15:00
Середа, 21 Серпня 2013

Хроніки неоголошеної війни та привид Петра Мельника

Станом на поточний день митну війну нібито згорнуто, але, здається, телевізійникам недовго доведеться нудитися в пошуках інформаційних приводів від сусідньої держави. Огляд телепрограм за 12-18 серпня
Хроніки неоголошеної війни та привид Петра Мельника
Хроніки неоголошеної війни та привид Петра Мельника

Те, що робили в ефірі деякі телевізійні новинарі минулого тижня, можна цілком справедливо назвати витівками. Чи то спека аж так на них подіяла, але, приміром, у «Подробностях» на «Інтері» від 16 серпня припустилися двох грубих помилок - однієї граматичної, другої - фактичної. По-перше, сюжет про те, що Петра Мельника бачили на білоруському кордоні, назвали «Не перемелИтся?». По-друге, головного санітарного лікаря Росії Геннадія Онищенка, якого в нас уже кожний собака знає, в сюжеті про торговельні війни Росії проти України перейменували на Григорія. Все це аж ніяк не підвищує довіри до ресурсу, який претендує на респектабельність. Але повернімося до початку тижня.

 

12 серпня всі випуски новин повідомили: Печерський райсуд Києва постановив змінити запобіжний захід щодо втікача Петра Мельника.

 

Ну, а Лариса Губіна того дня провела глядачів 5-го каналу кабінетом народного депутата Леоніда Ємця, випадково назвавши його Олександром Леонідовичем, а не навпаки. До речі, Олександром звали батька нинішнього депутата-мажоритарника, і ведуча нагадала, що загиблий кілька років тому Олександр Ємець був одним із творців української Конституції. Син у ролі подовжувача депутатської династії як може бореться проти ресторану Сергія Свєтлакова «Ишак», на який скаржаться його виборці. Як видно з результатів, боротьбу цю успішною назвати не можна. Програма «В кабінетах», як завжди, не ставить перед собою мети розвінчувати можновладців. Але вже з самих інтер'єрів, куди пускають Ларису Губіну, можна зробити певні висновки. В цьому конкретному випадку особливої пристрасті господаря до непристойних розкошів, як це було в програмі про Володимира Литвина, не спостерігалося.

 

«Завжди цікавий телеканал» «Мега» минулого тижня показував старі програми СТБ із циклу «У пошуках істини». Вони виявилися справжніми нетлінками. Відтак лишається ще раз пошкодувати з приводу недалекоглядності каналу СТБ, який кілька років тому припинив виробництво «У пошуках істини» буцімто через вичерпаність тем.

 

«Сьогодні» на ТВі та ТСН («1+1») повідомили про те, що суд закрив справу проти Дмитра Гройсмана не за смертю обвинуваченого, а через відсутність факту злочину. Адвокат покійного правозахисника сказав коресподенту ТВі, що обвинувачення може подати апеляцію на це рішення. Гадаю, для більшості глядачів це стало відкриттям. Адже, згідно з поширеною думкою, апеляцію зазвичай подають ті, кого несправедливо засуджують. Отакий правовий лікнеп.

 

Канал «Україна» минулого тижня дуже розчарувався в своїй прем'єрі - бразильському серіалі «Життя, як воно є». Вже 14 серпня у виділеному під нього слоті, від 17-ї до 19-ї, демонстрували перевірений російський детектив «Слід». На сайті ж каналу глядачі пишуть, що показали всього дві серії 12 серпня. У телефонній розмові з автором цих рядків представник піар-служби телеканалу пояснив, що бразильське «мило» не виправдало рейтингових очікувань. І що з цим продуктом робити далі, наразі вирішують, адже гроші в український переклад та озвучування вкладено.

 

Вівторок, 13 серпня, приніс суто філологічне відкриття - прізвище Вадима Тітушка стало загальною назвою для всіх бритоголових найманців, які беруть участь у рейдерських захопленнях, політичних провокаціях та будівельних війнах. «Вікна» СТБ, показуючи сюжет з київського мікрорайону Березняки, дали синхрон місцевої мешканки, яка й назвала тих, хто руйнував наметове містечко захисників зеленої зони від назаконної забудови, «тітушками». Так українська мова збагатилася неологізмом.

 

Той самий синхрон використали і в сюжеті про березняківське побоїще у «Фактах» на ICTV та в «Репортері» на Новому каналі. Останній дав події на Березняках у розвитку - тут повідомили, що забудовники, знищивши наметове містечко й викинувши з нього мешканців, усе-таки покинули поле бою, бо прокуратура заявила: до закінчення перевірки забудовник не має жодного права щось робити на спірній ділянці.

 

14 серпня сюжет, який теж можна назвати витівкою, з'явився в ТСН. Ольга Параскун, розповідаючи про черговий поворот у справі врадіївських підозрюваних у зґвалтуванні, чомусь досить відверто стала на бік їхнього адвоката. У підводці до сюжету було сказано, що експертиза у справі зґвалтування Ірини Крашкової... виключила сексуальне насильство. Адвокат підозрюваних заявив - у двох із трьох змивів чоловічої ДНК не знайдено, а ще одна експертиза показала наявність чоловічої ДНК, але невідомо, чия вона. Далі - більше. Кореспондентка пішла до обійстя жертви й «мило» поспілкувалася з її сином та мамою, намагаючись вивідати, чи правду сказала Ірина. Бідна мати розгублено казала: «Ну хіба це моя дитина збрехала?». У пошуках, вочевидь, підтвердження версї адвоката про невинуватість його підзахисних Ольга Параскун поїхала до лікарні. Виявилося, що лікар-гінеколог, яка й проводила первісний огляд Ірини й передала їй скельця зі змивами, зараз у відпустці. Тож кореспондент поговорила з лікарем, який надавав Ірині Крашковій першу допомогу. Ескулап на камеру дуже впевнено заявив, начебто зі слів тієї ж лікаря-гінеколога, що «нічого там не порвано». Це він так спростовував чутки, на його думку, безпідставні, про те, що в жертви після зґвалтування були численні розриви внутрішніх органів. Коресподент ТСН порушила стандарти: за відсутності гінеколога, вона вдовольнилася синхроном уже згаданого лікаря, який міг наговорити будь-що, бо ж не несе за свої слова жодної відповідальності.

 

І лише після цього в сюжеті з'явився синхрон, та й той неповний, захисника Ірини Крашкової, який повідомив - лабораторні скельця передала його підзахисній гінеколог на зберігання. Далі на підставі цих слів, які можна було зрозуміти так, що ті горезвісні скельця досі в Ірини, коресподент робить висновок - чи придатний біоматеріал на них для дослідження, визначать експерти. І хоча в сюжеті був й синхрон представника прокуратури, який сказав, що ними зібрано достатньо доказів вини підозрюваних, а заяв їхнього адвоката він коментувати не буде, загальне враження від сюжету було досить негативним відносно жертви, Ірини Крашкової.

 

Тут уже хочеться зацитувати слова Єфіма Копеляна про злий жарт над професором Плейшнером з боку п'янкого повітря свободи.

 

Натомість «Подробности» на «Інтері» того вечора подали сюжет про «врадіївську справу» досить збалансовано. Стисло передавши фабулу подій, тут повідомили, що Євгену Дрижакові подовжили термін арешту, саме на цьому зробивши акцент, на відміну від ТСН. Далі подали синхрон адвоката затриманих, який стверджує, що зґвалтування не було, бо під нігтями потерпілої ДНК підозрюваних не знайшли. Навели також слова затриманого Поліщука про Дрижака й насамкінець - повну версію синхрону адвоката Ірини Крашкової Руслана Радецького, який підтвердив: скельця, які зберігалися в потерпілої, передано на експертизу.

 

Того ж дня «Подробности» повідомили про початок Великої митної війни на українсько-російському кордоні. Показавши українські фури, які стоять на цьому кордоні, тут навели думку експерта Ігоря Бураковського про оголошення Росією війни проти України, аби схилити нашу країну до Митного союзу.

 

Наступного дня, 15 серпня, жодний із новинних ресурсів не оминув цієї теми, й випуски новин почали нагадувати хроніки з полів неоголошеної війни. У цей тренд дуже логічно вписалася історія про те, як мешканці селища Безименне на Донеччині вимагають від російської влади звільнити свого земляка-рибалку Олександра Федоровича, єдиного вцілілого після розстрілу російською береговою охороною українського човна. Сюжет про мітинг протесту й збір підписів під зверненням до українських найвищих владних інстанцій з вимогою вжити заходів, аби повернути пораненого рибалку на батьківщину, дали «Вікна», «События», «Факти», ТСН.

 

Зауважу, що цю топову тему четверга було задано напередоні в програмі ТВі «Сьогодні про головне». Валерій Чалий, заступник директора Центру імені Разумкова, сказав: «Вцілілий рибалка - український громадянин - фактично викрадений, з правового погляду, і перебуває в іншій державі. Чому? Тому що немає чіткого визначення, де саме він перебував у цей момент. Очевидно, що це не були територіальні води Російської Федерації, а отже, все, що відбувається нині, - незаконно, не відповідає нашим двостороннім угодам, зокрема угоді 2003 року щодо цього басейну, не відповідає постанові уряду, яку ухвалили рік тому, не відповідає міжнародному морському праву. Тому наш громадянин має бути повернений в Україну негайно». Далі аналітик відзначив, що це питання міждержавних відносин, які в нас із Росією не врегульовано досі: «На сьогодні в нас є угода між Україною і Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Щоправда, тут є одна дивна стаття про історично внутрішні води, яка і спричиняє всі ці проблеми. Тому що в міжнародному праві, зокрема в морському праві, такого поняття немає, бо не може бути дві країни, які спільно використовують щось. Тому й виникає така невизначеність. Нині не делімітовані кордони, не визначено територіальні води, економічних зон, континентального шельфу. Всі ці хиби дали свої наслідки. Є питання конкретної особи, а є питання двосторонніх відносин. Це - питання політичні».

 

Тим часом дивна неоголошена митна війна дістала подалі так само дивне висвітлення.

 

«Вікна» та «Факти» в цьому контексті обережно повідомили про черги з українських фур у пунктах перетину кордону та подали синхрон Миколи Азарова, який відзначив, що проблеми на митниці є, але ЗМІ роздувати їх не слід.

 

ТСН і «Подробности» послали на пункти пропуску власних кореспондентів. І якщо журналісти ТСН знайшли всього дві українські фури на кордоні в Чернігівській області та один вагон з українським вантажем на залізничній станції Брянськ-Львівський (щоправда, це було вже в сюжеті від 16 серпня), то Роман Бочкала з «Інтера» побачив довгу чергу з них у Сумській області. Проте ТСН виграв битву синхронів. Бо якщо більшість каналів подала один коментар російської сторони, а саме Леоніда Слуцького на радіо «Эхо Москвы», який підтвердив - проблеми на митниці виникли тільки тому, що Україна не є членом Митного союзу, то «1+1» запопав у експерти самого Володимира Жириновського. І він не підвів, у телефонному режимі плюючись на наші сало та горілку, що їх дурні хохли збираються впарювати не менш дурній Європі. Ефект від такого виступу був прямо протилежним очікуванням клоуна від російської політики з його антиукраїнською риторикою - глядач, слухаючи чергову порцію українофобії, міг лише перейнятися відразою до таких гіпотетичних союзників.

 

Того дня у висвітленні митної війни відзначилася Мирослава Гонгадзе в програмі «Час. Time» від «Голосу Америки» на 5-му каналі. Вона, єдина з тележурналістів, дозволила собі озвучити версію Віталія Портникова про те, що насправді цю війну вигадала прес-служба Дмитра Фірташа, якому потрібен Митний сюз, а не євроінтеграція. Перед цим пані Мирослава показала глядачам кадри, де «останній диктатор Європи» Олександр Лукашенко звинувачує Росію в обмані з Митним союзом. Версія шановного пана Портникова, як кажуть аналітики, красива, але малоправдоподібна. Бо уявити, що прес-службі окремо взятого олігарха, хай навіть дуже впливового й багатого, до снаги організувати таку «качку» з «підставними» заторами з українських фур на російських митницях, все-таки складно. Після появи 17 серпня на сайті DT.ua та в паперовій версії газети «Дзеркало тижня. Україна» статті Юлії Мостової та Тетяни Силіної «Русский план, осмысленный и беспощадный», Facebook вибухнув коментарями щодо, з одного боку, прагнення Росії зірвати підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС, з іншого - сумнівами, чи не є фейковими опубліковані «Дзеркалом тижня. Україна» документи. Також в інтернет-ЗМІ 19 серпня з'явилися й коментарі Віктора Медведчука, який спростував свою причетність до підготовки російського «стратегічного плану».

 

На ТБ публікаціями «Дзеркала тижня. Україна» особливо не зацікавилися, окрім 5-го каналу, але й там побіжно. Можливо, автор щось пропустила?

 

Тим часом ректор-утікач Петро Мельник у п'ятницю знову потрапив у верхні рядки рейтингу новин. Про те, що його нібито бачили на білорусько-українському кордоні, повідомили 16 серпня у «Фактах», «Репортері», ТСН та в «Подробностях». Останні, як уже згадувалося на початку огляду, подали цей сюжет з граматичною помилкою. Хоча це не завадило зробити з гіпотетичної появи Петра Мельника на кордоні цілий детектив. Для початку Анастасія Даугулє повідомила, що до редакції зателефонував анонім («Дав же бог фамилию!» - сказав би на це герой кінокомедії «Королева бензоколонки»). Цей анонім сказав, що Петро Мельник нині перебуває в Білорусі, а далі планує відбути в іншу країну. Дзвінок цей покликав у дорогу кореспондента «Подробностей», який прибув до прикордонного пункту «Городище». Тут білоруські прикордонники сказали, що інформація про втікача недостовірна, а наші вартові кордонів від коментарів відмовилися.

 

Після репортажу про цей не надто вдалий візит Анастасія Даугулє надала слово колишньому генералу СБУ (чи вони колишніми не бувають?) Олександрові Скіпальському. Останній зі знанням справи прокоментував події навколо Мельника в тому сенсі, що він міг спокійно перетнути кордон, якщо стражам порядку дали вказівку не помічати цієї людини. Синхрон Олександра Скіпальського перебили інформацією про те, що Петро Мельник нібито перетнув український кордон за паспортом свого брата, а в Білорусі показав уже власний документ. А також тут дали синхрон прес-офіцера Держкомкордону про те, що ця інформація недостовірна. Тим часом пан Скіпальський, знову включившись в ефір, назвав події навколо ректора-податківця іграми в «растяжку, оттяжку». Принаймні, з цього розлогого сюжету-детективу можна було зрозуміти: ці ігри відбуваються на дуже високому рівні, й поки нагорі не вирішать, що ректора час «зливати», він на люди не з'явиться. В будь-якому вигляді.

 

У суботу на 5-му каналі Ксенія Дворнікова, ведуча програми «Новинометр», підбивала підсумки літнього сезону. Як завжди, це було весело й невимушено, у супроводі немудрящої анімації під дитячі малюнки.

 

На цьому ж каналі в рухомому рядку почали цитувати «Дзеркало тижня. Україна», точніше, статтю про «Русский план...» у частині її преамбули, де згадується: причиною несподіваної митної війни стала інформація, що Ангела Меркель уже не вважає Юлію Тимошенко головною перешкодою для підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

 

Ну а в неділю ми, нарешті, дочекалися аналізу причин і наслідків неоголошеної митної війни - у програмі «События недели» на «Україні». Ведучий Андрій Данилевич, анонсуючи сюжет про події на українсько-російському кордоні Ірини Юсупової, показав глядачеві грубий том проекту угоди про асоціацію України та ЄС. При цьому ведучий наголосив: рівно за день після оприлюднення проекту, о 12-й ночі 14 серпня, Росія припинила імпорт з України.

 

Картина, що її намалювала кореспондент «України», вийшла просто-таки апокаліптичною. Простої на заводі металевих виробів імені Фрунзе в Харкові, фури, які вже четвертий день стоять на кордоні, молочні продукти, що скисають, і овочі з фруктами, що гниють, 250 рублів за добу простою одного вагона й 2,5 мільярди американських доларів можливих збитків України внаслідок цієї неоголошеної війни - все перелічене вражає. Про симетричну відповідь України запитали в міністра економічного розвитку Ігоря Прасолова. Він, цілком у дусі «генеральної лінії партії» щодо митної війни, відповів, що Україна не збирається забороняти російський імпорт. А вже згаданий Ігор Бураковський констатував: тиск Росії з наближенням Вільнюського саміту Україна-ЄС буде лише посилюватися. Навели тут і вже згаданий синхрон Леоніда Слуцького з ефіру радіо «Это Москвы».

 

Для повноти цієї апокаліптичної картини автор сюжету поінформувала глядача про те, що в інтернеті створено групу бойкотування російських товарів, а ведучий Андрій Данилевич підкреслив: ініціаторами війни є не хто інший, як сам Володимир Путін через посередництво свого кума Віктора Медведчука. Завершив сюжет пасаж ведучого, мовляв, ця війна неофіційна, просто митники більш прискіпливо перевіряють українські товари, але по суті - це знущання. З огляду на програну Росією, за словами авторів тієї ж таки статті в «Дзеркалі...», інформаційну війну щодо принад Митного союзу, перемогу в якій Україні забезпечили олігархи-власники телеканалів, подібні висновки Андрія Данилевича свідчать: Рінат Ахметов та менеджери каналу не схвалюють ані східного вектора, ані способів агітації за нього.

 

СТБ в неділю переніс анонсоване на 18 серпня повернення в ефір ток-шоу «Один за всіх», а «1+1» потішив шанувальників смачної випічки, запустивши кулінарне шоу «Великий пекарський турнір». Глядач кулінарних шоу вже звик, що тут зазвичай ефір плавиться від матюків, а конкуренти в боротьбі за головний приз ладні одне одного якщо не повбивати, то хоч трохи покалічити. Тим більшим і приємнішим було його здивування, коли автори шоу показали доброзичливу атмосферу у «Великому пекарському турнірі». 12 учасників, троє суддів та ведучий Юрій Горбунов справили дуже позитивне враження. Ну, й смаколики від кондитерів-аматорів - само собою.

 

Станом на поточний день, як повідомили ЗМІ, митну війну нібито згорнуто, але, здається, нашим телевізійникам недовго доведеться нудитися в пошуках інформаційних приводів від сусідньої держави.

 

Фото - DT.ua

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
16583
Переглядів
Коментарі
мама
12:12 / 21 Серпня 2013
Герасим'юк написала ось що у ФБ: Сьогодні познайомилася з Ірою Крашковою... Тою, із Врадіївки, що приповзла якось, розтерзана й згвалтована, з пробитим черепом на млин, до порятунку...Іра - дуже красива, з двома криницями очей, голова гарно пов"язана яскравим шаликом, і це було би так вишукано- бо Бог дав їй голову божественної форми, - якби не знати, що під шаликом - немає шматка черепа...Коли взяти її за руку - чути, як вона дрижить усім нутром, але зовні - не видно. Вона тримає голову рівно, не хилиться. Мільйони жінок, що пережили подібне, переживають і не пережили, бо фізично існуючи - зсередини померли від жаху й зневаги- мільйони нас мовчать... Іра сказала: я хочу, щоби вся Україна знала, що це правда! Вона вибила землю з-під ніг цими словами - Іра покладається на Україну...Вона вийшла й стала перед нами - а Україна ще не звикла признаватися, а Україна ще так само, як і століттями думає, що згвалтована - завжди сама винна, а Україна голосами матерів захищає синів-гвалтівників і садистів, а у Врадіївці новий начальник міліції, і він каже, що Врадіївка «ворует и пьет», а міліція ніколи не буде з народом, бо вона тіпа «каратєль»...Перед Ірою - суд, де вона буде допитана у всіх страшних подробицях, а, значить, їй доведеться все пережити знов і знов - на очах у всіх, хто прийде. Це передадуть всі ЗМІ у всіх притаманних їм фантазіях, іі мучителі говоритимуть про неі брудні слова - і іх підтримуватимуть іхні друзі. До Іри сьогодні стукають у двері й у вікна журналісти, а її малюк, що став дуже відповідальним за ці дні, виходить і поважно каже - мама погано себе почуває! Захищає її. « Готуйся, - казали Ірі ніби й доброзичливці- ох, тебе ще обіллють багном". До неі ні одна згвалтована не виходила ось так на люди й не дивилася так твердо на світ - « я хочу, щоби ні з ким це не повторилося». До неї ніхто ще не брав на себе обов»язок - виступити за всіх мовчазних, за всіх поламаних і побитих, за всіх прекрасних замучених жертв. І їй, такій, треба поміч. Опір безперечно буде - я познайомилася й з кількома молодими хлопцями, що йшли тоді у Врадіївці на бунт- у них були вперті лоби, й хлопці сказали - ми вийдемо ще й ще, як вони нічого не змінять, Іра сказала їм: Дякую, хлопці! І так добре, що вони опинилися поряд - бо їй тепер легше прийняти буде наново образ чоловіка, перекресленого тим заслиненим бидлом, що гвалтував її і вбивав. Опір безперечно буде. Та я думаю про неї - їй треба допомогти. Цій сміливиці, що винесла свою гідність на люди за всіх нас, крім правосуддя, треба тепло й порятунок душі, тої,що зіщулилася зараз у клубок, як бите кошеня, й не розправляється ні вдень, ні особливо вночі. Всі ми, за чиє мовчання вона спокутує й за кого вийшла говорити, можемо просто стати поряд ... Ну, наприклад, хто вміє писати - написали би ій сотні листів про щось хороше ( тільки про хороше!) і завалили би ними врадіівську пошту:)) хто би намалював ій малюнки?... Якби я була поетом - я послала би ій красиві вірші, а якби була співачкою - присвятила би ій пісню...Якби була відомим музикантом - от як Славко Вакарчук- - я би посадила іі на своєму концерті в першому ряду . .. Якби була боксером - билася би на іі честь. Так ми були би тою Украіною, до якоі вона так наівно вийшла зі сподіваннями... Я так думала би собі.....Все це можна й просто зробити - щоби ій більше було не страшно, і так не страшно буде й самим. Так би ми одужали й подужали...Ні? Якби я була психологом - я би тримала іі за руку й слухала... Я не психолог - я його для неі шукаю! Відгукніться! Але лише ті, кому вона повірить... хай наші телевізійники почитають.
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду