«Партія Шустера» починає і програє

«Партія Шустера» починає і програє

31 Жовтня 2014
8236
31 Жовтня 2014
08:48

«Партія Шустера» починає і програє

8236
Про безпосередній вплив телебачення на результати парламентських виборів-2014 можна сперечатися. Але відкинути його геть не можна. Хоча б тому, що телеатаки на свідомість глядача протягом тижня, що передував дню виборів, перевершували все, що ми бачили донині. Огляд телепрограм за 20–25 жовтня
«Партія Шустера» починає і програє
«Партія Шустера» починає і програє

Чергові-позачергові вибори до Верховної Ради вже назвали такими, що відбулися. Конфігурація майбутнього парламенту та створення коаліції - на шляху до остаточного оформлення.

 

Про безпосередній вплив телебачення на результати парламентських виборів можна сперечатися. Але відкинути його геть не видається можливим. Хоча б тому, що телевізійні атаки на свідомість глядача минулого тижня перевершували все, що ми бачили донині.

 

Не знаю, який відсоток отримало б ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, якби в понеділок, 20 жовтня, канал «Рада» з якихось причин не увімкнув пряму трансляцію останнього пленарного засідання Верховної ради України VII скликання.

 

Як усі чудово знали, Раду зібрали спеціально, щоб ухвалити зміни до виборчого законодавства, які б дозволили проголосувати українським військовослужбовцям у зоні АТО. Але до цього питання депутати йшли важко. Дехто, як нардепи Сергій Міщенко та Микола Рудьковський, просто шантажували голову ВРУ Олександра Турчинова, вимагаючи спочатку поставити на порядок денний закон про спадщину. Інакше, погрожували вони, за можливість голосувати бійцям АТО вони голосів не дадуть.

 

Зрештою Олександр Турчинов таки поставив у порядок денний пропозицію цих нардепів, пообіцявши негайно цей сумнозвісний закон (який, до речі, було ухвалено ще за Януковича, проте тодішній президент його так і не підписав) підписати й передати на підпис Президентові чинному. Але, як показали подальші події, удару шляхетним намірам спікера завдали з боку соратників.

 

Спостерігаючи за дійством у прямому ефірі «Ради», автор не йняла віри власним очам і вухам: фракція «Батьківщини», мотивуючи свої дії благородними намірами не допустити масових фальсифікацій на виборах у зоні АТО, за зміни до виборчого законодавства голосувати вперто відмовлялася. Незважаючи на всі лагідні чи грізні вмовляння спікера. Який навіть побажав було закрити буфет ВРУ, «щоб ми не втратили відповідальних депутатів».

 

Не знаю, чи думала при цьому Юлія Володимирівна про своє тріумфальне повернення до Верховної Ради, але, здається, нескінченні телефонні перемовини Сергія Соболєва, голови фракції «Батьківщина», точніше, ім'я його абонента, ні для кого з глядачів телеканалу «Рада» не стали таємницею. Частина фракції все-таки голосувала за цей закон, але в підсумку для його ухвалення забракло якоїсь дюжини голосів, і «Батьківщина» одразу ж відрізала від свого електорального пирога десятки тисяч пасіонаріїв, готових гинути за свободу вітчизни, не асоціюючи її з назвою політичної сили Юлії Володимирівни.

 

Тим часом, на тому ж таки засіданні 20 жовтня, дуже переконливо й яскраво «засвітився» Арсеній Яценюк, який просив Раду ухвалити важливі соціальні закони.

 

І хоча парламент на позачерговому засіданні працював як мокре горить, прем'єр разом зі спікером таки зуміли переконати депутатів ухвалити закони про соціальний захист переселенців, а також - про спрощення реєстрації ліків. Невідомо, як би розвивалися події в парламенті 20 жовтня, якби Олександр Турчинов і Арсеній Яценюк не відкололися від «Батьківщини» й тим паче від Блоку Петра Порошенка на самому початку передвиборчої кампанії, але сталося те, що сталося.

 

Тандем «Кривавого пастора» та «Шаблезубого кролика» в останній день існування Верховної Ради VII скликання (як, утім, і впродовж усього терміну їх перебування при владі після втечі Януковича) виявився таким ефективним і переконливим, що в наслідку їхня політична сила «Народний фронт» отримала неймовірний і несподіваний навіть для себе результат на виборах 26 жовтня.

 

Попри те, що Юлія Володимирівна з папірчиком у руці намагалася в «Свободі слова» з Андрієм Куликовим на каналі ICTV довести, що її фракція всім наявним у залі під куполом складом голосувала за право військових у зоні АТО взяти участь у виборах, пряма трансляція з Верховної Ради виявилася переконливішою.

 

Перше місце «Народного фронту» і останнє - «Батьківщини». Тут є над чим замислитися.

 

Не надто вдалим був цей парламентський день і для ВО «Свобода». Точніше, він був геть провальним, бо навіть внести до порядку денного розгляд законопроекту про заборону демонструвати на українському телебаченні російські фільми та серіали, в яких уславлюють спецслужби РФ, «Свободі» не вдалося. Хоча б тому, що на той момент зала під куполом практично спорожніла.

 

Втім, картинка з Ради від 20 жовтня лише доповнила загальне негативне враження від свободівців через кадри, що гуляли всіма телеекранами ще 14 жовтня. З усіма її вибухами, простріленим вікном Ради, побиттям міліціонерів і нацгвардійців та іншими «принадами» провокації на Грушевського.

 

І хоча Олег Тягнибок щосили намагався відхреститися від бридкої провокації, стверджуючи, що його політична сила вийшла на мирний Марш героїв і не планувала жодного насильства, в уяві глядачів уже намертво зчепилися поняття «Свобода» - «Верховна Рада» - «бійки».

 

Того ж таки 20 жовтня, в понеділок, у програмі «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі Олег Тягнибок зі сльозами в голосі доводив: підлі «менти» схопили замість справжніх винуватців заворушень під Радою нещасного 15-річного інваліда другої групи, який майже нічого не бачить. За дивовижним збігом обставин, затриманий виявився сином кандидата в депутати від «Свободи», що дало підстави лідеру партії говорити про переслідування з боку правоохоронців.

 

Якщо пан Тягнибок думав, що такі «плачі Ярославни» додадуть «Свободі» симпатій, він глибоко помилявся. Можливо, йому краще було би знизити градус пафосу, натомість перевівши розмову в конструктивну площину. Але лідер «Свободи» так і не зрозумів, що деконструкція нині не на часі. Шкода, але виборці, здається, вже сказали цій силі «ні».

 

Канал «1+1» у вівторок ударив усіма залпами агітаційної зброї на користь кандидата в депутати, заступника голови Дніпропетровської обладміністрації Бориса Філатова, показавши двосерійну документальну епопею «Битва за Дніпро». Місто Дніпропетровськ оператори стрічки показали настільки красивим, наскільки це взагалі можливо для промислового центру.

 

Головними нараторами виступили вже згаданий Борис Філатов та його колега Геннадій Корбан. Історія про те, як місто закохалося в свою батьківщину - Україну, справді вражає, бо знята професіоналами, зокрема режисером цього фільму став Андрій Нестеренко.

 

Знайшлося в ньому місце й для автора «дніпропетровського дива», за сумісництвом - власника холдингу «"1+1" Медіа» Ігоря Коломойського. Що цілком логічно для людей, котрі отримують зарплатню з рук найколоритнішого губернатора України.

 

Ігор Валерійович з'являється в цьому спецпроекті каналу «2+2» в ролі такого собі резонера, завдання якого - підбити підсумки, донести вистраждані висновки до широких мас. Центральний його меседж, утім, уже неодноразово озвучуваний, - Дніпропетровськ завжди був українським. І якби він із соратниками не вловили цього настрою міста, їм би ніколи не вдалося перетворити індустріальний центр на форпост патріотизму на сході України. Хоча все могло бути по-іншому, самокритично зізнаються герої, якби не наближення війни до кордонів області й наявність патріотично налаштованих людей.

 

До речі, «Битву за Дніпро» показали перед тим на «чоловічому» каналі холдингу «2+2» ще в неділю, 19 жовтня.

 

Результати виявилися більш ніж оптимістичними. Борис Філатов набрав на своєму мажоритарному окрузі в рідному місті абсолютну більшість голосів.

 

Треба думати, ані самі «герої Дніпра», ані виборці не перейнялися сюжетами колег із Нового каналу та каналу ICTV, які старанно, починаючи з середи, 22 жовтня, поливали брудом як самого пана Коломойського, так і його заступника Геннадія Корбана.

 

Останній став об'єктом розслідування в сюжеті «Фактів» 22 жовтня, коли тут оприлюднили запис його телефонної розмови з Давидом Жванія. Вони обговорювали, які саме виборчі округи охоплені потрібними їм кандидатами.

 

Підводка Інни Шевченко до цього сюжету містила досить пафосні фрази, мовляв, у цивілізованих країнах подібні розмови стали би предметом розслідування правоохоронних органів одразу ж після їх оприлюднення. Але, як не без жалю констатувала ведуча, тільки не в нас.

 

У четвер, 23 жовтня, в черговому випуску «Фактів» історія з контрагітацією проти «дніпровської олігархічної мафії» отримала сенсаційне продовження у вигляді відео з російського каналу LifeNews. Щоправда, логотип цього каналу в «Фактах» стерли, натомість великим планом показавши рубрику «Эксклюзив».

 

На ньому якийсь чоловік, дуже подібний до Ігоря Коломойського, веде невимушену бесіду з персонажем, схожим на терориста Павла Губарєва. Виявилося, що це запис, нібито зроблений московським пранкером, який отак просто взяв і знайшов телефон Коломойського та обвів того навколо пальця, погано загримувавшись під Губарєва.

 

Цю історію та сама Інна Шевченко прокоментувала вже знайомими словами про цивілізовані країни, де... ну й далі за текстом. Щоправда, інтонації, з якими ведуча виголошувала свої інвективи, звучали дуже вже невпевнено, непереконливо.

 

Перше враження від цього запису розмови знаного олігарха з «Губарєвим» через скайп - шок. Особливо в тому місці, де гаданий Ігор Коломойський в абсолютно неприпустимих для нормальної людини виразах говорить про катастрофу авіалайнера малайзійських авіаліній 17 липня. Але, як показує біографія олігарха, він може бути ким завгодно, хай навіть останнім негідником, але аж ніяк не ідіотом, щоб так підставлятися. Та й зачіска разом із бородою телескайпового «Коломойського» далека від його сучасного вигляду. Остаточно ж сумніви в автентичності запису зміцнила фраза «Коломойського» про те, що 26 жовтня його загримований співрозмовник «Губарєв» зможе зареєструватися кандидатом у депутати. Але ж у день виборів можна хіба що внести себе до реєстру виборців, та й то - через суд. Про це знає кожний український виборець.

 

І взагалі - невже олігарх, цей «великий и ужасный» повелитель цілої області, міг купитися на дешевий розіграш із загримованим клоуном, розмовляти з ним стільки часу, не розпізнавши фейк? Не віриться, ой, не віриться.

 

Обрамили цей сюжет «Фактів» синхрони згорьованої жінки в чорному, син якої загинув на сході (хіба наші діти загинули, щоб олігархи знову жирували?); бійців, які відпочивають після боїв на тому ж таки сході (ми не за олігархів воюємо); та Костя Бондаренка (кляті олігархи знову при владі, й нема на то ради!).

 

Наступного дня, 24 жовтня, Новий та ICTV вирішили дотиснути цю тему, видавши в ефір «Абзацу» й «Фактів» практично ідентичний сюжет, як журналісти холдингу пішли з планшетом, де зберегли відео скайп-розмови між «Губарєвим» та «Коломойським», спершу до Генпрокуратури, а згодом - до СБУ.

 

І знову - знайома підводка ведучої «Фактів» та закадровий голос «Абзацу» про цивілізовані країни, де цей скандал із записом подібної розмови одразу ж викликав би адекватну реакцію спецслужб. Але в нас, як з'ясовують журналісти обох програм, подібні речі чомусь не можуть бути приводом для кримінального провадження. Бо, на думку СБУ та ГПУ, те, що показали їм телевізійники, не більш ніж приватна розмова.

 

Велемудрий же Кость Бондаренко, по другому колу коментуючи цей скандал, запевнив журналістів: завдання цього відео - перекрити ефект від попередньої, справді реальної, на думку аналітика, розмови між Геннадієм Корбаном та Давидом Жванією про розподіл виборчих округів.

 

Отож, усі наслідки триденної передвиборчої війни каналів холдингу Віктора Пінчука проти окремо взятого олігарха Ігоря Коломойського звелися до непевних припущень «політолога», який і сам до пуття не зумів пояснити, що за сенс мають оприлюднені Новим та ICTV записи. Які, очевидно, за задумом їхнього власника, мали остаточно поховати репутацію дніпропетровського губернатора.

 

Хоча, якби ця війна велася по-дорослому й не мала на меті вистрілити саме перед виборами, можна було б провести незалежну експертизу матеріалів, що потрапили до рук журналістів, і вже з її висновками йти до прокуратури або СБУ.

 

Відтак потенційно потужний контрагітаційний залп від холдингу Віктора Пінчука не зміг перебити ефекту від «Битви за Дніпро» на обох «Плюсах», де керівники Дніпропетровської області на чолі з головою ОДА постають білосніжними «голубами миру» в підконтрольному їм регіоні.

 

25 жовтня, в «день тиші» перед виборами, коли заборонено будь-яку агітацію, обумовлений законом режим тиші «волею, даною виборцями» (ну, мабуть, саме такими словами виправдовував себе сам перед собою Президент Порошенко, бо інших аргументів не знайти), порушив сам Петро Олексійович. Незважаючи на збіг імені та по батькові з російським імператором Петром Першим, український Президент усе-таки не імператор і не цар. Тому, ухваливши рішення дати розлоге півторагодинне інтерв'ю Савіку Шустеру на Першому національному, він продемонстрував кричуще нерозуміння постулату, під знаком якого переміг у президентських виборах 25 травня. А саме - закон один для всіх.

 

Цілком можливо, що діячі з Адміністрації Президента переконали патрона, буцімто його розмова з рейтинговим телеведучим у ролі Головнокомандувача не є жодною передвиборчою агітацією. Але це аж ніяк не виправдовує дійових осіб цього інтерв'ю. Адже всі чудово знали, що у виборах бере участь іменна президентська партія «Блок Петра Порошенка», і розраховувати на якусь наївність глядачів-виборців, які б повелися на такий неприкритий піар в обхід закону, було не варто.

 

Залежність результатів виборчих перегонів від частоти появи на телеекранах загальнонаціональних каналів не піддається математичному обчисленню. Якби переможцями ставали ті, хто не вилазить із телевізора, сумлінно відвідуючи всі рейтингові ток-шоу, ми б мали в новому парламенті суцільну «партію Шустера» або ж «блок Андрія Куликова». Тим часом, найбільші завсідники цих ток-шоу, як-от Юлія Тимошенко, Олег Ляшко, Анатолій Гриценко та Олег Тягнибок, або ж отримали результати, набагато нижчі порівняно з оприлюдненими напередодні виборів соціологічними даними, або взагалі не подолали 5-відсоткового бар'єра.

 

У виборах перемогли ті, хто суворо дозував свої появи на екранах, створюючи собі імідж або ж невтомних трудівників, що розбудовують країну, не маючи часу на піар, або ж захищають її територіальну цілісність, перебуваючи в найгарячіших точках неоголошеної війни. До речі, «Народний фронт» і не джинсував на телеканалах, але водночас використав пряму політичну рекламу на повну катушку.

 

Пряма трансляція пленарних засідань Верховної Ради на однойменному каналі, де видно, хто, за що чи проти чого голосує, як лакмусовий папірець, виявила тих, кому в новій Раді виборці не раді.

 

Втім, це не стосується «Опозиційного блоку» з його «ядерним електоратом». Їхня масована присутність на каналах «Україна» та «Інтер», можливо, теж зробила свою справу, відрядивши до нової Верховної Ради тих, хто чудово розуміє: «голос Донбасу» - це голос люмпенів та їхніх господарів.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
8236
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду