На початку політичного тижня країна чи то втратила, чи то не втратила найвищий орган виконавчої влади, тож засоби масової інформації завзято обговорювали легітимність демаршу Верховної Ради та його ймовірні наслідки.
Сторони обмінювались погрозами,  звинуваченнями, а також рекомендаціями, як правильно виконувати свої обов'язки. Головні дійові особи конфлікту, який вже без вагань називають політичною кризою, побували у прямому ефірі центральних каналів, а Президент у п'ятницю дав інтерв'ю журналістам Першого каналу, «1+1», «Інтера» і ICTV. Народ завмер, сподіваючись від Ющенка сенсації, та він лише вкотре виклав свою офіційну позицію й пообіцяв Україні ще один референдум,  на додачу до ініційованих СДПУ(о), Вітренко та іншими.  Крім того, було вигадано кілька нових політичних каламбурів, а між ющенківцями й тимошенківцями відбулась перша битва на електоральному полі, що знаменувала початок активних дій у регіонах. Пристрасті вирували також довкола словосполучення „виконувач обов'язків”, яке ранить вразливу душу (в.о.?) міністра юстиції Головатого. Політики, як ніколи раніше, ображались один на одного й виставляли перед камерами свої ущемлені достоїнства.

Десятиденний святковий марафон, лише подекуди затьмарений газовими негараздами, дався взнаки: успішне голосування за відставку уряду видавалось нереальним, і журналісти, коли на табло засвітилось число „250”, просто розгубились. Де вже там було дбати про збалансованість! Перший канала, наприклад, у вечірніх новинах 10 січня   дає два сюжети: про подію загалом і щодо позиції сил, які голосували за відставку; також у студії подію дня коментував Сергій Головатий, що був, як завжди, категоричний. У першому сюжеті – синхрон Єханурова й оптимістичний прогноз: „… працюватимуть вони тут ще мінімум три місяці. І Єхануров керуватиме ними, допоки Верховна Рада не сформує новий уряд - коаліційний.” Другий, що мав би відображати конкретну позицію нової антиющенківської коаліції, насправді рясніє синхронами пропрезидентських діячів: Єханурова, Катеринчука, Луценка. Позиція новоутвореної „групи 250” представлена лише коротеньким синхроном Юлії Тимошенко. Крім цієї цитати та ще одного загального речення, сюжет повністю присвячений спростуванню урядовцями чиїхось аргументів, що лишаються поза кадром. Цікаво, що й наступного дня в новинах УТ-1 з'являється сюжет, у якому простежуються аналогічні тенденції: на сайті каналу він має назву „Відставка уряду - наслідок підписання дилетантської газової угоди”, але, крім синхронів Томенка й регіонала Сухого, містить чотири синхрони їхніх опонентів: Ющенка, Каськіва, Мороза й Зайченка, за якими залишається останнє слово. До стилю, в якому Перший канал висвітлював подію дня, дуже пасували кадри з іншого сюжету: на честь свята Курбан-Байрам наш співвітчизник-мусульманин великим ножем перерізає горло жертовному барану.
Навіть менш лояльні до Президента й уряду канали, заскочені зненацька, не зорієнтувались і зліпили 10 січня сюжети про відставку з підручного матеріалу. Сюжет „Вікон” СТБ містить синхрони Литвина, Єханурова і Шкіля; в інших сюжетах фігурували також Леонід Кравчук і Сергій Головатий. Певні висновки журналістів СТБ викликають інтерес, наприклад: „Політологи вважають, що одним з головних наслідків кризи буде послаблення позицій Нашої України, першим номером якої є Єхануров. Також очікують соціально-економічних наслідків у зв’язку з обмеженістю дій прем’єра в.о.”  На політологів у нас, як відомо, багатий виборчий список БЮТ, і можна припустити, що думка про падіння популярності „Нашої України” належить саме їм. На практиці рейтинг відставлених прем'єрів та їхніх політичних сил, як правило, зростає. ICTV поєднує в одному сюжеті синхрони Тимошенко, яка називає однією з причин відставки Єханурова його намагання домовитись із олігархами, і Януковича: "Він не тільки продовжив політику уряду Тимошенко, яка знищувала вітчизняного товаровиробника, погіршила життя наших громадян, а він ще більше наробив шкоди, ніж Тимошенко, – підписав цю угоду чи соглашеніє, як вони кажуть, про постачання газу в Україну…". Відтак, має бути очевидною неприродність союзу цих сил, які, навіть цілий тиждень голосуючи однаково, не припиняють декларувати взаємну ненависть. На цьому ж наголошувала й Тимошенко, зокрема, в коментарі, що з'явився на 5 каналі. Тим часом, нашоукраїнцям украй необхідно продемонструвати зворотне: мовляв, альянс Тимошенко з ворогами революції є логічним і закономірним.

