Якби епопеї з екс-ректором Петром Мельником не було, її варто було б вигадати. Інакше чим би ласували телевізійники в серпневий період завмирання політичного життя? Втім, задля справедливості зазначу: минулого тижня в тренді були не лише пригоди відпущеного під домашній арешт ректора, який примудрився з-під нього втекти.

Понеділок, 5 серпня, відзначився новиною про виписку з лікарні двох відомих пацієнтів - Ірини Крашкової й того ж таки Петра Мельника. Ці дві події не зацікавили, проте, ані Перший національний, ані «Вікна» СТБ, ані «Подробиці» на «Інтері». А ось ТСН на «1+1», «Факти» на ICTV, «Репортер» на Новому та «События» на «Україні» висвітлили їх докладно.

Журналісти ТСН вчинили в своєму фірмовому стилі. Розповідаючи про виписку 29-річної жертви зґвалтування, автори сюжету поїхали до Врадіївки й спробували поспілкуватися з нею. Але на перешкоді став син Ірини Крашкової. Він через паркан сказав журналістам, що мама до них не вийде, бо погано почувається. У пошуках хоч якогось ексклюзиву Ольга Параскун пішла селищем. Кореспондентці вдалося витягти «цінну» думку місцевих мешканців про те, що Ірині потрібна охорона, а також дізнатися в сусідки, що голова в неї вся в шрамах. Розжилася журналістка й синхроном колеги Ірини - продавчині з місцевої крамнички. Остання повідомила, що їй дуже шкода Ірину, бо вона така худенька. Ну, й запевнила кореспондентку, що місце для Ірини триматимуть.

Навряд чи цей сюжет можна назвати інформаційно насиченим. Але він принаймні свідчить: журналісти ТСН своїх героїв не забувають і відстежують їхню долю. Так само, як і долю колишнього ректора Національного університету податкової служби Петра Мельника. До речі, досі не відомо, чи підписали його заяву про звільнення з університету? Якось це пройшло повз увагу телевізійників. Хоча, якщо заяву не підписано, Петро Мельник досі лишається на посаді.

Журналістів ТСН цікавило насамперед самопочуття Мельника

Проте журналістів ТСН, які дізналися про виписку підозрюваного в хабарництві екс-депутата й поїхали за місцем його прописки, цікавило не те, чи звільнився ректор, а те, як він почувається під домашнім арештом. Проте автор сенсації місяця або й року спілкуватися з журналістами відмовився. Подали цей сюжет не без іронії: «Порівняно з останнім засіданням суду Петро Мельник почувається значно ліпше. В оточенні сина, невістки і ще кількох родичів він сидів на терасі і їв кавуна. Побачивши мікрофон ТСН, Мельник попросив почекати його за парканом, сам пішов до хати, але більше не повернувся». Це ж вам не Карлсон, панове журналісти :)

У сюжеті «Фактів» про виписку з лікарні Ірини Крашкової автор припустилася помилки, яка знижує інформаційну цінність повідомлення.

Журналістка ICTV порушила етику, назвавши підозрюваних у побитті Ірини Крашкової злочинцями

Кореспондентка «Фактів» назвала підозрюваних у зґвалтуванні та побитті злочинцями. Чого, як відомо, до вироку суду робити не можна. Проте сам сюжет, до якого увійшов синхрон лікаря, що опікується Іриною Крашковою, вийшов цілком коректним.

Про виписку Петра Мельника тут теж згадали. Але, на відміну від колег із ТСН, без красномовних подробиць у вигляді апетитного смакування кавуном на веранді. Обійшлися коротким повідомленням, що в середу на ректора начеплять «спеціальні браслети, щоб фіксувати його місце перебування».

У тому ж самому випуску «Фактів» розповіли й про дворічний «ювілей» арешту Юлії Тимошенко. Подавши ретроспективу подій, Інна Шевченко говорила про перспективи лікування Тимошенко за кордоном й чомусь резюмувала: «Чи хоче цього сама ув'язнена, невідомо». Інакше, ніж лукавством, назвати такий висновок складно.

Вже у вівторок, 6 серпня, головною новиною на кілька днів стала аварія на хімкомбінаті в Горлівці. Найбільш докладно подали викид аміаку на заводі «Стирол», що належить Дмитру Фірташу, у «Фактах» о 18.45. Тут залучили до коментарів екологів, робітників заводу та прокурора. Всі вони одностайно стверджували - небезпеки для мешканців Горлівки викид аміаку не становить.

Канал Фірташа повідомив, що олігарх дуже переймається аварією на його підприємстві

Натомість «Подробиці», вочевидь, прагнучи поберегти почуття власника телеканалу «Інтер» Дмитра Фірташа, обмежилися інформацією про те, коли саме сталася аварія, скільки людей постраждали від неї, й повідомленням, що до Горлівки відбули аж двоє міністрів - палива та енергетики й екології. Найбільше ж місця в цьому сюжеті відвели реакції на аварію Дмитра Фірташа. Володимир Андрієвський повідомив, що пан Фірташ дуже переймається трагедією й прийняв рішення надати матеріальну допомогу родинам загиблих.

Наступного дня всі новинні випуски на загальнонаціональних каналах вийшли з синхронами вже згаданого Дмитра Фірташа, який прибув до Горлівки й висунув власну версію того, що сталося: причина аварії - зношеність металу, а не людський чинник. Проте наші журналісти все-таки ще не забули професійних навичок, поряд із версіями прокуратури та власника подавши синхрони постраждалих та їхніх родичів. Так зробили «Вікна» на СТБ, продемонструвавши в сюжеті про аварію на підприємстві компанії Ostchem весь спектр думок щодо її причин та можливих наслідків. Водночас у новинах на Першому національному обмежилися сухою інформацією про факт аварії, кількість загиблих та синхронами, з одного боку, голови Донецької ОДА пана Шишацького про те, що небезпеки для місцевого населення немає, а з другого - лікаря, яка опікується потерпілими від аварії. Останній синхрон про те, як почуваються постраждалі, використали того вечора всі новинні ресурси.

Всі канали досить широко висвітлювали аварію у Горлівці - проте за різними пріоритетами

Багато уваги приділив аварії на «Стиролі» канал «Україна». Тут знайшли місце для показу «чиновницько-олігархічного параду», якого Горлівка, мабуть, іще не бачила. Аж голова паморочилася від високопоставлених кадрів - тут тобі й Юрій Бойко, й Дмитро Фірташ, і заступник генпрокурора, і голова ДСНС, і генеральний директор підприємства. Одне слово, кореспонденти «Событий» зі свого перебування на місці трагедії витиснули максимум можливої інформації.

Однак питання про те, чому перш за все уряд, а не сам власник, переймався та рапортував про вирішення проблеми - не поставив ніхто. Як і про те, чи буде власник нести відповідальність за аварію (адже не випадково він відхрещувався від людського фактора як причини аварії, чи не так?). Згадаймо, наприклад, аварію в Мексиканській затоці 2010 року, коли причетні до вибуху нафтової платформи та витоку нафти компанії Transocean та British Petroleum виплатили уряду США мільйонні та мільярдні, відповідно, штрафи.

Саме 7 серпня розпочалося 73-тє засідання суду у справі проти правозахисника Дмитра Гройсмана, який помер напередодні. У «Подробицях» та «Событиях» про суд над покійним розповіли найбільш докладно. Взагалі, це було досить моторошно - слухати аргументи прокурора, яка вважає, що справу треба закрити лише через смерть обвинуваченого. З другого боку, могло бути гірше, якби наш суд змавпував російський, який 11 липня виніс обвинувальний вирок мертвому юристові Сергію Магнітському. Тим часом українське правосуддя все-таки не пішло шляхом абсурду. Можливо, на справедливе рішення судді, який наступного тижня закрив справу проти Дмитра Гройсмана не за смертю, а саме за відсутністю складу злочину (чого вимагали син та адвокат покійного), вплинула промова вінницького правозахисника, що її зачитала на процесі його адвокат. Не знаю, як суддя, а присутні плакали.

У «Подробицях» до відомих перипетій додали ексклюзив у вигляді висновку експерта щодо того, чи є ролик, розповсюдження якого інкримінували Дмитрові Гройсману, порнографією. Експерт заявив, що такою ця «кіношка», за яку правозахисника мучили два роки, не є.

Того ж вечора глядачі каналу «Україна» отримали суто інтелектуальне, але аж ніяк не морально-естетичне задоволення, намагаючись розібратися - хто ж убив 17-річну студентку технікуму з Марганця? Звучить як слоган серіалу «Твін Пікс», але насправді жодної містики в цій сумній історії немає. Ведучий Олексій Суханов уже не вперше виконує роль такого собі приватного детектива на громадських засадах, спонукаючи запрошених гостей пролити хоч краплину світла на темну історію, зазвичай пов'язану з насильством і часто-густо - зі свавіллям міліції. Ось і ця історія виявилася настільки темною й, на жаль, звичайною для сьогоднішньої України, що після всіх словесних баталій учасників шоу «Говорить Україна» відповісти на запитання, убивав чи ні дівчину її колишній хлопець, глядачеві довелося вдовольнитися версією екстрасенса - вбивство скоїла суперниця жертви через банальні ревнощі.

Ну, й приєднатися до резюме психолога Наталі Ломоносової - всі учасники програми, як юні, так і дорослі, поводяться в житті як нерозумні діти, яких ніхто не захищає. Чи візьмуть до уваги правоохоронці, які навісили вбивство на свого колишнього колегу, версії, висунуті під час програми «Говорить Україна», невідомо. Хоча з погляду елементарної логіки це було б доречно. Але назагал від таких програм враження одне - «а поговорить?»

8 серпня, в четвер, більшість загальнонаціональних каналів благополучно «забули» про п'яту річницю російсько-грузинської війни. Того вечора топовою темою новин зробили «маленьку переможну війну» в окремо взятому спальному районі Києва проти забудовників. ТВі в оновленому «Сьогодні» теж приділив троєщинському побоїщу багато уваги, але на цьому каналі згадали й про ту війну, яку не можна назвати переможною для жодної зі сторін. Навіть присвятили цій темі випуск «Сьогодні про головне». Єгор Чичеринда запросив до обговорення теми посла Грузії в Україні Міхеїла Уклеба та двох українських експертів - Сергія Данилова, заступника директора Центру близькосхідних досліджень, і Сергія Солодкого, заступника директора Інституту світової політики. Думки учасників перебивалися кадрами з документального фільму Юрія Хащеватського «Лоботомія», який розбиває міф про миротворчу місію російських військ у Грузії під час операції з лукавою назвою «принуждение к миру».

Українські експерти поставили цю операцію в український контекст, порівнявши Грузію, якій Росія не дала вступити до НАТО саме за допомогою «принуждения к миру», з Україною, щодо якої Кремль провадить аналогічну політику, всіма способами прагнучи відштовхнути нашу державу від євроінтеграції.

9 ж серпня сталася, за словами Костянтина Стогнія у програмі «Надзвичайні новини», «очікувана несподіванка» - екс-ректор Петро Мельник таки втік з-під домашнього арешту. Сюжет про цю непересічну подію автор і ведучий «Надзвичайних новин» на ICTV анонсував на своїй стіні в ФБ в досить іронічному стилі - «Вот когда налоговому ректору Мельнику изменили меру пресечения и отпустили домой - у нас возник спор. 10 к одному утверждали, что убежит он... И оказались правы... Теперь вот новый спор у нас: на какой границе "не заметят", что разыскиваемый пересек пределы родины? Треть сотрудников утверждает, что на российской. Остальные уверены, что на молдавской. Но в том, что никто не понесет наказание за такое наглое попустительство и преднамеренное театральное шоу с правосудием, почему-то уверены все поголовно! А вы?»

В ефірі авторської програми іронія ведучого прорвалася хіба що в доборі слів для опису втечі Мельника - Костянтин сказав, що ректор-податківець чкурнув у невідомому напрямку. Позаяк у самого винуватця торжества запитати про те, як він зумів вислизнути з електронних обіймів, не випадало, автори сюжету вдалися до коментарів речників МВС та обласної прокуратури Київщини. Обоє мали вигляд людей, упевнених - усе, що сталося, таки мало статися. А винуватих у пособництві втікачеві буде покарано. Якщо їх знайдуть.

Тема втечі екс-ректора отримала вдячного коментатора і в особі Андрія Данилевича, який повернувся з відпустки в улюблену студію «Событий недели» («Україна»). Мало того, що редактори програми назвали сюжет про Петра Мельника «Беги, ректор, беги!», то ще й ведучий у підводці вжив вислів «На голову не налезает!» щодо сенсаційної втечі. А проте сам сюжет про неї вийшов інформативним і збалансованим, із залученням синхронів як сусідів ректора, так і тих, хто мав би його стерегти, але цієї почесної місії не виконав.

На каналі «Україна» в суботу, 10 серпня, стартувало нове реаліті-шоу побачень та розлук «Люблю. Чекаю». Автори його зробили ставку на «ефект попутника», коли сусіди по вагону готові вилити одне одному душу до дна. Олександр Пилипенко, нове обличчя каналу, вислуховує історії кохання, зрад, хвороб і чудесних зцілень так, ніби він до цього провів півжиття в сповідальні. Самі розмови ведучого з перехопленими відвідувачами аеропорту «Бориспіль» змонтовано в такий спосіб, що вони не встигають надокучити, змінюючи одна одну дуже динамічно. У цій програмі щонайменше дві знахідки - український ведучий і відеоряд, який гармонійно ілюструє кожну конкретну історію. Та ще й музику під них дібрано так само гармонійно. На виході глядач отримав продукт, який дуже ненав'язливо популяризує, вибачте за пафос, вічні цінності, місцями змушуючи втирати непрохану сльозу.

Натомість канал СТБ 11 серпня влаштував своїм прихильникам справжнє свято у вигляді якогось несосвітенного шабашу нечистих сил. Ну, як іще назвати марафон від «Містичних історій з Павлом Костіциним» до фільму російського каналу НТВ «Друге пришестя Ванги». Зрозуміло, що нині серпень, і Дмитрові Карпачову теж треба відпочити. Але впадати в середньовічне мракобісся на цілих півдоби - це вже занадто. Хоча, з другого боку, традиції української демонології, коли всі біди звалюють на місцевих відьом, а також схильність ті біди трактувати як невідворотні й написані на роду, невмирущі. Дуже вже хочеться вірити, що твої нещастя чи, навпаки, талан залежать від непереборних вищих сил...

Може, саме завдяки їм утік той самий Петро Мельник? Цікаво, що з цього приводу думають екстрасенси з СТБ?

Демотиватор - http://stainlesstlrat.livejournal.com/