Друга річниця початку анексії Криму минулого тижня могла стати цілком «прохідною» темою для новинних редакцій центральних каналів. Як, власне, й річниця Майдану. За відсутності достатніх інформаційних приводів цікавість до теми в новинарів поволі спадає. І щороку спадатиме, як би сумно це не звучало. Інформаційні редакції не спромоглися, за поодинокими винятками на кшталт розгорнутого висвітлення теми на каналі «112» у гостьових студіях, якісно та в повному обсязі сфокусуватися на низці актуальних проблем, подати свіжі рефлексії щодо другої річниці приєднання півострова до Росії. Попри декларації про український Крим. Таким чином ми власними силами (точніше бездіяльністю) відділяємо з нашої системи координат частину України, де-факто контрольовану сусідньою державою. Телемарафон «Кримське питання» («Ua: Перший»), який було організовано у День спротиву 26 лютого кількома інформаційними ресурсами і який мав часовий ресурс максимально охопити кримську тему, — ще один виняток. Який лише підтверджує правило.

Все міг змінити інформаційний вкид, який відбувся на початку минулого тижня, — оприлюднення в понеділок, 22 лютого, на засіданні комітету ВРУ з питань національної безпеки та оборони стенограми засідання РНБО від 28 лютого 2014 року, коли представники нової влади наступного дня після захоплення «зеленими чоловічками» головних адмінбудівель Крим вирішували, що далі робити. Але…

На краю уваги

Як же поставилися центральні канали до такої «безпрецендентної події» — саме так її слушно характеризує Валентина Самар у статті в «Дзеркалі тижня. Україна»? Виявилося, до такого безпрецедентного факту більшість каналів поставилися, як кажуть, «ні холодно, ні жарко».

На «1+1» 22 лютого поставили матеріал про опублікування стенограми ледь не в кінець ефіру — на 17-те місце. Пропустивши при цьому вперед такі теми, як, наприклад, ув'язнення в Чернігові чоловіка за замовлення вбивства колишньої дружини. Важливішим також для редакції виявилося смертельне ДТП на Сумщині. І перемога Джамали на відборі до «Євробачення».

5 канал запхнув сюжет про розсекречені документи всередину свого і так нетривалого ефіру — на 8-ме місце. Вважаючи, що важливішим за актуальністю є новина про канадських лікарів, які вже вчетверте (!) приїхали в Україну оперувати постраждалих майданівців та військових зі сходу.

«UA: Перший» підняв у власному рейтингу «паркетну» начитку про візит міністрів закордонних справ Німеччини та Франції, а сюжет про стенограму поставив на 5-те місце.

«Україна» ж вирішила, що запуск патрульної служби у Вінниці вартий більшої уваги й поставив цю тему другою в ефірі, а про стенограму — шостою.

Найбільше відзначився канал «Інтер». Мало того, що тема вилізла аж на 21-ше місці (з 28), редакція ще й вирішила обійтися тільки начиткою в студії. Крім того, ще й умудрилася використати цю новину на догоду «Опозиційному блоку», процитувавши з їхньої офіційної заяви критику дій влади у лютому 2014 року: «В "Оппозиционном блоке" считают, что содержание этого документа в полной мере раскрывает непрофессионализм и некомпетентность членов СНБО того времени. Участники этого заседания должны быть привлечены к ответственности. Именно они допустили потерю Крыма и Донбасса, считают оппозиционеры».

Недалеко втік ICTV зі своєю 18-ю позицією, яку призначив теж для начитки і двох синхронів.

А «112» та СТБ тема найбільше припала до смаку. Обидва канали поставили цю новину четвертою у випуску новин.

Натомість у визначений офіційний День спротиву (26 лютого), коли два роки тому під стінами кримського парламенту відбувся проукраїнський мітинг поряд із проросійським і який закінчився смертю двох людей, канали теж не надто детально висвітлили цю сумну й пам’ятну дату. На 5-му каналі, СТБ, «Україні», «UA: Першому» та ICTV (6-те, 9-те, 12-те, 4-те й 5-те місця в ефірах відповідно) відпрацював лише ведучий, начитавши стислу хронологію сутички (у «Фактах» додатково вийшов спецрепортаж у випуску о 21:10, а у «Вікнах» матеріал про нинішнє життя півострова — о 18:00). На «Інтері» та «1+1» — жодного матеріалу.

А 27 лютого про два роки без півострова — лише у «Событиях» на «Україні». Інші ж центральні канали згадували Крим дотично, крізь призму відкриття виставки «Хроніка анексії очима соцмереж», тематичного перформансу у Львові чи висловлювання Нємцова проти анексії півострова, які були написані на плакатах під час маршу пам’яті на честь політика в Росії.

У підсумкових тижневиках 28 лютого доля пов’язаних між собою тем стенограми РНБО та річниці анексії Криму склалася краще. Тижневики кількох каналів помістили тему на початках своїх ефірів.

Натомість «Україна» цього дня тему фактично проігнорувала — редакція дала новину про «миротворчу» поїздку Петра Порошенка в Крим на початку анексії. А «Інтер»… узагалі «забув» про річницю. Тобто в більш ніж годинному ефірі редакція підсумкового випуску не сказала жодного слова про це. Про стенограму тим паче.

Побачити документ різними очима

У день оприлюднення документа на Комітеті ВРУ з питань національної безпеки та оборони канали, які подали сюжети про стенограму засідання РНБО від 28 лютого 2014 року, обмежилися фактично переповіданням її змісту. Журналісти просто пливли за течією. Можливо, граючи на відстороненості та об’єктивності. Хоча чітке вичленування зі стенограмі образу «яструба» в особі тодішнього в.о. Президента України Олександра Турчинова, який, мовляв, єдиний проголосував за введення воєнного стану, та образу «голуба миру», що вмовляє цього не робити, в особі лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко, яке одразу підхопили інформагентства та веб-ресурси, могло би насторожити. І принаймні натякнути на політичну складову причин розсекречення документа. Саме тепер, під час політичної напруги у владі. На це, зокрема, звертається увага, окрім вже згаданої статті у «Дзеркалі тижня», й у матеріалі «Політеки»: «Если попробовать условно разделить множество комментариев, вызванных обнародованием протокола заседания Совбеза, то их можно разделить на две группы. Первая восприняла публикацию документа как элемент борьбы с Юлией Тимошенко, вступившей в ситуативный союз с бывшим председателем СБУ Валентином Наливайченко. То есть “против”».

Але журналісти телеканалів не спромоглися не дати використати себе політиками. «Плюси» та 5 канал, переповідаючи зміст стенограми й акцентуючи увагу на миротворчих словах Тимошенко, згодом забувають, що вона могла бути на засіданні РНБО лише у статусі запрошеної. А тому не могла брати участь у голосуванні за введення воєнного стану. На «Плюсах» уже в стендапі журналістка, по суті, одразу програмує глядача на поблажливе сприйняття дій тодішньої нової влади, кажучи, що станом на 28 лютого 2014 року «стара влада утекла, а нової ще фактично немає». Цим автор ніби виправдовує дії, рішення й нерішучість нової політичної еліти. Нагадаю, на той момент Турчинов уже виконував обов’язки глави держави. А керівники силових відомств були призначені на посади.

«Олександра Мітіна, кореспондент ТСН: Ось вони, 36 аркушів. На них усе, що відбувалося два роки тому. За цими стінами у будівлі Верховної Ради зібралася Рада нацбезпеки і оборони. У столиці вже тихо, стара влада утекла. Нової ще фактично немає. На вулицях не стріляють, але вже кілька днів, як неспокійно у Криму».

Наприкінці авторка знову робить своєрідний реверанс владі. Після низки цитат посадовців зі стенограми про неможливість ніяких збройних дій на півострові ставить риторичне питання: а чи могли передбачити анексію?

«Олександра Мітіна, кореспондент ТСН: Пройде 16 днів і у Криму буде той самий референдум. І ще чотири, і півострів остаточно перестане бути підконтрольним Україні. Чи могли це передбачити тоді два роки тому фігуранти цих сторінок?»

«Фактор Тимошенко» був у фокусі уваги підсумкових випусків лише на «1+1» та ICTV. Якщо «Плюси» знову цитували миротворчі гасла Тимошенко, то у «Фактах тижня» говорили про лідера «Батьківщини» як про об’єкт можливого політичного нападу, при цьому не даючи її цитат зі стенограми.

На каналі «112» 22 лютого особливо теж не напружувалися, видаючи паркетний сюжет із засідання парламентського Комітету нацбезпеки та оборони, де і була оприлюднена стенограма.

Переповідаючи зміст документа, автор чомусь додумує кілька деталей. Спочатку каже, що документ — на 40 сторінках. Хоча кількість аркушів — 36: «Ігор Моделян, кореспондент: Як починалася російська агресія проти України — все на 40 сторінках одного документу».

А потім чомусь вигадує, що Росія погрожувала зі словами опиратися не варто: «Це стенограма засідання Ради нацбезпеки і оборони за 28 лютого 2014-го. Під час його проведення українців прямо попереджали з Москви: опиратися не варто».

Причому автор каже, що про це попереджали прямо. Натомість він на підтвердження цитує слова Турчинова зі стенограми, де немає жодного слова про те, що хтось саме таким чином погрожує:

«Олександр Турчинов: Наришкін передав мені погрози від Путіна. Вони не виключають, як він сказав, прийняття жорстких рішень щодо України за переслідування росіян та російськомовних. Мабуть, натякають на прийняття ріщень щодо введення військ не тільки до Криму. Передав слова Путіна, що якщо загине хоч один росіянин, — вони оголосять нас військовими злочинцями і будуть переслідувати по всьому світу».

Також нотки виправдання тодішньої влади звучать у сюжеті 5-го каналу. Автор каже, що «стає зрозуміло, в яких умовах доводилося ухвалювати рішення.

Олександр Аргат, кореспондент: 36 сторінок стенограми доленосного засідання Ради Національної Безпеки та Оборони тепер доступні всім. З виступів учасників зібрання стає зрозуміло, в яких умовах доводилося ухвалювати рішення».

Водночас журналіст, як і колега з каналу «112», під час переповідання змісту документа почав додумувати певні меседжі, які нібито випливають із оприлюдненої стенограми. Так, він зазначає, що в телефонній розмові Наришкін погрожував вторгненням, якщо проти росіян буде застосовано зброю:

«Кор.: Під час засідання РНБО Турчинову з погрозами зателефонував Голова Держдуми Росії Наришкін. Він заявив, що у разі застосування зброї проти росіян, вдадуться до різких дій, маючи на увазі вторгнення».

Утім, якщо заглянути до першоджерела, тобто до стенограми, то Олександр Турчинов лише пропускає, що Наришкін погрожував, говорячи про прийняття жорстких рішень. Тобто це інтерпретація тодішнього в.о. Президента:

«Вони не виключають, як він сказав, прийняття жорстких рішень щодо України за переслідування росіян та російськомовних. Мабуть, натякають на прийняття рішення щодо введення військ не тільки до Криму».

Крім того, після наведеної цитати зі стенограми автор подає синхрон голови Комітету нацбезпеки та оборони Сергія Пашинського, який під час засідання Комітету 22 лютого 2016 року говорив про те, що армія Росії була біля Чернігівської області, і вона могла бути за 3,5 години в Києві:

«Сергій Пашинський, голова комітету ВР з питань безпеки та оборони: І прикордонники нам доповідали, що по їх інформації, отой танковий батальйон тактичної групи, це 50 танків і біля 200 БМП БТРів отримала команду при підтримці той авіації, про яку нам говорили, йти на Київ. Щоб було зрозуміло, це три — три з половиною години. Паралельно ми підняли 72-гу бригаду міста Біла Церква, просто проінформую, по бойовій тривозі. 90 відсотків техніки не покинуло парків».

Таким чином намагається показати, на скільки загрозливою була ситуація. Але є один нюанс. Дані про чисельність російської армії біля Чернігівської області, про які каже Пашинський, оголошував представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький, який виступав перед камерами того ж дня й на цьому ж засіданні комітету. І стосувалися ті дані не 28 лютого 2014 року, а 16 березня 2014 року.

Ось як цитує «Еспресо ТВ» слова представника розвідки: «Станом на 16 березня 2014 року на Чернігівському напрямку в районі Клімово (Росія — Ред.) було зосереджено особовий склад до 4 тис. осіб, танків — до 50, артилерійських систем — до 70, бойових броньованиних машин до 280. Крім того, на аеропорт "Клімово" здійснили переліт до 20 літаків типу СУ-27 та МІ-29", — зазначив Скібіцький».

Інтерпретує на власний розсуд опубліковану стенограму журналіст 5го каналу й далі. Каже, до прикладу, що на Заході «станом на 28 лютого (2014 року — С.Л.) ще не мали рішення, як допомагати». А далі — що «просили не вдаватися до силових дій». Але таке прохання аж ніяк не означає, що плану дій не було.

«Кор.: Як свідчать виступи учасників засідання, західні союзники станом на 28 лютого ще не мали рішення, як допомагати. Американці і німці просили не вдаватися до силових дій, щоб не спровокувати вторгнення Путіна. Втім, Олександр Турчинов таки поставив на голосування питання запровадження воєнного стану».

Останній штрих для відбілювання влади з подачі журналіста — наприкінці сюжету. Переповівши зі стенограми кілька ухвалених рішень на засіданні РНБО, зазначає, що метою зібрання «бачили збереження української державності»:

«Кор.: Зрештою, вирішили таки розпочати мобілізацію, провести навчання та розгорнути військові підрозділи вздовж українського кордону, а також активізувати дипломатичні зусилля. Головною метою учасники зібрання бачили збереження української державності».

До зазначеної маніпуляції з синхроном Пашинського, який каже про ситуацію в країні станом на 16 березня 2014 року, але його коментар випливає поряд із цитатою посадовця зі стенограми, котрий описував ситуацію станом на 28 лютого 2014 року, вдався також канал СТБ.

Ось редакція цитує слова в. о. міністра оборони України Тенюха зі стенограми засідання РНБО 2014 року:

«Ігор Тенюх, колишній в. о. міністра оборони України: Ми не готові до повномасштабної війни. Нам потрібен час. Нам потрібна допомога. Потрібна жорстка реакція світу. Буду говорити відверто. Сьогодні у нас немає армії».

У склейці з ним автор подає слова Пашинського, які він озвучив уже парламентському комітеті минулого тижня. І ці слова він говорив у контексті інформації про присутність російських військ станом на 16 березня.

«Сергій Пашинський, голова комітету ВР із питань нацбезпеки й оборони: Як тільки ми подали команду, шо хоть якусь зробити протитанкову оборону на трасі, ну, мені Тенюх розказав, що проводки давно одгнили, а нових не поставили. Ми підняли 72-гу бригаду міста Біла Церква, просто проінформую, по бойовій тривозі, 90 % техніки не покинули парків. Не завелися».

ICTV ж, подавши лише начитку у студії, теж не розділив для глядача ці дати: «Згідно зі стенограмою, на засіданні РНБО 28 лютого 14-го обговорювали і запровадження воєнного стану. Однак таке рішення підтримав тоді лише виконувач обов'язків президента і спікер парламенту Олександр Турчинов. Керівник комітету Сергій Пашинський також повідомив, що за інформацією розвідки і прикордонників два роки тому готувався і танковий наступ на Київ з боку Чернігова. Тоді росіяни зосередили за 40 кілометрів від кордону чотиритисячне угруповання, а також 50 танків та 280 БТРів. До української столиці вони могли дійти за 3,5 години».

Якщо ж автори вдавалися до такої плутанини спеціально, щоби показати, що навіть за два тижні (16 березня 2014 року) після засідання РНБО (28 лютого 2014 року) стан армії був плачевний (мовляв, не кажучи вже про день захоплення адмінбудівель Криму «зеленими чоловічками»), то глядачу про це необхідно роз’яснити. Тому що складається враження, що дані про російські війська біля Чернігівської області, оголошені Пашинським на парламентському, стосуються саме 28 лютого і в цих загрозливих умовах ухвалювалися рішення на тодішньому засіданні РНБО.

«UA: Перший» же перевершив межі «паркету», і крім інформації про стенограму, яку оприлюднили на комітеті ВР, подав і популістські ініціативи щодо обороноздатності держави. Таким чином нівелюючи значення самої події розсекречення стенограми та наявних у документі історичних даних: «Кор.: Комітет запропонував внести на розгляд Верховної Ради законопроект про повернення вкрадених Януковичем і його оточенням грошей. Йдеться про 50 мільярдів гривень, які заморожені на українських та закордонних рахунках. Ці гроші мають повернутись в бюджет на розвиток армії. При чому, зробити це треба на етапі досудового розслідування».

«Україна» теж пішла «паркетним» шляхом і не надто напружувалася з аналізом документа й словами учасників засідання РНБО. А наприкінці, ніби не знаючи, чим закінчити сюжет, теж заявили про головні інвестиції в оборону країни, про які говорили 22 лютого 2016 року на парламентському комітету:

«Кор.: В Комититете Нацбезопасности уверены — планы Москвы не изменились. Поэтому главную инвестицию Украину предлагают направлять на укрепление обороноспособности».

Паралельно з переповіданням змісту стенограми автори матеріалів не намагалися бодай за допомогою експертів пояснити причини розсекречення стенограми. І приховані змісти, які, можливо, містить документ.

