Прощання з українським письменником, філософом, дисидентом Євгеном Сверстюком, який пішов з життя 1 грудня, відбудеться в четвер, 4 грудня, з 11.00 до 13.00 у Будинку вчителя в Києві. Ховатимуть Євгена Олександровича того ж дня на Байковому кладовищі. Про це повідомляють ініціатива «Першого грудня», членом якої він був, та прес-служба Українського інституту національної пам'яті.

 

Середа 3 грудня:

Церква Різдва Богородиці УАПЦ (район Совки, вул. Каменярів, 13-15)

17:00 Всенічна відправа

18:30 Парастас за спочилим рабом Божим Євгеном Сверстюком

Протягом ночі - читання Псалтиря

(Доїхати можна тролейбусом 42, бусиками 17, 220 від автовокзалу чи від метро «Деміївська» Червонозоряним проспектом до зупинки «Кіровоградська». Перейти мостом на лівий бік, іти вулицею Каменярів у південному напрямку).

 

Четвер 4 грудня:

8:00 Архиєрейська Божественна Літургія, Церква Різдва Богородиці УАПЦ (район Совки, вул. Каменярів, 13-15)

9:00-10:00 Чин похорону, Церква Різдва Богородиці УАПЦ

11:00-13:00 Громадське прощання у Будинку вчителя (Центральної ради УНР) вул. Володимирська, 57

14:00 - Похорон на Байковому кладовищі (вул. Байкова, 6, сектор 33)

В останню путь пана Сверстюка проводжатимуть дружина Валерія та донька Віра з родиною.

 

Євген Сверстюк народився 13 грудня 1928 року в селі Сельце на Волині. 1952-го закінчив філологічний факультет Львівського університету. Згодом закінчив аспірантуру Інституту психології, та до захисту кандидатської дисертації його не допустили. Викладав українську літературу в Полтавському педагогічному інституті, завідував відділом прози журналу «Вітчизна». Неодноразово його звільняли з роботи з політичних мотивів.

 

У 1960-ті Євген Олександрович організовував або брав активну участь в усіх літературних вечорах, зборах, які на той час мали напівлегальний характер і вважалося небезпечною антирадянською діяльністю. У самвидаві поширювали його есе «З приводу процесу над Погружальським», «Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза» та інші.

 

14 січня 1972-го був заарештований. Через рік за свої твори та виступи засуджений за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда» на максимальний термін - 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Відбував термін у Пермських таборах, де брав участь у численних акціях протесту, голодуваннях і страйках. На засланні у Бурятії працював столяром геологічної експедиції.

 

Прибувши 1983-го до Києва, працював за тим самим фахом, та за п'ять років позбувся і цієї роботи - бо по поверненні знову брав участь в усіх протестних акціях. З 1989-го - активний учасник національно-демократичного руху в Україні, редактор християнської газети «Наша віра», президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції.

 

1993 року захистив докторську дисертацію з філософії на тему «Українська література і християнська традиція» у Вільному українському університеті в Мюнхені. Був дійсним членом Української вільної академії наук у США. Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка 1995 року, кавалер ордену Свободи.

 

Входив до Ініціативної групи «Першого грудня». Автор книжок і численних статей з літературознавства, психології та релігієзнавства, віршів і перекладів з німецької, англійської, російської.

 

До останніх днів життя виступав перед молоддю, брав участь у громадських обговореннях, давав інтерв'ю та коментував для преси дражливі питання сьогодення.

 

«Детектор медіа»