Якби не телевізор, ми б, напевне, не дізналися, наскільки все-таки покращилося життя українців за останній час. А в телевізорі то Віктор Янукович, що населення дуже задоволене медичною реформою. То Сергій Арбузов із Олександром Клименко розкажуть, наскільки простіше стало жити бізнесменам та інвесторам. Слухаєш отакі відкриття - й не покидає гірка думка: за кого ж вони нас мають? Але - про все своєю чергою.

Отже, в понеділок, як уже писала автор цих рядків, Перший національний буквально вразив черговим «Останнім попередженням». На цьому дирекція каналу не зупинилася, продовживши тішити глядача черговими гучними розслідуваннями від студії V-tv. Але про це - трохи нижче.

Наразі ж цікаво те, що саме в понеділок народний депутат від ПР Володимир Олійник зареєстрував у ВР законопроект про запобігання проявам насильства та закликам до нього, повалення державного ладу, розпалення міжнаціональної ворожнечі та інших неприємних речей в інтернеті. На цю ініціативу оперативно зреагували в програмі «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі. До Святослава Цеголка та Романа Чайки прийшли головний редактор сайту «Цензор.нет» Юрій Бутусов і медіаюрист Ігор Розкладай. Ведучі вибачилися за автора законопроекту, який не зміг відгукнутися на їхнє запрошення. Відтак дискутувати про скандальний законопроект, яким передбачалося протягом доби закривати за наводкою МВС чи СБУ сайти, на яких би знайшли крамолу, довелося однодумцям.

Усі учасники обговорення слизької теми зійшлися в одному: мета подібного законопроекту - встановити цілковитий контроль за інтернетом. Бо якщо його ухвалити, користувачі соціальних мереж не зможуть навіть домовлятися про якісь акції. Адже це можна буде трактувати як заклик до повалення державного ладу.

Невідомо, що саме вплинуло на рішення Володимира Олійника заявити про намір відкликати свій законопроект  - різка реакція медійників чи думка фахівців з права, але депутат таки своє дітище вирішив доопрацювати. Про що повідомили всі телеканали наступного дня. Щоправда, за тиждень з'ясувалося, що Володимир Олійник разом із Віталієм Журавським задумали ще кращу капость - вони зареєстрували законопроект про запобігання тероризму.

Тим часом саме у вівторок президент Янукович на засіданні Ради з економічних реформ констатував: медична реформа дала плоди. Серед цих плодів, на його думку, підвищення зарплат медиків до 5-7 тисяч за рахунок оптимізації та запровадження інституту сімейної медицини. А ще, як повідомив свою цільову аудиторію Перший національний в вечірніх випусках новин, виявляється, медичною реформою населення дуже задоволене. Цікаво, хто таке дослідження робив і на чиє замовлення? Але про це - ані пари з вуст ведучих тих самих новин не пролунало.

А ось у середу публіку потішили інформацією про ще один законопроект, цього разу - від свободівки Ірини Фаріон. Депутат захотіла вилучити термін «Велика вітчизняна війна» зі шкільних підручників. ТСН «1+1» подала сюжет про не менш одіозний, аніж авторства Олійника, законопроект, досить усебічно. До коментарів запросили як автора, Ірину Фаріон, так і її ворога, міністра освіти та науки Дмитра Табачника. Перша доводила, що треба забрати совковий мотлох із підручників. Другий чомусь заявив, що Велика вітчизняна й Друга світова  - це дві різні війни. Найбільш компетентний вигляд мав синхрон історика Володимира Сергійчука. Останній, коментуючи поняття «вітчизняної війни», зауважив: для початку варто було б розібратися, що саме вважати вітчизною. Адже для українців, які жили на території Польщі, війна почалася у вересні 1939 року. Тож для них вітчизняною може вважатися Друга світова війна... 

Канал «Україна» минулого тижня запустив міжпрограмні вставки «Історія українського кіно». Надзвичайно корисний і цікавий проект для тих, хто вважає, буцімто кіно в Україні не було.

На цьому ж каналі в ток-шоу «Говорить Україна» намагалися розібратися, що призвело до самогубства 11-річного хлопчика з Краматорська. Щоразу, коли натрапляю в процесі запінгу на цю програму, подумки аплодую Олексію Суханову та всій творчій групі. Надто ж коли в тому ж таки процесі потрапляю на Андрія Пальчевського з його «Про життя» на Першому національному. Якщо сформулювати відмінність між цими ведучими, вона звучатиме приблизно так: Олексій Суханов слухає своїх гостей, а пан Пальчевський - тільки себе коханого. Бо, пригадую, навіть коли говорили про королеву Єлизавету, цей ведучий не втримався від того, щоб не підкреслити - він особисто спілкувався і з королевою, і з її чоловіком. Щоправда, неохоче зізнався наш нарцис, це було в черзі по автограф. Що ж до випуску «Говорить Україна» 12 червня, то гості студії сформулювали 5 версій причин самогубства хлопчика з Донеччини. Ведучий пообіцяв, що всі вони будуть перевірені.

У четвер країна, тобто телеглядачі, масово долучилися до секти свідків покращення. Інакше те, що відбувалося в Києві на першій Міжнародній бізнес-конференції, назвати складно. Канал БТБ, який ваш оглядач вирішив подивитися саме того дня, всі випуски новин, включно з економічними, присвятив саме цій події.

Не стали винятком і новини на провідних загальнонаціональних каналах - про форум згадали в «Событиях» на «Україні», «Фактах» на ICTV, а найбільший хронометраж для цієї події виділили, звісно ж, на Першому національному. Картинка на екрані мала досить презентабельний вигляд, нагадуючи щорічні посиденьки імені Віктора Пінчука в Ялті. Різниця полягала тільки у відсутності медійних облич - за винятком панів Азарова, Арбузова, Прасолова та Клименка, впізнаваних політиків чи економістів тут майже не було. Натомість такого широкого вживання слова «покращення» досі в ефірі не спостерігалося. Сергій Арбузов говорив про покращення інвестиційного клімату, Олександр Клименко - про покращення податкової системи. Ігор Прасолов теж констатував значне покращення, вже вибачте за зловживання цим словом, в економіці завдяки реформам...

Ну, й пропустити чергове «Останнє попередження» на Першому національному ніяк не можна було. Після його перегляду (вочевидь, це був повтор, бо в кадрі видно вулиці з підталим снігом), як уже повелося, залишилося гнітюче почуття замовності. Цього разу Андрій Князєв провів глядача колами пекла під назвою «Фармацевтична компанія плодить наркоманів під орудою Міжнародного фонду "Відродження"». Як випливає з пафосу чергового «розслідування», у розповсюдженні зарази, що називається «крокодил» і робиться в домашніх умовах із препаратів, які містять кодеїн, винна фармацевтична фірма «ІнтерХім» з Одеси. Бо вона, бачте, нарощує виробництво знеболювальних препаратів на основі кодеїну, а ці останні викликають залежність. Далі - більше. Виявляється, фонд «Відродження», який спільно зі згаданою компанією безкоштовно постачає знеболювальні препарати невиліковним хворим у хоспісах, - справжній іноземний агент. У сенсі - американський шпигун, котрий спить і бачить, як би його всіх українців звести під корінь через наркоманію. А хоспіси, куди люди лягають доживати, - це кубло наркоманів! Ну, дякувати журналістам «Останнього попередження», тепер знаємо, завдяки кому й чому українці скурюються й сколюються. Приїхали...

«Час. Підсумки дня» на 5-му в четвер спробував розібратися зі статусом російської мови в українських школах. Директор Центру технологій та моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук і головний спеціаліст департаменту дошкільної та шкільної освіти МОН Оксана Коваленко на запитання ведучих відповідали так, наче вони - з різних планет. Тобто не ведучі, а гості. Як відомо, МОН запропонувало в якості другої іноземної вчити й російську. Коли Святослав Цеголко, зацитувавши думку психолінгвіста про те, що іноземною треба вважати мову, носіїв якої в країні немає, запитав у гостей, чи можна такою вважати російську, для якої є вже два статуси - мова національної меншини та регіональна, пані Коваленко не знайшлася, що відповісти. А пан Лікарчук зауважив: визначивши російську як іноземну, МОН заклав міну під директорів шкіл, яким від цього статусу доведеться дуже складно щодо тарифікації годин. Адже в деяких областях російська функціонує й вивчається як регіональна. Тоді як оплачувати уроки, якщо вона стане ще й іноземною?

А проте, підсумував Ігор Лікарчук, в освіті з вертикаллю все гаразд - усі директори робитимуть усе, що їм накажуть. Оксана Коваленко відкинула всі закиди Романа Чайки щодо наполегливих порад освітянам на нарадах обирати російську як другу іноземну. Вона, бачте, звикла оперувати цифрами й фактами, а не посилатися на анонімних освітян. Головний спеціаліст департаменту МОН записала на свій карб суцільну демократію щодо вибору другої іноземної. Тобто, на її переконання, вибір мови був відкритим і публічним - МОН спустило питальники по вертикалі, аж до самих низів. І в наслідку російську обрали 23% школярів. Про те, чи є в нашій системі освіти кадри, котрі б кваліфіковано викладали другу іноземну, дуже саркастично сказав Ігор Лікарчук. Мовляв, у сільських школах як першу, так і другу іноземну викладатиме, швидше за все, вчитель фізкультури. Або ж просто той, у кого найменше годин.

П'ятниця, 14 червня, змусила червоніти за Анатолія Гриценка в «Шустер live» на «Інтері». А ще - дивуватися замилуванню, з яким Савік Шустер слухав звіт (інакше це назвати не можна) міністра соцполітики Наталії Королевської. Пані міністр добрі півтори години розводилася про досягнення свого відомства, наголошуючи на тому, що дефіцит Пенсійного фонду вдалося скоротити на 30% за рахунок позапланових надходжень. Звідки ці надходження раптом з'явилися, не повідомила. Одне слово, незважаючи на спроби народного депутата Павла Розенка (УДАР) змусити міністра відповідати на незручні запитання щодо скорочення робочих місць і зростання кількості безробітних, дискусії не вийшло, бо мадам міністр їх просто ігнорувала. До того ж, невгамовна Олена (чи Лєна, як уже віддавна представляє регіоналку Савік Шустер) Бондаренко затуляла рота панові Розенку репліками про те, що коли той був заступником міністра соцполітики, він узагалі нічого не робив. А ми, продовжувала дотискати суперника регіоналка, хай і погано, але робимо!

Атмосфера в студії була настільки сімейною, що навіть Олег Ляшко, запрошений уперше після нещодавнього гучного скандалу в прямому ефірі, не спромігся її зруйнувати. В цю атмосферу вписався й народний депутат від ПР Олег Царьов, той самий, котрий пропонує запровадити як державні мови суржик - український і російський. Наступного дня, до речі, на цю пропозицію зреагував Віталій Портников у своїй програмі «Відверто» на ТВі. Журналіст подякував автору за оригінальну пропозицію, бо той нарешті висловив думку, які поділяють філологи - мова, якою в Україні спілкуються так звані російськомовні, насправді не є російською. Це звичайний суржик. Але таке визнання означає лише одне - з клятим суржиком треба боротися.

Але в студії «Шустер live» пан Царьов говорив не про суржик, а про те, як його тішить об'єднання трьох опозиційних партій у єдину «Батьківщину». Бо, бачте, коли опозиційних сил менше, з ними легше домовлятися. Це шановний народний депутат так зреагував на повідомлення про об'єднавчий з'їзд, про який у студії телефоном розповів Олександр Турчинов одразу по його закінченні.

Взагалі, враження таке, що Савік Шустер отримав негласну вказівку всіляко компрометувати Арсенія Яценюка зокрема і всю опозицію загалом. Задля виконання першого завдання ведучий запросив Олега Ляшка, який упорався з ним на відмінно, не припиняючи цілковито безкарно поливати голову фракції «Батьківщина» брудом цілу програму. З другим, як і з першим, чудово впорався Анатолій Гриценко. Який не пішов на об'єднання з «Фронтом змін», ПРП та «Батьківщиною» принципово. Слухаючи голову партії «Громадянська позиція», можна було подумати: екс-міністра оборони таки підчепили на гачок. Пригадалося, як «майстерно» пан Гриценко ігнорував запитання щодо незаконного продажу земель МО під час його керування відомством у цій же студії кілька місяців тому. Втім, старанна праця нардепа на розвал опозиції - не новина. Він уже кілька місяців цим активно займається, відколи його єдиний народний депутат-однопартієць пан Канівець вийшов із фракції «Батьківщина».

Зрозуміло, що сила опозиції (теоретично!) мала б полягати в умінні вести чесні публічні дискусії. Але те, що казав пан Гриценко в студії Савіка Шустера, скидалося радше на публічний донос. Бо у виконанні Анатолія Степановича Арсеній Петрович вийшов таким собі бундючним міні-фюрером, який телефону свого не дає, обговорювати щось - теж. І взагалі, де Яценюк, а де - Тимошенко? Масштаб не той у Арсенія Петровича! А ще всі тушки в парламенті - «фронтовики»! - наголосив Анатолій Гриценко, «забувши» згадати прізвище свого однопартійця. 

Тут і справді погодишся з приказкою - з такими друзями ніякі вороги не потрібні.

ТВі у суботу транслював урочисто-показовий об'єднавчий з'їзд опозиції з Михайлівської площі в столиці. Цікаво було спостерігати за тим, як змінювався вираз обличчя Арсенія Яценюка в міру того, що саме казав у своїй промові Юрій Луценко з трибуни. Коли екс-міністр внутрішніх справ, а також - нещодавній VIP-в'язень Лук'янівського СІЗО дійшов до пасажу про необхідність позбутися генератора тушок у парламенті, Арсеній Петрович відчутно спохмурнів. Він чудово зрозумів, що Юрій Луценко має на увазі Миколу Мартиненка, його давнього соратника за «Фронтом змін».

Неділя принесла нову зустріч із новим ведучим «Подробностей недели с Евгением Киселевым» на «Інтері». Дебют ведучого в авторській підсумковій програмі 9 червня був досить вдалим. Тож другий виступ у новій для пана Кисельова іпостасі на каналі «Інтер» очікувався ще більш якісним. З огляду на висловлені експертами думки щодо першого випуску «Подробностей недели с Евгением Киселевым». Проте, як на мою суб'єктивну думку, не так сталося, як гадалося. Хоча Ольгу Червакову можна тільки привітати з сюжетом про об'єднавчий з'їзд опозиції, дуже динамічним, насиченим і збалансованим. Переконливо виглядав й Кисельов у начитаних ним за кадром кількох мінісюжетах, серед яких були в основному на зарубіжну тематику. Дуже цікавим та інформативним вийшов репортаж Андрія Цаплієнка про президентські вибори в Ірані. На противагу попередній програмі, досить аналітичною та глибокою була й розповідь про останні події в Туреччині. Але міжнародний блок, що складався, окрім уже перерахованого, з репортажів про «заморожений» конфлікт у Придністров'ї та святкування ювілею Валентини Терешкової в Москві, все ж таки виявився невиправдано затягнутим. Аж так, що за рамки відведеного хронометражу вийшов анонсований автором і ведучим сюжет про війну між музеями Петербурга та Москви (знову Росія, адже про самопроголошену республіку ПМР теж розповідали в російському контексті). Враження таке, що Євгеній Олексійович ну дуже вже засумував за Росією. Бо навіщо українському глядачеві в деталях знати, як святкує свій ювілей перша жінка-космонавт, не зрозуміло. А ось за сюжет про медичну реформу на Вінниччині можна подякувати - на відміну від думки президента про цілковите схвалення медичної реформи населенням, тут показали реальну ситуацію з медициною в глибинці і реальне «задоволення» від неї місцевих мешканців.

Хочеться чогось подібного й надалі. Не можна ж весь час годувати глядача надуманими інформприводами з сусідньої держави.

Фото - Facebook