Публіцистика збройного підпілля

23 Жовтня 2009
12232
23 Жовтня 2009
10:17

Публіцистика збройного підпілля

12232
Проти чого та кого насправді виступали ідеологи УПА?
Публіцистика збройного підпілля

В останні роки в Україні склалася вже певна культура дискусій щодо українського визвольного руху. Усі розмови будуються переважно навколо двох прізвищ (Бандери і Шухевича) і зводяться до озвучування застарілих штампів або до їх розвінчування. При цьому ідеї, які лежали в основі Руху опору, рідко стають предметом цих дискусій.

 

Так само досі залишаються маловідомими широкому загалу імена авторів - публіцистів, ідеологів, - які ці ідеї генерували в умовах війни й у своїх працях не тільки надихали на боротьбу, але й обґрунтовували її цілі, осмислювали безліч пов'язаних із нею суспільно-політичних, соціальних, історичних проблем.

 

Думається, їхній досвід, навіть із суто методологічної точки зору, буде цікавим і тим, хто до українського спротиву часів Другої світової і післявоєнного періоду ставиться критично. Крім того, він, без сумніву, є цікавою і надзвичайно яскравою сторінкою історії української суспільно-політичної думки.

 

Вітчизняні дослідники зазначають, що загалом публіцистична спадщина збройного підпілля налічує понад 150 найменувань періодичних видань, близько 800 брошур та десятки тематичних збірників. В цей час в Україні діяло приблизно 100 підпільних друкарень, із них близько 70-ти - після війни. Загалом, у підсумковій довідці про боротьбу органів держбезпеки УРСР із підпіллям у 1944 - 1954 рр. згадується про вилучення 88 друкарських верстатів, такої ж кількості копіювальних ротаторів і 1014 друкарських машинок (з книги Олександри Стасюк «ОУН: Видавничо-пропагандивна діяльність 1941 - 1953 рр.»).

 

«Осередки пропаганди» (офіційна назва) ОУН(б) почали створюватися ще в 1941 році. Згодом вони мали широку мережу на всіх рівнях - крайовому, обласному, окружному, повітовому.

 

Друкована продукція була адаптована до бойових умов. Як правило, це були газети, журнали, брошури невеликого формату. Наклад підпільної періодики коливався, наймасовішими були листівки, а тираж журналів міг доходити до 2000 екземплярів.

 

Окрім суто інформаційних виходили друком видання різної спрямованості, в тому числі, приміром, гумористичні. Видавалася навіть літературна критика. Проте найбільший інтерес становлять публікації, за якими можна відстежити розвиток ідей повстанців.

 

Відомо, що ідеологія ОУН(б), якій належала ключова роль в Українській повстанській армії, зазнала корекції у 1943 році. На зміну інтегральному націоналізму прийшли ідеї, котрі деякі дослідники навіть схильні вважати близькими до соціал-демократії. Що згодом призвело до конфлікту між ідеологами УПА та закордонним представництвом ОУН на чолі зі Степаном Бандерою, прихильники якого звинувачували українських партизан ледь не у переході на марксистські позиції. Все це було відбито й у працях оунівських публіцистів того періоду.

 

Тематика їхніх публікацій є дуже широкою й охоплює всі сфери суспільного життя - від історії й культури до економіки і соціальної проблематики. Охочих познайомитися з ними ближче можна відіслати безпосередньо до наявного у багатьох бібліотеках «Літопису УПА», праць вітчизняних істориків та видань української діаспори, які нині теж є доступними.

 

В цій статті хотілося б торкнутися хіба що однієї з найбільш дражливих тем, пов'язаних у суспільній свідомості з українським рухом опору, - проблеми ставлення підпільників до Росії і російського народу. Навколо цього вистачає спекуляцій. Те, що тези про «русофобів-націоналістів» постійно озвучуються політиками, дозволяє віднести її до найбільш принципових на сьогоднішній день в українсько-російських відносинах.

 

Одним із ключових матеріалів, присвячених цій тематиці, була праця Йосипа Позичанюка (псевдонім Дмитро Шахай, 1911 - 1944 рр.) «Тактика щодо російського народу». Вона цікава тим, що не призначалася для друку, а готувалася для обговорення керівництвом ОУН, як пише історик Анатолій Русначенко у монографії «Розумом і серцем».

 

Загалом «Тактика» Позичанюка має яскраво виражений антиімперський характер. «Ми переслідуємо мету не конструктивну щодо російського народу, а деструктивну щодо більшовицької московської імперії, в розвалі якої російський народ мусить відіграти свою історичну роль», - пише автор («Літопис УПА», т. 8, с. 203 - 252). В принципі, так воно і сталося. Що ж до відносин двох народів, то Йосип Позичанюк бачив їхній розвиток на підставах «національної співпраці,... на принципі волі, незалежності, дружби народів як рівного з рівним».

 

У статті «Наше становище до російського народу» Осипа Дяківа (псевдонім Горновий, 1921 - 1950 рр.), одного з найцікавіших публіцистів визвольного руху, зазначається, що ставлення українців до російського народу нічим не відрізняється від ставлення до інших народів і ґрунтується на гаслі: «Воля народам, воля людині» («Літопис УПА», т. 8, с. 79 - 92).

 

Можна ще перераховувати статті з цієї проблематики, які вийшли в офіційних виданнях ОУН або УГВР (Української головної визвольної ради), але це зайняло б занадто багато місця. Основна їхня ідея полягає в тому, що УПА та ОУН вели боротьбу не проти російського чи будь-якого іншого народу, а проти імперіалізму та більшовизму.

 

«Борючись за незалежну українську державу, ми боремося тільки за здійснення українським народом тих прав, якими вже давно користується величезна більшість народів світу», - написав свого часу в статті «Хто такі бандерівці і за що вони борються» чи не найвідоміший публіцист українського підпілля Петро Федун (псевдонім Полтава, 1919 - 1951 рр.).

 

Війна залишається війною, й ідеалізувати в ній одну зі сторін немає сенсу. Але як би там не було, сьогодні є можливість робити висновки про події 50-річної давнини, не тільки спираючись на радянську пропаганду, але й вивчаючи ідеї збройного антирадянського опору. Тим більше, що йдеться не про кабінетних теоретиків, а про людей, котрі, хай би як пафосно це не звучало, мали сміливість померти за свої переконання. Їхні імена ще чекають на справедливу пошану українським суспільством.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
12232
Теги:
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Богдан Стельмах
5291 дн. тому
БАНДЕРІВЦІ Ніде при хаті не знайшовши схрону, Не тямлячи кого й за що клене, Лихий, мов гадь, кривий москаль «з району» Уперш назвав бандерівцем мене. Впросився якось я, мале-зелене, За мамою до Львова на півдня. «Бандерівець!» — штовхнувшись попри мене, Ошкірилось кудлате жиденя. Як я тужив за домом сиротливо, Бо попервах до львівських шкіл не звик, «Бандерівець…» — дивився співчутливо На мене наш директор-фронтовик. На сірих сходах університету За чесно приобіцяних сто грам Сумний сексот признався по секрету, Що я як «бандерівець» — знаний т а м… В тайзі, в краях, що їх нема й на мапі, Як я московську муштру відбував, «Кусок» прищавий, сука Вася Цапін Мене при всіх бандерівцем назвав… Бандерівець, бандера, бандерівець…- Мене так звали понад сорок літ. І ось нарешті — день, як чорнобривець, Квітчає сірий український світ. Хто ж, як не ми! Коли, якщо не нині! Кого ж провчати, як не вражу чадь! В могилі братській — у глинянській глині Про це мені брати мої кричать. А ще в тій глині, у кривавім глеї, Устами героїчної доби Кричать брати, що нам в ім'я ідеї Єднатись треба ділом боротьби. Вставаймо, вічні революцьонери, Хай буде єдність нам за знамено! Бо хоч не хоч, а іменем Бандери Всіх українців хрещено давно.
G.B.
5291 дн. тому
Іван Франко РОСІЯ Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою; Розсаднице недумства і застою, Росіє! Де лиш ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Цвіте бездушність, наче плісень з муру. Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу! Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру. Ти не січеш, не б'єш, в Сибір не шлеш, Лиш мов упир із серця соки ссеш Багно твоє лиш серце й душу дусить. Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі, Свобідний дух або тікати мусить, Або живцем вмирає в твоїм гробі. 21.11.1914
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду