detector.media
Світлана Остапа
19.04.2015 09:00
Ганна Гопко: «Чого ні в кого не виникає питання, чому в нас не може діяти нацистська партія?»
Ганна Гопко: «Чого ні в кого не виникає питання, чому в нас не може діяти нацистська партія?»
«Ніхто не забороняє читати вдома твори Леніна, зберігати їх у себе в помешканні або в бібліотеці. Ветерани зможуть ходити в орденах і з червоним прапором. Свідоцтва про народження з гербом УРСР теж не треба викидати, це все маніпуляції. Закон забороняє лише пропаганду нацизму й комунізму». Народний депутат Ганна Гопко — про закон, який дасть Україні змогу очиститися від комуністичного минулого, та маніпуляції навколо нього.

«Сьогодні воістину чистий четвер! Український парламент прийняв у цілому чотири історичних закони, на які Україна чекала довгі 23 роки», - написала на своїй сторінці у Фейсбуку народна депутатка з фракції «Самопоміч» Ганна Гопко 9 квітня, за кілька днів до Великодня.

 

За словами Ганни, перший закон №2538-1 «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті» віддає шану всім, хто боровся за свободу й незалежність України. «Символічно, що автором закону виступив депутат Юрій Шухевич, син легендарного командувача УПА Романа Шухевича», - пише пані Гопко.


На її думку, другий закон - урядовий №2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-45 років» - очищує нашу пам'ять про найтрагічнішу війну минулого століття від комуністичної брехні й дозволить нам разом із усім світом щиро вшанувати загиблих і відзначити перемогу над гітлерівським режимом.

 

 

Урядовий проект №2540 «Про доступ до архівів репресивних органів тоталітарного комуністичного режиму 1917-1991 років» передає ці архіви до Українського інституту національної пам'яті й робить їх відкритими для всіх громадян. «Часи, коли від українців ховали правду про їхню історію, ідуть у небуття», - каже Ганна.

 

 

Четвертий депутатський закон №2558, співавтором якого є Ганна Гопко, «Про засудження комуністичного й націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» не просто визнає злочинними комуністичний і нацистський режими, але й передбачає очищення України від усіх символів тоталітаризму, включно з назвами, зображеннями та монументами. «Через рік ніяких пам'ятників Леніну й вулиць імені партз'їзду в Україні не буде. Після підписання Президентом і оприлюднення цих законів Україна остаточно й безповоротно пориває з комуністичним рабством. Велика подяка тим, хто розробляв і підтримував ці законопроекти. Це справді історичний день, значення якого оцінять наші нащадки», - зазначила народна депутатка.
 
 
Саме про останній закон «Детектор медіа» розпитала Ганну Гопко. Чи матимуть право телеканали транслювати фільми про Другу світову війну до 9 травня, як вони це традиційно робили, що буде з комуністичними виданнями тощо. За словами Ганни, в законі все чітко прописано, й хоча він ще не підписаний Президентом і не вступив у силу, навколо нього вже багато спекуляцій, і це все, на її думку, робиться заради дискредитації українського парламенту. «Те, що ми не засудили й не ліквідували спадщини тоталітаризму, є однією з причин втрати нами Криму й війни на Донбасі. Росія напала саме на ті регіони, де найбільша частка населення продовжувала жити в полоні тоталітарних міфів. Декомунізація - надзвичайно важливий крок, не менш важливий, ніж денацифікація в післявоєнній Німеччини», - стверджує Ганна Гопко, екс-ведуча суспільно-політичного ток-шоу «Детектор медіа» «Приціл».

 

- Ганно, ви молода людина, цікаво спитати у вас, чому, на вашу думку, Україна так довго йшла до закону про декомунізацію? Чому й зараз лише 254 народних депутати проголосували за цей закон? Вони не знають історії України? Чи з інших причин?

- Декомунізація - це той крок, який Україна мала зробити ще на початку незалежності, майже 24 роки тому. Нарешті український парламент це зробив. Дуже добре, що в парламенті немає зараз комуністичної партії, я собі уявляю, яке би це було шоу. Ми на них уже надивилися раніше, пам'ятаєте, який був спротив щодо рішення про визнання Голодомору геноцидом, яке теж запізно ухвалено парламентом. На мою думку, не важливо, скільки депутатів проголосували (тоді й не дуже багато їх було в парламенті), головне, що є рішення. Я є співавтором цього законопроекту, і, звісно ж, за нього голосувала.

 

 


 

Шкода, що в той час, коли декомунізація відбувалася в Польщі, Чехії, країнах Балтії, українське суспільство та політикум не були до цього готові. Те, що ми не засудили й не ліквідували спадщини тоталітаризму, є однією з причин втрати нами Криму й війни на Донбасі. Росія напала саме на ті регіони, де найбільша частка населення продовжувала жити в полоні тоталітарних міфів. Декомунізація - надзвичайно важливий крок, не менш важливий, ніж денацифікація в післявоєнній Німеччини. Як без рішучого засудження й очищення від спадщини гітлеризму не були б можливими сучасні демократична Німеччина чи Австрія, так само неможлива європейська Україна без декомунізації. Цей закон має позбавити Москву й «п'яту колону» всередині України будь-яких ілюзій щодо того, що нашу країну знову можна затягнути в пострадянське болото. Це важлива складова нашого європейського вибору, де немає місця ні нацизму, ні комунізму.

 

Якби Україна ухвалила цей закон на початку незалежності, ми відразу б розірвали пута спадщини, яка висіла над нами ще 24 роки й наслідки якої ми розгрібаємо зараз у вигляді анексії Криму, агресії і військових дій на сході України. Свідомість треба було очищувати й відразу відділятися від Радянського Союзу, здобувши незалежність без крові.

 

- А таке стрімке ухвалення від моменту реєстрації (всього кілька днів), свідчить про те, що була політична воля на прийняття цього закону?

- Окрім політичної волі, думаю, це було пов'язано з тим, що Український інститут національної пам'яті за керівництва Володимира В'ятровича справді відповідає інтересам України, української ментальності й українського майбутнього. Бо за попереднього керівництва ми бачили, що цей шанс було втрачено. Водночас у Польщі відповідна інституція дуже багато зусиль доклала до творення польської ідентичності й відвойовування нею інформаційного простору, європеїзації. Для нас надзвичайно важливим є те, що ці закони (їх загалом чотири) пройшли велике обговорення в експертному середовищі, потім із лідерами всіх політичних фракцій коаліції, зокрема тих, які є співавторами нашого законопроекту №2558. Тому добре, що ми відразу прийняли в першому читанні і в цілому, тим самим не дали можливості для додаткових провокацій з боку проросійських сил, які спекулюватимуть на цій темі, до речі, вже спекулюють. Ми бачимо десятки статей із відвертими маніпуляціями про те, що начебто ветерани не зможуть вийти на травневі свята з орденами, тому що їх посадять у тюрми. Це відверта російська дискредитація українського парламенту для того, щоб загальмувати процес декомунізації. Можливо, в них є якісь надії, що Президент накладе вето.

 

- Так, не встиг парламент ухвалити цей закон, як деякі громадяни почала вимагати, щоби Президент наклав на нього вето, оскільки він, мовляв, героїзує УПА. Як ви вважаєте, Президент підпише закон? Чи варто, на вашу думку, героїзувати упівців?

- Це інший закон, Шухевича. В нашому законі нічого немає про УПА. Взагалі-то «героїзація УПА» - це термін із кремлівської пропаганди. Вже була заява міністра закордонних справ Польщі, який сказав, що Польща не вважає провокаційним цей закон. Я вважаю ненормальним, що незалежна Україна не визнавала борців, які боролися за незалежність нашої держави з 1917-го по 1991 рік. Тепер закон каже, що Україна боролася за незалежність, що вона була окупована комуністичним режимом, що Центральна Рада, Директорія, Гетьманська держава, Карпатська січ, УПА, дисиденти - це все борці за незалежність України, що держава їх шанує, там, до речі, немає навіть якихось пільг. УПА - це армія, яка боролася за незалежність України, це абсурдно, що їх досі не було визнано державою. Всі ці чотири закони ми називаємо «законами чистого четверга».

 

Думаю, що Президент підпише всі чотири закони. Це буде політичне самогубство, якщо він цього не зробить. Як можна перед 9 травня зарубати закони, які викидають комуністичну пропаганду з питань війни? Наш закон залишає тільки вшанування і пам'ять і повністю змінює термінологію.

 

- Ще одним із аргументів тих, хто виступає проти закону, є такий, що порушено один із основних принципів кримінального права - принцип співрозмірності кримінального покарання вчиненому злочину. Вони переконані, що пропозиція ініціаторів проекту щодо застосування до осіб, винних у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 436-1 КК (в редакції проекту), покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією майна або без такої порушує цей принцип. Покарання у вигляді конфіскації майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

- Насправді всі ці норми абсолютно співмірні з тими, що де-факто вже давно діють стосовно нацизму. Хоча цей закон називається про комуністичну й нацистську пропаганду, не забуваймо, що там ідеться про обидва тоталітарні режими й дається визначення, що таке нацистська і що таке комуністична пропаганда. Якщо хтось внесе законопроект про пом'якшення цієї норми, його розглянуть.

 

Ніхто не забороняє читати вдома твори Леніна, зберігати їх у себе в помешканні або в бібліотеці. Ветерани зможуть ходити в орденах і з червоним прапором. Свідоцтва про народження з гербом УРСР теж не треба викидати, це все маніпуляції. Закон забороняє пропаганду нацизму й комунізму. Якщо людина вийде зі свастикою на вулицю, буде розмахувати нею й заперечувати злочини нацистів, то її посадили б і за старим законом. Тобто покарання за це вже існувало. А тепер це поширюється й на пропаганду комунізму, тому що це такий самий режим, нічим не кращий за нацизм. Відрізняється лише тим, що комуністи набагато довше й методичніше винищували наш народ.

 

Це важливо закріпити в законодавстві, щоб такі режими вже ніколи не були можливі. Пригадайте, як сприймають у Європі, коли хтось із відомих людей навіть на вечірку вдягає костюм зі свастикою. Це викликає страшні скандали. Людство усвідомлює наслідки й кількість жертв, яка була в результаті нацистського й комуністичного режимів. Якщо в РФ іде відродження сталінізму, то до чого прийде така держава? Вони хочуть повернутися в часи терору? Люди заплатили життям під час Революції гідності, люди платять зараз, щоб Україна була єдиною політичною нацією. Люди продовжують понад рік боротися за територіальну цілісність і суверенітет держави. І тут хтось буде казати, що хоче триматися за минуле вже давно зниклої держави, в якій Україна була рабом, колонією? А скільки ми пережили репресій, скільки нашої достойної інтелігенції вбито на Соловках?

 

Порівняйте країни, які одночасно стали незалежними в 1917 році: Фінляндію й Україну. Тільки одну з них - Україну - вдалося завоювати в 20-х роках минулого століття. А Фінляндію ні, зокрема й ціною України, бо 80% Червоної армії було зосереджено тут, ми просто відволікали й дали можливість фінам боротися. Ціна - різниця в розвитку. Країни, які були на одній сходинці розвитку, через 100 років опинилися на колосальній відстані. Це, зокрема, те, що зробив комунізм.

 

- Чи не вважаєте ви, що деякі заборони, які містить закон, треба прописувати в Конституції (щодо заборони політичних партій)? Чи потрібні зміни до Конституції щодо перейменування обласних центрів?

- Навіщо? Коли ми говоримо, що ми засуджуємо комуністичний режим, то очевидно, що діяльність Комуністичної партії України буде нонсенсом. Закон передбачає дуже чіткі механізми реалізації. Комуністичні організації або змушені будуть змінити назву й програми, або будуть ліквідовані. Очевидно, що це якраз і спрямовано на те, щоби в Україні розвивалися нові політичні сили без тяжіння комуністичної ідеології. Якщо вони не зникнуть, то їх знімуть із реєстрації. Якщо будуть проти, це буде зроблено через суд.

 

- У разі вступу в силу закону, чи означатиме це, що КПУ вже заборонена, чи потрібно, щоб її заборонив суд? Партійні ЗМІ КПУ теж поза законом? Гімн російських збірних на спортивних змаганнях?

- Не тільки партійні, а й інші, які будуть у назві чи символіці пропагувати нацизм або комунізм. Ще раз повторюю, всі ці норми діяли щодо нацизму. Ні в кого ж не виникає питання, чому в нас не може діяти нацистська партія. І чому Конституцію для цього не треба було міняти. А тільки торкнулося комуністичної, відразу почалися маніпуляції, це просто неправда і спекуляція. В Конституції написано, що діяльність партії регулюється законодавством. І всі принципи, на яких ґрунтується держава: права людини тощо, - вони виключать існування пропаганди тоталітарного режиму.

 


 

Гімн РФ не заборонено, тільки СРСР. Чому, коли йде російський спортсмен із триколором або на змаганнях піднімається російський триколор, ніхто не каже, що це прапор імперії Романових? Всі розуміють, що це прапор РФ, а він же такий самий. Тобто люди, які про це пишуть, роблять це зі спекулятивною метою. Якщо звучить на змаганнях гімн РФ, то це гімн РФ, це навіть абсурдно ставити таке питання. Це спеціальні технології: а) понавигадувати якихось речей, які зроблять цей закон абсурдним; б) повитягувати таких історій, як про заборону ветеранських орденів, радянських свідоцтв про народження, пам'ятників ученим тощо. Це все робиться для того, щоб дискредитувати парламент і саму ідею звільнення України від комуністичної спадщини й наше право на розвиток. Зараз є унікальна можливість створити в цьому просторі нову культуру, згадати в конкретному місті чи селі своїх героїв та видатних людей.

 

Вся більшовицька символіка щезне з вулиць наших міст і сіл, із телеекранів і публічного простору. Але її можна буде побачити в музеях, на виставках, у підручниках чи наукових працях (якщо тільки це не прославлятиме тоталітаризм і не заперечуватиме його злочинів).

 

- Закон також пропонує зміни до ЗУ про ТБ і РМ, а саме, що «мовник не має права розповсюджувати аудіовізуальні твори, в яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створюється позитивний образ осіб, які займали керівні посади у комуністичній партії починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьба проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті». Чи означає це, що телеканали не зможуть транслювати художніх фільмів, приміром, про Другу світову війну тощо?

- Якщо там є пропаганда злочинного режиму, то очевидно, що такі фільми транслюватися не повинні. На них поширюються ті ж норми, що й стосовно пропаганди нацизму. Є чудовий документальний фільм «Тріумф волі», який знімала Ріфеншталь для Гітлера в 1934 році. Це шедевр кінематографа. Але не можна його транслювати в Німеччині по телебаченню, незважаючи на його художню цінність. Німеччина й Австрія - це приклади денацифікації, проведеної після війни. Вони стали прикладом для декомунізації, здійсненої в Польщі, в Балтиці. Уявіть собі, щоб в Австрії тоді хтось сказав, що денацифікація не на часі, давайте ми відбудуємо спочатку будинки, економіку. Але ні, це основне, треба вичистити цей нацистський режим, заборонити його пропаганду, ввівши за неї кримінальну відповідальність.

 

Тут питання до телеканалів. Тут така ж ситуація, як із російськими серіалами. Якби за рік російської агресії канали самі здогадалися, що займатися пропагандою окупантів не можна, то, можливо, й закону не потрібно було. У фільмах, знятих після 1991 року, заборонено пропаганду органів держави-окупанта, абсолютно незалежно від держави-виробника, не важливо український це фільм, китайський чи французький. Чому такі закони приймаються? Тому що, очевидно, є якісь структури, які відіграють роль «п'ятої колони», в тому числі й деякі телекомпанії. Або наші канали самі не можуть здогадатися, що пропагувати такі речі не можна? Пам'ятаєте, який був спротив і цьому закону, як його намагалися відтермінувати? І ми сказали про це Президенту, що в час, коли триває війна, проти нас ведеться масована інформаційна пропаганда, ми ще й віддаємо агресору свій телепростір. І даємо можливість демонструвати пропаганду КДБ, силових органів РФ - держави агресора. Це абсолютний нонсенс, про який патріотизм олігархів ми говоримо, про яку відповідальність?

 

Телеканали за рік не зрозуміли, що треба це зробити, що треба стимулювати українське виробництво. Можемо подивитися, яку тотальну роль відіграла телепропаганда в цій війні. Є прямий зв'язок між захопленими територіями і поширенням російської пропаганди.

 

 

 

- Чи буде хтось складати список осіб, прізвищами яких, відповідно до закону, забороняється називати вулиці, площі тощо? Приміром, чи можна такими вважати Чкалова чи Кірова? Традиційно для того, щоб перейменувати вулиці, місцевою владою проводилося громадське обговорення або опитування. Для реалізації цього закону цієї процедури не потрібно проводити?

- У законі все вичерпно написано. Якщо Чкалов не займав посад від секретаря райкому і вище й не був працівником КДБ, то можна залишити. Кіров, незважаючи на те, що його вбили, такі посади обіймав. У законі прописано винятки: пам'ятники, пов'язані з визволенням України від нацистів. Наприклад, Ватутін обіймав високі посади, але його пам'ятник пов'язаний зі звільненням від нацистів, тому він не підпадає демонтажу. Противники декомунізації хочуть нав'язати думку, що зараз усе, що матиме хоча б найменший запашок комунізму, будуть тотально зносити й перейменовувати. На мою думку, ключове, що зараз треба прибрати, це пам'ятники Леніну в тих ключових містах, де вже зараз стовідсотковий дух українців. Україна буде виглядати, як зараз Литва чи Латвія.

 

Литва проголосила незалежність ще в березні 1990 року؟ і вже за кілька годин литовці збили зі свого парламенту радянську символіку, а потім за кілька місяців перейменували всі вулиці і знесли всі комуністичні пам'ятники. Те саме буде і в Україні. Країни Балтії зараз є ключовими союзниками, які підтримують нас усередині ЄС щодо надання Україні захисної зброї, продовження санкцій, тому що вони прекрасно розуміють наслідки тоталітаризму, комунізму, вони ніколи в житті не хочуть повернутися в цей «совок», назад у минуле. Пройшовши таке очищення, вони абсолютно вільні. Виросло вільне молоде покоління, й Росії неможливо буде провести акти агресії, залучивши їх, бо в них не засмічена свідомість, за 24 роки їхня пам'ять була вивільнена. Їм не треба було, як нам, пояснювати, чому пам'ятник Леніну стоїть у центрі Києва, Запоріжжя чи Дніпропетровська.

 

 

 

 

Місцеві органи влади повинні скасовувати старі назви, а щодо нових можуть, як і раніше, проводити обговорення. Інша справа, якщо якась рада чи міський голова саботуватиме перейменування, то будуть залучені вищі щаблі влади, щоби виконати цей закон. Можливо, будуть повернуті історичні назви або дано нові назви містам, які мають тоталітарні назви. Це зробить Верховна Рада за поданням місцевих громад. Ще однією важливою складовою закону стане обов'язок держави належно інформувати громадян про злочини нацизму й комунізму й належно шанувати пам'ять жертв обох тоталітарних режимів.

 

Протягом 6 місяців органи місцевого самоврядування мають демонтувати всі пам'ятники Леніну та іншим більшовицьким убивцям, а якщо вони цього не зроблять, таке право надається органам державної влади.

 

- Чи стосується цей закон тих, хто поширює пропаганду в інтернеті, соцмережах?

- Публічне поширення - це публічне поширення.

 

- Україна зараз стоїть перед новим викликом - російською пропагандою, яка стала вагомою складовою гібридної війни. Очевидно, що доктрина інформаційної безпеки 2009 року потребує перегляду. Чи боротиметься парламент із такою пропагандою?

- Я думаю, що в цьому ключі діятиме вже ухвалений закон про заборону російських серіалів, де є пропаганда. Також закон про декомунізацію. Це комплексні заходи, які мають бути посилені новими заходами. Інформаційний простір - це частина національної безпеки. Це українська влада давно мала зрозуміти й не дозволяти проросійським олігархам монополізувати інформаційний простір. На мою думку, Нацрада зараз заграє з «Інтером». А канал у новинах, наприклад, у неділю дав цитату нардепа Вілкула, який фактично маніпулює інформацію про цей закон, зазначаючи, що начебто ветерани не зможуть вийти в орденах, бо будуть побиті. Це незбалансований підхід, без двох точок зору. Я вважаю, що якщо канал показав представника «Опозиційного блоку», який абсолютно умисно нагнітає істерію, то мав би й надати слово комусь із співавторів закону. Щоб була альтернативна позиція. Шкода, що в Україні ніхто не реагує на такі інформаційні спекуляції.

 

Теоретично будь-який закон може розколоти суспільство. Наприклад, правила дорожнього руху чи обмеження куріння в громадських місцях. Завжди знайдуться люди, які захочуть перевищити швидкість на дорозі чи покурити в кафе. Звісно, в Україні ще є люди, які захоплюються кривавими тиранами на кшталт Леніна або Гітлера, але, на щастя, вони в меншості, їхнє число й надалі зменшується. Так, прихильники Гітлера чи Сталіна можуть бути обурені, але ми не дамо їм більше можливості вільно пропагувати антилюдські ідеї, втілення яких призвело до загибелі мільйонів українців у минулому столітті. Вони можуть вільно читати тоталітарну пропаганду чи тримати вдома комуністичну символіку, але не мають права займатися публічною пропагандою. Всі мають виконувати закон. Як змушені були виконувати закони про денацифікацію навіть ті люди в повоєнній Німеччині, які залишалися прихильниками нацизму.

 

Світлана Остапа, «Детектор медіа»

Інфографіка - Український інститут національної пам'яті

 

 

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY