Нещодавно до команди Національної телекомпанії, яка готується до переходу з нового року у формат суспільного мовника, приєднався журналіст Осман Пашаєв - очолив інформаційний напрямок з розвитку суспільного мовлення. В інтерв'ю він розповів про своє бачення роботи в нових умовах.
- Османе, за два тижні ви вже визначилися, як розвиватимете інформаційне наповнення суспільного мовника?
- Суспільне мовлення - це насамперед довіра людей. Новини на суспільному телеканалі мають стати камертоном, завдяки якому на комерційних зменшиться можливість маніпулювати інформацією. Інформаційному суспільному мовленню треба створити той фундамент довіри, поруч з яким власники комерційних каналів змушені будуть знаходити баланс між своїми бізнесовими інтересами та інтересами глядачів.
- Що найважливіше у новій роботі?
- Об'єктивна та незаангажована подача інформації. Новини на каналі не продаються. Крапка! Наше завдання нині - подавати глядачам різнобічну інформацію, різні точки зору.
- Телеглядачі пам'ятають ваші сюжети у новинах СТБ, користувачі інтернету мали змогу дивитися, що ви знімали у Туреччині, Криму. Щось можете виокремити з попереднього журналістського досвіду?
- Насправді, найбільше роботи в мене було в Києві, на каналі СТБ. Принаймні тоді найбільше займалися журналістськими розслідуваннями. Це були часи сильного драйву. Наприклад, якось ми перевдяглися в даішників і стали в Кончі-Заспі з радарами. Заміряли швидкість всіх ВІПів - Януковича, Ющенка, Тимошенко, - коли вони проїжджали пішохідний перехід. Це були тижні важкої роботи, треба було прокидатися о п'ятій ранку. Але з того виходили круті репортажі. Це ми першими (ще у 2008 році) придумали винайняти літак, щоб пролетіти над Межигір'ям. Тоді на комерційному мовнику такі речі були можливі...
Я сподіваюся, що подібні репортажі будуть можливими й на суспільному мовнику! Адже те, як живуть народні обранці, виборці мають знати. В ефірі суспільного мовника мають бути розслідування. На комерційному ТБ вони можуть не знайти собі місця через бізнес-інтереси конкретних людей.
- Наскільки недостатнє фінансування може стати на заваді для швидких та ефективних змін?
- Рішення про корпоратизацію є, і це важливо! Національна суспільна телерадіокомпанія України не буде державним підприємством. Окрім того, у суспільного мовника є чотири роки фінансування з бюджету і можливість мати п'ять відсотків ефірного часу реклами.
Однак головне - це команда. Команда, з якою ти робиш спільну справу. Люди й особистості завойовують довіру глядачів. Можна написати який завгодно найкращий статут суспільного мовника, але саме журналісти робитимуть контент цього мовника.
- Ви робили сюжети про Революцію гідності, репортажі з Туреччини, де люди також вийшли на вулиці на знак протесту, розповідали про події у Криму. Чи готові повністю відмовитися від репортерсько-журналістської діяльності?
- Я не є громадянином Туреччини. Тому мені було легше залишатися журналістом під час тих, доволі неспокійних, подій. На майдані Незалежності у Києві було складніше. Бо це моя країна! Це місто, в якому я прожив до того 11 років. Пережити знову події 18 чи 20 лютого я би не хотів нізащо в житті! Так, була купа роботи, включення були щогодини. Загиблі, «Беркут», розпач - усе це пережито. Без героїзму. Бо страху було багато. Але, мабуть, журналістика не уникає таких речей. І в ефірі суспільного мовника буде те, що відбувається навкруги та в країні. Чесно та неупереджено.
Після Євромайдану у Києві почалася окупація Криму. І я повернувся на півострів та почав власний проект - запустив «Відкритий кримський канал». Однак зараз уже не можу потрапити у Крим. Скоріше, можу, але не факт, що звідти зможу виїхати. Принаймні живим і здоровим...
Я виїхав із півострова у травні. Хоча мав з'явитися на допит до слідчого комітету Російської Федерації. Таке ігнорування - це вже вагомий привід, щоб мене затримати. Лише зараз, уже у Києві, розумію, наскільки сильно я тоді міг «нарватися». Тоді ще не було війни на Донбасі, і, чесно кажучи, я не розумів масштабів трагедії.
Ми вп'ятьох їздили по всьому півострову, показуючи, які жахливі речі відбуваються навколо: як захоплюють військові частини, приміщення, що відбувається з прокуратурою, міліцією. Як, врешті-решт, виглядало фарсове святкування приєднання Криму до Росії. Ці речі, виявляється, шалено дратували тих людей, які все змінювали у вкраденому Криму. Але я не розумів, чим усе це може закінчитися для мене. Лише зараз, знаючи скільки людей у Криму зникло або загинуло, - з'явилося розуміння того, що могло статися.
Осман Пашаєв, 37 років
Народився в Узбекистані.
Закінчив Кримський факультет Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за фахом «аудит і бухгалтерський облік».
Працював ведучим прямих ефірів студії мовлення кримськотатарською мовою ДТРК «Крим».
Із 2001 р. - репортер у новинах «Інтера», «5-го каналу», НТН.
2006-2010 рр. - «Вікна» СТБ.
2011 р. - спецкореспондент на ТВi.
2011-2013 рр. - керівник інформаційної служби кримськотатарського телеканалу АТР у Сімферополі. Власкор мовника у Туреччині.
З листопада 2014 року - очолив інформаційний напрямок з розвитку суспільного мовлення Національної телекомпанії.
Світлана Садко, «Україна молода»
Фото - http://umoloda.kiev.ua
