Три роки тому, після виступу в ефірі першого сезону вокального шоу «Голос. Діти», 10-річного Ромчика Сасанчина назвали маленьким українським Лучанно Паваротті - за оперний голос, яким виконав пісню відомого італійського маестро «Mamma». Тоді йому не поталанило: судді ще на першому ефірі під час сліпих прослуховувань не повернулися до нього. У другому сезоні телепроекту каналу «1+1» юний талант переміг. На сцені багатьом він нагадав Назарія Яремчука. Самобутній і оригінальний, щирий Роман із села Садки на Тернопільщині, який тепер вчиться у Львові у спеціалізованій музичній школі імені Соломії Крушельницької, звичайно, безмежно радий. Він мріє про те, щоб стати співаком чи викладачем вокалу, по-філософськи мудро резюмуючи: «Але вже як доля заведе».
«Дякую Тіні»
- Романе, як пройшли кілька днів після фіналу проекту «Голос. Діти-2»? Чим займався? Від кого приймав вітання?
- Дуже класно. Мені багато дзвонили, особливо родичі. Говорили, що всі уболівали за мене, голосували, відсилали по 30 «есемесок» кожен. І не тільки родичі вітали.
Цього тижня мене запрошували у «Сніданок з «1+1», на інші інтерв'ю. У середу заспівали авторську пісню Тіни Кароль у Палаці «Україна», коли виступав «Квартал 95», ту, яку виконували у фіналі проекту «Голос. Діти» і на яку вже відзняли кліп.
- Багато хто з твоїх однолітків хоче хоча б сфотографуватися з кимось із зірок. Ти вже з ними не раз спілкувався, з Олегом Скрипкою виступав, твоїм наставником у «Голосі» була Тіна Кароль. Тіна - суворий вчитель? Як проходили заняття з нею?
- Деколи вона була суворою. Багато чого заставляла робити, що я не міг робити. Але я навчився. Дякую Тіні за те, що подарувала мені багато знань різних. Наприклад, треба було співати високі ноти на піано, але я не міг. То треба на упор і тримати - то дуже важко. Але я трохи навчився.
- Із ким із дітей ти подружився найбільше на проекті «Голос. Діти-2»?
- З Русланом Аслановим - ми двоє були у команді Тіни Кароль, із Настею Багінською. Але найбільше - з Русланом. Спілкувалися, грали в різні ігри на телефонах. Деколи разом ходили по Києву.
- Загалом, це було твоє рішення - пробуватись стати учасником цього вокального шоу вдруге? Чи тобі порадили знову попробуватися учителі або батьки?
- Мене запросили на другий сезон проекту «Голос. Діти». Подзвонили мамі. Вона не знала, що відповісти. Сказала: питайтеся директора школи, Закопця Левка Мироновича. Директор, звичайно, дозволив, сказав: хай буде, може, щось виграє дитина, буде знову знаменитим... І я вирішив іти на «Голос. Діти».
- А перший раз сам захотів?
- Так. Я дивився, дуже любив «Голос країни». Сам вирішив піти, щоб позмагатися у дитячому конкурсі.
- Не боявся, що вдруге на сліпих прослуховуваннях до тебе ніхто з тренерів не повернеться?
- Такі думки були. Але хотів повернутися у проект.
«Було деколи: треба вчитися - а не хотілося»
- Ти починав учитися грати на акордеоні у музичній школі спочатку за кілька десятків кілометрів від дому, у Товстому, потім займався вокалом ще далі - у райцентрі Заліщики. Такі поїздки позначилися на твоїх оцінках у звичайній школі?
- Я чимало у звичайній школі пропускав. Бо було багато запрошень виступати. Доводилося потім доганяти, оскільки я відставав трохи від науки.
- Зараз як у тебе з навчанням?
- Теж доводиться доганяти. Постараюся наздогнати.
- Які твої найулюбленіші шкільні предмети?
- Звичайно, музика: фортепіано, вокал. У школі люблю історію, українську літературу, мову. Математику теж, але вже складніші теми пішли, треба вчити, важче дається.
- Тепер ти навчаєшся у середній спеціалізованій музичній школі імені Соломії Крушельницької у Львові. Розкажи трохи про це. Хто у тебе вчителі? Чи є там друзі?
- У Львові дуже гарні вчителі. У мене з'явилося багато друзів. Коли тільки прийшов, почав знайомитися, були певні складнощі, конфлікти. Але все виправилося.
- Усі знають, що це мама наполегливо розвиває твій талант, возила тебе на заняття, на конкурси. Чи ти часто їй казав: «Не хочу я в ту музичну школу ходити»?
- Було деколи: треба вчитися - а не хотілося. Потім вчив, хотілося показати, що можу справитися із завданнями, отримати похвалу.
- Розкажи трохи більше про своїх батьків: хто вони за професією, що люблять робити?
- Моя мама спочатку шила, потім у сільській раді працювала. Її скоротили, тепер вона без роботи. Тато мій працював токарем, на меблевій фабриці. Там йому у пристрій руку затягнуло і відрубало чотири пальці. Татові довелося піти на пенсію, хоч йому рано ще було. І працювати вдома.
Моя старша сестричка Надя дуже хотіла бути вчителькою. Дуже добре закінчила університет імені Юрія Федьковича у Чернівцях. Тепер зацікавилася журналістикою, збирається працювати у Тернополі. Вона написала багато віршів - дві книжки. Інколи плануємо, щоб вона мені вірші склала, а я до них підберу музику. Я теж пишу вірші, одна книжка є - не надрукована ще.
- Ти мрієш стати співаком? Чи хочеш співати і здобути ще якусь професію?
- Мрію стати співаком чи викладачем вокалу. Але вже як доля заведе.
МАМИНІ СПОДІВАННЯ
«Дуже багато людей привітали Ромчика з перемогою, - розповідає мама переможця другого сезону проекту «Голос. Діти» Євдокія Петрівна Сасанчина. - Ніч після закінчення фіналу мій телефон буквально розривався від дзвінків, син навіть не міг заснути від того. Дзвонили і родичі, і просто глядачі з усієї України, також дуже багато привітань надійшло від діаспори: США, Франції, Британії, Швейцарії. А що буде, коли Ромчик повернеться до Львова, а я - до рідного села! З приводу його майбутньої професії, я би хотіла, щоб Ромчик став відомим артистом, я хочу, аби його талант оцінили у світі, і він міг би реалізувати його та бути щасливим. Я йому всіляко намагаюся допомогти у цьому. Але якщо Ромчик обере якусь іншу професію, я його також підтримаю».
СЛОВО ПРО УЧНЯ
«Від початку Ромчик дуже хотів займатися музикою, - каже «УМ» Олег Павлович Николяк, викладач музичної школи у селі Товсте Заліщицького району Тернопільської області, перший учитель зі спеціалізації здібного хлопця. - Відразу на прослуховуванні видні були задатки: гарні слух, відчуття ритму. Ромчик - щира, відкрита дитина, наполеглива і беручка. Ми пройшли три класи за спеціалізацією акордеон, далі хлопець вище захотів вчитися, тепер - у Львові».
Валентина Самченко, «Україна молода»
Фото - http://umoloda.kiev.ua
