Большие каналы «плевали» на переворот в Турции: журналисты о выводах для Украины после турецкого кризиса

Большие каналы «плевали» на переворот в Турции: журналисты о выводах для Украины после турецкого кризиса

17 Липня 2016
3552
17 Липня 2016
13:05

Большие каналы «плевали» на переворот в Турции: журналисты о выводах для Украины после турецкого кризиса

3552
Турецкий кризис случился не вовремя - вечер пятницы, и украинским СМИ потребовалось время, чтобы осознать масштаб событий в соседней стране. Даже для комментариев в Facebook журналистам потребовалось время.
Большие каналы «плевали» на переворот в Турции: журналисты о выводах для Украины после турецкого кризиса
Большие каналы «плевали» на переворот в Турции: журналисты о выводах для Украины после турецкого кризиса

Утро пятницы 15 июля началось для украинских СМИ с уточнения трагедии в Ницце, где террорист на грузовике вечером 14 июля во время праздничных мероприятий, посвященных Дню взятия Бастилии, на большой скорости врезался в толпу людей, а потом начал расстреливать их из огнестрельного оружия.  

Когда поздним вечером 15-го начали поступать сообщения о военном перевороте в Турции,  в лентах новостей появились первые ссылки на заявление премьер-министра страны Бинали Йылдырыма о том, что он винит в попытке насильственного захвата власти военных, и заявление мятежных военных в эфире канала  NTV о том, что они берут власть в Турции свои руки.

Позднее появилось сообщение о захвате военными турецких  телеканалов. Тем временем поисковые запросы в интернете о событиях в Турции попали в первую строчку Google Trends.

На события в Турции оперативно отреагировали шесть украинских информационных каналов, начав телемарафоны.

Ночные телемарафоны событий в Турции

Но «большие игроки» ТВ не посчитали нужным оперативно внести какие- либо изменения в сетку вещания. Следующим утром, 16 июля, на «1+1» вышел спецвыпуск ТСН о попытке военного переворота в Турции.

16 июля стало ясно, что государственный переворот в Турции захлебнулся, турецкие телеканалы продолжили вещание уже через несколько часов после захвата военными.  

Около 200 жертв с обеих сторон. В том числе – мирные жители.  Что после переворота, и был ли на самом деле переворот?

Свои комментарии о событиях в стране, которая не только соседствует с Украиной, но и традиционно является местом отдыха тысяч украинцев, журналисты активно оставляли в Facebook.  Трансляцию событий государственного переворота в Турции вел в своем Facebook со ссылкой на турецкие СМИ журналист Осман Пашаев.

Сергій Лефтер

Думав, шо після всіх сьогоднішніх новин гірше вже не може статися.  Аж тут Туреччина...

Oleksandr Pogrebniak

Почну з того, що зі мною все гаразд і все добре!!! Дякую за чисельні турботливі повідомлення!!! Але перес…ти трошечки довелось..., крапельку.

Я в Мармарисі. Туреччина. Курорт європеський, дуже близький до Греції. Здавалось ну кіпішують собі там в столиці, чого сюди лізти?

Сьогодні в ночі стріляли майже у мене під вікнами, було купа військових, швидкої і літали гелікоптери! Було відчуття, що я потрапив на майданчик зйомок якогось блокбастера... відчуття змішані і я скраво, і стрьомно... прикол в тому, що все це пронеслося, як фурія, як блискавка, як міраж чи сон... і якби в ранці люди не шепотілись за сніданком "Боже! А ви чули... а ви бачили вночі?" , то я дійсно і подумав би, що це був сон...

Виявляється всім відомий пан Ердоган переховувався (тіпа відпочивав він тут) в готелі в Мармарисі і його обстрілювали. "Викурювали" простіше говорячи. Цьому вже є офіційне підтвердження. Нє, ну я все розумію...але таке мочити на курорті, де стільки мирних європейців...і стріляти в президента у мене під вікнами... нє ну знаєте...

Проте на ранок і слід від усього зник. Тому і згадую, як сон... Мені вічно щастить на такі події. Пару років тому в такій же ситуації був і президент Єгипту і я саме в цей час там був, коли був повний п**єц в країні.
Але дякувати Аллаху, Богу і всім іншим Богам, все миналося , минулося і цього разу. Мам, пап, зі мною все гуд!))))) І дякую всім друзям за турботу!!! Буде шо згадать. Цьом!!!

P.S. І все ж сумна нотка присутня. Один поліцейський загинув в ході обстрілу.

Діана Дуцик

Українські канали знову все проспали. (Додаю постфактум після дискусії - українські ВЕЛИКІ телеканали - мене роздратували зранку великі телеканали, ну і дочитуйте пост докінця, а не першу фразу :))). Військовий переворот у Туреччині. Ранкові теленовини світових ЗМІ тільки про це. В Українському ефірі - тиша. Я спеціально поперемикала канали, навіть новинні. Лише 112 канал активно зреагував на це, зараз вони у студії обговорюють події в Туреччині. Так, Туреччина - це не Україна. Але в Туреччині багато українців зараз відпочівають. Невже всім байдуже? Невже нічого не цікавить, крім власного корита?

Як ми після цього хочемо, щоб світ переймався нашими проблемами, якщо нам байдуже до того, що відбувається у світі? Це звісно емоції. Але якщо абстрагуватися від емоцій - це все гіпернепрофесійно. У таких випадках мають реагувати бодай новинні канали, яким не треба міняти сітку.

Редакторам просто треба трохи порухатися, відірвати дупи від крісел та фейсбуку і зорганізувати своїх журналістів. Та сама історія була, коли був перший теракт у Франції. Тоді теж все заходило на вихідні дні. І тоді теж українські телеканали довго розкачувалися. Це вирок нашій журналістиці. 

Natalya Ligacheva навіть не знаю, кого ще тегати, хочеться всіх!

Додам, що показують українські канали станом на 10:18 ранку:

-UA:Перший: "Хто в домі хазяїн" - якась програма про тварин
-1+1: ТСН є марафон по Туреччині (коли включала півгодини тому, -потрапила на мультики Кварталу, може, це була реклама чи що?)
-Інтер: показує фільм "Формула любові" 
-ICTV: Антизомбі
-"Україна" : фільм "Олександра"
-5 канал: якась дивна програма "Модне здоров'я"
-Еспресо: зараз уже новини, але говорять про інше (тут мені пишуть в коментарях, що був нічний марафон, тоді знімаю шляпу)
-112 канал: у них тема Туреччини домінує.

Така ось картина.

P.S. Тут мені дорікають, що я не помітила нічні марафони. Так, бо в мене температура під сорок, і я не сиділа всю ніч, але думаю, що й багато громадян не сиділи вночі біля телевізорів, у суботу зранку люди прокидаються і вмикають ТБ, навіть для фону, на кухні, а там уже нічого нема, треба шукати окремі канали. Ті, канали, які вели нічні марафони, просто молодці. Але це не канали з найбільшою аудиторією. Ось про що мова.

Наталья Лигачева

По перевороту в Турции 112-й продлил эфир Вечернего прайма на час, дают прямые включения видео с ютюба и дают своего корреспондента телефоном. О, начали давать и экспертов мнения, скайпом. Дали посла нашего в Турции. Сейчас дают сотрудника МИДа нашего Макеева, тот говорит ,что нужно людям делать. О захвате телецентра сказали со ссылкой на ВВС.

24 канал дает трансляцию «Дождя», который, в свою очередь, траслирует CNN плюс ведущая постоянно сообщает новости из соцсетей и т.д. .

NewsOne тоже дает эфир по Турции. В эфире Крюкова и Гужва ведут. Включают чиновников МИДа, экспертов телефоном и скайпом. Сейчас из Стамбула - Корсунский, посол, телефоном. Но очень странная картинка. Полиэкран, Крюкова и Гужва сбоку слева , а по центру что-то непонятное идет, причем одно и то же, без звука. Ага, смогли, наконец, вернуть нормальную студию. Сменился ведущий. Сказали , что будут вести марафон до 7 утра. В районе 2-х ночи в студии Орловская и Машай. Дают видео с разных источников, улицы Стамбула, со звуком смикшированным. Дают номер телефона, по которому предлагают звонить всем, кто знает подробности о событиях в Турции.

«Громадське» тоже марафонит, видео «Евроньюз» дают, с переводом в студии. Меняют источники видео периодически. В студии сменяются ведущие, появился Ермоленко.

Также ведет марафон UBR.

О, включилось в марафон «Эспресо».

5-й - в обычном режиме, как и другие - большие - каналы. Мда…

Короче, после сегодняшней ночи можно констатировать смерть 5-го канала как информационного. Марафоны по Турции сразу начали 112,  NewsOne, 24-й, «Громадське». Потом UBR. Через время начали и на «Эспресо». Большие каналы плевали на переворот в Турции, и 5-й типа информационный тоже. Жесть.
О, на 5-ом наконец появился эфир по Турции, в районе 2-х часов. Но пока вижу только видео «наживо» турецкого канала, без перевода , с устаревшим титром еще от начала событий.

Осман Пашаев

Четыре дня назад доктор исторических наук, политолог Мете Тунчай в одном интервью заявил, что Партия справедливости и развития будет у власти 30 лет (14 уже при власти). Сам являясь кемалистом и левым, он объяснил это способностью власти умело сваливать все свои просчеты на прошлое, в котором было много переворотов и насильной деклерикализации. Журналист с недоверием уточнил, неужели можно спекулировать на переворотах, последний из которых произошел 36 лет назад. "Конечно" - ответил профессор. 

Тем, кто не помнит - напомнили.

Любой мало-мальский теракт в Турции сопровождается мгновенным решением властей запретить освещение места происшествия. А тут все стримят из-под наиболее пострадавшего парламентского кабинета премьер-министра Турции Бинали Йылдырыма ( в Турции как и Британии члены Кабмина являются членами парламентского большинства). Никаких секретов. Каждый кирпичик снимают чуть ли не в четрые-Д формате. Аресты военных в прямом эфире. Путчисты вывели несколько танков на Босфорский мост и сдаются в прямом эфире. Эрдоган как и во времена Гези парка в аэропорту Стамбула вещал уже два раза и рассказал, кто все организовал. Конечно же, Фетуллах Гюлен, проповедник и лидер движения "Хызмет".
Президент Эрдоган оказывается заметил "оживление" военных путчистов еще вчера в обед на отдыхе в Мармарисе. И улетел. Где-то он летал, хотя это еще опаснее , чем сидеть на месте или гнать на машине, когда переворот устраивает армия с самолетами и вертолетами. 

Путчисты, которые армия, без проблем проводят военные операции в Сирии и Ираке, но почему-то обстреливают отель в Мармарисе после вылета Эрдогана. Путчисты, которые никогда раньше не крушили здание парламента, а нападали на резиденцию премьера и президента, в этот раз не тронули здания исполнительной власти, а бросили 7 бомб в парламент. В зале заседаний в этот момент находилось более 100 депутатов, но из них никто не пострадал. Вообще никто из власти не пострадал. Главу генштаба путчисты взяли , а потом его героически освободили. Зато погибло более 60 человек: полицейских и невинных людей.

90 убитых - это только та часть, которая "спасла демократию": 41 полицейский, 2 военных и 47 гражданских. На данный момент убито 104 военных, участвовавших, в "попытке переворота".

Странная хунта пошла. Три года назад площади Стамбула и Анкары были забиты противниками Эрдогана, но хунта даже не попыталась осуществить переворот. А тут в июльскую жару хунте напекло?. Она не стала задерживать высшие должностныне лица Турции, но на госканал войти смогла. Гордо объявила свое имя и военное положение. Хунта даже не знала, что в стране есть Комитет регулирования телекоммуникаций, котрый может отрубить интернет во всей Турции? Глупая-глупая хунта. Имя хунты - "Комитет мира в стране". Это все что останется от переворота. И 200 погибших за то, чтобы кто-то получил в скором времени неограниченную власть. Потому что 100500 раз произнесения за ночь всеми одиозными персонажами фраза "победа турецкой демократии" - это референдум. На котором , наконец-то, произойдет последняя победа демократии. Предпохоронная.

Mustafa Nayyem

Я понимаю радость многих наших сограждан от возможного прихода к власти в Турции военных. Но я бы был очень осторожен в параллелях. Думайте и разбирайтесь. Дело в том, что переворот в Турции (или его попытка - покажет время) - это еще один удар по политике Европейского союза. Противостояние Тайипа Эрдогана с армией имеет куда более глубокие, сложные и неоднозначные корни.

Три года назад в эти дни я провел в Стамбуле почти неделю, готовил большой аналитический материал для ZN.UA. В стране уже тогда назревал большой конфликт между военным сословием и режимом Тайипа Эрдогана.

Дело в том, что в юные годы Эрдоган окончил религиозный лицей имамов-хатыбов, долгое время пребывал в рядах впоследствии запрещенной исламистской Партии благоденствия. Правда, в более поздний период религиозные взгляды Тайипа Эрдогана скрылись под умеренно-консервативной идеологией основанной им Партии справедливости и развития.

Истинные устремления Эрдогана проявились в годы его премьерства, когда началось прямое противостояние нового правительства с военными. В действительности это была борьба между религиозной Турцией Эрдогана и доктриной светского государства Кемаля Ататюрка.

Дело в том, что согласно доктрине Кемаля Ататюрка, упразднившего монархию с помощью солдатских штыков, именно военные должны были гарантировать невмешательство религиозных лидеров и общин в государственные дела.

С приходом к власти Тайипа Эрдогана влияние армии начало падать. Почуяв неладное, генералы армии вступили в открытую войну с Эрдоганом и его исламистской доктриной. Борьба светских военных за влияние длилась недолго. Точку в их непокорности поставил референдум 2011 г, по итогам которого влияние армии на политическую и общественную жизнь было значительно ограничено. (Помимо этого была отменена юридическая неприкосновенность организаторов военного переворота 1980 года).

Изменения были направлены на приведение конституции Турции в соответствие со стандартами Европейского союза! Правящий класс надеялся, что конституционная реформа ускорит процесс принятия Турции Европейским союзом. Таким образом, подспудно смещению военных с политической арены и, как следствие, усилению религиозных настроений содействовал и Европейский Союз.

Исторически европейцы критично оценивали большое влияние военнослужащих на жизнь страны, и одним из лозунгов политики Эрдогана по устранению военного сословия стала европеизация мусульманской Турции.

Что интересно, курды референдум 2011-го года проигнорировали. Сегодня курдов практически открыто поддерживает Россия. И сегодняшний переворот в Турции цивилизационно и исторически выгоден именно Кремлю. Вопрос в том, что с властью сделаю военные - отдадут просвещенной светской элите, как это были при Ататюрке, или замкнут все на себе, что неизбежно приведет к авторитаризму иного толка.

Думайте и разбирайтесь.

Виталий Портников

Важно не то, что военные не смогли совершить переворот. Важно то, что Эрдоган не сможет совершить переворот и узурпировать власть в стране, что ему – как и любому другому руководителю Турции – придется считаться с этой готовностью граждан защищать демократию от танков и бронетранспортеров. Это, собственно, и есть то, о чем мечтал создатель современной Турции, когда поручал армии защищать демократию от диктатуры – что рано или поздно его сограждане сами дозреют до понимания ее ценности. Турции понадобилось до этого целое столетие – но у нее получилось.

Статья Виталия Портникова «Как Ататюрк победил Эрдогана» вышла на lb.ua.

Соня Кошкина

Самое фееричное во всей этой истории: обращение Эрдогана по фейстайму. В то время, как доступ к ютьюбу, фб и Твиттеру в Турции был существенно ограничен сразу после поступления первых новостей о перевороте.

Если серьезно, интересно как станет развиваться ситуация далее. Сможет ли Эрдоган ее удержать?

Не факт, не факт. Попытка его побега (считайте, двойного) - серьезный сигнал для элит, его поддерживавших. Тем более, с точки зрения восточной психологии. А для Запада? Да, он по-прежнему легитимен, но червоточина образовалась.

Ну, и самое главное: почему это стало возможным? Что служило причиной? Наивно было бы полагать, что причина имелась одна, что военные "взбунтовались" "просто так". Тут стоит упомянуть о "военном факторе" в истории Турции (в том числе - современной) в целом и военных переворотах в частности. О дебатах относительно изменения модели конституционного правления и т.д. 

Павел Шеремет

Прочитайте интересный текст про роль армии в новой истории Турции. Фактически каждое десятилетие армия вмешивалась в ход внутренней политики и вносила коррективы в турецкую политическую жизнь согласно идеалам Ататюрка. И каждый раз это вмешательство происходило при поддержке значительной части населения. 

Это противостояние порой обретало грубые формы – первый переворот 1960 года закончился казнью премьера Аднана Мендереса и его министра иностранных дел, проведенных мятежниками после военного суда, а порой происходило в форме ультиматумов со стороны военных – в 1971 и 1997 гг. 

Однако в современном мире нормой является гражданский контроль за армией и максимальное отстранение военных от политики. Поэтому турецкая модель постепенно превращалась в анахронизм. "Постмодернистский переворот" 1997 года, когда армия мягко принудила к отставке исламистское правительство Неджметтина Эрбакана, стал последним успешным примером военного контроля.

Yevhen Hlibovytsky

Які висновки з ситуації в Туреччині для України?

Конфлікт Росії з Україною, так само як протистояння на Донбасі і окупація Криму можуть тривати роки. Імперський проект в Росії, як і демократична Україна мають значний запас місцності, Захід намагається стабілізувати протистояння.

В довшій перспективі це означає, що військові загрози залишатимуться і Україна - хоче цього чи ні - буде мілітаризуватися. На тлі низького рівня інституційної довіри, армія як інститут зростає, що означає, що там, де війна близько, хоча, можливо, і по всій країні, ЗСУ набуватимуть більшого впливу, а роль військовиків виходитиме за традиційну оборонну.

Україна має поруч дві моделі країн з сильними армійськими структурами. В Туреччині, загрозою для якої засновники держави бачили ісламізм, армія відігравала роль гаранта секулярності, навіть якщо це означало відхід від демократії. Це було перевагою і прокляттям кемалістського (секулярного) політичного крила, яке врешті-решт програло політичну конкуренцію ісламістам. Хоча останні півтора десятка років - це підйом не так ісламістів, як режиму Ердоґана, який використовував ісламістський рух і демократичні інститути в Туреччині в для зміцнення своєї влади. Армія за правління Ердоґана була ослаблена політично, нелояльні очільники опинились за ґратами або у відставці, хоча в політичній традиції армія залишилась потенційною загрозою для ісламістів. Турецьке військо є чинником стабільності у дуже нестабільному регіоні - поруч Сирія, Ірак, Іран, Грузія з анексованими Росією територіями, недружня для Анкари Вірменія і не зовсім дружня Греція. Тому спроможна армія є чинником національної безпеки, а разом з тим - і змагальності політичного процесу.

Інша модель - це Ізраїль, де армія відчутно менш політизована, хоча її вплив на суспільство величезний. Ізраїльська армія дає можливість ізраїльському суспільству ставитись до зовнішніх і внутрішніх безпекових загроз як до раціонального і уникненного виклику, що значною мірою долає страх. Та армія також - одне з джерел рівності в ізраїльському суспільстві. Це також місце, де будуються мережі, здобувається управлінський досвід, соціальний капітал, які потім "виливаються" в інші сфери: бізнес, політику чи громадську активність. Армія є одним з основних, магістральних соціальних ліфтів в ізраїльському суспільстві.

В Україні армія забезпечує оборону країни, але оточена можливостями нової, ширшої місії. Це може бути армія як нова меритократична система відбору і тоді вона може стати тим, хто заповнить собою інституційні вакууми на Донбасі, з часом в Криму і не тільки. Це може бути армія як політичний гравець. І тоді ми опиняємося перед ризиком стабільної нестабільності, бо слабка монополія держави на застосування сили буде періодично приватизовуватися, а протистояти цьому буде складно, доведеться будувати баланси паралельним посиленням інших структур - і будуть постійні ризики "війн силовиків".

Якщо Україна піде шляхом побудови сильної армії - а мені здається, що це невідворотньо, важливо пам'ятати, що питання не тільки в силі військових, але в спроможності суспільства захишатись від можливих зловживань цією силою. Туреччина є близьким прикладом, який може надихати багатьох, але умови з Україною дуже різні, в тому числі ми не маємо доступу до інтелектуальних мереж НАТО, який мають турки. Станом на зараз спроба побудувати армію-гарант за турецьким зразком може призвести скорше заснування ще одного політичного угрупування в зрозумілішій для нас російській традиції. Турецький досвід важливий, та, на мою думку, для України скорше важливіший ізраїльський шлях самостійної позаблокової побудови армії, яка є одним із моторів суспільства, з одночасним захистом політичного процесу від інституційного впливу армії.

Фото: «Обозреватель»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3552
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду