«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую

«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую

10 Листопада 2014
1368
10 Листопада 2014
09:37

«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую

1368
Отличились мои коллеги из «Газеты по-украински»: журналисты умудрились замечательным образом извратить комментарий известной писательницы и переводчицы Марианны Кияновской. Кияновская прокомментировала ситуацию, сложившуюся в нынешнем году вокруг Шев
«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую
«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую

Отличились мои коллеги из «Газеты по-украински»: журналисты умудрились замечательным образом извратить комментарий известной писательницы и переводчицы Марианны Кияновской. Кияновская прокомментировала для издания ситуацию, сложившуюся в нынешнем году вокруг Шевченковской премии, однако опубликованный текст имел крайне мало общего с оригиналом. При этом, хотя материал состоял из комментариев четырех литераторов, в качестве заголовка использовали именно вырванную из контекста фразу Марианны Кияновской о том, что вокруг премии идет "крысиная грызня".

По словам Кияновской, из-за «Газеты по-украински» она вынуждена оправдываться перед знакомыми, которых обидела написанная от ее имени публикация.

«Не маю слів. Просто прошу друзів порівняти два тексти: мій коментар для "Газети по-українськи" (текст, надісланий мною журналістові) - і текст, опублікований як мій коментар.

Я надіслала таке:

"Із Шевченківською премією - сім проблем, ніби сім гріхів. Перше - відсутність механізму громадського впливу на те, як саме формується комітет премії. Адже це державна премія, це наші з вами податки, це не чиясь приватна ініціатива. Друге - цілковита втрата ШП своєї репутації, повністю зруйноване "добре імя" (яке мало коли було по-справжньому добрим), а премія - це репутація, якраз заради репутації вона існує, репутацію творить. В ідеалі, саме репутація, а не гроші, мали б бути визначальними. Про репутацію мали б думати і говорити і претенденти, і нагороджені, і громадськість. Третє - при номінуванні на ШП і присудженні ШП діє купа не проговорених, неофіційних обмежень, як, наприклад, негласний віковий ценз. Четверте - цілковита відсутність офіційних майданчиків, де могли б оприлюднюватися матеріали щодо номінантів і номінованих книжок. Формально існує сайт ШП, але це щось мертве і глибоко несусвітнє. П'яте - її безальтернативність як справді великої грошової премії. Це автоматично створює довкола неї нездорову конкуренцію середовищ, щурячу гризню, іноді навіть доволі брудну боротьбу, причому втягнуті в неї письменники майже нічим не гребують. Ця ситуація моментально вирівнялася б, якби у нас було ще хоча б дві великі премії для письменників, бо в тій же Польщі великих і престижних премій є кілька. За таких обставин твориться певний баланс, атмосфера стає здоровшою і конструктивнішою. Шосте - сама процедура і "формула" висунення. Ця премія "заточена" на зовсім інші соціокультурні реалії, в цілому саме висунення в такий спосіб (через НСПУ тощо) страшенно застаріло. Властиво, через "сито" проходять тільки "свої" - змінити щось може тільки скандал, та навіть і він нічого посутнього не міняє (скандал із Даниленком якраз це виразно засвідчив - бо ну і що з того, що його таки включили у цей список? він же - не "свій"). І сьоме - може, найголовніше: критерії, за які присуджується ця премія. Мені неприємно, що найголовнішу нашу премію в галузі культури трактують як "звичайну матеріальну допомогу переважно літнім письменникам". Треба починати з критеріїв, і критеріями закінчувати. Бо в такому вигляді ця премія - ганебна. Кілька років поспіль - із ШП якісь історії: перевручення, недовручення, скандали, і т. п. Були б чітко сформульовані критерії - скандалів поменшало б", - опубликовала оригинал комментария Марианна Кияновская в своем фейсбуке.

А вот и текст «Газеты по-украински».

«Зі списку номінантів читала, знаю чи якось впізнаю лише трьох авторів. Найголовнішу культурну премію трактують як "звичайну матеріальну допомогу переважно літнім митцям". У такому вигляді вона — ганебна. У Польщі найпрестижнішу премію "Ніке" кілька років тому отримала 18-річна дебютантка. Торік журі премії повважало 35-річного Дмитра Лазуткіна "замолодим". Сама формула висування через національні спілки — застаріла. Через сито проходять тільки свої. Немає інших великих грошових премій. Це автоматично створює щурячу гризню, іноді навіть брудну боротьбу. Втягнуті в неї письменники майже нічим не гребують».

Согласитесь, разница налицо.

«Мені б іще було зрозуміло, якби з мого коментаря використали якусь цілісну цитату. Але ж ні. Де в коментарі я говорю конкретно про Лазуткіна? Де в коментарі я говорю про "лише трьох авторів"? І невже я аж так злосливо напосідаюся на літніх письменників? Я говорю про низку проблем, взаємоповязаних і неприємних. По змозі - взагалі без імен. За межами коментаря я написала для журналіста уточнення: "Бо яка різниця, кого я читала (а читала Даниленка, Щербака і наших львівян) - проблеми ж на системному рівні". "Даниленко, Щербак і наші львівяни" - це не три особи. Хіба що "наші львівяни" - а їх у списку номінантів декілька - на думку "Газети по-українськи" є чимсь суцільно-одним. І, звичайно, я читала Москальця, і не тільки; але імена тих, кого я читала - взагалі за межами коментаря були, це уточнююча репліка, якого дідька так усе перекручувати, переписувати і дописувати? Учора мені телефонували 8 людей, яких я люблю і шаную, і дуже прикро мені було виправдовуватися, при тому, що я на той момент публікації цієї не бачила.

У мене вже була пригода з "Газетою по-українськи". Насправді - навіть не одна.

P.S. Згадала, де йшлося про Лазуткіна і Масловську. Їхні імена згадувалися у коментарях під моїм постом кілька днів тому. Але у моєму коментарі для "Газети по-українськи" вони не фігурували», - прокомментировала публикацию Кияновская.

Коллеги, ну как не стыдно? Если очень хотелось получить острый и скандальный комментарий, то обращаться к Марианне Кияновской было, мягко говоря, странно. Среди украинских деятелей культуры достаточно личностей, которые выдали бы высказывание нужной тональности. А настолько грубо перекраивать предоставленный комментарий – это уже за гранью добра и зла.

Муся

 

 

фото: Александр Ласкин

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1368
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду