Крім того, приблизно в такій же пропорції збільшилася кількість росіян, які вважають, що Росія рухається в правильному напрямку. Тепер таких у країні 64%, а тих, хто думає, що ми йдемо неправильним шляхом, поменшало, таких усього 22%. З урахуванням того, що на початок 2015 року було зафіксовано падіння реальної зарплати росіян на 8%, очевидно, що джерело свого оптимізму й любові до головного начальника населення знаходить не в реальному житті, а в чомусь іншому.
Коли росіянин приходить увечері додому і вмикає федеральний телеканал або розгортає «Известия», він це робить зовсім не для того, щоб отримати інформацію. Абсолютна більшість тих, хто дивиться соловйових-кисельових, мають доступ до Інтернету й легко могли б переконатися в тому, що це джерело інформації брехливе, що це отруєне джерело. Горілку п'ють не для тамування спраги. Наркоту ковтають не як їжу. Вмикаючи НТВ, або «Россию-1», глядач шукає там не інформації, а втіхи. Хоч як це парадоксально, але страшні кадри війни в Україні й істеричні крики в студіях політичних шоу - це вечірня казка на ніч для тих, кому за двадцять.
«Усе добре, малесенький, ти вдома, злі фашисти й осоружна криза, це все там, у зрадницькій Україні й на злісному Заході, подивись, як їм там погано! А у нас у Росії все добре, завдяки Вождеві, он він як жовнами грає і пальчиком погрожує, ніяким фашистам тебе в образу не дасть», - схиляються над ліжечками росіян Перший канал і «КП» з «Известиями», навіть і не намагаючись приховати свастику, що дедалі виразніше проступає крізь їхні логотипи.
Минулого тижня такими потенційними руйнівниками стали новини з Вірменії, де, починаючи з 19 червня, народ вийшов на площі, протестуючи проти спроб компанії «Електромережі Вірменії» підвищити тарифи на 40%. З урахуванням того, що тарифи на електроенергію у Вірменії, де кількість бідних становить 32%, найвищі на пострадянському просторі, обурення громадян має абсолютно прозору причину. Проблема посилюється тим, що «Електромережі Вірменії» є 100%-ю дочкою російської компанії РАО ЄЕС. Влада Вірменії стала діяти за класичним радянським зразком: замість того, щоб негайно усунути причину незадоволення, почала жорстко розганяти протестувальників. Тобто поводилася, як Янукович у перший день на Майдані. Реакція вірмен на насильство мало чим відрізнялася від реакції українців: протест виріс у рази і набув політичного вектора.
Ось що пише публіцист Єгор Холмогоров у статті «Щуролов революції», опублікованій в «Известиях» 24.06.2015. «Тим часом події у столиці Вірменії розвиваються за шаблонним сценарієм кольорової революції. Протести - нібито суто громадянські й майже неполітичні, «проти корупції й дорожнечі». І далі у Холмогорова йде класика про те, що за подіями в Єревані стоять Держдеп і Вашингтон, це та парочка, яка, на думку Холмогорова, стоїть за всіма подіями у світі.
Мабуть ідеологові російського нацизму Холмогорову хотілося б, щоб вірменська поліція використовувала для придушення «Енергомайдану» не водомети й палиці, а кулемети й гусениці танків. Слава богу, керівництву Вірменії вистачило політичного чуття поки цього не робити, чим, можливо, вони поки зберегли деякі шанси на якесь пристойне завершення своєї політичної кар'єри.
Тут треба відзначити одну складність для творців знайомого світу. Вона полягає в тому, що сім років тому, в липні 2008 року, з посади керівника РАО ЄЕС Росії звільнився Анатолій Борисович Чубайс. Уявляєте, як би гарно все складалося. Улюблене гасло патріотів: «у всьому винен Чубайс» можна було б легко включити як ключовий елемент у знайому картину «помаранчевого світу», цього разу у Вірменії. Але Чубайс і тут усе зіпсував, пішов, і тепер не зрозуміло, хто ж головний змовник.
Поза сумнівом, що цю методику тепер опанували й провідні фахівці з пропаганди. Інакше як би їм удавалося виконувати найважливішу функцію втіхи росіян і забезпечення їхнього захисту від усякої об'єктивної інформації.