11-го, 12-го та 13-го січня  головними героями парламентсько-урядової драми було здійснено низку радше символічних, а не змістовних учинків і заяв. Аби нейтралізувати тезу про поразку Кабміну, в ефірі програми „Час” на 5 каналі 12 січня з'являється сам Прем'єр-міністр (чи в.о.?). Йому вдається лаконічно й не без гумору відповісти на основні публічні закиди опонентів. Блискучі афоризми Єханурова (зокрема, трактування постанови ВР як третьої за всю його професійну кар'єру суворої догани, а також вислів „Хто здасть газотранспортну систему, той танцюватиме так, як йому зіграють на балалайці”) мали б забезпечити нашоукраїнцям добрячу фору. Однак у той самий час серію віртуозних голів у власні ворота розпочинає керівник виборчої кампанії НУ Роман Петрович Безсмертний.
У четвер, 12-го січня, усі канали демонстрували Романа Петровича, що хизувався на прес-конференції свіжовигаданим каламбуром: скорочувати коаліцію Тимошенко, Януковича й Литвина до абревіатури „ТЛЯ”. Та не втримався Роман Петрович, аби не доповнити дотепний винахід коментарем. „У парламенті, - сказав він, - завелася ТЛЯ. А з тлею мають боротись мурашки і сонечка, як це є у природі”. Журналісти чи то з неуважності, чи зі співчуття не обігравали тему взаємодії мурашок і тлі, про справжній зміст якої Безсмертний, історик за фахом, не здогадується.
Наступного дня – ще один «цінний» подарунок рейтингові „Нашої України” від Безсмертного: в інтерв'ю „Газете по-киевски”, не стримавши емоцій, екс-віце-прем'єр називає депутатів, що голосували за відставку, словом на букву „г”, яке зайвий раз повторювати не варто. Журналісти, втім, не посоромились відтворити в ефірі непарламентський вираз на адресу Верховної Ради: вже у п'ятницю, 13-го,  „г…ки” пролунали у „Вікнах” СТБ, а в неділю – в „Подробицях тижня” на Інтері. Та навіть після цієї вихватки, гідної лідера „партії бубликів” Олександра Волкова, Роман Петрович не схаменувся. Виступаючи у Львові, він заявив: у разі, якщо після виборів не буде створено помаранчевої більшості, Верховну Раду доведеться розпустити. Тему радо підхопив «Інтер». На щастя для й без того не надто популярного серед нашоукраїнського електорату Безсмертного, була неділя, тож цю відверто провокаційну тезу почули далеко не всі глядачі. На відміну від його безапеляційних заяв про необхідність запровадження прямого президентського правління…. Своїми словесними подвигами Роман Петрович перевершив головного президентського говоруна – Олега Рибачука, який останнім часом сидить тихо, прес-конференцій не скликає, і лише раз з'явився перед телекамерами, аби продемонструвати текст висновку Міністерства юстиції про незаконність відставки уряду.

