Керівник Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа»
14:48
П'ятниця, 16 Листопада 2012

Немає ніякого тріумфу

Українська телепремія стрімко втрачає сенс услід за українським телебаченням. Оприлюдненню номінантів «Телетріумфу» присвячується
Немає ніякого тріумфу

Назва вітчизняної телепремії завжди видавалася мені занадто пафосною. Але тільки тепер, відійшовши від щоденного копирсання в медійних новинах і поглянувши звіддалі, я розумію, яка вона кричуще оксюморонна.

 

Тріумф на українському телебаченні - це щось на кшталт швейцарського королівського флоту. Абсурдність закладена в самому формулюванні.

 

Тріумф - це перемога. Передусім моральна її складова: тріумфатор почувається переможцем і всі навколо його таким визнають. Висипають на вулиці, тішаться, кидають шапки догори, а квіти - під копита коней.

 

Єдиною перемогою наших претендентів на тріумф є те, що в умовах, коли половині населення доступний інтернет, а іншій половині сателітарна антена чи кабельне телебачення, українські телеканали ще хтось дивиться. Дедалі більше людей робить це крізь зуби. Дедалі більше освічених і розумних людей не робить цього взагалі.

 

Даруйте, «Вечірній квартал» - це перемога кого й над ким?

 

У чому полягатиме перемога, коли програма «Відра крові» отримає статуетку, залишивши з носом програми «Кожен пук Януковича» й «Безбах-ньюз»? У чому тут тріумф, якщо загальний рівень новин під плінтусом, і лише окремі представники старої гвардії, спроможні зняти нормальний сюжет, подекуди над ним підносяться? Єдиним здоровим рішенням у цій ситуації було би скасувати номінацію «найкраща інформаційна програма» в пам'ять про мустафінські «Вікна», знищені паном Павлюком із благословення пана Бородянського.

 

Чи йдеться всього лише про перемогу в боротьбі за прихильність ста дванадцяти експертів, поставлених у ситуацію вибору між «Сватами-5» і «Сватами-6»? Тоді це щось на кшталт запаморочливої перемоги Партії регіонів на недавніх виборах.

 

Тріумф - це абсолютний успіх. У давньому Римі звитяжний полководець мав право на тріумфальний вступ до столиці лише у разі, якщо його армія винищила не менше п'яти тисяч ворогів. В українських умовах, де дані про доходи медіапідприємств приховують фанатичніше за державні таємниці, вимірюваним індикатором успішності могла би бути хіба що піплметрія. Але вона зайнята відновленням довіри, яка й до демаршу Кірноса була хисткою. Ніяк не підходять рейтинги на роль голів убитих варварів. До того ж, суттєвим стимулом для збудження натовпу під час тріумфу була здобич, яку полководець віз із війни. А що корисного везуть на своїх колісницях телетріумфатори?

 

У нас успіх - це радше відсутність утрат. Ось ТВі, який в умовах пресингу та обмеженого покриття зумів згуртувати навколо себе активних прибічників опозиції, сплатити їхнім коштом податки та провести свого гендиректора в парламент, - це безперечний успіх. Із трохи меншим сарказмом можна говорити про успіх 5-го каналу, який спромігся зберегти сякий-такий баланс і не стати в принижену позу після того, як його власник пішов працювати в Кабмін. Телевізійний успіх по-українськи - це коли ти ще працюєш, у тебе не забирають ліцензії, не «віджимають» бізнесу, ти примудряєшся мати копійчину з реклами чи доїти інвестора. Й давати за це треба, відповідно, не «телетріумф», а медаль «за виживання». Живі, і слава Богу.

 

Переливати кадри й проекти з пустого в порожнє, замінювати Зеленського на Липовецьку й навпаки, відрами сипати в телестрави «віагру» у вигляді матюків, дитячих сліз і зрежисованих псевдореаліті-конфліктів, цькувати Ірину Фаріон Вадимом Колесниченком і навпаки - це не успіх, а вияви декадансу. Глибокої системної кризи, яка змінила період бурхливого зростання медіаринку загалом і телебачення зокрема, коли стало ясно, що ростемо внікуди.

 

Тріумф - це свято. Що святкуємо, добродії? Те, що обсяг рекламного ринку в нас у кілька разів менший, ніж треба для виживання індустрії? Те, що паразитуємо на надприбутках від труб і феросплавів, проданих інвестором в офшор за безцінь, та від інших немедійних монополізованих бізнесів? Те, що труби, феросплави etc. в інвестора ще не закінчились, як і потреба у щоденному покращенні свого іміджу за рахунок медіаресурсу? Те, що наступного року в Каннах на інвесторські гроші накупимо ще більше іноземних форматів, а в Москві - тамтешніх зірок, щоб вести адаптовані шоу? Те, що глядача вже нічим, крім дитячих сліз і відвертої порнографії, не проймеш? Те, що глядачеві все одно, на якому каналі дивитися «Вечірній квартал»?

 

Попри весь лоск, блиск і дзвін інвесторської монети, українське телебачення в глухому куті. Позолочена тріумфальна колісниця відчайдушно буксує вже не перший рік, здіймаючи навколо себе хмару куряви. Вилізти на табуретку не значить вирости, а взяти в тумбочці ще десять мільйонів на контент не значить стати багатшим.

 

Коли цивілізація давніх римлян почала занепадати, вони ще сотні років вели війни й подекуди навіть у них перемагали, але їм вистачило здорового глузду відмовитися від проведення тріумфів. Загрузнувши в мавпуванні західних (а частіше російських) ідей і технологій, зупинившись у розвитку й конвертувавши свої хвороби росту в хронічні, українське телебачення мало б замислитися про те саме.

 

Не хочеться бути несправедливим до поодиноких людей, наявних у цьому списку, які заслуговують на добре слово. Якби моя воля, я нагородив би Олю Кашпор якоюсь справжньою премією за героїчне дотримання стандартів і незламний професійний гуманізм посеред усього цього криваво-жовтушного бардака. Андрія Куликова, який таки тримає спину досить рівно, поки його візаві низько похилилися перед Банковою в «чего изволите?». Анну Безулик за те, що навіть на маленькому каналі залишається величиною в журналістиці. Але не розумію, навіщо їм така сама статуетка, як в Олени Фроляк.

 

Не хочеться бути несправедливим також до всіх сценографів, художників, освітлювачів, операторів, режисерів, акторів та інших фахівців чистого продакшну. Напевно, їм потрібна професійна премія, яка оцінюватиме прориви у прагненні вирватись із загального болота, фіксуватиме піки якості, заохочуватиме тих, хто швидко росте й розвивається. Але й вони мають розуміти, що жодного тріумфу в тій системі координат, у якій існує вітчизняне телебачення, бути не може.

 

На завершення розповім викладацьку бувальщину. Студентка написала рецензію на певну розважальну телепрограму. Не важливо, на яку саме - програма гучно рекламована, з претензією на молодіжність, серед номінантів цьогорічного «Телетріумфу» її нема, але є багато їй подібних. Після прочитання я авторку похвалив, але запропонував поглибити текст, переглянувши ще кілька випусків шоу.

 

- О, ні! Тільки не це! - вирвалось у неї.

 

У цьому вигуку, панове телевізійники, весь ваш тріумф.

 

 

Фото - www.nrada.gov.ua

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
12620
Переглядів
Коментарі
Рядовой гражданин
11:28 / 20 Листопада 2012
Уважаемый Отар, позвольте напомнить, что премия Телетриумф – коммерческий проект, учрежденный игроками медиарынка, а не социальная государственная программа. Поэтому ваш праведный общегражданский пафос в этом контексте столь же уместен, как транспарант «Вся власть советам» под стенами покерного клуба. Безусловно, знание регламента триумфальных мероприятий в древнем Риме делает вам честь как эрудиту. Вот и писали бы об эволюции римских мечей в специализированных изданиях. Хочется менять жизнь глобально – добро пожаловать в Верховную Раду: там высота трибуны соответствующая. Но ТК – отраслевой ресурс. То, что вам предоставили в нем табуретку для частного мнения, по идее подразумевает, что мнение это будет высказано в профессиональном контексте медиа-отрасли. А общий кризис украинского ТВ, о котором вы в данной связи размышляете – увы, общее место. Понимаю: трудно, оказавшись на амвоне, удержаться от проповедничества. Видимо, поэтому ТК благоразумно отмежевывается от «субъектива» своих блогеров припиской типа «Мнение авторов может не совпадать с точкой зрения редакции». Удобная позиция: мы за слова своих авторов не отвечаем, но волну с их подачи создаем и посещаемость увеличиваем. Жаль только, что иллюстративными мишенями обличительных залпов, подобных вашему, оказываются достойные люди – как та же упомянутая вами Елена Фроляк. Уж кто-кто, а они заслуживают жестов профессионального признания в своей сфере. Странно и то, что, не будучи в ней новичком, вы, Отар уподобляетесь обычным сетевым троллерам, которым ради собственного пиара все равно, кого критиковать. Прошу простить за отсутствие краткости и не воспринимать вышесказанное как повод для дальнейшей полемики. А дабы и вы понапрасну не тратили порох, добавлю: «Автор не считает себя ответственным за содержание им написанного, поскольку его мнение может отличаться от его точки зрения».
Куц
12:19 / 19 Листопада 2012
Очень честный и справедливый текст. Спасибо Отару за правду-матку! А то организаторы псевдотриумфираторов уже готовят Академию ТЕЛЕТРИТУМФА)))
cox
11:58 / 19 Листопада 2012
Горжусь тем, что оказался с вами на одной странице...
Otar Dovzhenko
20:29 / 16 Листопада 2012
Я в жодному разі не нарікаю на керівництво ТК. Мені тут дають висловлювати свою думку. Але моніторинг - це ґрантовий проект, замовлений американськими платниками податків, і ми мусимо виконувати їхні побажання щодо методології.
Г.Б.
20:26 / 16 Листопада 2012
І НЕ ЗАПРОПОНУЮТЬ! Мадам, що рукой водіт Телекритикою, може дозволити "суб"єктивний погляд" лише Дусі, що мислить своєю чарівною, як їй здається, дупкою. Сайт зповзає усе нижче, як і вся наша журналістика, змушена озиратися: заплатять чи не заплатять? Незалежним журналіст може бути, коли має фінансовий жирок у вигляді банківського вкладу. Де ви таких бачили? Звісно, маємо й вкладників, ще й вкладниць. Перші вкладають пеніс до відповідного місця медіавласниці, а другі дозволяють вкладати пеніса медіавласника собі у відповідні місця.
Otar Dovzhenko
19:40 / 16 Листопада 2012
Г.Б., простирадла - це моніторингові огляди, в яких я обмежений вимогами жанру і методології. Хоча навіть там я дозволяю собі іронізувати й висловлювати оцінки, як виняток. Суб'єктивний огляд тижневиків, напевно, теж потрібен, але за це мені грошей наразі не пропонували :)))
Г.Б.
19:21 / 16 Листопада 2012
Отар! Тут ти висловився на всі... 99,6%. Шкода, коли ти пишеш довжелезні простирадла, немая цієї твоєї суб"єктивності, яка має бути, якщо ти не мавпа з дипломом. Таких як ти, на пальцях однієї руки полічити. Сотні стандартизованих "cox " - оце і є наш медіапростір. Чим більше вони - мавпи - тебе зневажатимуть, ТИМ БІЛЬША ТВОЯ СЛАВА І ЧЕСТЬ.
cox
15:35 / 16 Листопада 2012
Соор, конечно, грубовато выразился, но по настроению достаточно понятно. Критика - это не только ругание. А тут - одна желчь. Кроме менеджеров, которые часто достойны и ругани тоже, на ТВ работают хорошие специалисты, и премии типа Телетриумфа им и в правду нужны. Премии для того и существуют, чтобы назвать лучших. Чем Фроляк опозорила "статуетку", и почему Безулик должна брезгливо от нее отказываться, не совсем понятно. Чем Вам насолил Телетриумф - даже не догадываюсь.
Otar Dovzhenko
12:53 / 16 Листопада 2012
Соор, я пошукаю на дозвіллі, про результати доповім. Ви з якихось практичних міркувань питаєте чи просто цікавитесь? :)
Coop
12:49 / 16 Листопада 2012
Отар, простите за вопрос - а на вашем теле есть другие отверстия кроме жопы? Вы способны на хоть что-нибудь, кроме как обсирать?
Володимир
12:32 / 16 Листопада 2012
Отаре, влучно!
АУ???
11:32 / 16 Листопада 2012
ЛИТРЕДАКТОРЫ!!!! ВЫЧИТАЙТЕ СРОЧНО ТЕКСТ. У ВАС ЦЕЛЫЕ АБЗАЦЫ ПОВТОРЯЮТСЯ!!!!
чаво
11:19 / 16 Листопада 2012
Блин ну хоть бы кто из редакторов прочитал эту статью!!! что за повторы? что с версткой?
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop