Розпиляна легенда «Кобзи»

6 Листопада 2009
49360
6 Листопада 2009
16:04

Розпиляна легенда «Кобзи»

49360
Прем’єра документального фільму про «Кобзу» на Першому національному не дала відповіді на численні питання шанувальників культового українського гурту
Розпиляна легенда «Кобзи»

В новітній історії української музики ВІА «Кобза» - окремий і добряче притрушений пилом том, написання якого, хоч як це дивно, ще триває. Заснований у рік «Вудстоку» та празького самоспалення Яна Палаха, у рік виходу першого альбому Led Zeppelin та смерті Брайана Джонса, гурт «Кобза» примудрився виконувати роль речника офіційної радянської культури з неймовірними як на той час можливостями та водночас пропагувати український фольклор і народну пісню як в СРСР, так і за кордоном.

 

З одного боку, «Кобза» безпосередньо долучилася до творення ідеологічно безпечної для влади контркультури, яка швидко виродилася в примітивну шароварщину, з іншого - ансамбль, у чиєму репертуарі не було жодної російськомовної пісні, мав нечувану популярність, яка вже становила певну загрозу: 300 концертів на рік, записи на центральному телебаченні, закордонні гастролі в капіталістичних країнах тощо, - про все це інші колективи могли тільки мріяти.

 

Якою ціною «Кобза» здобулася на прихильність партійної номенклатури і, що головніше, як саме спромоглася уникнути її гніву? Як могло так статися, що «українські бітли» раптово розгубили всю свою славу й прихильників, наче якийсь пересічний шоу-бізнесовий проект сучасності? І, нарешті, чому «Кобза» сьогодні - це низка жалюгідних скандалів, претензій і звинувачень, увінчана древнім прокляттям «Ласкового Мая»? У двосерійній документальній стрічці «Кобза», прем'єра якої відбулася минулого тижня на Першому національному, я не почув ані слова про це все.

 

Єдина причина моєї прискіпливості до цього фільму полягає в тому, що це дуже якісна робота. У нас і так нових документальних фільмів на телебаченні - півтори каліки за сезон, а тут раптом така приємна несподіванка. Хороший сценарій, акуратне дозування архівної хроніки, чесно відпрацьований механізм розповіді про епоху через особистість. Власне, клубок запитань розмотується саме завдяки цьому ототожненню «Кобзи» та її фронтмена, художника без музичної освіти, «українського Робертіно Лоретті» та одного з найкращих плакатистів сучасності Валерія Вітра.

 

Немає сумнівів, Валерій Вітер - це справді одна з найяскравіших постатей «Кобзи», хоч його й було свого часу запрошено в уже сформований колектив. Проте внаслідок такої персоніфікації фільм про «Кобзу» у другій своїй частині перетворився на фільм про Вітра, а це вже б мало бути зовсім інше кіно. Хоча б тому, що «Кобза» протягом останніх п'ятнадцяти років - це величезна калабаня амбіцій і доль, а сам Вітер - далеко не все, що залишилось від «Кобзи».

 

Творці фільму стверджують, що феномен успіху й безперешкодної популярності «Кобзи» - сліпий випадок, наслідок суто спортивного бажання витворити й підтримати домашню альтернативу «Пєснярам». Повірити в цю міфологічну версію і сьогодні важко. В системі радянських культурних цінностей, дозволених до всенародного споживання, слово «випадок» - це евфемізм. Надто якщо цей «випадок» випускають 1982 року на гастролі в Канаду. Про ціну такого мирного співіснування з тодішньою цензурою й наглядово-каральними органами у фільмі практично не згадується. Звісно, апологетичний тон розповіді від цього тільки виграє, - тільки от «портрет епохи» доводиться завішувати рядном.

 

Олександр Євтушенко, прес-секретар однієї з «Кобз» нового тисячоліття (про це ще йтиметься далі), класифікує цей ансамбль як один із перших вітчизняних рок-гуртів. Формальні підстави для такого висновку можна знайти бодай у тому, що саме музиканти цього ВІА додумалися електрифікувати бандури й кобзу, прищепити аранжуванням трохи біг-біту. Інша річ, що ні за духом, ані за своїм відфільтрованим репертуаром «Кобза» ніколи не могла претендувати на більший протест, ніж колективне відрощування вусів. Із наближенням перебудови естетична уярмленість «Кобзи» в нормативній радянській естраді далася взнаки, й про «український бітлз» сором'язливо забули. Звісно, у стрічці глядачеві пропонується трохи інша версія, в котрій другу половину життя «Кобзи» просто обрізано.

 

На жаль, розвал «Кобзи» у 1987 році, про який ідеться у фільмі, насправді не відбувся. На жаль, бо славне завершення кожної історії не менш важливе, ніж її кульмінація. Валерій Вітер залишив гурт, і в координатах фільму лише цього факту достатньо, щоб вичерпно пояснити, чому легенда зійшла на пси. Насправді ж не варто забувати, що у 80-х «Кобза» була своєрідною корпорацією, з якою співпрацювали десятки музикантів, склад ВІА постійно змінювався, як і художні керівники. За таких умов говорити про фатальну втрату лідера не зовсім коректно. Просто Валерій Вітер вчасно полишив корабель, який уже почав тонути: час, коли сам лише факт звучання української пісні в ефірі чи на сцені міг викликати нечуване зворушення, швидко минув; «Кобза» ж не могла запропонувати ані нової музичної якості, ані подати приклад революційної відвертості. Вибір тодішнього художнього керівника гурту Євгена Коваленка полягав у тихій стагнації - й навіть позбувшись ключових музикантів, колектив не припиняє свого існування до цього часу.

 

Тож іще більший подив викликає те, що у фільмі мажорною нотою звучить розповідь про відродження Вітром «Кобзи» у 2000 році й нові успішні записи, гастролі тощо. Бо все це - лише маленька частина старої притчі про «двох українців - трьох гетьманів». Хоч я і не настільки пильно стежив за всіма перипетіями довкола «Кобзи» протягом останніх років, але основні факти такі: у третьому тисячолітті на обрії миготіли аж три різні «Кобзи», кожна з яких мала претензії до братів-близнюків. «Кобзу» Коваленка спершу «підібрав» продюсер Андрій Толчанов, але після кількох доволі вдалих реанімаційних сеансів їхня співпраця припинилася. Толчанов намагався достойно зберегти бренд і 2005 року підтримав «розкольника» Валерія Вітра і його «Кобзу Оригінал», але й цей альянс був нетривалим. Врешті-решт Толчанов зареєстрував бренд «Кобза» з новим складом, у якому виступав один із засновників ВІА - флейтист Георгій Грабар. Втім, у той таки час Грабар їздив у концертні тури й у складі «Кобзи Оригінал» Вітра.

 

Кожна з цих «Кобз» має свої підстави вважатися «канонічною». Проблема лише в тому, що легенда не може існувати в такому розпиляному стані. Хіба що у форматі документального кіно.

 

Фото - users.i.com.ua

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
49360
Читайте також
16.10.2010 15:23
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
52 203
25.09.2010 11:36
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
8 465
10.09.2010 08:42
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
18 502
20.07.2010 11:26
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
10 522
08.07.2010 10:21
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
16 404
24.06.2010 13:35
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
46 482
28.05.2010 17:34
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
30 690
19.05.2010 11:03
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
4 214
21.04.2010 09:31
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
20 329
01.04.2010 15:28
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
24 527
24.03.2010 09:36
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
47 635
26.01.2010 08:59
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
30 394
20.01.2010 11:43
Михайло Бриних, «Радіо Свобода»
22 317
03.12.2009 17:19
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
20 254
01.11.2009 10:17
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
44 333
27.10.2009 09:44
Михайло Бриних
20 112
24.10.2009 09:00
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
52 976
06.10.2009 16:25
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
26 534
02.10.2009 17:53
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
79 647
18.09.2009 09:00
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
23 655
11.09.2009 18:48
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
36 660
04.09.2009 10:14
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
18 992
29.08.2009 09:44
Михайло Бриних
, для «Детектор медіа»
58 731
19.08.2009 15:01
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
48 221
09.08.2009 10:24
Михайло Бриних
для «Детектор медіа»
22 935
Коментарі
3
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Chornogora
5253 дн. тому
2 ingvar Зинчука или Ван Халена Дип Перпл,Юрая Хип,Лед Зеппелин,Пинк Флойд это ж музыка совковых баранов. Під час читання слухав Кобзу. Антиестетично, як Юрай Гипп
Тварюка
5254 дн. тому
Это CENSORED слушали Дип Перпл,Юрая Хип,Лед Зеппелин,Пинк Флойд
ingvar
5255 дн. тому
Удивляет образность:,,украинские битлы".Это же надо выдумать такое.Да,у ребят были хорошие голоса,как и у всех тогда.Кому не понятно,объясню:в период ,,совка" без голоса на сцену не выходили.Конечно же,умели ,,держать" инструменты.Хотя Зинчука или Ван Халена среди них не было,но все же.В остальном же ничего особенного ,,Кобза" из себя не представляла и слушали ее за неимением ничего другого,потому как ,,живьем" послушать настоящий рок тогда было нереально и любой коллектив с электромузыкальными инструментами вызывал интерес.Не знаю,среди кого массово расходились грамзаписи ,,Кобзы",но настоящие меломаны слушали тогда не их и не им подобных,а британский и американский рок - Дип Перпл,Юрая Хип,Лед Зеппелин,Пинк Флойд и т.д..Что же до колхозных клубов,то тут другое дело.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду