Ходорковський, Тимошенко, Саакашвілі... Про Грузію за темниками?

Ходорковський, Тимошенко, Саакашвілі... Про Грузію за темниками?

1 Листопада 2013
17199
1 Листопада 2013
17:19

Ходорковський, Тимошенко, Саакашвілі... Про Грузію за темниками?

17199
Нагнітаючи тему можливого арешту президента Саакашвілі, деякі українські телеканали, судячи з усього, намагаються змусити глядачів сприймати ситуацію з Юлією Тимошенко як звичайну й загальнопоширену. При цьому канали не гребували використовувати російські акценти у підході до подій у Грузії
Ходорковський, Тимошенко, Саакашвілі... Про Грузію за темниками?
Ходорковський, Тимошенко, Саакашвілі... Про Грузію за темниками?

Президентські вибори у Грузії, що відбувалися минулої неділі, стали серйозним випробуванням для підсумкових випусків новин у неділю, 27 жовтня. Здавалося б, на рівному місці. А пастка виявилася от у чому. З одного боку, нинішній президент країни Михеїл Саакашвілі, тріумфатор Революції троянд, залишав свою посаду: на нинішніх виборах він не балотувався й балотуватися не міг. Тож в історії Республіки Грузія завершився певний етап - етап динамічних і неоднозначно трактованих змін, дуже відмінних від застою на пострадянському просторі в цілому. Завершення «епохи Саакашвілі» - це доконаний факт, який не залежав від результатів виборів.

 

Тобто, завершення президентства Саакашвілі та самі вибори - насправді це були дві різні події, лише опосередковано пов'язані між собою. Але у випусках новин їх було змішано в одну кашу.

 

З іншого боку, самі вибори - а точніше, підбиття їхніх підсумків - на момент виходу в ефір випусків новин ще не завершилися. І повідомляти про їхні результати не було підстав - принаймні, в категоричній тональності. Стандарт висвітлення виборів у світовій журналістиці є таким: у день виборів репортери й оглядачі роблять акцент на їхньому перебігу, на подіях та ситуації довкола них, повідомляють дані екзит-полів, прогнозуючи перебіг подальших політичних подій у вигляді версій залежно від того, наскільки ці результати збігатимуться з офіційними результатами тощо. Про результати як доконаний факт розповідають уже згодом, після офіційного їх оголошення. І навіть якщо перемога одного з кандидатів є очевидною й не викликає сумнівів, повідомляють про неї як про факт високої ймовірності, але ще не встановлений остаточно. Із обмовками: «судячи з усього», «за останніми даними, перемагає», «найімовірнішим переможцем є» й подібними. Інакше - некоректно. Все інше - домисли. І, здавалося б, кому про це найкраще знати, як не українським журналістам, які мали б пам'ятати вибори 2004 року у власній країні. Менше з тим, у випусках тижневиків українських каналів ці два аспекти - перебіг грузинських виборів та їхні результати - теж було змішано.

 

Як на мій погляд, дуже значущим був ще й от який момент: Михеїл Саакашвілі не робив спроб подовжити своє перебування у президентському кріслі, маніпулюючи законодавством або в якийсь інший «хитрий» спосіб. І станом на сьогодні це залишається радше винятком на пострадянському просторі, ніж правилом. Але увагу на цьому жоден тижневик не акцентував.

 

Отже, тижневики. Сюжет у «ТСН. Тижні», «1+1», здавалося б, можна було вважати за коректний: присвячено його було здебільшого завершенню «ери Саакашвілі». От тільки напрям було обрано дещо дивний. Алла Мазур, підводка: «Кінець цілої епохи у Грузії. 9-річне правління Михаїла Саакашвілі добігає кінця. Сьогодні у країні, що стала світовим прикладом успішних реформ, обирають нового президента. Уже є результати екзит-полів, дива не сталося, перемагає опонент Саакашвілі, висуванець владної прем'єрської партії. Однак головна інтрига - доля чинного глави держави. Слідство, суд, і навіть ув'язнення. Таку перспективу малюють Михаїлу Саакашвілі кандидати, що змагаються за владу. Ольга Кошеленко побувала у президентській оселі, і на власні очі бачила, як Міхо пакує валізи». І далі - змалювання процесу переїзду до помешкання, в якому грузинський президент мешкав до свого президентства. Показово, чи не правда? Але жодного акценту на цьому, жодного порівняння з нашою елітою зроблено не було - це була просто ілюстрація, хай і некоротка. І ще: чи коректно було отак по-фамільярному звати Саакашвілі «Міхо»? Чи не змушувало це глядачів сприймати постать грузинського президента не надто серйозно, мало не іронічно? І якщо грузини в повсякденних розмовах називають Саакашвілі саме так - це їхня справа й їхнє право, іноземним (нетаблоїдним!) ЗМІ це не личить.

 

А далі розмова повернула на тему можливого кримінального переслідування Саакашвілі. Ольга Кошеленко: «Втім, невдовзі на Михаїла Саакашвілі може очікувати переїзд в ще один, казенний дім. Матроська тюрма в Тбілісі. Тут вже сидить його соратник, колишній прем'єр-міністр Грузії, і двоє із трьох лідерів президентської кампанії певні: після завершення президентського строку Саакашвілі має відбути ще один - тюремний. 2003-го вони з квітами у руках разом зайшли до будівлі парламенту. Так відбулася красива, безкровна, перша на пострадянському просторі революція троянд. Тепер колишня найближча соратниця Саакашвілі, а нині - сама кандидат у президенти Грузії Ніно Бурджанадзе відверто бажає йому загратованого майбутнього. Хоча і додає: нічого особистого». Ніно Бурджанадзе: «Я ж собираюсь быть президентом, а не прокурором. Не я буду его привлекать к ответственности, а прокурор, и решать вопрос об его ответственности будет независимое правосудие».

 

Можливо, в цих словах і було завуальоване прагнення будь-що запроторити Саакашвілі за ґрати. Слів іншого «з лідерів президентської кампанії», натомість, не було. Ані в синхроні, ані в переказі, ані бодай у згадці однією фразою. Ніяк. От і залишилося враження: висловлена загроза кримінального переслідування Саакашвілі є перебільшеною, в пошуках «гаряченького» кореспондент згустила фарби, зсунула акценти.

 

Ольга Кошеленко: «Незалежне правосуддя, до якого апелює Бурджанадзе, так само, як і відсутність побутової корупції, економічне зростання та міжнародне визнання Грузії, усе це беззаперечні заслуги команди Саакашвілі. Невеличка група людей, домовившись через соціальні мережі, прийшла під адміністрацію президента сказати Саакашвілі на прощання "дякую Мішо"». Місцева жителька: «Я не видела такого прогресса в Грузии, особенно в ближайшие 20 лет возьмем. То, что сделал Михаил Саакашвили, и его молодая реформаторская команда...». Оце й був увесь позитив про дев'ять років перебування Саакашвілі на посаді президента Грузії.

 

Натомість про негатив розповідали довго. Зокрема, про загибель 2005 року Зураба Жванії. Жодне слово прямо не свідчило про підозри щодо причетності до цього Саакашвілі. Але деталізація цього епізоду після слів про майбутній арешт змушувала сприймати все саме так, ніби провина президента не викликає сумнівів.

 

Кошеленко: «Переламним моментом у політичній кар'єрі Саакашвілі став 2008 рік, коли Грузію було втягнуто у війну із Росією, що завершилася для маленької країни втратою частини території». У чому полягала провина Саакашвілі, сказано так і не було, про ту війну більше взагалі не було мовлено жодного слова. Зважаючи на контекст, глядачі мали сприймати мовлене так, ніби саме Саакашвілі став винуватцем війни. До того ж, дотепер не доводилося чути про те, ніби грузини масово звинувачували свого президента у розв'язуванні війни й утраті території. Так само й про те, що саме після тієї війни й унаслідок неї він утратив довіру. Точніше, чути таке доводилося - з російських джерел інформації. З тих самих, які переконували росіян і світ, буцімто грузини у своїй більшості підтримують Росію й ненавидять Саакашвілі. Тож випуск ТСН відверто став на російський бік тієї війни. Слова про втрату територій лише посилили це враження - адже насправді Грузія не контролює Абхазію та Південну Осетію з далеких 1990-х років. А 2008 року сталася одна-єдина зміна: якщо до того Росія заявляла, що визнає суверенітет Грузії над цими територіями, то 2008 року вона визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Виходить, що саме цей факт український випуск новин і кваліфікував як «утрату Грузією своїх територій». Попри навіть те, що Україна, як і переважна більшість країн світу, й сьогодні визнає їх як такі, що належать Грузії.

 

Кошеленко: «Та найбільше нарікань на бідність на тлі реформ». Юрій Вачнадзе, публіцист: «В 21 веке за асфальтированными дорогами и липовыми украшенными зданиями, это негоже. При том, что пенсия в Грузии адекватна 90 долларам. Это последние месяцы, а было 60». Одне слово, жах. От тільки як було раніше? Якою є динаміка: за президентства Саакашвілі пенсії знизилися, не змінилися, а чи зросли, але не так, як хотілося б? Без цього слова про розмір пенсій перетворюються на звичайнісіньку маніпуляцію.

 

Маніпуляцією було й інше: судячи з прізвища, глядачі могли гадати, що Вачнадзе - то грузинський публіцист. Насправді він є російським журналістом і працює в московському бюро «Радіо Свобода». Так, спеціалізується зокрема й на грузинських питаннях, але з російського погляду й саме з нього. От про це українські глядачі не дізналися. То, може, й про події в Україні нам незабаром розповідатиме публіцист Доренко?

 

Кореспондентка коротко змалювала майбутнього президента, назвавши його найімовірнішим. Цілком коректно. А логіку подальшого фрагменту оцініть самі. Георгій Маргелашвілі, кандидат у президенти Грузії: «Правительству будут даны возможности эффективно функционировать, когда фактически каждый законопроект, который инициирован, ничто не будет на него наложено вето». Ольга Кошеленко: «Для екс-президента Саакашвілі це може означати арешт». (Узагалі-то, на момент виходу випуску в ефір, як і сьогодні - аж до інавгурації нового президента, Саакашвілі ніякий не «екс», а чинний президент Республіки Грузія). Маргелашвілі: «Я не вхожу в детали насчет того, какие вопросы может иметь прокуратура к гражданину Саакашвили». Класичне «на городі бузина, а в Києві дядько» програє логіці наведеного фрагменту по всіх статтях і з розгромним рахунком.

 

А як вам таке? Кошеленко: «Десятки журналістів очікували на Михаїла Саакашвілі у день голосування на його виборчій дільниці. Президент з червоною квіточкою на лацкані з'явився із запізненням на 4,5 години, без дружини та дітей. Проголосувавши, раптом оголосив - не відповідатиме на запитання тут, бо на вулиці його опоненти зібрали мітинг. Саакашвілі запрошує йти на інтерв'ю до нього у квартиру. У страшенному хаосі та тисняві, туди потрапляє лише кілька камер». І знову це було накручування негативу на порожньому місці. Щодо «запізнення» - це взагалі був шедевр: можна було гадати, що Саакашвілі прийшов голосувати через чотири з половиною години після завершення роботи виборчої дільниці.

 

І на завершення. Кошеленко: «Відповідь на запитання, як він бачить своє майбутнє без президентського імунітету, і чи не піде на рагу його кролик, так і не пролунала». Ну, не пролунало багато чого - наприклад, як зватимуть онуків Саакашвілі, якого кольору костюм він носитиме за п'ять років. Невже українців найбільше цікавить саме цей аспект майбутнього Грузії? Невже більшість наших співгромадян згоряє від нетерпіння: ну коли вже того Саакашвілі нарешті засадять?

 

Сюжет вочевидь ретранслював російський погляд на епоху Саакашвілі й на нього самого. Що ж до підсумків та аналізу - їх, як таких, не було, матеріал розповідав про все й ні про що. Й бездоганною цю розповідь аж ніяк не назвеш.

 

«Інтер», «Подробности недели». Тут матеріал про грузинські вибори  пішов одразу слідом за розлогим матеріалом про... отак одразу й не визначити, про що саме. Судіть самі про це з підковдки ведучого Дмитра Анопченка: «Прямо сейчас мы поговорим о том, станет ли Юлия Тимошенко украинским Ходорковским? И собирается ли сам Михаил Ходорковский заниматься политикой после своего освобождения? А ещё - узнаем у нашего корреспондента в Грузии, как сложится судьба Михаила Саакашвили, который покидает президентский пост. И правда ли, что из резиденции главы государства он может переехать в тюремную камеру?».

 

Тож далі у програмі довго й наполегливо порівнювали ситуації з Юлією Тимошенко та Михаїлом Ходорковським (дивіться відео сюжету з 45:40 сек. після початку випуску. - ТК). Спочатку подали ексклюзивне інтерв'ю сина Ходорковського - Павла, а потім «легко й ненав'язливо» з'їхали до проведення аналогій через пряме включення з Москви Матвея Ганапольского. Мовляв, як сказав ведучий Дмитро Анопченко, «в России сейчас много говорят о деле Ходорковского, в Украине, по понятным причинам, столь же активно обсуждают дело Тимошенко, и эти два процесса очень часто сравнивают. Насколько правомерно такое сравнение, мы решили поговорить с российским журналистом, с украинскими корнями.... Матвей Юрьевич, вечер добрый. Скажите, а вы сами следите за обоими процессами, и какие аналогии у вас лично напрашиваются?». Як на мій погляд, аналогії ці страждали на сильне натягування. Адже, правду кажучи, між Тимошенко та Ходорковським тільки й є спільного, що ув'язнення з політичних мотивів. В усьому іншому відмінним є геть усе. І, як мимохідь сказав Матвей Ганапольський, «Україна - не Росія», й Ходорковський - олігарх та діяч тіньової політики, тоді як Тимошенко - публічний політик, що обіймав одну з найвищих державних посад, й звинувачення, висунуте Ходорковському, могло викликати сумніви у своїй непідтасованості, але воно далеко не було таким неочевидним саме по собі, не виглядало висмоктаним із пальця, як звинувачення, висунуте проти Тимошенко. Іншими словами, аналогії шкутильгали на обидві ноги й залишили хіба що єдине враження - штучного намагання будь-що прив'язати українську ситуацію до російської.

 

Матеріал про вибори в Грузії (див. відео з 56:47 сек. після початку випуску. - ТК) йшов безпосередньо після «саги про Ходорковського й Тимошенко» й сприймався, як і було заявлено з самого початку, як її логічне продовження. Дмитро Анопченко, підводка: «Сегодня в Грузии - президентские выборы. Казавшийся всемогущим Михаил Саакашвили - уходит. Вот только - куда? Он уже отбыл два срока на президентском посту и баллотироваться в третий раз не мог. Его противники - а их в Грузии большинство - надеются, что он уйдёт из политики прямо за решётку. Под стражей или в розыске уже находятся некоторые его ближайшие соратники. Они-то надеются - что Саакашвили сохранит влияние на события в стране и после избрания нового президента. Но этот вариант всё-таки маловероятен - Грузия разочаровалась в своём реформаторе. Почему - выяснял наш корреспондент Руслан Ярмолюк». Тож глядачі мали переконатися: Саакашвілі незабаром стане третім «другом за нещастям» Ходорковського й Тимошенко.

 

Зверніть також увагу на очевидну бінарну логіку підводки: грузинський поки ще офіційний президент або «сохранит влияние на события в стране», або ж «уйдёт из политики прямо за решётку». Ніби нічого іншого й бути не може, ніби Саакашвілі не може піти з політики, скажімо, вирощувати огірки й вести життя добропорядного сквайра. Або, зрештою, переїхати на батьківщину дружини - до Нідерландів; чомусь такої можливості в матеріалі геть не розглядали.

 

Руслан Ярмолюк, самісінький початок репортажу: «Он пришел во власть с цветами, а покинул - с коробками». А як мало бути? Як в анекдоті: прийшов із тортом - і пішов із тим самим тортом? Це речення не містило геть ніякої інформації (бо ж зрозуміло, що особисті речі треба в чомусь із кабінету забирати), натомість воно завдало всьому сюжетові тональність якогось водевілю, чогось не гідного серйозного ставлення. А на екрані - кадри переїзду. Ярмолюк: «Михо улыбается на камеры, показывает уже не свою резиденцию. Даже из переезда пока ещё президент Саакашвилли сделал пиар». А що він мусив робити? Плакати гримучими слізьми? Тупати ногами й погрожувати журналістам-знімальникам арештом? Палити папери? Залишати президентську резиденцію тишком-нишком, у жіночому вбранні, щоб ніхто не довідався? У чому, власне, полягав піар? Як і випуск ТСН, репортаж не обійшовся без згадки про президентського зайчика (щоправда, в ТСН це був кролик), якому тепер чи то нема де жити, чи то невідомо, хто буде хазяїном. Ще одна опереткова деталь.

 

Ярмолюк: «Президентский зайчик вместе с домом перейдёт уже новому главе государства. Старому - достанется пенсия или одиночная камера. На улице Матросской в Тбилиси пока тишина. Свои вещи Саакашвили уже перевез из резиденции в дом родителей. Но вот надолго ли? Ведь если на выборах победят оппоненты его политической силы, скорее всего, он переедет сюда». І знову та сама бінарна альтернатива: або перемога «своїх», або неодмінно тюрма. Аргументації, підтверджень - ніяких. Ніби в цьому й полягає світова практика: той, хто програє на виборах, відправляється за ґрати. А чи нас просто хочуть привчити сприймати ситуацію з Юлією Тимошенко як звичайну й загальнопоширену?

 

Ще Ярмолюк: «Саакашвили пришёл к власти в 2003-м практически так же, как его предшественник Эдуард Шеварнадзе - путем переворота и смены Звиада Гамсахурдиа». Оце було вже зовсім ганебно. Адже що таке «прийшов до влади в результаті перевороту»? А от що: скинув законну владу й оголосив президентом себе, не обтяжуючись зайвими формальними процедурами. Саакашвілі прийшов до влади в результаті виборов - хай навіть це були й дострокові вибори. Хай навіть проведення цих виборів було наслідком громадських протестів - а однаково вести мову про переворот... ні, навіть не некоректно - просто неправдиво. Привітаймо «Подробности недели» з довільним жонглюванням політологічною термінологією - аж до її викривлення.

 

А далі пішла повна фантасмагорія. Даруйте за велику цитату. Ніно Бурджанадзе, кандидат у президенти Грузії: «Когда мы стояли рядом и делали революцию роз. это был шанс для Грузии. Этот был потрясающий шанс для страны, реально построить демократическое правовое государство. Это был уникальный шанс. Этот шанс, к сожалению, не был использован». Ярмолюк: «Когда-то свобода ассоциировалась с розами. Их Сакашвили вручил Эдуарду Шеварнадзе и выгнал из парламента и политики. Теперь свобода у многих - это полевые цветы - ромашки. Нино Бурджанадзе раньше собирала парламент, теперь вот полные залы своих сторонников - ещё вчера убеждённых приверженцев Саакашвили». Прослухавши цей пасаж, можна було гадати, ніби саме Бурджанадзе обіграла Саакашвілі на нинішніх виборах. Ніби саме вона - героїня дня. Ніби не 10% голосів зібрала вона на виборах. А чим, якщо вже так, відрізняється Бурджанадзе на загальному тлі? А тим, що вона має репутацію проросійського політика. Політика, на якого робив ставку Кремль. Тож подібне підтасовування цілком природно виглядало б на російському офіціозному телебаченні. Що воно робило на телебаченні українському, залишається тільки гадати.

 

Нана Данелія, пенсіонерка: «Он разделил нацию, разделил страну, на своих и на чужих. Мы оказались в числе чужих». Як саме поділив, хто став «своїм», а хто «чужим», про що, взагалі, йдеться? Ні, про це не було мовлено нічого - цілком у дусі радянської пропаганди: вам сказали - то вірте й не сумнівайтеся.

 

Мова зайшла про вбивство Зураба Жванії, глядачам навіювали: це справа рук Саакашвілі. Щоправда, навіював це синхрон Георгія Жванії, брата загиблого політика. Так, він цілком може мати рацію. А може й помилятися або бути упередженим. Його думка - це приватна думка. Одна з точок зору, й не більше. Нам же її було подано як істину, що не викликає сумнівів.

 

Ярмолюк: «Но апогеем провальной политики Саакашвили и всеобщего разочарования людей, по мнению его бывших соратников и нынешних критиков, стала августовская война 8.08.2008». Ніно Бурджанадзе: «2008 год это был уже пиком. Когда мы были втянуты в войну, в которой было ясно, что мы проиграем». Ярмолюк: «Пятидневная война с Россией закончилась полной потерей Южной Осетии и знаменитым нервным жеванием галстука в эфире. Внешняя политика Саакашвили была однозначной - курс на сближение с НАТО и ЕС. Причём с ЕС - сближение в одностороннем порядке - отмена виз для граждан иностранных государств».

 

Тут уже навіть не треба доводити стирчання російських вух - от вони, в усій своїй красі: Саакашвілі розпочав війну; грузини масово розчарувалися, бо люблять Росію всіма своїми фібрами, які тільки мають. А ще зверніть увагу на «легкий помах руки» - адже й Україна оголосила курс на зближення з ЄС, і Україна скасувала візи для громадян країн Євросоюзу, США, Канади та деяких інших. Усе те саме, що й у Грузії за Саакашвілі. Й якщо Саакашвілі за ці кроки гідний хіба що осуду й висміювання, то чим Україна краща?

 

Але ось зайшла мова про досягнення грузинського президента. Ярмолюк: «Ко всему общему скептицизму, Саакашвилли смог побороть коррупцию в полиции и юстиции. Уволив за сутки более семидесяти тысяч человек. Он закрыл паспортные столы и упростил выдачу разрешительных документов». Ніно Чічуа, гендиректор Будинку юстиції: «Дом юстиции объединяет около 300 услуг в одном пространстве. Услуги сервиса такие, как например выдача паспорта, выдача удостоверений личности, регистрация бизнеса и компании». Ярмолюк: «10 минут без очередей и взяток, что бы получить паспорт или зарегистрировать бизнес. Фотографируешься, регистрируешься, заполняешь бланк и получаешь на руки готовые документы». Позитив?

 

Не поспішаймо: «Бизнесмен высшего звена (а це що таке? Купець першої гільдії? - Б.Б.) Давид Бегиашвили также прозрачно открывал свой бизнес в Тбилиси, но вот непрозрачно его потерял». Бегіашвілі: «Краской написано, на 2 языках. На грузинском - отобрано». Ярмолюк: «Так написали общественные активисты на всех магазинах грузинских предпринимателей, потерявших бизнес. Давида арестовали прямо на улице в 2011-м - накануне акций протеста против Саакашвили». Далі йшлося про політичні переслідування, розгін демонстрацій кийками та сльозогінний газом, і нарешті, Бегіашвілі: «Показал эту бумажку, что они переоформили мою собственность, коммерческую площадь на Министерство экономики». Кореспондент розповів сумну історію бізнесмена, який, боячись розправи, втік із країни й тільки щойно повернувся.

 

Може, так воно й було. Тільки от у подібному разі неодмінно (підкреслюю: неодмінно) треба було б заслухати аргументи обох сторін. Хоча б із огляду на те, що конкретних фактів українські телеглядачі не знають. Викладати тлумачення фактів, опускаючи самі факти, - це й є типовий агітпроп.

 

Але й це було ще не все. Фатіма Бекуарурі: «Ничего не изменилось практически. Единственно Саакашвили провел газ. А за всю компанию никто из бандитов не приезжал. Мы пришли к выводу нам никто не поможет и здесь в горах нужно рассчитывать только на себя». Зверніть увагу на слово «бандити» - воно промовисто каже, що жіночка, яка давала синхрон, не є взірцем виваженості й розсудливості. А отже, наводити її думку як взірець громадської було неправомірно.

 

І зверніть увагу: на тлі декількох синхронів Ніно Бурджанадзе був лише один синхрон кандидата, якого задовго до виборів називали найімовірнішим переможцем, Георгія Маргвелашвілі: «Мы будем парафировать соглашения в Вильнюсе». Оце й усе, більше про нього не було жодної згадки. У глядача складалося враження, нібито боротьба точиться між поганим Саакашвілі й хорошою Бурджанадзе.

 

Але ось на екрані знову з'явився ведучий (див. відео з 63:42 сек. - ТК): «Последние новости из Грузии узнаем прямо сейчас. Наш корреспондент Руслан Ярмолюк сейчас находится в Тбилиси. И вышел с нами на прямую связь. Руслан, вечер добрый, что там в Грузии происходит? Какие результаты. Есть ли данные экзитполов к этой минуте?» І Ярмолюк: «Добрый вечер. День выборов закончился. Только вот ли закончились выборы? Возможные судовые иски, поскольку результаты очень интересны. Победил, конечно, представитель "Грузинской мечты", представитель ставленник премьера Иванишвили...». Але ведучого мало цікавить Маргиляшвилі, що за його йомовірного президентсва чекає на Грузію. Анопченко знову й знову повертається до Саакашвілі. Анопченко: «Сейчас многие думают вовсе не о новом президенте, о президенте прежнем, о Михаиле Саакашвили, что с ним происходит, были слухи, что он чемоданы пакует». Ярмолюк: «Да, интересная история с президентом Саакашвили случилась сегодня. Он должен был голосовать в час дня на своем избирательном участке, который находится в 10-20 метрах от дома родителей. Собралось много журналистов. Практически весь избирательный участок был забит журналистами, а не избирателями. Но Саакашвили не появился ни в 1, ни 2 ни в 4, только ближе к 5 часам появился президент. Он бросил бюллетень и с казал, обратившись к журналистам, что мало места на избирательном участке. Ему тяжело говорить и он предлагает выйти всем на улицу. Что было дальше, вообще выглядит очень комично. На самом деле, на улице уже стояли оппоненты Саакашвили, которые кричали "Миша, уходи", и под эти крики Миша почему-то убежал. Количество журналистов, которое осталось на улице, было очень большим. Люди не поняли, куда бежать и куда делся президент. Собственно, те кто успел побежать за президентом, это всего несколько журналистов, лояльных телекомпаний, которые практически и взяли последнее интервью у президента Саакашвили».

 

Отут дуже хотілося б багатьох уточнень. По-перше, чому «Міша»? Чому вже тоді не «Мішаня»? Чи пан Ярмолюк пив із Саакашвілі на брудершафт? По-друге, чому це Саакашвілі «должен был» голосувати рівно о першій - чи це встановлений конституцією Грузії президентський обов'язок? По-третє, як так вийшло, що встигли побігти за президентом лише представники лояльних телекомпаній - чи у Грузії міру лояльності визначають за наявністю спринтерських навичок? І, по-четверте, тут із Саакашвілі вже було зроблено геть оперетковий персонаж, не гідний серйозного ставлення.

 

Отже, й на «Інтері» не було найменших спроб аналізувати або хоча б ґрунтовно висвітлити «добу Саакашвілі», й тут домінували російські пропагандистські кліше, й тут акценти було зсунуто на гіпотетичний арешт Михеїла Саакашвілі, якого на українських телеканалах, здається, чекають із не меншим захватом, аніж на російських.

 

Канал ICTV Грузії сюжету не присвятив. Окрім, дуже опосередковано, однієї репліки з інтерв'ю з Олегом Басілашвілі. Сергій Смальчук, кореспондент: «А что вы думаете по поводу актуального на сегодняшний день украино-российского спора из-за интеграционных стремлений Украины?» Басілашвілі: «Украина - самостоятельное государство, и Украина может делать все то, что идет ей на благо. Но не на вред окружающим! Будем так говорить. И Россия - то же самое. Мне кажется, палки друг другу в колеса ставить не надо. Вот как у нас с Грузией, например: обиделся на что-то шеф - запретили "Боржоми" ввозить, вина ввозить. Сейчас украинский импорт... Это мелкие шпильки по неразумению делаются, потому что Украина найдет рынок для своих замечательных товаров, которые сейчас не ввозятся в Россию, на Западе. И тогда Запад будет покупать, а Россия при всем желании не сможет покупать эти товары. Так что это недальновидная политика, очень».

 

5 канал, «Час. Підсумки тижня». У підводці Лариси Губіної було артикульовано надзвичайно важливу річ: «Третього терміну поспіль грузинські закони не передбачають. Саакашвілі поступається місцем без спротиву». Тільки от навіщось наприкінці матеріалу, мов підсумок, було дано синхрон президента Білорусі Аляксандра Лукашенки: «Я не ожидал от Саакашвили такого поведения. Просто он переступил через себя». Дуже важко зрозуміти, що такого значущого містили ці слова. Чому вже тоді було не поцікавитися думкою, скажімо, Кім Чен Ина, а чи короля Свазиленду?

 

У цілому матеріал можна оцінити як зважений: було в ньому й про нове будівництво при Саакашвілі, й про боротьбу з корупцією, й про порушення демократичних стандартів, зокрема, захоплення опозиційного телеканалу «Імеді». Неупередженим видалося тлумачення війни 2008 року: жодну зі сторін не було названо однозначно винною. Можливо, надмірно емоційними видавалися синхрони Вахтанга Кіпіані: «Президент прийшов в країну, якої не було. Тобто країна була, держави не було. Довіра до системи держави не було взагалі», або ж: «Саакашвілі не поважав грузинські традиції. Це означало, що якщо людина купила собі посаду, то всі мусили платити йому за перебування на цій посаді, бо він старша і поважна людина. Як же можна на Кавказі не поважати старшу людину».

 

Під кінець випуску до теми виборів у Грузії повернулися: коротенький сюжет із синхронами голови Комітету виборців України Олександра Черненка розповідав про перебіг виборів, про їх оцінку з боку міжнародних спостерігачів та про ймовірного переможця. Усе було за заведеними стандартами, коректно й неупереджено.

 

«Україна», «События недели». У підводці Андрія Данилевича привернула увагу така фраза: «Михаил Саакашвили, возглавивший Грузию после Революции роз, правил страной два срока - десять лет - и вошел в историю как один из самых эксцентричных политиков, которому удалось изменить Грузию до неузнаваемости: полиция, не берущая взяток, налоговый рай для бизнесменов, возрождение курортов и невероятно молодые правительство и чиновники...». Поліція, що не бере хабарів, - це, виходить, ексцентрика...

 

Далі пішла інформація про перебіг виборів, про їхню чесність, про найімовірнішого переможця. Поки що все було за стандартами. Аж раптом Данилевич, звертаючись до кореспондента: «Хорошо. Андрей, а вот в связи с теми данными, которые вы сейчас озвучили, какой можно сделать прогноз, что будет с Михаилом Саакашвили - с президентского дворца он куда? Домой или в СИЗО?» Надалі тема ймовірного засудження Саакашвілі вигулькувала в матеріалі у, здавалося б, найнеочікуваніших контекстах і перетворилася-таки зрештою на лейтмотив. Підсумкам президентства Саакашвілі теж було приділено чималу увагу, були й позитивні, й негативні думки - з помітним, усе ж, переважанням негативних. Утім, до однозначно негативної оцінки було все ж далеко; на відміну від «Інтера» та «1+1», «Україна» не видавала негативної оцінки діяльності Саакашвілі за таку, якої буцімто дотримуються ледь не всі грузини.

 

Отже, загальні висновки

 

  • Із-поміж досліджених лише 5 канал видав в ефір матеріал, який не можна було назвати ані упередженим, ані маніпулятивним, ані пропагандистським. Декілька каналів, зокрема й Перший національний, узагалі утрималися від висвітлення виборів у Грузії в підсумкових випусках новин за тиждень. І в даному разі перед ними хочеться зняти капелюха: краще вже ніяк, ніж так, як це зробили «Інтер» та «1+1».

 

  • За найцікавіший аспект грузинських виборів «Інтер», «1+1» та значною мірою «Україна» вважали проблему кримінального засудження Михеїла Саакашвілі - причому подавали її вони так, ніби переселення поки що чинного президента за ґрати є вирішеним питанням. Глядачам навіювали: кримінальне покарання політичного лідера є невід'ємним атрибутом зміни влади. Дуже скидається на те, що, змальовуючи події у Грузії, при цьому мали на увазі Україну й ситуацію довкола Юлії Тимошенко. Глядачам навіювали: те, що сталося з Тимошенко, - так і має бути.

 

  • «Інтер» та «1+1» транслювали російське ставлення до Михеїла Саакашвілі, типові для російської пропаганди штампи. Поміж усього іншого, у провину грузинському президентові ставили його орієнтацію на європейську інтеграцію й жорстку позицію щодо Росії. Що є досить дивним напередодні вільнюського саміту, де Грузія та Україна будуть партнерами, об'єктивними союзниками. Тим паче дивним це є з огляду на те, що перелічені канали найменшою мірою не мають репутації опозиційних до влади.

 

  • Особливо привертає увагу те, що «Інтер» та дещо меншою мірою «1+1» виставили Саакашвілі на посміховисько, зробивши з нього відверто комічний персонаж. Саме таким є метод російської офіційної пропаганди - замість аргументованої критики показувати Саакашвілі й усю Грузію (а за великим рахунком, і всіх опонентів узагалі, зокрема й внутрішньоросійських) як водевільних персонажів, не гідних серйозного ставлення.

 

  • Нарешті, в жодному з досліджених матеріалів не було навіть спроби спрогнозувати політику нового грузинського керівництва, зміни в цій політиці, зокрема й стосовно України. Що зайвого разу змушує підозрювати: вибори у Грузії було використано лише як привід для оприлюднення пропагандистських напрацювань та заготовок.

 

Наводимо тексти сюжетів телеканалів «Інтер» та «1+1», що аналізувалися у статті:

 

 «Подробности недели». Выпуск 20:00


Сын Ходорковского дал интервью "Подробностям" -  Интер : Передача Подробности недели (выпуск 20:00), 27.10.2013

 

 

Сюжет № 7

20:57:45-21:02:18(время эфира)

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Прямо сейчас мы поговорим о том, станет ли Юлия Тимошенко украинским Ходорковским? И собирается ли сам Михаил Ходорковский заниматься политикой после своего освобождения? А ещё - узнаем у нашего корреспондента в Грузии, как сложится судьба Михаила Саакашвили, который покидает президентский пост. И правда ли, что из резиденции главы государства он может переехать в тюремную камеру? К примеру, в такую, в которой уже - вы только подумайте - 10 лет - провёл Михаил Ходорковский. Нефтяной магнат, финансировавший российских политиков. Причём, сразу всех - и провластную партию, и оппозицию. И даже коммунистов. Всемогущий олигарх - поговаривали, он даже правительство возглавить подумывал. А затем - приговор. Тюремный срок. И до сих пор не понятно - выйдет ли он на свободу хоть когда-нибудь. Ходорковского ненавидели, завидовали богатству - но, удивительный факт, - сейчас россияне ему, скорее, сочувствуют. Ведь и в суде, и за решёткой он вёл себя безупречно. Сын пожалуй одного из, пожалуй, самых известных политзаключенных России сейчас с нами на связи из Нью-Йорка. Павел здравствуйте, спасибо что присоединились.

 

Павел ХОДОРКОВСКИЙ, сын Михаила Ходорковского: «Здравствуйте, спасибо, что за приглашение».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Павел, Я хотел бы поговорить с вами об отце. Вы сказали мне в последний раз, что у вас появилась возможность говорить с ним по телефону. Как давно вы с ним общались?

 

Павел ХОДОРКОВСКИЙ, сын Михаила Ходорковского: «Буквально в прошедшие выходные в субботу мне удалось с ним поговорить около 5 или 7 минут. Он позвонил спрашивал как прошла моя последняя поездка в Европу. У меня была возможность передать ему приветы и пожелания от тех людей, которые его видели еще на свободе в 2003 году».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Паша, расскажите о планах на будущее. Вернется ли Ходорковский в политику? Недавно в интервью ВВС вы признались, что он не думает возвращается, не хочет возвращается ни планирует возвращается в большой бизнес. А что касается политики, вернется ли Ходорковский в политику?

 

Павел ХОДОРКОВСКИЙ, сын Михаила Ходорковского: «Мой отец не собирается возвращаться в политику. Во первых он понимает, что даже при его освобождении в следующем году у правительства, у правительства всегда будет возможность посадить его обратно в тюрьму. И я со своей стороны буду настаивать на том, чтобы он уехал из России после освобождения, потому что с нахождением там для него будут связаны большие риски»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Скажите, вот эти 10 лет в тюрьме, как они повлияли на него? Вы хорошо, наверное лучше всех его знаете. Что изменилось в нем, что в характере изменилось?

 

Павел ХОДОРКОВСКИЙ, сын Михаила Ходорковского: « Я вам пожалуй, расскажу для начала о том, что не поменялось, потому что, первый раз когда мне удалось поговорить с ним по телефону после 8 лет проведенных в тюрьме, ведь это совсем недавно, как у него появилась такая возможность позвонить домой. Я поднял трубку и думал, что услышу человека, которого совсем не помню, я думал, что у него изменится голос, изменится интонации, но я поднял трубку услышал отца, с которым я разговаривал перед арестом - те же интонации, тот же голос. Действительно, было такое ощущение, что мы и не расставались. Но отец действительно изменился. Изменился как личность, у него поменялся характер. Проведя в тюрьме 10 лет, повидав то количество человеческих страданий, которые можно видеть находить в российской исправительной системе, отец стал намного более человечным, стал эмоциональнее и по-другому относится к людям, стал более сострадательным».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Павел спасибо, у нас телемост заканчивается. Последний вопрос тогда: Ждете ли его в Соединенных Штатах? Я понимаю, знаю что вы предпочитаете не загадывать. Но тем не менее? Есть какие-то надежды, приедет ли он к вам в Нью-Йорк, уведет ли семью, и наверное самое важное - что вы ему скажете когда уведете, после стольких лет разлуки?

 

Павел ХОДОРКОВСКИЙ, сын Михаила Ходорковского: «Первое что я скажу, ведь о многом надо поговорить. Многое было упущено за 10 лет и я думаю, что это разговор не на один и даже не на несколько дней. Моя задача будет заключаться в том, чтобы убедить его уехать из России, ведь находясь там у него будут огромные риски, связанные с нахождением дома. Поэтому моя задача убедить его уехать. И я надеюсь, что мы сможем провести с ним столько времени, сколько захотим здесь в США»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Спасибо большое что присоединились. Павел Ходорковский был с нами на прямой связи из Нью-Йорка

количество знаков: 4578

 

Матвей Ганапольский рассказал "Подробностям", что общего у Тимошенко и Ходорковского -  Интер : Передача Подробности недели (выпуск 20:00)

 

 

Сюжет № 8

21:02:19-21:09:02(время эфира)

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Вряд ли даже Павел знает - почему в судьбе крупнейшего российского предпринимателя, занимавшего тогда первые места во всех возможных рейтингах самых состоятельных людей России, произошёл такой крутой поворот? На этот счёт есть много версий, и каждая имеет право на существование - от личной неприязни "первого лица" России к "первому лицу" её бизнеса... До банального желания кремлёвской верхушки фактически экспроприировать богатейшую нефтяную компанию страны. ЮКОС, и вправду, в итоге достался государственной "Роснефти". После смерти Сталина ни один советский политзаключённый не провёл столько лет подряд за решёткой, - "от звонка до звонка". "Международная амнистия" признала Ходорковского узником совести, он из тюрьмы шлёт статьи в самые респектабельные газеты и журналы, пишет книги... Из ненавистного толстосума, он превратился в страдальца, а в России страдальцев всегда любили. Он - без пяти минут русский Нельсон Мандела. Именно поэтому мало кто верит, что власть позволит Ходорковскому выйти на свободу в августе будущего года, когда истечёт срок наказания, и не выдвинет - новые обвинения. И так. В России сейчас много говорят о деле Ходорковского, Украине, по понятным причинам столь же активно обсуждают дело Тимошенко, и эти два процесса очень часто сравнивают. Насколько правомерно такое сравнение, мы решили поговорить с российским журналистом, с украинскими корнями. Работает он и здесь и там. Полжизни прожил в Украине, но авторитет и популярность, в том числе и среди коллег, дело это не маловажное, завоевал, работая в Москве. С недавних пор он снова работает между двумя столица. Матвей Ганапольский с нами сейчас на прямой связи из Москвы. Матвей Юрьевич, вечер добрый. Скажите, а вы сами следите за обоими процессами, и какие аналогии у вас лично напрашиваются?

 

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ, журналист, политический обозреватель: «Вот когда мы с вами сравниваем, что общее и различное между Ходорковским и Тимошенко, я хочу вам сказать, что теперь-то понятно что. Дело в том, что Тимошенко можно было сидеть и сидеть, но она оказалась совсем другим человеком, чем Ходорковский. Она подняла свое в сидение по политике. До таких вершин, что по сути, Европа поставила условие подписания ассоциации вязано с ее освобождением. Ходорковский оказался более интеллигентным, более не противлению злу насилием, такой толстовец, в результате он проиграл. Потому что теперь понятно, но поймите, я это говорю очень осторожно. Потому что советовать, и вообще говорить о человеке в тюрьме, это очень опасно»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Матвей Юрьевич, я прерву вас. Просто услышал ваше сравнение. Но с другой стороны, вот именно это поведение Тимошенко и ставили в вину. Ведь смотрите, давайте поговорим о процессе Ходорковского, он вставал и садился в суде, он обращался в суде «ваша честь», его адвокаты разбивали те обвинения, которые выдвигала прокуратура в правовом поле. С другой стороны, мы видим, не будем давать этому оценок, это не плохо, ни хорошо, но мы видим, что Тимошенко ее защита, они политизировали процесс. И Юлия Владимировна абсолютно по-другому вела себя в суде.

 

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ, журналист, политический обозреватель: «Вы абсолютно правы. Так мы же говорим что нужно сделать, как бы, виртуально говорим, что нужно сделать, для того, что бы человек вышел из тюрьмы. А теперь понятно уже, на примере Тимошенко. Что если бы Ходорковский устраивал голодовки, не вел себя столь интеллигентно как он вел, не обращался «ваша честь», а говорил бы: «ваш суд не правомочен и так далее», то понимаете, давно бы уже он вышел. Проблема в том, что он оказался слишком интеллигентным, слишком культурным для этого дела. И поэтому он сидит, и будет сидеть до последнего дня. А Тимошенко, выйдет сейчас, выйдет, поедет в клинику «Шарите». Поэтому, с точки зрения абстрактной политики, безусловно обращение «ваша честь», это очень культурно и правильно. С точки зрения своего личного выхода из тюрьмы, я хочу вам сказать, что Тимошенко доказала, правильность именно ее пути»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Матвей Юрьевич, я готов с вами тут поспорить. Не кажется ли вам, что если бы Ходорковский вышел, вышел путем голодовок, вышел путем скандала, вышел тем путем, которым шли многие, это позволило бы ему остается тем же ненавидимым олигархом. Вы помните, когда его арестовали, больше 80% россиян тогда сказали, так и надо.

 

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ, журналист, политический обозреватель: «Не смешите меня, он выйдет тем же ненавидимым в народе олигархом. Потому что там, 30-40% говорят, что он правильно сидит. Давайте с вами не думать о том, что о политиках думает народ. Он был миллионером, и большинство людей ,даже большинство обычных людей говорит простую фразу - правильно сидит. Потому что вор, потому что Путин сказал, руки по колоть в крови. А Тимошенко в этом смысле абсолютно наплевать, что будет говорить народ. Она считает процесс политизированным. Она сказала - Я выйду, и она выходит. Понимаете? Поэтому, простите меня, я же только что вам сказал, сын Ходорковского 10 лет не видел своего отца»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Погодите, мы с тем же Павлом говорили буквально перед вами. Говорили в прямом эфире, и Павел сказал, что для отца безумно важно, что о нем думают россияне. Мы приводили цифры, которые сейчас приводились. Не знаю, согласитесь вы с ними или нет...»

 

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ, журналист, политический обозреватель: «Я только что...послушайте меня, вот я нахожусь сейчас в Москве, я на «Ленте новостей», я прекрасно знаю, что о Ходорковском думают россияне. Те, кто думали о нем хорошо, те и будут о нем думать хорошо, это пол процента. Это десятая часть процента. А основное население, которое находится за моей спиной, как они думали что он кровавый капиталюгша, который обобрал бедных бабушек, так и будут о нем думать»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: А с Тимошенко, неужели не та же ситуация, неужели не тот же расклад?

 

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ, журналист, политический обозреватель: «Да я вас умоляю. Украина не Россия. Другое дело, что я не догадывался, я достаточно опытный человек, разбирающийся в политике, но оказывается, я не разбираюсь в тюремной политике. А Юлия Владимировна в ней разобралась, и она наклонила Европу, наклонила Януковича, и заставила его по всей видимости, ее отпускать. Правильно это, не правильно, не нам судить. Я еще раз повторяю, человек который сидит в тюрьме, не нам давать ему советы. У кожного своя доля і свій шлях широкий».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Спасибо большое. Будем ставить на этом точку. Спасибо что присоединились. Спасибо за ваше мнение.

количество знаков: 6580

 

Саакашвили уходит. Президентские выборы в Грузии -  Интер : Передача Подробности недели (выпуск 20:00), 27.10.2013 6:30:00

 

 

 

Сюжет № 9

21:09:03-21:15:58(время эфира)

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Сегодня в Грузии - президентские выборы. Казавшийся всемогущим Михаил Саакашвили - уходит. Вот только - куда? Он уже отбыл два срока на президентском посту и баллотироваться в третий раз не мог. Его противники - а их в Грузии большинство - надеются, что он уйдёт из политики прямо за решётку. Под стражей или в розыске уже находятся некоторые его ближайшие соратники. Они-то надеются - что Саакашвили сохранит влияние на события в стране и после избрания нового президента. Но этот вариант всё-таки маловероятен - Грузия разочаровалась в своём реформаторе. Почему - выяснял наш корреспондент Руслан Ярмолюк.

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Он пришел во власть с цветами, а покинул - с коробками.

 

Сандра Элисабет РУЛОФС-СААКАШВИЛИ, жена Саакашвили: «Большие вещи мы вынесли, осталось несколько коробок. Помогали родители.Последнюю неделю жили у нас... Осталось немного вся инвентаризация уже проведена».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Михо улыбается на камеры, показывает уже не свою резиденцию. Даже из перезда пока ещё президент Саакашвилли сделал пиар.

 

Михаил СААКАШВИЛИ, президент Грузии: «Мы переезжаем к родителям. Там нету сада. Нету где жить зайчику. Кто хочет пусть забирает. Только не ешьте».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Президентский зайчик вместе с домом перейдёт уже новому главе государства. Старому - достанется пенсия или одиночная камера. На улице Матросской в Тбилиси пока тишина. Свои вещи Саакашвили уже перевез из резиденции в дом родителей. Но вот надолго ли? Ведь если на выборах победят оппоненты его политической силы скорее всего он переедет сюда. В тбилисской тюрьме уже находится два министра Саакашвили. Саакашвили пришёл к власти в 2003-ем практически так же, как его предшественник Эдуард Шеварнадзе - путем переворота и смены Звиада Гамсахурдиа. Объединенное народное движение Саакашвилли и Демократы Бурдженадзе тогда не признали победу Шеварнадзе на парламентских выборах и вышли на улицы.

 

Нино БУРДЖАНАДЗЕ, кандидат в президенты Грузии: «Когда мы стояли рядом и делали революцию роз. это был шанс для Грузии. Этот был потрясающий шанс для страны, реально построить демократическое правовое государство. Это был уникальный шанс. Этот шанс, к сожалению, не был использован».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Когда-то свобода ассоциировалась с розами. Их Сакашвилли вручил Едуарду Шеварнадзе и выгнал из парламента и политики. Теперь свобода у многих - это полевые цветы - ромашки. Нино Бурдженгадзе раньше собирала парламент, теперь вот полные залы своих сторонников - ещё вчера убеждённых приверженцев Саакашвилли.

 

Нана ДАНЕЛИЯ, пенсионерка: «Он разделил нацию, разделил страну, на своих и на чужих. Мы оказались в числе чужих».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Бывшие единомышленники и однопартийцы, вместе строившие свободную Грузию, довольно быстро стали ярыми оппонентами. На могиле вице-премьера Зураба Жвания растёт только можжевельник. Тайна смерти одного з лидеров "революции роз" до сих пор не раскрыта. Его тело и тело уполномоченного президента Грузии Рауля Юсупова нашли в Тбилисской квартире - по официальной версии, эти люди погибли от угарного газа.

 

Георгий ЖВАНИЯ, брат Зураба Жвании: «Я еще больше утвердился в своем мнении, что это было убийство».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Только после победы на парламентских выборах партии Грузинской Мечты и перехода Сакашвили в оппозицию, этим летом дело сдвинулось с мёртвой точки. Георгий Жвания уверяет - виден след Михо.

 

Георгий ЖВАНИЯ, брат Зураба Жвании: « У меня есть конкретные факты того, что он прикрывал убийц этого дела. И всячески способствовал искажению реальности».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Но апогеем провальной политики Саакашвили и всеобщего разочарования людей, по мнению его бывших соратников и нынешних критиков, стала августовская война 8. 08. 2008.

 

Нино БУРДЖАНАДЗЕ, кандидат в президенты Грузии: «2008 год это был уже пиком. Когда мы были втянуты в войну, в которой было ясно, что мы проиграем».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Пятидневная война с Россией закончилась полной потерей Южной Осетии и знаменитым нервным жеванием галстука в эфире. Внешняя политика Саакашвили была однозначной - курс на сближение с НАТО и ЕС. Причём с ЕС - сближение в одностороннем порядке - отмена виз для граждан иностранных государств. В страну потянулись многомиллиардные американские инвестиции. Самое интересное - в этом Саакашвили оппоненты поддержали: и на нынешних выборах курс на Запад и Евросоюз стал для соперников Михо беспроигрышной картой в избирательной кампании.

 

Георгий МАРГВЕЛАШВИЛИ, кандидат в президенты Грузии «Мы будем парафировать соглашения в Вильнюсе».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Ко всему общему скептицизму, Саакашвилли смог побороть коррупцию в полиции и юстиции. Уволив за сутки более семидесяти тысяч человек. Он закрыл паспортные столы и упростил выдачу разрешительных документов.

 

Нино ЧИЧУА, гендиректор Дома Юстиции: «Дом юстиции объединяет около 300 услуг в одном пространстве. Услуги сервиса такие, как например выдача паспорта, выдача удостоверений личности, регистрация бизнеса и компании».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: 10 минут без очередей и взяток, что бы получить паспорт или зарегистрировать бизнес. Фотографируешься, регистрируешься, заполняешь бланк и получаешь на руки готовые документы. Бизнесмен высшего звена Давид Бегиашвилли также прозрачно открывал свой бизнес в Тбилиси, но вот непрозрачно его потерял

 

Давид БЕГИАШВИЛЛИ, бизнесмен: «Краской написано, на 2 языках. На грузинском - отобрано».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Так написали общественные активисты на всех магазинах грузинских предпринимателей, потерявших бизнес. Давида арестовали прямо на улице в 2011-ом - накануне акций протеста против Саакашвили.

 

Давид БЕГИАШВИЛИ, бизнесмен: «Что я якобы был связан с митингами и брат тоже якуобы был связан с этими митингами. Мы финансировали».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Митинги демократ Саакашвили разгонял не совсем демократично. Дубинками и слезоточивым газом. На третий день предпринимателя отпустили под залог и в тот же день поставили перед фактом - но уже не в Полиции, а в Минэкономики.

 

Давид БЕГИАШВИЛИ, бизнесмен: «Показал эту бумажку, что они переоформили мою собственность, коммерческую площадь на Министерство экономики».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Из своей страны под угрозой расправы Давид бежал в Швейцарию. И только сейчас вернулся домой, что бы вернуть свой бизнес. Здесь эхо за мгновение преодолевает такое расстояние, которое женщина прошла бы за час, решившись, поздоровится с соседом. В её селе две избы и 5 пенсионеров. Живут с того, что вырастят. Они не знают, сколько точно кандидатов состязается за президентство, но точно знают, что всё останется как и прежде.

 

Фатима БЕКУАРУРИ, местная жительница: «Ничего не изменилось практически. Единственно Саакашвили провел газ. А за всю компанию никто из бандитов не приезжал. Мы пришли к выводу нам никто не поможет и здесь в горах нужно рассчитывать только на себя».

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Эти горцы на избирательный участок не пойдут не потому, что не хотят что-то изменить, а потому, что далеко. Километров 10 - по горам. А тут ни дорог обещанных президентами, ни рейсовых автобусов. Только горы и суровая реальность - одиночество. Бурная эпоха Саакашвили в стране сменится без их участия.

количество знаков: 7308

 

Последние новости из Грузии -  Интер : Передача Подробности недели (выпуск 20:00), 27.10.2013 6:30:00

 

 

 

Сюжет № 10

21:15:59-20:19:58(время эфира)

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Последние новости из Грузии узнаем прямо сейчас. Наш корреспондент Руслан Ярмолюк сейчас находится в Тбилиси. И вышел с нами на прямую связь. Руслан вечер добрый, что там в Грузии происходит? Какие результаты. Есть ли данные экзитполов к этой минет?

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Добрый вечер. День выборов закончился. Только вот ли закончились выборы? Возможные судовые иски, поскольку результаты очень интересны. Победил конечно представитель грузинской мечты, представитель ставленник премьера Иванишвили. Он набрал 68%, чуть менее 20% надрал представитель партии Саакашвили. И на последнем месте на 3 Нино Бурдженадзе. Можно сказать, что в победе грузинской мечты мало кто сомневался. Только вот, не представляли, что такая будет большая разница в цифрах. Ведь чуть более чем 70с%, около 80,90 набрал Шивеырнадзе в свое время в 2003 году, когда были парламентские выборы в грузи. Чем это все закончилось, мы прекрасно знаем. Это была революция роз. Выборы были достаточно спокойны. Правда явка была не большая, всего около 40-45% это меньше чем в предыдущие годы. Проголосовали уже более активно к вечеру, и как оказалось, больше голосовали молодые люди. Старых людей на избирательных участках мы видели много. Сейчас в штабе кандидата в президенты от грузинской мечты Маргиляшвили празднуют победу. Приехал лично премьер-министр, он поздравил своего ставленника, которого кстати до сих пор, мало кто знал, и никто даже не представлял, чем он занимался раньше. Но тем не менее, человек набрал определенное количество голосов, и вероятнее всего, уже через несколько дней, через неделю согласно конституции, он вступит в свою должность».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Сейчас многие думают вовсе не о новом президенте, о президенте прежнем, о Михаиле Саакашвили, что с ним происходит, были слухи, что он чемоданы пакует.

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Да, интересная история с президентом Саакашвили случилась сегодня. Он должен был голосовать в час дня на своем избирательном участке, который находится в 10-20 метрах от дома родителей. Собралось много журналистов. Практически весь избирательный участок был забит журналистами, а не избирателями. Но Саакашвили не появился ни в 1, ни 2 ни в 4, только ближе к 5 часам появился президент. Он бросил бюллетень и с казал, обратившись к журналистам, что мало места на избирательном участке. Ему тяжело говорить и он предлагает выйти всем на улицу. Что было дальше, вообще выглядит очень комично. На самом деле, на улице уже стояли оппоненты Саакашвили, которые кричали «Миша уходи», и под эти крики Миша почему-то убежал. Количество журналистов, которое осталось на улице, было очень большим. Люди не поняли, куда бежать и куда делся президент. Собственно, те кто успел побежать за президентом, это всего несколько журналистов, лояльных телекомпаний, которые практически и взяли последнее интервью у президента Саакашвили»

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Руслан, а не случится ли так, что президент убежит не только с избирательного участка, не случится ли так, что он из страны убежит? Что там в Тбилиси говорят по этому поводу?

 

Руслан ЯРМОЛЮК, корреспондент: Саакашвили лично сказал, что не собирается покидать страну. Он не боится никаких там преследований. Хотя собирается взять небольшой отпуск. Куда он поедет, тоже не сказал. И собирается взять политический отпуск. Но интересно, что люди сейчас будут смотреть на нового президента. И все внимание будет обращено к нему. Займется ли он президентом Саакашвили, бывшим, и его делами или нет. Поскольку разочарование в грузинской мечте, за год из пребывания у власти, тоже среди людей есть. Ведь люди не увидели никаких судовых процессов. Вот и сейчас, все надежды обращены на нового президента, который должен разобраться в делах Саакашвили».

 

Дмитрий АНОПЧЕНКО, ведущий: Руслан, спасибо тебе большое. Сложная у тебя работа, сложная у тебя миссия, раз за президентом приводится не только интервью брать, но и бегать. Спасибо. Руслан ЯРМОЛЮК был с нами на связи из Тбилиси

 

 

Сюжет «ТСН-Тиждень». Випуск 19:30:09 від 27-го жовтня

 

Сюжет № 14

20:04:02-20:10:52(время эфира)

Алла МАЗУР, ведуча: Кінець цілої епохи у Грузії. 9-річне правління Михаїла Саакашвілі добігає кінця. Сьогодні у країні, що стала світовим прикладом успішних реформ, обирають нового президента. Уже є результати екзитполів, дива не сталося, перемагає опонент Саакашвілі, висуванець владної прем'єрської партії. Однак головна інтрига - доля чинного глави держави. Слідство, суд, і навіть ув'язнення. Таку перспективу малюють Михаїлу Саакашвілі кандидати, що змагаються за владу. Ольга Кошеленко побувала у президентській оселі, і на власні очі бачила, як Міхо пакує валізи.

 

Михаїл СААКАШВІЛІ, президент Грузії: «Головна проблема - наш кролик. В нас більше не буде саду, тож забрати його із собою ми не зможемо. Якщо хтось хоче - забирайте. Тільки будь ласка, не їжте його».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Президентське подружжя Саакашвілі днями покликало у заміський будинок журналістів, щоби показати - вони заздалегідь з'їжджають із державної дачі, самі пакують і вивозять речі, та банки із домашнім соусом та варенням.

 

Сандра РУЛОФС-СААКАШВІЛІ, дружина Михаїла Саакашвілі: «У нас вже була державна інвентаризація. Забираємо з цього будинку тільки особисті речі».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Квартирне питання президент вирішив за рахунок ущільнення родичів. В адміністрації Саакашвілі повідомили - старенька бабуся президента вирішила переїхати до матері президента, для того щоб Міхо із родиною могли повернутись у свою стару квартиру на вулиці Сандукеллі. Тепер вони житимуть у професорському будинку неподалік від метро Руставелі. Тиха вуличка, старі сусіди.

 

Місцева жителька: «Очень хорошая семья. Очень культурная, интеллигентная, образованная».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Втім невдовзі на Михаїла Саакашвілі може очікувати переїзд в ще один, казенний дім. Матроська тюрма в Тбілісі. Тут вже сидить його соратник, колишній прем'єр-міністр Грузії, і двоє із трьох лідерів президентської кампанії певні: після завершення президентського строку Саакашвілі має відбути ще один - тюремний. 2003-го вони з квітами у руках разом зайшли до будівлі парламенту. Так відбулася красива, безкровна, перша на пострадянському просторі революція троянд. Тепер колишня найближча соратниця Саакашвілі, а нині - сама кандидат у президенти Грузії Ніно Бурджанадзе, відверто бажає йому загратованого майбутнього. Хоча і додає - нічого особистого.

 

Ніно БУРДЖАНАДЗЕ, кандидат у президенти Грузії: «Я ж собираюсь быть президентом, а не прокурором. Не я буду его привлекать к ответственности, а прокурор, и решать вопрос об его ответственности будет независимое правосудие».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Незалежне правосуддя, до якого апелює Бурджанадзе, так само, як і відсутність побутової корупції, економічне зростання та міжнародне визнання Грузії, усе це беззаперечні заслуги команди Саакашвілі. Невеличка група людей, домовившись через соціальні мережі, прийшла під адміністрацію президента сказати Саакашвілі на прощання «дякую Мішо».

 

Місцева жителька: «Я не видела такого прогресса в Грузии, особенно в ближайшие 20 лет возьмем. То что сделал Михаил Саакашвили, и его молодая реформаторская команда...».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Його опоненти стверджують: є і темний бік правління Міхо, про який мало знають у світі. Георгій, брат колишнього міністра Жванії часто приходить на могилу брата. На початку 2005 року відомий політик помер за загадкових обставин. Казали - через отруєння чадним газом. Нині родина вже дала згоду на ексгумацію тіла. Бо торік, після зміни уряду, слідство вийшло на нові факти, що ведуть до найвищого керівництва Грузії.

 

Георгій ЖВАНІЯ, брат Зураба Жванії: «Там оказались очень серьёзные вопросы. Сейчас, последний год после выборов, после смены власти, я очень активно сотрудничаю с прокуратурой. Я утвердился в своей версии, что это было убийство».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Переламним моментом у політичній кар'єрі Саакашвілі став 2008. Рік, коли Грузію було втягнуто у війну із Росією, що завершилася для маленької країни втратою частини території. Та найбільше нарікань на бідність на тлі реформ.

 

Юрій ВАЧНАДЗЕ, публіцист: «В 21 веке за асфальтированными дорогами и липовыми украшенными зданиями, это негоже. При том, что пенсия в Грузии адекватна 90 долларам. Это последние месяцы, а было 60».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: З найімовірнішим наступним президентом Грузії соціологи вже визначились. Придивіться до цього обличчя. Георгій Маргелашвілі. Він не надто публічний політик, із команди нинішнього прем'єр-міністра. Глава уряду відверто агітує за свого протеже. Ось вони разом із сином, відомим як репер Бера, витанцьовують на сцені. Рік тому мільярдер Іванішвілі привів коаліцію «Грузинська мрія» до влади, очолив уряд, і обіцяв грузинам заможне майбутнє. Воно не настало і досі. Це тому, кажуть мрійники, що їм заважав Саакашвілі. Після цих виборів «Мрія» хоче створити владну монополію.

 

Георгій МАРГЕЛАШВІЛІ, кандидат у президенти Грузії: «Правительству будут даны возможности эффективно функционировать, когда фактически каждый законопроект, который инициирован, ничто не будет на него наложено вето».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Для екс-перзидента Саакашвілі це може означати арешт.

 

Георгій МАРГЕЛАШВІЛІ, кандидат у президенти Грузії: «Я не вхожу в детали насчет того, какие вопросы может иметь прокуратура к гражданину Саакашвили».

 

Ольга КОШЕЛЕНКО, кореспондент: Десятки журналістів очікували на Михаїла Саакашвілі у день голосування на його виборчій дільниці. Президент з червоною квіточкою на лацкані з'явився із запізненням на 4,5 години, без дружини та дітей. Проголосувавши раптом оголосив - не відповідатиме на запитання тут, бо на вулиці його опоненти зібрали мітинг. Саакашвілі запрошує йти на інтерв'ю до нього у квартиру. У страшенному хаосі та тисняві, туди потрапляє лише кілька камер.

 

Михаїл СААКАШВІЛІ, президент Грузії: «На жаль, ми зробили крок назад в економіці, і сфері закону та порядку, і в нашій міжнародній репутації. Сподіваюся цей процес буде зворотній».

 

 

Фото - texty.org.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
17199
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
3820 дн. тому
"Саме таким є метод російської офіційної пропаганди - замість аргументованої критики показувати Саакашвілі й усю Грузію (а за великим рахунком, і всіх опонентів узагалі, зокрема й внутрішньоросійських) як водевільних персонажів, не гідних серйозного ставлення" - те ж саме сталося і з Ющенком. І Україна це проковтнула.
Гогоберідзе
3821 дн. тому
ще уточнення: не Північній, а Південній Осетії. Соррі
Гогоберідзе
3821 дн. тому
уточнення: Олімпіади-2008
Гогоберідзе
3821 дн. тому
Багато цікавих спостережень над українським ТВ, Але таке враження, що автор не дуже в темі. При Саакашвілі законодавство таки змінилося - більше повноважень отримав премєр-міністр. Інша справа, що Саакашвілі їм не зумів стати. І тому зараз "догравав матч". "чи коректно було отак по-фамільярному звати Саакашвілі «Міхо»?" А Юлю називати просто Юлею? Або Ернесто Рафаеля Гевару - просто Че? У людини є міжнародно впізнаване політичне ім"я, нікнейм. І це плюс, а не мінус. =глядачі мали сприймати мовлене так, ніби саме Саакашвілі став винуватцем війни". Мабуть, ви забули, як під час Олімпіади-98 системи грузинського залпового вогню почали працювати по Північній Осетії? Тоді "1+1" це показував. Мав би зараз повторити?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду