Казати правду – легко й приємно

26 Грудня 2012
30467
26 Грудня 2012
17:11

Казати правду – легко й приємно

30467
П’ятниця, день оголошеного кінця світу, для регіоналів-завсідників ток-шоу став днем, не доберу інших слів, духовного переродження. Огляд телепрограм за 17–23 грудня
Казати правду – легко й приємно

Минулий тиждень у телепросторі відзначився тривалим «мовчанням ягнят». Ідеться про цілковиту відсутність президента в інформаційному полі. У цьому вакуумі журналістам і політологам довелося вигадувати якісь конспірологічні версії щодо причин цього мовчання та будувати замки на піску припущень щодо цивілізаційного вибору України.

 

Проте в понеділок жодних причин ставити під сумнів візит Віктора Януковича до Москви ніхто з інформаційників не мав. Питання здавалося настільки вирішеним остаточно й безповоротно, що про поїздку президента на переговори до Путіна новинні ресурси на загальнонаціональних каналах повідомили одним рядком. Головним сюжетом вечора понеділка натомість стало вбивство харківського судді Володимира Трофимова та його родини. Сам цей злочин стався ще в суботу, але правоохоронці були настільки приголомшені його обставинами, що наступного дня спромоглися оприлюднити саму лише офіційну інформацію та головні версії щодо мотивів звірячого вбивства. В понеділок журналісти вже готові були надати глядачеві нові деталі злочину, принаймні свідчення сусідів загиблих та більш докладну інформацію про те, як жила родина судді Фрунзенського району. Найбільше постаралися кореспонденти «Надзвичайних новин» на ICTV. Окрім уже розтиражованої офіційної інформації від Віталія Захарченка, міністра внутрішніх справ, та генпрокурора, журналісти продемонстрували кадри з місця події (дякувати богові, хоч не показали обезголовлених тіл!). Позаяк однією з версій мотивів убивства була професійна діяльність харківського судді, кореспонденти поговорили з представниками цієї професії в Харкові. І з'ясувалося, що люди, на яких держава поклала місію карати чи милувати громадян, нині просто в паніці, адже жоден із них не почувається в безпеці після того, як на суддів розпочалося справжнє полювання. З його кульмінацією року в Харкові.

 

На ТВі тим часом у студії програми «Сьогодні про головне» обговорювали чергову поламку швидкісного потяга «Хюндай», запросивши до розмови людей, які змушені були стояти в чистому полі в морози, допоки їх не пересадили в інший потяг.

 

А на 5-му каналі в «Часі. Підсумках дня» намагалися знайти позитивний баланс у Законі про заборону куріння в громадських місцях, який набув чинності 16 грудня. До речі, ця тема була однією з трендових у понеділок увечері. Приміром, у ТСН зробили ґрунтовний репортаж із київських ресторанів та пабів, де відтепер заборонено курити все - від сигарет, включно з їхніми електронними імітаціями, до кальянів. Власники закладів на камеру зізнавалися, що заборона куріння принесе їм збитки, але вони готові на це задля здоров'я тих клієнтів, які прийшли до них просто поїсти. Адже цигарковий дим аж ніяк не сприяє смаковим відчуттям. Дехто з рестораторів, аби зберегти своїх завсідників, зробив для запеклих курців спеціальні майданчики на свіжому повітрі, обладнані обігрівачами. Кореспонденти ТСН зазирнули й до курилки Верховної Ради, яка, до речі, за їхнім же законом, мала бути зачиненою з понеділка, й показали посполитим - депутати не виконують власних законів. Бо курилка ВР спокійнісінько функціонує. Нардепи там, виявляється, знімають стреси й проводять важливі перемовини.

 

Насправді найважливішими перемовинами тижня або й року, чи навіть останнього десятиліття, мали стати двосторонні переговори президентів Януковича та Путіна про вступ України до Митного союзу в обмін за знижку на газ. Повторюся: з огляду на те, що той-таки Янукович на саміті СНД в Ашгабаті заявив, що Україні доведеться приєднуватися до деяких положень Митного союзу, цей візит розглядався як щось давно підготовлене й вирішене. Аж так, що журналістський президентський полк (перепрошую, пул!) на чолі з Даркою Чепак навіть вилетів до Москви, аби, нагостривши пера й зарядивши диктофони з камерами, уважно фіксувати кожне сказане й несказане слово двох президентів. Натомість запал журналістів пропав ні за цапову душу, бо їм довелося повертатися додому, не скуштувавши жодного з московських делікатесів.

 

Тож інформація про те, що візит Януковича до Москви перенесено, заскочила наших новинарів настільки несподівано, що їм довелося на ходу перекапустити всю ретельно сплановану напередодні верстку новин. «Факти» замість очікуваного розлогого репортажу Дарки Оліфер поставили новину про те, що візит президента Януковича перенесено через низку позицій, які треба узгодити з російською стороною. Досить стримано тут поінформували й про те, що голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу в телефонній розмові з Віктором Януковичем повідомив: саміт Україна - ЄС відбудеться 25 лютого. Це при тому, що саме проведення саміту взагалі було під загрозою. Взагалі-то, ці дві новини тягнули на справжню сенсацію, й пов'язати скасування візиту до Москви з телефонним дзвінком пана Баррозу можна було дуже легко. Проте редактори «Фактів» цього не зробили. Натомість тут подали розлогий синхрон Сергія Тігіпка щодо мови виступів у Верховій Раді. Думка регіонала мало чим відрізнялася від думки ще одного спікера ПР Олени Бондаренко про те, що депутати від ПР, на зло опозиції, говоритимуть із трибуни ВР тільки російською мовою. Сергій Леонідович, щоправда, був не настільки радикальним, підкресливши - нардеп має виступати мовою, яка йому ближча. Не забули на ICTV й Олега Тягнибока, який стоїть на одному: в побуті можна користуватися будь-якою мовою, але, згідно з Конституцією, мовою державних органів є українська. І крапка!

 

Схоже, що інерція певності в приєднанні України до Митного союзу на каналах Віктора Пінчука виявилася настільки потужною, що тут, як повелося останнім часом, минулого тижня докладно розповідали про погоду в Росії. Зокрема - про аномальні морози на Алтаї та в Якутії. Хоча притомні глядачі ще зі шкільного підручника чудово пам'ятають: полюс холоду на території колишнього Радянського Союзу - це Оймякон у Якутії. Ні, звісно, що прогноз погоди - річ важлива. Але вона передусім утилітарна. Навіщо ж тоді мешканцеві Києва чи Севастополя знати, яка там погода в Іркутську, якщо він збирається на роботу, живучи в Україні?

 

Вівторок 18 грудня став днем прем'єри досить очікуваного документального фільму Станіслава Ясинського «Сусіди дяді Серьожі» на каналі «1+1». Фільм вийшов у рамках проекту «Українські сенсації» й зібрав багато відгуків у мережі. Розповівши про акцію каналу «Звільнити людину!», завдяки якій удалося витягти з тюрми Максима Дмитренка, журналіст не зупинився на піарі доброї справи журналістів «ТСН. Тижня». Автор фільму спробував розібратися, як таке взагалі можливо - засудити людину за злочин, якого вона не скоювала? І чому ніхто зі щасливих мешканців селища Пологи в Запорізькій області (а в кадрах із місцевої дискотеки всі вони кричать, що кращого місця для життя немає ніде в світі) не переймався ані долею Максима, ані питанням, чи не опиниться він на місці засудженого, якщо й далі байдуже спостерігатиме за відвертим беззаконням людей у мундирах. Відповіді на ці запитання, а також мораль пологівців надзвичайно проста - поки не будеш висовуватися, тебе не зачеплять. Але ж так само думали й ті, кого змусили взяти на себе відповідальність за зґвалтування й убивства...

 

День Святого Миколая на Першому національному відзначили прямою трансляцією з Майдану Незалежності. Тут трохи більше години співали, танцювали та розмовляли під головною ялинкою країни, аби засвітити на ній новорічні вогні. Трансляція цього року справила набагато приємніше враження, аніж торік. По-перше, на Майдані звели справжнє архітектурне диво, напрочуд схоже на живе новорічне дерево. На відміну від торішнього конусу-пірамідки, того самого одоробла, на яке кияни й гості столиці плювалися, а дехто ще й розважався в мережі демотиваторами на тему «йолки». По-друге, концертна програма цьогоріч була оптимальною як за хронометражем, так і за наповненням. Відчувалося, що готували її професіонали, а не дилетанти за принципом «з миру по нитці». Бо запросили й переможницю цьогорічного дитячого «Євробачення» Настю Петрик, і дитячу групу хореографічного ансамблю імені Павла Вірського, й неперевершену Ніну Матвієнко з хором хлопчиків. Конферанс від Анатолія Анатоліча теж був саме таким, як треба для новорічної вистави - доброзичливим і в міру піднесеним. Навіть не порівняти з торішніми викриками Юрія Кота, який рвав голосники, аби хоч трохи примирити публіку з жалюгідним видовищем на сцені. Ще один приємний сюрприз для всіх відвідувачів свята - головну ялинку країни цього року відкривав не президент, а голова КМДА Олександр Попов. Останній не став довго розводитися про «покращення життя киян», а поінформував гостей, завдяки чому нинішня ялинка так разюче вирізняється в кращий бік від торішньої, й із допомогою дітей натиснув чарівну кнопку. Власне, ніхто з учасників свята не мав би нічого й проти президента в ролі Діда Мороза, якби не були з ним пов'язані всілякі обмеження до сцени у вигляді неминучих кількох кіл охорони та заборони проходів у тих напрямках, які людям потрібні. Тож відсутність президента як у медійному, так і в реальному просторі 19 грудня виявилася простим громадянам на руку.

 

Наступного дня власне «покращення», але вже естетичного смаку, продемонструвало Міністерство внутрішніх справ. Увечері той-таки Перший національний знов увімкнув пряму трансляцію, цього разу - концерту до Дня української міліції. Президента не було навіть тут, і тоді вже почали закрадатися в голову крамольні думки - а що, як він, не доведи Господи, захворів? Або ж, послужлива пам'ять підсунула перипетії горезвісного ГКЧП 1991 року, його десь тримають в ізоляції, вимагаючи здати Україну Російській імперії? Повертаючись до концерту, зауважу - цього року на сцену Будинку мистецтв МВС піднімалися цілком достойні виконавці, а вели його наші рідні зірки - Юрій Горбунов та Ольга Фреймут. І хоча переважали попса та гумор радянського розливу, тут знайшлося місце й для квартету «Гетьман» та Валентини Степової. Ну, вже хоч щось!

 

Бракувало хіба що озвучення суми, яку витратило міністерство на святкування Дня міліції. Цікаво, чи вища вона від тієї, за яку засудили Юрія Луценка?

 

П'ятниця, день оголошеного кінця світу, для регіоналів-завсідників ток-шоу на Першому та «Інтері» став днем, не доберу інших слів, духовного переродження. Чи то під впливом думки про кінець світу як початок нової, моральної ери, чи то напучувані ляльководами з Банкової, але Володимир Олійник у Савіка Шустера та Сергій Тігіпко у Євгенія Кисельова раптом постали як найбільші євроінтегратори. Сергій Соболєв, вислухавши полум'яний спіч колишнього бютівця Олійника, зауважив, що, вочевидь, на останнього дуже вплинуло сусідство з Андрієм Іллєнком. Адже всі аргументи, які, знову ж таки колишній учасник сумнозвісної «канівської четвірки», наводив на користь європейського вектора України в зовнішній політиці, слово в слово збігалися з тими, які ще донедавна були прерогативами опозиційних сил. І хоча Петра Порошенка, котрий буквально за тиждень до дивовижного кульбіту ПР, на тому ж таки ток-шоу «Шустер live» казав, що так само, як не можна бути частково вагітною, неможливо прагнути одночасно до Євросоюзу та в ЄврАзЕС із його Митним союзом, важко назвати опозиціонером, проте його визначенню так званої багатовекторності української зовнішньої політики аплодували тоді саме опозиціонери. Минув якийсь тиждень - і маєш! Визначенням Порошенка нині як ніде нічого оперують регіонали, які досі з піною на губах відстоювали необхідність вступу України до Митного союзу. Зрозуміло, що ніхто з них не посмів би цього зробити без «височайшого» дозволу чи навіть прямої вказівки найвищого патрона, але з якою радістю той-таки Володимир Олійник віщав (слово «промовляв» тут навіть якось не підходить, бо не передає епічних змін у риториці регіоналів) про європейський вибір, було дуже помітно. Михайло Булгаков таки мав рацію - правду казати легко й приємно.

 

Кардинальну зміну інтеграційних прагнень в Адміністрації президента продемонстрував і Сергій Тігіпко в студії «Великої політики з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері». Колишній голова колишньої партії «Сильна Україна», колишня «третя сила» на президентських виборах 2010 року, а тепер народний депутат від Партії регіонів геть забув про власні економічні обґрунтування вступу до Митного союзу. Подібно до колеги Володимира Олійника, він, наче бувалий престидижитатор у цирку, витягав із рукава перед «изумленной публикой» нескінченний разок чарівних хустинок, де було написано «Як добре буде жити українцям, якщо вони приєднаються до Євросоюзу!». «Альо, гараж! - хотілося вигукнути на адресу чаклуна. - Ви рамси не поплутали?» (перепрошую за феню, але тут вона як ніколи доречна, бо це ж таки Партія регіонів!). Ну, якщо вже Тігіпко подав законопроект про необхідність європейської інтеграції України, то в лісі, чи то пак на Банковій, точно щось здохло. І то дуже велике, на кшталт російського бурого ведмедя...

 

Тим часом у неділю, в програмі Анни Безулик «РесПубліка» на 5-му, вчасно відстеживши новітні тенденції в політиці АП, опонентами обрали Валерія Чалого, заступника директора Центру імені Разумкова, та малознайомого публіці такого собі Володимира Воюша, координатора медведчуківського руху «Український вибір». Регіонали, з їхнім кульбітом у бік євроінтеграції, були представлені народним депутатом Володимиром Вечерком у якості експерта. У підсумку апологет вступу України до Митного союзу пан Воюш насухо програв як своєму опонентові, так і всім гостям-експертам. Воно й не дивно - якщо вже євроінтеграцію почали пропагувати регіонали, партії СДПУ(о) з ідеями її засновника й ідейного натхненника щодо референдуму про вступ України до Митного союзу Віктора Медведчука на цьому полі робити просто нічого.

 

А президент, виявляється, весь цей тиждень думав, як би його зміцнити уряд «молодими реформаторами», не образивши водночас старі перевірені кадри. Що з того вийшло, вже всі знають, але не будемо про погане перед Новим роком...

 

Фото - 3s.tv

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
30467
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Газетний
4135 дн. тому
Що ж тут вкотре скажеш... Оце Долженкова, оце клас!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду