  бойовики накривали „градами” парк у Горлівці, вже нічого не боїться.  „Всю цю банду треба вигнати, вистріляти  - вони не потрібні ні там, ні тут, їх просто треба знищити!”, - упевнена  пенсіонерка.   Переселенка повертатися до рідної Горлівки поки навіть і не думає. Каже, що коли закінчиться війна, то поїде дякувати тим людям, які підтримують переселенців зараз, в першу чергу  - на Західну Україну.

Про Путіна, який розв’язав війну в Україні,  навіть говорити не хоче. „Путин - это подонок самый настоящий. Так называемые «ДНР», «ЛНР и Путин - это преступление 21-го века», - гнівно заявляє пенсіонерка Віра. Тим же, хто залишився жити на окупованих територіях Донбасу, радить  навчитися розбиратися, де правда, а де брехня.

Пані Світлана з онучкою Аліною теж приїхали до Краматорська з Горлівки  у лютому 2015 року. Їм виділили кімнату в гуртожитку, оформили прописку, переоформили пенсію. У жінки у Горлівці залишилась донька з чоловіком. Світлана розповідає, що вони з чоловіком у Горлівці 8 місяців не отримували пенсію. Тож вирішили переїхати до Краматорська. 20-річна Аліна планує влаштуватися на роботу. Повертатися додому  поки не збираються. „Там стріляють.Хто, звідки стріляє - я не знаю, буває, що стріляють з усіх боків. Я інвалід ІІІ групи, у мене підвищуєтся тиск. Коли стріляли, я з вечора до ранку у погребі сиділа. Я там не можу. Поки війна не скінчиться, ми туди не повернемось”, - каже переселенка.

Переселенка Юлія з трьома маленькими дітьми приїхала до Краматорська з Луганська в січні 2015 року. Їх поселили  у волонтерському центрі церкви „Храм Святого Духа”, де проживають переселенці з різних міст Донбасу. Жінка каже, що змушена була виїхати з дітьми з Луганська, бо там нереально жити. „Очень тяжело было. Мы с кумой сигаретами торговали, но потом ополченцы нам это запретили. Мне свекровь помогала, но не могу же я постоянно просить. В Луганске у нас остался частный дом - там живет мой младший брат. Он не может выехать из-за проблем с документами. Тут, в Краматорске, намного лучше и мне, и детям. Моя маленькая дочь, когда здесь был салют, говорит мне: «Мама, это бомбы летят?..». Здесь я получаю пособие на детей. Домой очень тянет, но пока я туда не собираюсь», - розповідає жінка.

На моє питання, чи бачила Юля в Луганську російські війська, жінка відповідає: „Видела и российские войска, и чеченцев. Молодые парни с Луганска самовольно идут воевать на стороне боевиков, потому что там нет работы, нет выхода. Вот мой сосед воюет на стороне боевиков „ЛНР” - ему платят 360 долларов за 2 недели”.

Переселенець з Донецька Валерій теж обрав для себе Краматорськ. Валерій – підприємець, у Донецьку у нього була невеличка майстерня, де він збирва нержавіючі димоходи. Але війна наблизилась до чоловіка і він змушений був переїхати.

„Война ко мне приблизилась вплотную. Украинская армия до меня не дошла немножко. Все „прелести” „ДНР”-вской  жизни я увидел. Мне, человеку с проукраинскими взглядами, там было очень тяжело находится, переубеждать людей, бороться. Главное, на мой взгляд, победить бывшую советскую ментальность - убить в себе раба, научить людей работать на себя. И здравомыслящие люди в Донецке понимают, что „ДНР” - это утопия, что Путину они не нужны”, - розповідає Валерій.

Чоловік  не зміг вивезти з Донецька станки, взяв з собою тільки дрібний інструмент. Та Валерій рук не опустив і налагодив свій бізнес на новому місці. „Тяжело конечно, но я снял мастерскую, начинаю все с чистого листа. Интернет дает большие возможности. Я делаю все своими руками и сам себя рекламирую. Я на ютубе веду свой канал - рассказываю людям о домоходах. Это сейчас очень актуально, потому что газ постоянно дорожает. Сделал ролик на украинском языке - меня смотрит Центральная и Западная Украина. Появляются заказы и я расширяю свой бизнес», - каже підприємець-переселенець.

Допомогою переселенцям  займається і волонтерський центр  „Краматорськ-SOS”, який розпочав свою роботу у вересні 2014 року. „Ми надаємо переселенцям всі види допомог  - працює гяряча консультаційна лінія, сайт, допомога у забезпеченні житлом,  працевлаштуванні,  оформленні документів, проводимо тренінги з оранізації свого бізнесу, працюємо з міжнародними фондами в гуманітарній сфері”, - розповів волонтер „Краматорськ-SOS” Геннадій Якубов.

За офіційними даними, станом на кінець травня 2015 року у Краматорську зареєстровано майже 47 тисяч переселенців. За словами Геннадія Якубова, 10-15 тисяч переселенців живуть у Краматорську, решта - соціальні туристи (оформили пенсії та інші соціальні виплати у Краматорську, однак де-факто живуть на окупованих територіях Донбасу. Вони приїжджають до Краматорська „відмітитись” й отримати гроші).

Багато переселенців з Донбасу стали волонтерами „Краматорськ-SOS”.  „Я вже 7 місяців волонтерю. Повертатися додому не планую взагалі, бо мене попередили, що там зі мною розберуться за мої проукраїнські погляди. Там зона строгого режиму - без будь-яких правил і  порядків”, - каже Людмила, волонтерка-переселенка з Донецька.

Постійну  допомогу переселенцям та іншим соціально-незахищеним категоріям людей надає благодійний фонд „Карітас-Краматорськ”, що розпочав свою роботу у березні 2015 року. „Тут надають  продукти харчування, одяг, медикаменти  кожному, хто цього потребує, в першу чергу переселенцям через кожні 10 днів. У нас індивідуальний підхід до кожної людини”, - розповідає отець Василь Іванюк, декан Краматорського деканату Греко-католицької церкви.  За його словами, у Краматорському Карітасі працює 16 співробітників, нещодавно відкрили ще 3 представництва Карітасу - у Слов’янську, Александрівці, Димитрово. Карітас також взяв під своє крило шпиталі. Активн допомагали у 2014 році бійцям АТО, особливо одягом. Отець Василь - військовий капелан. Він, як ніхто, переймається долею українських бійців, бо його син також воює на фронті.  Священик розповів, що йому навіть прийшлося визволяти буковинських бійців, які потрапили у полон в Донецьку. „У нас з Чернівцями вже дуже тісні особисті стосунки”, -  каже отець Василь.

А ще священик повіз нас до своєї церкви у село Веселе під Краматорськом, де він, як і в інших п’яти  церквах,  проводить богослужіння.  У церкві також облаштували склад, куди привозять гуманітарну  допомогу. Отець Василь розповів, що в церкву під час бойових дій в Краматорську влучили кулі - пошкодило вікна, шифер. Вікно не поміняли й досі - залишили на пам’ять.

„У найближчій перспективі - побудувати кілька храмів, бо війна колись має закінчитися...”, - ділиться своїми планами священик.

Переселенці в Краматорську почуваються комфортно, безпечно, готові жити гірше, ніж зазвичай, сподіваються колись повернутися до рідних домівок, при цьому кажуть: „Головне, щоби не було війни”.

Галина Єреміца (Чернівці-Краматорськ-Чернівці), www.0372.ua

Матеріал створено в рамках проекту ГО «Детектор медіа-«Донбас: чесно»

«Донбас: чесно» - проект ГО «Детектор медіа», спрямований  на налагодження діалогу між Сходом та рештою України і висвітлення соціальних проблем українського Донбасу, про які нині недостатньо говорять центральні ЗМІ. 

До проекту залучено 40 регіональних журналістів (преса, онлайн, телебачення) з різних областей України. Протягом восьми місяців (квітень - листопад 2015 року) вони будуть їздити у відрядження на прифронтовий Донбас, аби підготувати матеріали про проблеми місцевого населення для власних ЗМІ та для републікації на «Детектор медіа», а також для щомісячного ток-шоу «Донбас: чесно», яке ГО «Детектор медіа» виробляє у партнерстві з обласними державними телерадіокомпаніями.  

Проект «Донбас: чесно» реалізується ГО «Детектор медіа» спільно з Асоціацією польських журналістів у рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії за підтримки програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).