Не найсприятливіша, м'яко кажучи, ситуація не завадила нашоукраїнцям зібратись увечері 14 січня, аби відсвяткувати Старий Новий Рік і презентувати свій виборчий список. Зустріч „без краваток”, за словами організаторів, була потрібна головно для того, щоб учасники строкатого списку перезнайомились між собою. Цей „бенкет під час чуми” українські телеканали висвітлювали доволі прихильно:  Новий канал, «1+1», ICTV, 5-й і потішились за президентський блок, і поспівчували йому через відсутність на вечірці самого Ющенка. «Інтер» згадав про нашоукраїнську тусовку в «Подробицях тижня» в нейтральному тоні.
Святкування в київському  Експоцентрі знаменувало перехід НУ до активних дій на електоральному полі. В неділю увага інформаційних служб була прикута до західноукраїнських обласних центрів, де пройшли масові мітинги під гаслом „Захистимо Україну!”. Львівський мітинг, на якому зібралось, за різними даними, від 7 до 10 тисяч чоловік, коментували по-різному: від „Дежавю? Тисяі людей вийшли на вулиці, аби підтримати Ющенка” (новини Першого каналу, 15 січня) до „новий Майдан протримався півтори години: невдовзі учасники замерзли й розійшлись” (ТРК „Україна”, 16 січня). Камер на мітингу було мало, оскільки не лише телевізійники, але й самі львів'яни не сподівались на появу такої кількості партійних та естрадних зірок: Безсмертний, Катеринчук, Лілія Григорович, Ольга Герасим'юк, Руслана Лижичко тощо. „Факти” ICTV встигли отримати матеріал лише з Івано-Франківська. Журналістам УТ-1 приверзлося, ніби „на віче у Львові, крім прихильників Президента, прийшли й шанувальники Юлії Тимошенко – щоб висловити свою незгоду з обвинуваченнями на адресу свого лідера” (що не відповідає дійсності). «Інтер» у підсумкових „Подробицях” називає львівський та івано-франківський мітинги „загальним збором прихильників Ющенка”. З усього, що діялось у цей день в обох містах, інтерівські журналісти звернули увагу лише на згадувану вище заяву Безсмертного щодо можливого розпуску ВР.

Натомість, практично ніде не було згадано про обставину, що створювала головну інтригу дня: крім зірок першої десятки Нашої України, у Львові 15 січня перебувала й головна їхня опонентка. Юлія Тимошенко примчала з незапланованим візитом, тож її прес-конференція пройшла майже без камер і журналістів, зайнятих на нашоукраїнському вічі. Під час бесіди в прямому ефірі місцевого 12 каналу Юлія Володимирівна говорила переважно про газ, зачитуючи традиційні уривки з поважних західних видань, а ще блиснула новим каламбуром, презентованим уперше в суботу, 14 січня,  в ефірі програми „Плюси й мінуси” ТРК Київ: гідною відповіддю на „тлю”. Місце Тимошенко в абревіатурі посів Безсмертний… Хоча й цей влучний хід було розбавлено зайвими словами: „я хочу нагадати Роману Безсмертному, що призначення Єханурова відбулося на базі меморандуму, який підписав Ющенко з Януковичем і меморандум, який ліг в основу голосування за Єханурова… І тому в цій абревіатурі ТЛЯ потрібно першу букву "Т" змінити на "Ю"- Ющенко і тоді вийде Юля і хай вони це коротке слово запам'ятають на завжди. Бо я не  команді Ющенка, ні в команді Януковича, ні будь-яким іншим командам не дам нівечити свою країну…”
Візит Тимошенко у Львів, на жаль, залишився майже без уваги тележурналістів, як і той факт, що основна убивча сила нашоукраїнських мітингів була спрямована на нового ворога номер один. Все-таки неділя – не найкращий день для політичних перформансів. Винятком став Новий канал із сюжетом у вечірньому „Репортері”, присвяченим саме перебуванню Тимошенко у Львові. В сюжеті йшлося про те, що Юлія Володимирівна вирішила особисто пояснити галичанам мотиви голосування фракції БЮТ за відставку уряду, що спричинило різке падіння рейтингів цієї політичної сили в західних регіонах.
Підсумки баталії намагались підбити в програмі „Час” 5 каналу з гостями, що порівняно нещодавно опинились по різні боки барикад: Ярославом Кендзьором (НУ) та Володимиром Яворівським (БЮТ). Сцена, яку розіграли в ефірі двоє досвідчених політиків, скидалась на сімейну сварку з бурхливим примиренням. Лише та обставина, що Кендзьор перебував на прямому зв'язку зі Львова, а не безпосередньо в студії,  вберегла глядачів від видовища обіймів і поцілунків у стилі Брежнєва, перемішаних із взаємними звинуваченнями.

Політична криза відвернула увагу ЗМІ від процесу підготовки до виборів. Повідомлення з ЦВК були стислими й пунктирними. Про завершення реєстрації учасників парламентських перегонів, що без зайвого галасу відбулось 13 січня, повідомив НТН. Наголос у сюжеті робився на долі невдалого кандидата в депутати Павла Лазаренка, якому було кілька разів відмовлено в реєстрації. Про це йшлося  також у сюжеті 5 каналу. У суботньому сюжеті ICTV  підбивалися попередні підсумки: 45 політичних партій та блоків допущено до виборів, майже 8 тисяч кандидатів зареєстровано, а понад 500 мільйонів гривень, виділених із бюджету на проведення виборів, ЦВК не вистачить. Окрім блоку Лазаренка, що йде на вибори без свого лідера, тут згадувалася  партія “Екологія та соціальний захист”, якій „не надали жодного посвідчення кандидата, оскільки у політичної сили не було передвиборчої програми, деякі партії не внесли грошової застави”.
 Про своєрідний „потиличник”, що його виписала ЦВК Юрію Єханурову,  визнавши його інтерв'ю газеті „Україна молода” порушенням правил ведення виборчої агітації, повідомив СТБ – щоправда, в цьому ж сюжеті  було наведено доволі сумнівні результати чергового соцопитування „Демократичних ініціатив”.

Дещо більше уваги приділили телеканали заявам, пов'язаним із брудними виборчими технологіями в політичній боротьбі. Зокрема, прес-конференцію керівника виборчого штабу БЮТ Олександра Турчинова, що перетворилась на експозицію зловорожих листівок і плакатів, висвітлювала більшість інформаційних служб. Журналісти ICTV вказували на абстрактний характер звинувачень: «Технології розроблені досить професійно, виявити авторство дуже важко. Втім, заявляє Турчинов, для них не таємниця, хто замовник цієї продукції. Однак прізвищ не повідомив.” Кого саме мав на увазі пан Турчинов, добре зрозуміла (!) ТРК Україна: „Турчинов повідомив, що українськi експерти провели експертизу листiвок "Нашої України", i тих, що мiстять компромат проти БЮТ- та дiйшли висновку, що усі вони виготовлялися на однiй i тiй самій друкованiй машинi”. Головний опозиційний канал також не втратив нагоди наголосити на величезних сумах, витрачених на „чорний піар”, і на тому, що виборчі пірати діють під прикриттям влади. Вкотре вже пересвідчуємось: у протистоянні Ющенка й Тимошенко перемагає Янукович.  І – опозиційні ЗМІ, які самі на свій ризик  домовляють навіть  несказане політиками!

Найпопулярнішим коментатором політичних подій тижня, окрім безпосередніх фігурантів, може вважатись Олександр Волков: окрім чату на «Українській правді», він відбув кілька теле- і радіоефірів, у тому числі в програмі „Вчасно. Про головне” каналу НТН. Несподівана запитаність Волкова, що прославився сміливими й безпосередніми коментарями й віднедавна не належить до жодної з конкуруючих політичних сил, вочевидь, є наслідком заангажованості більшості політиків та політологів, що ладні перетворити обговорення будь-якої теми на політичну агітацію.

Сумбурний і явно запізнілий крок Президента і Прем'єра, що відкликали свої підписи під пам'ятним Меморандумом, підписаним свого часу для забезпечення достатньої кількості голосів за кандидатуру Єханурова, коментували в телевізійних новинах переважно іронічно. Ющенко заявив про це на засіданні Кабміну 12 січня, яке завдяки його присутності перетворилось на штабну нараду. У „Вікнах” СТБ пролунало наступне формулювання: „Ющенко і Янукович остаточно посварились”; у „Подробицях тижня” на Інтері меморандум було названо „… шлюбом суто за розрахунком, розірвання якого має сподобатись прихильникам Ющенка”. У тій же програмі наголошували на тому, що голосування БЮТ за відставку „скидалось на помсту”; наводили цитату Януковича, який не виключив співпрацю з представниками Блоку Тимошенко в наступному уряді. На думку „Подробиць”, той факт, що БЮТ протягом тижня голосував аналогічно до фракцій Народної партії, Регіонів та ін., свідчить про реальність коаліції „Тимошенко-Янукович-Литвин-Кравчук-Симоненко”. Новий канал у сюжеті  12 січня подає коментар Тараса Чорновола щодо відкликання Президентом підпису: „Він цим стверджує, що по суті торгувався з фракцією Регіонів тільки за підтримку Прем’єр-міністра у Верховній Раді”. Чорноволові, до речі, належить ще один влучний коментар, відтворений 12 січня у сюжеті „Вікон” СТБ – про невдалу спробу відсторонити від ведення сесії Володимира Литвина: „Голоси за цю пропозицію віддали лише 67 депутатів. 67 – це та кількість, на яку може сьогодні розраховувати Президент у Верховній Раді. Маєте 67 голосів – понижуйте свої амбіції до відповідного рівня…”.
 Далеко не всі телеканали приділили достатньо уваги відповіді Януковича на демонстративне відкликання підписів: мовляв, вони й без того не виконували меморандум. Зокрема, УТ-1 повідомив,  що „прес-служба Януковича розповсюдила заяву, в якій звинуватила Ющенка в порушенні свого слова”, не наводячи аргументації Януковича. Сам лідер Партії Регіонів 13 січня побував у студії НТН, де пояснив позицію своєї фракції щодо відставки уряду.

Головним скандалістом тижня став міністр юстиції Сергій Головатий, що скерував усю свою енергію на боротьбу з образливим для нього словосполученням „виконувач обов'язків”. Раніше журналісти й політики вживали абревіатуру „в.о.”, особливо не замислюючись над питанням легітимності цього статусу. Тепер Сергій Петрович вирішив довести, що в українській мові навіть слів таких нема. Ще 10 січня, даючи коментар телефоном 5 каналу, він обурився з того приводу, що його підписали „в.о. міністра юстиції”. Наступного дня, перебуваючи в студії програми „Вчасно” НТН, він заявляє: „Жоден з міністрів не є виконуючим обов’язки, прем’єр-міністр не є виконуючим обов’язки. І прем’єр-міністр, і міністри діють як повноцінні і повноважні члени кабінету міністрів. Тому люди повинні знати. Всі люди в Україні. Сьогодні нічого не сталося в юридичному відношенні. Нічого не сталося в політичному плані. Уряд як був, так і є". Опонувала Головатому телефоном Інна Богословська, що звинуватила його у свідомій дезінформації. Між двома політиками, незважаючи на різницю у вагових категоріях, зав'язалась серйозна суперечка на підвищених тонах. 11 січня міністр юстиці був одним із головних ньюзмейкерів на всіх каналах; зокрема, ТСН каналу «1+1» дає його синхрон із рекомендацією Президентові "…звернутися до Верховної Ради з вимогою про скасування постанови, яка вчора була ухвалена, як такої, що не відповідає Конституції України, тобто дати шанс Верховній Раді виправити свою юридичну помилку”. А в новинах Першого каналу цитата ще характерніша: „Вони, як кажуть, ну, я не хочу… Але знаєте, як в українській мові кажуть – в калюжу щось зробили. Тому що, тому що тепер тільки ми з їхньої точки зору відставлені. Ми перед ними уже в принципі не зобов’язані нічого звітувати й говорити…” Щоправда, цей синхрон врівноважено дещо іронічним продовженням репортажу: „Півдня Головатий провів у парламенті, кожного бажаючого переконував, що для нього як міністра здійснювати повноваження – це не лише в. о. – виконувати обов’язки, але й мати права…”. Окрім украй недипломатичних заяв, Сергій Петрович показав себе у сесійній залі Верховної Ради, відмовившись виходити на трибуну, поки з табло не приберуть ненависні букви „в.о”. Поведінка Головатого настільки роздратувала опозиціонерів-„більшовиків”, що 12 січня у Верховній Раді постало питання про його повторну відставку, тепер уже особисту.

Протягом цього непростого для України тижня з вуст багатьох політичних діячів лунали глузливі натяки на адресу опонентів: вони, мовляв, пересвяткувались, перепили на Різдво, втратили відчуття реальності тощо. Насправді „пересвяткувала”, вочевидь, уся країна, виявившись неготовою до внутрішньополітичної кризи й геть беззахисною перед зовнішньополітичними провокаціями (з боку російських військ у Криму, зокрема). Не всім політикам і далеко не всім журналістам удалось відразу зорієнтуватись і оцінити ситуацію належним чином. Усупереч намаганням деяких пропагандистів зобразити дії парламенту спланованою провокацією антиукраїнських сил, у сюжетах телевізійних інформаційних служб вони постали саме такими, якими були: набором безладних і не завжди осмислених рухів довкола несподівано вдалої авантюри, на успіх якої, здається, ніхто особливо й не розраховував.