На вечір 23 серпня «Інтер» анонсував несподівану прем'єру. Вона відбулася й дійсно стала несподіванкою. Бо поява в ефірі (22.30) одного з найрейтинговіших каналів 45-хвилинної ігрової стрічки «Гаджьо», більшість акторів якої - аматори, а один із них ще й режисер і сценарист цього фільму, породжує ряд питань. Які за інших обставин не виникали би.

Ваш автор, людина, знайома з творчим процесом та виробничою кухнею кіно й телебачення, здогадується, скільки може коштувати ефірний час на «Інтері», хай у пізньому праймі, але - в суботу, тобто у досить зручний для глядача час. Значить, українська компанія-виробник «ТОВ Гарлем», про яку я, на свій сором, нічого не чув, або має належний фінансовий ресурс, або - партнерські домовленості з «Інтером», або - створила стрічку на замовлення каналу.

Якщо правильне третє припущення, це може означати: «Інтер» у перспективі започатковує нову лінійку з таких ось ігрових короткометражок. Виробляти які планує згадана «ТОВ Гарлем». Бо є ж «07 продакшн», знімає документальні фільми й давно має своє місце в ефірі, в не менш зручний час.

Якщо це так, тоді годилося б оголосити про запуск відповідного телепроекту. Адже телебачення від своєї колиски живе саме проектами. І кожен «індпошив» на повірку виявляється «ширвжитком», маючи власне прокрустове ложе у вигляді лінійки чи наперед визначеного слоту й вкладаючись у нього.

Якщо це не так, і «Гаджьо» просто заткнуло, вибачте за грубість, дірку в вечірній програмі вихідного дня, й за цим не стоять жодні бізнес-проекти, творчі плани, а короткометражка ні до чого не приурочена, виникає логічне питання: «А що це було?».

Створення та появу в ефірі популярного каналу знятої 45-хвилинної ігрової стрічки не поясниш фразою «просто так». На телебаченні, яке є потужним бізнес-активом, немає місця благодійності. Проте показ знятого за 8 днів кіно, де гра акторів - не найліпша, а режисура в манері «і я так можу» - що завгодно, але не зразок філантропії.

Реклама творчості й торсу Сергія Пархоменка, відомого як репер SERYOGA? Не певен, бо додаткового піару автор і виконавець «Чорного бумера» та член журі «Х-фактора» в Україні не потребує. Підтримка учасниці талант-шоу, болівійки Мішель Андраде, котра грає в фільмі головну жіночу роль? Навряд. Привертання увагу до проблем циганів в Україні, історія з ромського життя, сучасний переспів кінокласики «Табір йде в небо»? Теж мимо. Можливо, є інші причини показати аматорську в усьому, крім операторської роботи, короткометражку на «Інтері», але про них нічого не відомо.

Хоча на офіційному сайті каналу розказана історія створення стрічки. Сергій Пархоменко повертається в шоу-бізнес із новим альбомом. Підтримуючи себе, вирішує зняти 15-хвилинне відео. Але так захопився, що на виході отримав кіно на 45 хвилин, де автором сценарію, режисером, композитором і виконавцем головної ролі виступив сам. Аби не пропало, вирішив прилаштувати в ефір.

Тільки ж Серьога - людина бита, професійна, досвідчена. Мав би знати: з доброго дива, раптом, без жодного зрозумілого масам приводу, до телевізійного ефіру нічого готувати не варто. Бо показаний продукт пройде непоміченим, вхолосту, не спрацює належним чином, якщо не вкладається в жодне зі згаданих мною вище прокрустових лож.

Утім, представляючи своє дітище, автор усе ж таки сказав правду, визначивши «Гаджьо» як багатошарову історію. На перший погляд, усе просто. Кілер оселяється в ромській общині, хтось комусь наказав дати йому там притулок. У мовчазного суворого красеня, котрий постійно кип'ятить воду і п'є пустий окріп, закохується молода циганка-злодюжка. Коли кілера поранено під час виконання «роботи», вона сидить біля нього, ворожить на нього, а потім - кидає свою общину та їде з гаджьо, чужим, світ за очі. Але далеко не втекли: вбивцю самого зачистили. І дівчина повертається до Албанії, навчившись від того, кого встигла полюбити, пити пустий окріп.

Власне, кип'яток - єдина більш-менш оригінальна знахідка. Проте це не означає, що, складаючи простеньку історію, репер SERYOGA не дотримувався певних жанрових і стильових координат.

Звісно, найперше згадуєш Квентіна Тарантіно. Нехай «Гаджьо» не відтворює цинічну манеру кінематографічної ікони буквально, ідеологія «Бульварного чтива» (саме так, у даному випадку поширеніший переклад «кримінальне чтиво» не відповідає втіленому - А.К.) та його вплив відчувається. Але історія, розказана та показана Сергієм Пархоменком, ближча все ж таки до жанру й естетики вестернів - коли в місті з'являється мовчазна Людина Без Імені (не конче в виконанні Клінта Іствуда), яка влучно стріляє, на все реагує з кам'яним обличчям і має дивні звички. Вирішуючи свої справи, мовчазний незнайомець заодно протиставляє себе суспільству й по ходу рятує, а далі - без жодних зусиль завойовує красуню.

Нарешті, репер SERYOGA грається, хай не надто буквальними, цитатами з «Леона» - не менш, ніж фільми Тарантіно, культової стрічки Люка Бессона. Герой Жана Рено п'є молоко та рятує неповнолітню дівчинку, котра бігає за ним хвостиком, переймаючи звички - ту ж саму схему, лише трохи видозмінену, бачимо в «Гаджьо».

Повертаючись на офіційний сайт «Інтера», знаходимо цікаву інформацію. Наприклад, готуючись до своєї ролі, SERYOGA схуд на 15 кілограмів. Під час зйомок непритомнів від фізичного виснаження. Також Сергій відмовився від використання каскадерів у кадрі й у всіх екшн-сценах знявся сам, хоча з екнш-сценами там, прямо скажемо, не густо. А для створення ефекту реальності того, що відбувається, Пархоменко навіть пустив собі справжню кров. Також у фільмі використовується виключно бойова зброя та особисте авто Сергія Пархоменка - Aston Martin DB 9, між іншим - вітання Джеймсу Бонду.

Все це добре, мистецтво вимагає жертв. Але якщо мета добровільного кровопускання - продемонструвати, яка в Серьоги машина, тоді всі титанічні зусилля, вибачте, не варті її переможного досягнення. Якщо ж артист хоче показати творчий потенціал, свій та своєї команди, на прикладі фільму, непогано задуманого, та не досить чітко втіленого - варто було би не обмежуватися разовою акцією. Справді запропонувавши на глядацький суд відразу кілька історій. Тоді уявлення склалося би цілісне. Й, можливо, більш правильне та близьке до того, що хотіли сказати автори та менеджери каналу.

Фото - кадр із фільму