Якби не згадана стаття в «Дзеркалі тижня. Україна», яка вийшла за день до ефірів тижневиків, в суботу, 27 лютого, зміст розсекреченої стенограми міг стати вже готовою «рибою» для сценаріїв підсумкових випусків новин. Тому що матеріал Валентини Самар одразу наробив серйозного галасу. В ній, зокрема, йдеться про можливу підтасовку (скорочення) офіційного документа такого рівня. Причому однією з можливих причин цього Самар називає нинішні політичні розборки у владі — бажання «наїхати» на Тимошенко.

Кілька важливих тез, які подає авторка у матеріалі:

«Кінцева мета ініціаторів опублікування стенограми — підняти публічну вагу Олександра Турчинова до рівня, потрібного для одержання прем'єрського поста та/або для того, щоб очолити партію "Народний фронт", що увійшла в піке. Одночасно — випхати Юлію Тимошенко з черги на прем'єрство, а "Батьківщину" — з другого місця в рейтингу партій»;

«Опублікована стенограма — "несправжня". Судячи з усього, скорочена з метою створити образ єдиного "яструба", який пропонував увести воєнний стан, тобто збройний опір агресорові»;

«Тільки з Криму вийшли 4 024 військовослужбовців, із них — 1 699 офіцерів, 2 239 сержантів і солдатів, 103 курсанти, а також вільнонаймані співробітники. А отже Про п'ять тисяч боєготовних військових, яких можна нашкрябати по всій країні, ми чули від усіх, здається, представників влади. Звідки взялася ця цифра, тепер зрозуміло — її назвав адмірал Тенюх. А взяв він її, судячи з усього, зі стелі»;

«Будь-який контррозвідник-профі пояснить вам, що оприлюднення подібних відомостей неможливе в принципі з ряду причин»;

«Найголовніше було — не допустити ухвалення кримським парламентом рішення про проведення референдуму. Але РНБО зібрали тільки в другій половині 28 лютого. А 27-го затверджували склад Кабміну. А до цього — розписували "шахматку", де Кличко "застовпив" Крим. Але ж уповноважені ВР з контролю над діяльністю СБУ, МО й ГПУ — Наливайченко, Замана, Махницький — були призначені ще 22 лютого! Тоді ж, після відставки Захарченка 21 лютого, виконуючим обов'язки голови МВС було призначено Авакова. Тобто, в запасі було 5 діб, які могли врятувати мир».

Хто ж звернув увагу на цю статтю, її важливі тези та, відштовхуючись від них, намагався розкрутити тему ще далі?

Найбільше 28 лютого скористалися підказками колеги з «Дзеркала тижня. Україна» на «Плюсах»:

«Наші колеги з газети "Дзеркало тижня" оприлюднили власне розслідування цієї ситуації і твердять: заява тодішнього міністра оборони Тенюха про 5 тисяч військових — це вершина некомпетентності, бо лише з Криму вийшли більше 4 тисяч вірних Україні військовослужбовців».

Водночас автор продовжив тенденцію до виправдування дій влади. Мовляв, їм могла загрожувати публічна страта:

«Сергій Швець, кореспондент ТСН: Не забуваємо, що мова іде про пряме військове вторгнення в нашу країну. Кожен українець ризикує життям. Учасники засідання не виняток, їх би страчували публічно. Вони налякані, це очевидно із подальшої розмови, яка була перервана дзвінком з Кремля».

Про політичну складову причин розсекречування документа автор розповідає за допомогою експерта. Щоправда, чомусь ним виступає екс-глава служби зовнішньої розвідки:

«Микола Маломуж, голова служби зовнішньої розвідки України (2005–2010 рр): Іде потужне протистояння між різними групами впливу. Це, зрозуміло, групи президента Порошенко, прем'єр-міністра Яценюка і новими політичними структурами, які претендують на зміну формату влади».

Більш коректно подали про політичні мотиви у «Фактах тижня», де спікером виступив політолог Володимир Фесенко: «...в експертів виникає безліч запитань, чому стенограму оприлюднено саме зараз, а не хоча б рік тому?

Володимир Фесенко, директор Центру політичного аналізу "Пента": В керівництві "Народного фронту" дуже побоювалися, що Тимошенко може розпочати нову інформаційну атаку на Турчинова і Яценюка, якраз в зв'язку з другою річницею кримських подій. І тому вирішили зіграти на випередження».

Також на ICTV звернули увагу на «підрізаний» варіант стенограми: «Кілька учасників того засідання, серед них тодішній начальник Генштабу Замана і екс-перший заступник Генпрокуратури Голомша заявили, що стенограма оприлюднена у скороченому вигляді і з купюрами».

У сюжеті на «1+1» автор теж звертає увагу на можливі скорочення документа. Але дуже своєрідно. Лише ставить під сумнів повноту стенограми, не надаючи інформації про заяви Замани й Голомши: «Та головне запитання, яке виникає з приводу цієї оприлюдненої державної таємниці — наскільки повною є стенограма засідання РНБО? Якщо ні, то хто і що в ній вирізав?».

Цікаво, що критика стенограми чомусь взагалі відсутня на 5-му каналі. Натомість автор помістив у першому блоці сюжету кілька деморалізуючих цитат від силовиків із документа, а потім — спогади військових із Криму. Які підтверджують слова, зокрема, про неготовність армії на початку анексії. Хоча до їхніх слів теж варто прислухатися з обережністю. Адже вони все-таки повною картинкою не могли володіти. Вони можуть відповідати принаймні за ті частини, де служили на момент початку агресії.

Але ще цікавіше інше — канали, які все-таки розкритикували дані зі стенограми, забули подати спростування РНБО на закиди у статті Валентини Самар. Воно з’явилося одразу в суботу — в день опублікування статті у «Дзеркалі тижня. Україна».

Відсутність альтернатив

Редакції тижневиків чомусь опустили можливість проаналізувати — а чи були альтернативні методи протидії? Наприклад, політичний спосіб врегулювати конфлікт і не допустити стрімкого сепаратизму на півострові.

Так, на «Крим. Реалії» дають думку колишнього віце-прем’єра Криму, який вважає, що все можна було вирішити мирним шляхом.

«На думку колишнього віце-прем’єра Криму та народного депутата кількох скликань Андрія Сенченка, змінити перебіг подій у Криму можна було, обравши нове керівництво автономії. За словами екс-нардепа, більшість депутатів були готові підтримати відповідні рішення. 26 лютого екс-депутат прилетів до Сімферополя і проводив зустрічі з силовиками та депутатами».

У цьому ж матеріалі також є думка, яка суперечить ключовими тезами учасників засідання РНБО від 28 лютого 2014 року і яких браво цитували ЗМІ, що силовий варіант теж міг спрацювати. Але лише на початку:

«На думку ж колишнього заступника голови СБУ Олександра Скибінецького, використання спецпідрозділів Служби безпеки саме на ранніх етапах російської агресії, зокрема 27 лютого, коли були захоплені адміністративні будівлі в Сімферополі, могло відіграти вирішальну роль і завадити подальшому процесу окупації. Втім, зазначає експерт, тоді керівникам силових органів, які щойно прийшли до влади після Майдану, не підкорялись люди, які могли б виконати відповідні накази».

У коментарі виданню strana.ua нинішній речник Генштабу, а тоді — керівник Севастопольського медіацентру Міноборони Владислав Селезньов взагалі називає часові рамки, за які (в умовах рішучості) можна було б вирішити силовим способом проблему навіть після захоплень «зеленими чоловічками» адмінбудівель Криму:

«У меня есть информация, что если бы была дана соответствующая команда именно в ночь с 26 на 27 февраля, когда происходил захват Верховного Совета Крыма, ситуация могла бы развиваться по другому. У нас было бы до 8 часов времени адекватного реагирования на захват».

У «Часі. Підсумках тижня» на 5-му каналі взагалі не розглянули інших варіантів і гнули виключно провладну лінію про відсутність можливості опиратися.

І на «1+1», і на ICTV, по суті, єдину альтернативу рішенню тодішньої влади бачать у силовому варіанті. Зокрема, журналіст «ТСН. Тижня» каже про воєнний стан, який усе-таки можна було запровадити і який було кому виконувати:

«Отже воєнний стан було кому і чим запровадити. Кримських гоблінів ще можна було схопити і судити, а в кримській Раді заблокувати озброєну диверсійну групу, заборонивши фейкові депутатські збори».

«Факти тижня» пішли трохи далі. І «накопали» дані про план Б Росії (залишається тільки довіритися таємному джерелу щодо наявності такого плану), який передбачав згортання операції у випадку спротиву України:

«"Факти тижня" мають власний унікальний ексклюзив, капітан у відставці, який погодився з нами поговорити на умові анонімності, має таємні дані. Виявляється, у росіян був план "Б", за яким Крим міг залишитися українським.

Житель Криму, капітан першого рангу у відставці: Була директива, також не реалізована, яка передбачала згортання операції у випадку спротиву з боку України. Підрозділи військово-морського флоту залучених сил мали повернутися в райони базування».

Водночас автор продукує тезу про неготовність нової влади на той момент керувати. Тим самим замикаючи коло. Мовляв, Україна могла дати здачі, але не було можливості: «У Києві ж вирувала післяреволюційна плутанина. Влада ще не сформована».

Але варто згадати тезу зі статті Валентини Самар про те, що на момент появи «зелених чоловічків» силові відомства вже були з новим керівництвом. В унісон до цього на блозі в «Українській правді» нардеп Олексій Гончаренко каже про те, що на той момент відбувався переділ портфелів у Києві:

«А в Киеве тем временем было не до Крыма. Там разворачивалась борьба за кресла. Поэтому уже знаменитое решение СНБО вряд ли могло быть иным. Фактически было решено оставить Крым без борьбы. Тем более, что уже даже 28 февраля несколько важнейших дней, когда можно было взять под контроль стратегические объекты Крыма — аэропорт Симферополя, Перекоп, Верховный Совет Крыма и Совет Министров — были упущены».

А отже, з цього виникає третя версія причин фактичного відходу Криму до Росії — байдужість до півострова через переділ крісел. До цього копнути захотів тільки автор матеріалу в «ТСН. Тижні»: «Кор.: Чи стало б нам ясно, що поділ портфелів присутніми політиками, став важливішим за саму державу і загрозу анексії території? Зокрема, запитання, чим займався Кличко, який був тоді відповідальним за Крим?»

І, нарешті, серед підсумкових випусків на 5-му каналі заговорили про те, яким чином можна повернути півострів. Ведучий у начитці пропонує один метод — пропаганда: «У боротьбі за Крим тепер головне не наступати на граблі старих помилок. Підкреслю, що Росія тимчасово виграла в Криму, тому що вона опанувала голови людей. Території ці повернуться тоді, коли Україна зможе воювати за мізки, воювати і вигравати. Але тут дуже важливо не передати куті меду. Спроба підкупити або купити тих, кого у мізках імплантовано совок, — нічого не дасть. Люди будуть залюбки їсти з руки, а потім її ж і вкусять».

У «Событиях» на «Україні» 27 лютого знайшли теж тільки один спосіб — дипломатичний: «Кор.: Вернуть Крым Украине можно, уверены эксперты, дипломатическим путем».

А на «UA: Першому» 26 лютого заявили, що глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вивів формулу повернення півострова: «Міжнародний форум, присвячений Криму і його майбутньому в складі України проходить у Києві. Формулу повернення півострова вивів голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу: Для меня Крым в сегодняшней его ситуации — это подтверждение тупиковости всего его развития за 23 года непосредственно украинского суверенитета над этой территорией. И мы сегодня просто за два года оккупации получили этому подтверждение. Тепер, коли ми говоримо вже про майбутнє Криму, ми маємо з цього просто винести уроки: яким буде Крим, починаючи від його статусу, завершуючи всіма правовими механізмами, які будуть регулювати взаємовідносини життя, розвиток, гарантії всіх тих, хто живе на півострові, для нас є сьогодні завданням».

От тільки з наведеної цитати важко зрозуміти — яка ж насправді ця формула деокупації. У матеріалі DW же вона є більш чіткою — тиск на окупанта та перетворення Криму на національно-територіальну автономію в складі України: «Механизм этого возвращения Чубаров видит в объединении международного сообщества и оказании давления на российского оккупанта. По мнению депутата, Крым должен быть национально-территориальной автономией в составе Украины».

Неповний пазл

Протягом минулого тижня на різноманітних веб-ресурсах виходило достатньо матеріалів, які точково нагадували та діставали загублені в інформаційному просторі теми й проблеми, які стосуються Криму. І які наразі не менш актуальні. І про які варто говорити. Бодай в річницю.

На «Лівому березі», наприклад, нагадують і роблять детальний аналіз щодо судових процесів над учасниками проукраїнського мітингу 26 лютого 2014 року під стінами парламенту Криму: «Теперь для российского Верховного Суда Крыма (его полномочия Украина не признает, — ред.) это не митинг, а "массовые беспорядки". Уже третий месяц в суде рассматривается уголовное дело против организаторов и участников упомянутых событий. Российское обвинение и фемида работают в унисон, чтобы наказать противников российского статуса Крыма».

В одному з блогів на «Українській правді» аналізують економічну складову «кримського питання». Зокрема, автор говорить про націоналізацію російською владою української державної власності: «За два роки незаконної окупації Криму відбулося три умовні етапи перерозподілу, а точніше кажучи, — присвоєння державної власності та власності українських приватних і юридичних осіб».

В іще одному матеріалі на «УП» — інтерв’ю з російським адвокатом і правозахисником Павлом Чиковим — ідеться, зокрема, про труднощі кримських татар. Які наразі на півострові мають величезні проблеми з окупаційною владою: «Сейчас стало понятно, что крымских татар просто уничтожают. Сначала с ними велись переговоры, потом были небольшие акции устрашения, а теперь их всех называют "хизб ут-тахрировцами" и обеспечивают им перспективу посадки на 10-15 лет в тюрьму за терроризм. Это уже такой хард-кор, к которому все пришло».

Взагалі з іншого боку підійшли до теми на DW, використавши методи якбитології та спробувавши поворожити на кавовій гущі і поставивши питання: а що було б, якби Крим не відійшов де-факто Російській Федерації? Це і є ось та свіжа рефлексія. У формі та подачі вони поекспериментували на повну і подали окремим матеріалом думку на задану тему російського журналіста Олега Кашина: «Если так фантазировать, то вообразить такую весну 2014 года несложно. На уровне риторики все могло бы быть как сейчас — в Москве бы пугали повторением майдана в России, рассказывали бы об украинских радикалах, которые вот-вот начнут всех резать, а на Украине ловили бы российских агентов, запрещали бы российское кино и устраивали обструкции певице Ани Лорак, потому что она была за Януковича».

Інший коментар, інший погляд — з боку України — від журналіста Сергія Руденка на цю ж тему: «Но то, что Кремль рассчитывал вернуть себе полуостров именно при президенте Януковиче — более, чем очевидно. Останься он и дальше у власти, наверняка, Россия придумала бы мягкую форму перехода Крыма под контроль Москвы, например, через внесение изменений в украинское законодательство».

Отже, як бачимо, поле для маневрів редакціям — особливо це стосується підсумкових випусків новин — було більш ніж достатньо, щоб не лише оновити в пам’яті хронологію відгризання півострова, а ще й роз’яснити глядачам — які наслідки наразі від анексії переживають не лише на материковій частині України, а й на півострові. Втім, із невідомих причин цього масово не сталося.

Наприклад, у сюжеті «Событий» на каналі «Україна» за 27 лютого відсутня серйозна концентрація на бодай одній із проблем, які постали у зв’язку з анексією. Довго розповідаючи про життя переселенців із Криму та морпіха, який пише книжку про події в Криму, про серйозні проблеми автор згадує наприкінці сюжету: «Кор.: Перебои со светом и водой, жесткие международные санкции и транспортная блокада — таков для Крыма итог двух лет без Украины. Россия же больше всего внимания уделяет военной составляющей, говорят эксперты. По данным СБУ, скоро в Крыму ожидают Владимира Путина на очередные учения».

По суті лише у «Фактах» на ICTV за 26 лютого намагалися зробити бодай огляд — а що з тими проукраїнськими активістами, яких переслідують зараз за участь в мітингу.

Окрему спробу проаналізувати розширити проблематику, пов’язану з Кримом, було на ICTV у «Фактах тижня» 27 лютого. Але в занадто загальному і від того спрощеному варіанті. Зокрема, в сюжеті автор намагався прояснити соціальні труднощі: «Кор.: Про воз'єднання Криму з Росією пожаліли, як не дивно, не лише українські моряки, а і російські. Офіцери і матроси Чорноморського фронту втратили усі пільги і надбавки, які вони мали при службі закордоном, тобто в Україні до окупації Криму».

«ТСН. Тиждень» же до «соціалки» серйозніше підійшов — і видав окремим сюжетом аналіз того, на скільки важко отримати українське громадянство тим, хто народився в окупації.

Зробив загальний аналіз стану справ у Криму лише СТБ 26 лютого. В матеріалі у випуску о 18:00 журналіст намагався розповісти — причому умовно розбив на мікроблоки і подав їх у концентрованому вигляді — про економічні, соціальні та правозахисні труднощі, з якими стикнувся окупований Крим.

Фото - ukrnationalism.com