Коли 10 березня, в понеділок, ЗМІ анонсували вівторкову прес-конференцію Віктора Януковича з того ж таки Ростова-на-Дону, автор цих рядків у відчайдушному нападі абсолютно наївної, дитячої й геть необґрунтованої віри в перемогу Світла сподівалася - Путіну потрібен цей ляльковий театр, аби гідно вийти з конфронтації, що вже відверто пахла війною.

Ну, наприклад, думалося напередодні, вийде Віктор Федорович на люди й уклінно попросить Володимира Володимировича в ім'я збереження миру й спокою вивести «зелених чоловічків» із Криму.

І - вуаля! - Путін милостиво пристає на прохання своєї маріонетки, отримуючи натоміть Нобелівську премію миру.

- Ага! Щаз! - відповів Віктор Федорович у вівторок. Цей короткий виступ колишнього президента України, що його чомусь назвали прес-конференцією, транслювали в прямому ефірі на каналі «112». І тут було добре видно розгубленість журналістів, яким замість прес-конференції просто підсунули величезну ляльку, котру навчили говорити. Точніше - читати з аркушика зізнання, що вона жива й повернеться в Київ дуже скоро.

Топ-новину подали в вечірніх випусках новин усі загальнонаціональні канали. Проте з різними інтонаціями.

Перший національний спочатку дав переказ одним рядком синхрону Ганни Герман, яка, наче покинута дружина, зробила екс-патронові «пред'яву»:

«Світлана Леонтьєва, ведуча: Колишня радниця Януковича, регіоналка Ганна Герман заявила, що той нині має бути в Криму. Він мусить заспокоїти людей і не допустити незаконного референдуму, щоб чужі війська не товкли українську землю. Це була б позиція людини, яка готова покласти душу й тіло за державу. Все решта виглядає жалюгідно, - заявила Ганна Герман журналістам ВВС».

А потім обмежився сором'язливою підводкою й одним синхроном винуватця свята:

«Світлана Леонтьєва, ведуча: Живий і легітимний. Віктор Янукович знову зробив заяву із Ростова-на-Дону. У 8-хвилинному виступі, як і раніше, наполягав, що він чинний Президент, а вибори 25 травня незаконні. Представників нової влади називає неонацистами. Мовляв, вони хочуть під знаменами Бандери розв'язати в країні громадянську війну. Поставити запитання втікачеві журналісти не встигли. Після звернення Янукович хутко залишив залу.

Віктор Янукович, президент України (2010-2014 рр.): Намерения правительства США выделить один миллиард долларов этому бандитскому режиму. Вы не имеете права по вашим собственным законам выделять деньги бандитам. Хочу предупредить, что в ближайшее время будет происходить серьезное ухудшение социально-экономической ситуации в стране. Это будет прямым ударом по народу Украины. Узурпаторы, захватившие власть, будут пытаться перекладывать ответственность за это на меня. Мы переживем эту смуту. Люди, одураченные вами, прозреют. Страна воспрянет и объединится. Ще не вмерла України і слава, і воля».

Склалося враження, що редактори Першого національного, попри очевидне відхрещування від старої влади, все-таки припускають можливість повернення «колишніх» на орбіту великої політики й про всяк випадок підстраховуються.

Тим часом ТСН на «1+1» не пропустили нагоди познущатися з колишнього президента, присвятивши так званій прес-конференції аж два сюжети.

Іронія відчувалася вже в першій підводці Наталії Мосейчук:

«Російський рубль не витримав виступу Віктора Януковича. Курс до євро просів на 18 копійок. Акції провідних російських компаній на фондовій біржі, зокрема "Газпрому", "Лукойлу", "Сбербанку" та банку ВТБ просіли на 5% і лише ближче до вечора трохи вирівнялися. Прикметно, що на брифінг Янукович прийшов в тому самому костюмі, що й на попередню прес-конференцію 28 грудня, не змінив навіть сорочки і краватки.

...Маргарита Ситник, кореспондент: Майже не відриваючи очей від папірця, Янукович говорить про те, як його серце крається від того, що бандерівці прийшли до влади. Майже тими словами, що російська влада вже кілька тижнів вкладає в голови росіян, він лякає українців війною.

Віктор Янукович: Это будет прямым ударом по народу Украины. Узурпаторы захватившие власть будут пытаться перекладывать ответственность за это на меня. И возможно даже на Россию. Я с этим никогда не соглашусь. Я здесь ни при чем.

Маргарита Ситник, кореспондент: Під час його промови на московській біржі тим часом падав фондовий ринок і худнув рубль, а Янукович обіцяв повернутися додому тільки-но випаде нагода. Про те, що його вже розшукують і чекають, у Генпрокуратурі ні слова. Працівників Інтерполу серед присутніх на прес-конференції не бачили.

Віктор Янукович: Вы, незаконно захватившие власть, за приказы стрелять в народ рано или поздно, а скорее рано ответите, ответите за мучения народа. Мы переживем эту смуту. Люди, одураченные вами, прозреют. Страна воспрянет и объединится. Ще не вмерла України і слава і воля!».

Другий сюжет на тему зустрічі Януковича зі ЗМІ вийшов наприкінці випуску ТСН.

«Наталя Мосейчук, ведуча: Інтернет-користувачі глузують, політологи аналізують, психологи розшифровують, але що хотів сказати пан Янукович, так ніхто не може зрозуміти. Його друга поява мала засвідчити, що президент-утікач зібраний і спокійний, але результат вийшов протилежний».

Кореспондент Ірина Маркевич, готуючи сюжет, поспілкувалася з експертом, колишнім заступником керівника МЗС Валерієм Чалим, який зазначив: текст для Януковича писався в Кремлі.

Щоб оцінити адекватність «виступанта», журналіст покликала на допомогу політичного психолога Павла Фролова. Останній зауважив невпевненість Віктора Федоровича та його відвертий страх перед журналістами:

«Ірина Маркевич, кореспондент: Політичний психолог Павло Фролов передусім звертає увагу, що цього разу Януковича сховали за пюпітром, таким чином політтехнологи намагаються приховати більшість невербальних сигналів втікача.

Павло Фролов, політичний психолог: Зараз якщо подивитися, що там робиться з тими руками, то вас склалося б враження, що він не менше схвильований, ніж минулого разу».

Якщо врахувати, що кореспондентка назвала виступ Януковича «гастроллю», а перед цим глядачам показали ті самі фотожаби з інтернету, можна дійти висновку: «Плюси» у ставленні до «незаконно, законно обраного президента» сповідують здоровий сарказм та описують його дії в дусі «Не боюся сірого вовка».

А от «Подробиці» телеканалу «Інтер» 11 березня обійшлися без коментарів із боку кваліфікованих психологів чи політологів. На «Інтері» також не давали оцінок «прес-конференції» Віктора Януковича, зосередившись не так на його політичних заявах, як на побутових деталях самої події.

«Вениамин Трубачов, корреспондент: "Большой зал - для больших мероприятий" - плакат с такой надписью висит у входа в здание, где Виктор Янукович встречается с прессой. Как и в прошлый раз, журналистов тщательно обыскивают, отбирают даже воду. Последний раз Виктор Янукович появлялся на публике 28 февраля. В Ростове в этом же зале он вышел из этой двери, и направился к трибуне, состоялась пресс-конференция. Сегодня же беглый президент решил на вопросы не отвечать, и сделал только заявление. Янукович начал с того, что назвал нынешнюю украинскую власть нелегитимной, а себя - действующим президентом. В своей речи он в принципе больше обращался не к гражданам, а к власти».

Навівши кілька скандальних синхронів президента-втікача, журналіст резюмував:

«Вся речь длилась чуть более пяти минут. После этого Виктор Янукович спешно покинул помещение, а рабочие начали сворачивать украинские флаги. Где живет беглый президент и чем занимается, до сих пор неизвестно. В предыдущий раз он сказал, что временно поселился у друга, здесь в Ростове, но как пишет российская пресса, у Виктора Януковича есть дом в Подмосковье, а сюда он приезжает только общаться с журналистами».

Назвати хоч одне джерело з преси, яка пише про підмосковний будинок Януковича, Веніамін Трубачов не спромігся чи не захотів.

Того, що президент України таким не може вважатися від дня своєї втечі, а відтак сприймати його як самостійного гравця на політичній арені не можна, «Інтер» уточнювати не став. І це наводить на думку - редактори каналу, подібно до своїх однодумців на Першому національному, не мають певності, що нова влада прийшла надовго. Тож про всяк випадок зберігають максимальну нейтральність щодо старої.

Тим часом канал ICTV в сюжеті про сумнозвісну прес-конференцію розставив чіткі акценти, запросивши до коментарів уже згаданого Валерія Чалого. Причому, на відміну від колег із ТСН, які обмежилися короткою фразою експерта-міжнародника, тут подали повний синхрон.

«Інна Шевченко, ведуча: Нинішню заяву Віктора Януковича різко розкритикував експерт з міжнародного права, колишній заступник керівника МЗС Валерій Чалий. Він наголошує - саме екс-президент брутально порушив Угоду від 21 лютого між владою та опозицією про врегулювання кризи в Україні. Бо він не підписав змін до Конституції, хоч обіцяв це зробити, - підкреслює експерт. Він також нагадує, що відповідно до чинної Конституції, вибори глави держави в Україні призначає парламент, що він і зробив. Тобто закиди Януковича, що ці перегони будуть нелегітимними, абсолютно безпідставні. Також Чалого обурив заклик президента-біженця до США не виділяти допомогу Україні.

Валерій Чалий, екс-заступник міністра закордонних справ України: Це антинародна позиція. Ця людина поставила себе просто проти українського народу, росіян, українців, інших національностей, які проживають в Україні. Очевидно, що аналіз його заяви свідчить про те, що вона писалася в Кремлі. Я, як спеціаліст, експерт, і багато років займаюся російським напрямом, можу стверджувати, - це писав не Янукович, це писалося в іншому місці. Він тільки озвучив ці тези».

Тим самим у «Фактах» зуміли розставити крапки над «і» в історії про маріонетку, яка виринула на сцені саме того дня, коли розпущена ВРУ напередодні Верховна Рада Криму ухвалила декларацію про суверенітет і незалежність.

Кадри панічної втечі президента від журналістів показали всі загальнонаціональні канали. І це стало приводом для Олега Панюти, ведучого телемарафону на каналі «Україна» в неділю, 16 березня, поставити відповідне запитання психологу Тіні Берадзе.

Вона переважно радила, як позбутися постмайданівського синдрому з його тривожними флешбеками. Проте, переглянувши дві появи Януковича в «Ростові-татові», прокоментувала їх так: у цієї людини очевидна панічна атака, але про його психічну неадекватність говорити не можна. Видно, мовляв, що він повторює лише те, що від нього хочуть почути.

Почули, втім, те, що потрібно було Путіну: нинішня влада нелегітимна, бо її шляхом незаконного державного перевороту захопили неонацисти, а США незаконно співпрацюють із цією владою, бо вона вбиває мирних громадян; а також що Янукович не має жодного стосунку до того, що відбувається в Україні.

12 березня російські телевізійники показали, що інформаційна зачистка в сусідній державі все-таки не настільки тотальна, як можна собі уявити, переглядаючи федеральні російські канали. Телеканал «Дождь», щоправда, вже більшістю обрубаний у пакетах основних кабельних операторів РФ, але ще трохи живий у мережі, ініціював телеміст Москва - Київ зі студією 5-го каналу. Називався він «Нет войне!».

З російського боку телеміст вели Юлія Таратута і Михайло Зигар, з українського - Тетяна Даниленко та Роман Чайка.

Попри окремі тверезі судження учасників програми з російської студії, спроби достукатися до них від колег із українського боку більше скидалися на розмову сліпого з німим. І це враження якнайкраще артикулював Сергій Рахманін. Заступник головного редактора «Дзеркала тижня» скрушно констатував: незважаючи на те, що українські та російські учасники програми дискутували однією мовою - російською, все-таки це мови цілковито різні.

Максим Шевченко, московський журналіст, який нещодавно повернувся з Криму, розповів, що не побачив там жодних утисків росіян. Але Костянтин Затулін у відповідь на всі ці очевидні для всіх, хто знає ситуацію не з чуток, речі переконував колег: кримські школярі не можуть здобувати вищу освіту через те, що, закінчивши російську школу, вони змушені складати вступні іспити українською. І це, на думку екс-депутата, є злочином перед дітьми.

Спростування цієї інформації від Володимира В'ятровича почули, здається, лише в нашій, українській студії.

Журналіст Станіслав Кучер, член Ради з прав людини, висловив припущення, що Путін нині грається в дуже велику геополітичну гру. Де він бачить себе месією слов'янської цивілізації, яка мусить нарешті здолати цивілізацію західну.

Розумашка Юлія Таратута спробувала було з'ясувати в своїх співрозмовників, чи не є міною вповільненої дії поняття «співвітчизники», на якому спекулює кремлівська пропаганда й яке буцімто дає моральне право Кремлю захищати цю категорію населення незалежно від країни проживання.

Але ці спроби наштовхнулися на чергові спекуляції в дусі промови Володимира Путіна перед Федеральними зборами, яку він виголосив менш ніж за тиждень потому.

Приміром, що коли США та ЄС визнавали Косово незалежною державою, вони теж не питали ні в кого дозволу на референдум про самовизначення косоварів.

Тим часом Костянтин Затулін уперто педалював тему, що Криму нарешті треба дати можливість визначитися, з ким він, бо населенню півострова 23 роки не давали референдум проводити.

12 березня ще зберігалася якась надія на те, що референдум відбудеться не так, як його вже розписав господар Кремля. Тож Сергій Рахманін терпляче намагався достукатися до московських колег апеляцією до міжнародного права, зокрема - права народів на самовизначення. І чи існує якийсь особливий «кримський» народ? Хто це - кримські татари, росіяни чи українці?

І взагалі, якщо пан Путін у розмові з Мустафою Джемілєвим сказав, що Україна не зовсім законно вийшла зі складу СРСР, сказав далі журналіст, те саме можна сказати й про Росію. Адже, якщо йти за такою логікою, легітимним президентом для нас досі є Михайло Горбачов.

Але це все було аргументи з розряду «раціо». Москвичі, попри поодинокі тверезі голоси, що Путін, загарбавши Крим, порушив тим самим увесь повоєнний триб життя Старого Світу, керувалися здебільшого аргументами ірраціональними. Приміром, що руйнування міжнародних домовленостей почала не Росія, і в такому разі нема чого її звинувачувати в дестабілізації й початку холодної війни.

Одне слово, деякі тези з вуст московських учасників телемосту «Нет войне!» ми почули майже дослівно в промові Путіна 18 березня. Коли Георгіївська зала Кремля в одностайному пориві, навстоячки, не шкодуючи долонь, плескала, обливалася слізьми й пускала шмарклі, вітаючи повернення Криму в лоно Росії.

На тлі цього дикого й непристойного до порнографії ура-патріотичного чаду в Кремлі 18 березня далеким анахронізмом видаються дрібні чи то й хуліганські випади учасників ток-шоу на Першому національному «Шустер live» від 14 березня.

Повернення Савіка Шустера в ефір Першого національного можна було би вважати ще одним завоюванням революції, якби цей телеведучий припинив огидну практику запрошувати в студію персонажів відверто одіозних або ж давно скомпрометованих. Про перший випуск від 7 березня, коли в ток-шоу пана Шустера брав участь пан Аксьонов і яке транслювалося ще й каналами ATR та «24», вже було сказано кілька слів.

14-го ж березня, попри весь праведний гнів ведучого на адресу російських колег-телевізійників, що його він спрямував на єдиного російського журналіста Максима Шевченка, коефіцієнт корисної дії цього ток-шоу дорівнював нулю.

Щиро кажучи, після всього, що виходило під маркою «Шустер live» ще за Януковича (а це було не так давно!), повірити в раптове перевтілення професійного телевізійного шоумена на такого ж професійного ведучого справжнього політичного ток-шоу навряд чи можливе.

Тому й виникає повсякчас відчуття дежавю, коли «всё те же на манеже». Вочевидь, пул гостей на шоу Шустера, як і раніше, формують штаби політсил. І вже не має жодного значення, хто з них нині при владі, а хто - нібито в опозиції.

Запрошення, скажімо, Нестора Шуфрича, нині опозиціонера, а ще донедавна - активного учасника всіх одіозних голосувань більшості у ВР, знадобилося лише для того, аби спровокувати конфлікт у студії між ним та «бізнесменом і журналістом» Геннадієм Балашовим.

Бо ж коли зайшлося про те, чи можливо кримський конфлікт якось урегулювати дипломатичними засобами, пан Шуфрич, який раптом зненацька перекваліфікувався з «яструба» на «голуба», закликав до дипломатії. Тим часом Геннадій Балашов, відомий тим, що його кілька тижнів тому в Криму викрали невідомі й возили в машині з мішком на голові, у відповідь на всі заклики «миротворця» Шуфрича кричав, що вчора російські гопники зарізали пацана (йдеться про загиблого в Донецьку 13 березня Дмитра Чернявського, якого вбили під час нападу на учасників мітингу проти війни активісти «проросійського» збіговиська. - Авт.).

«Путин - это гопник! С гопниками не ведут переговоры! Отрезать им трубу!» - викрикував далі пан Балашов.

Одне слово, в цій виставі він явно виконував роль Олега Ляшка, тільки без вил, але з набагато радикальнішими гаслами.

На роль таких собі третейських суддів Савік Шустер запросив Максима Шевченка, який засвітився в уже згаданому телемості «Нет войне!», та Андрія Ілларіонова, члена московського «Комитета поддержки Майдана». Хоча Савік Шустер і представив його як радника президента Росії в 2000-2005 роках.

Коли Максим Шевченко, російський журналіст українського походження, почав розводитися, що український парламент задля легітимності має повернути до своїх лав Олега Царьова й Вадима Колесніченка, стало зрозуміло: попри всю симпатію цієї людини до українців, він усе-таки носій імперської ідеології.

Андрій Ілларіонов, який регулярно видає найстрашніші сценарії щодо взаємин України та Росії, залишився вірним собі, намалювавши апокаліптичні картини майбутнього для кримчан, які проголосують за приєднання Криму до Росії. Проте цього разу він, описавши всі можливі наслідки анексії Криму у вигляді етнічних чисток, знищення будь-якої подоби економіки та неминучого повторення 1938 року в Чехії, поставив українців перед дилемою - або здатися, як Чехословаччина, або ж захищатися, як Фінляндія. Котра, хоч і втратила частину територій, але зберегла незалежність.

Найцікавішим у виступі пана Ілларіонова виявилася його відповідь на запитання ведучого, що може зупинити Путіна. Виявляється, на його думку, це може зробити тільки суд. Міжнародний трибунал, який знищив Саддама Хусейна й Слободана Мілошевича.

Щоправда, хто зможе притягти до відповідальності людину, яка 18 березня буквально оголосила війну Заходу, заявивши про необхідність відновити біполярну модель світу, нині не знає ніхто.

Тим часом увесь тиждень надходили повідомлення про викрадення журналістів та автомайданівців, декотрих із яких досі не знайшли. І про це сумлінно повідомляли всі загальнонаціональні канали.

У тому числі й Перший національний. Можна і треба говорити про його заангажованість на користь влади Януковича в часи майдану. Треба настільки, щоб його взагалі перетворити на суспільне телебачення, взагалі знищивши цей ганебний логотип, який аж ніяк не відповідає гордому званню Першого національного.

І, вочевидь, треба було влаштувати генеральну ревізію на каналі. Але те, що вичворили народні депутати від «Свободи» Ігор Мірошниченко, Богдан Бенюк, Андрій Іллєнко та прес-секретар київської організації цієї партії Олександр Аронець уночі 18 березня, силоміць змусивши Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення, на голову просто не налазить. Своїм учинком ці дійові особи мало не зробили з пана Пантелеймонова героя-великомученика. Який фізично постраждав від «бєндєровцев» і відтак має право на звання Героя України. А ще - Героя Росії. Адже за нього вже миттєво вступилася й російська Держдума.

Єдиною чудовою новиною тижня була пряма трансляція з московського мітингу проти війни 15 березня на 5-му каналі. 50 тисяч учасників московського мітингу з гаслами «За вашу і нашу свободу!» - це все-таки сила. Навіть якщо порівняти з офіційними 100 тисячами тих, хто 18 березня, у вівторок, танцював і кричав на Красній площі в дикій ейфорії від «повернення» Криму, це дуже багато.

На цих 50 тисяч уповаємо.